Жанри та жанрові різновиди телебачення

Журналістика як явище і як професія поділяється на інформаційну, аналітичну, художньо-публіцистичну. Це три засоби засвоєння життєвого матеріалу, що проявляється у трьох групах жанрів. Поза жанровою системою наша професія не існує. Серйозне уявлення про жанри – свідоцтво високої професійної кваліфікації журналіста.

Телебачення перейняло досвід друкованих ЗМІ та радіомовлення, і збагатило їх специфічними рисами.

Жанр – це тип відображення реальної дійсності, що склався історично і наділений рядом відносно стійких ознак.

В основу жанрового поділу покладена міра типізації, також враховується спосіб відображення навколишньої дійсності, функціональні особливості тих чи інших передач, їх частин, тематичні особливості, технічні умови створення.

1. Інформаційні жанри – проста фіксація реальності. Тут автор іде за конкретною подією, явищем. Композиція таких матеріалів диктується самим строєм події, що відбувається.До інформаційних жанрів відносять

- оперативні усні повідомлення

- відеосюжети

- короткі інтерв’ю та репортажі

2. Аналітичні – автор аналізує реальні факти, явища відповідно до своєї творчої задачі. При цьому композиція залежить від задуму автора.

- передача

- відео кореспонденція

- бесіда

- коментар

- огляд

- дискусія

- прес-конференція

- ток-шоу.

3. Художня документалістика – композиція залежить від образної системи. При збереженні документальності матеріалу автор використовує засоби художньої виразності аж до акторської гри. Визначальним тут є наявність образу. Функція художньої публіцистики – розкриття типового, загального через індивідуальне, окреме. Досягаючи повноти узагальнення, виявляючи характерне, художня публіцистика використовує образне зображення реальності, але цей образ створюється на основі фактичного матеріалу.

- замальовка

- нарис

- есе

- фейлетон

- памфлет.

Публіцистика – рід творів, які присвячені актуальним проблемам і подіям теперішньої дійсності; відіграє важливу роль, впливаючи на діяльність соціальних інститутів, слугуючи засобом суспільного виховання, засобом організації і передачі суспільної інформації. Говорять, про ділення журналістики на інформаційну та публіцистику, об’єктом якої є група причинно-наслідкових фактів, тенденції в житті суспільства, а метод – дослідження, аналіз, аторська оцінка). Цей поділ склався історично. Інформація відповідає на питання що? Де? Коли? А публіцистика розкриває причинно-наслідкові зв’язки між явищами і відповідає на питання як? Чому? З якою метою? Щотижневі аналітичні програми і подорожні нариси, зняті в екзотичній країні, підбірка відео повідомлень, отриманих по каналам супутникового зв’язку, бесід з бізнесменом – усе це публіцистика, створена журналістами.