Тенденції розвитку сучасного радіомовлення

Початок 90-х років – час активного формування нового історичного етапу у вітчизняному радіомовленні відбулася демократизація, розподіл за різноманітними формами власності.

Відбувся бурхливий розвиток комерційних радіостанцій, цей процес триває і зараз.

Активно заповнюється фм-діапазон, найбільш успішні радіостанції це «Русское радио», «Европа плюс», «Авторадио».

Так «Русское радио» перша станція, котра реалызувала принцип: пісні лише російською мовою. Висока якість звуку, гарне виробництво реклами, популярні і досвічкені ведучі, музика давнього часу і сучасна – усе це забезпечило успіх

В ефір дають випуски новин на основі інформагенцій, Інтернету, власних ексклюзивних випусків нема.

В умовах ринку загострилася боротьба за частоти і якість звучання, а отже і проблема технічного забезпечення радіостанцій.

Зниження культури мовлення журналіста.

Розвиваються розмовні програми типу шоу, зявилась величезна кількість розважальних, ігрових передач, радіо конкурсів і вікторин, що значною мірою продиктовано бажанням завоювати прихильність аудиторії.

Склалася система національних, регіональних і місцевих каналів, що різняться за охопленням аудиторії, типами власності, формами мовлення, використанням новітніх технологій, сферами впливу.

1. Специфіка інформаційних радіожанрів

У системі поліфонічної системи мовлення, що відображає усі сторони соціального буття, інформаційні програми по праву займають провідне місце.

Існують різноманітні види інформаційний них програм:

- Інформаційні – діляться за темами (економіка, культура, спорт, погода, реклама)

- інформаційно-аналітичні – підбивають підсумки мовленнєвого відрізку

- інформаційно-музичні

- інформаційно-розважальні

- інформаційно-рекламні.

Сучасні інформаційні програми мають наступні риси:

- постійне розширення спектру інформації

- розширення тематики

- більша гострота й актуальність тем

- більша свобода слова ведучого

- прискорення мовного темпу подачі інформації

- збагачення лексики

- зниження об’єму офіційних повідомлень

- збільшення об’єму реклами

- задоволення широкого кола інтересів слухачів

- підвищення ролі місцевого, регіонального мовлення.

Радіоповідомлення – відповідає жанру замітки у періодичній пресі. В його основі лежить соціально значимий факт суспільного життя. Як і замітка в газеті, радіоповідомлення повинно відповідати на головні питання: хто, що, коли, де. Можливі допоміжні питання – як, яким чином.

Оперативність – головна особливість радіо, тому значення інформації з плином часу знижується. Повідомлення, що не відповідають на питання коли дезорієнтують слухача.

- Хронікальне радіоповідомлення відзначається лаконізмом, це свого роду розширений лід, звучить 10-15 секунд.

- Більш розгорнуте повідомлення доповнене важливими деталями – 30-40 секунд.

- Радіоповідомлення з коментарем містить елементи аналізу і оцінки, що робить його особливо об’ємним. Використовується рідко.

З інформаційним радіоповідомленням можуть виступати не лише журналісти, а й експерти, очевидці подій.

Увагу слухачів має привернути перша фраза, в залежності від характеру новини на перше місце може виходити значимість події, її незвичайність, життєвий юмор. Особливу вагу тут мають мова, стиль та інтонація ведучого.Мова повинна дути доступною, а стиль – максимально лаконічним. Цифри потрібно округлювати. У повідомленні про невеличке містечко потрібно сказати «Недалеко від …». Мінімальне вживання абревіатур, термінів

Радіоінтерв’ю.

Діалог є надзвичайно ефективним для радіомовлення, томцу інтерв’ю – один із найрозповсюдженіших жанрів. Його ціль – отримати актуальну інформацію від компетентної людини. Специфіка радіоінтерв’ю в тому, що кореспондент записує матеріал на плівку чи передає його відразу в ефір. Це жива розмова. Якщо для газети журналіст літературно обробляє матеріал, може стиснути фрази, виразити його думку чіткіше, може змінити форму своїх питань, то радіоінтервюд народжується вже під час розмови. Якщо матеріал іде в ефір не відразу, журналіст може її змонтувати, але змінити са характер розмови він не може. Радіоінтерв’ю більш документальне і більш професійне. Воно складається з 3 частин: невеличкого вступу (слухачі вводяться у тему, представляється співрозмовник), основної частини і кінцівки (слід обов’язково повторити прізвище співбесідника, якщо інтерв’ю триває довше, ніж 10 хв співбесідника можна представити ще раз). Оптимальне інтерв’ю містить 5-6 питань і займає 2-8 хв.

- Проблемне інтерв’ю – з елементами аналіза

- Інтерв’ю-портрет – головне розкрити внутрішній світ героя

- Протокольне інтерв’ю

- Анкета

- Прес-конференція

Композицію інтерв’ю складають питання журналіста

Репортаж поєднує оперативність, актуальність, ємкість тексту з такими елементами публіцистики як оцінка подій, їх емоційне відображення, образний опис. Репортаж – це розповідь очевидця.

- Подієвий

- Проблемний – починається з місця якої-небудь події

- Пізнавальний – знайомить людей з тим новим, що відбувається у науці, у медицині.

Репортаж може включати елементи інтерв’ю. Вели кезначення для створення гарного репортажу мають шуми.

Радіозвіт - - як і репортаж, це повідомлення з місця події, але це зібрання, засідання. На відміну від репортажу записується не під час події, а по її завершенні Журналіст вибирає найважливіші факти. Зараз здебільшого в ефір виходять звіти з прес-конференцій

- інформаційний – домінує інформація

- аналітичний – переважають оцінки.

Огляд найчастіше – огляд преси, усе частіше стає свого роду рекламною акцією, коли в ефір ідуть привабливі заголовки, і різноманітні «завлекалочки». При підготовці огляду потрібно звертати увагу на інформаційні програми, аби уникнути повторів.

1. Проблема автора в сучасній радіо журналістиці; відомі українські радіо журналісти