Науковий та навчальний напрямок «соціальні комунікації»: причини виникнення, предмет, завдання

Курс теорія соціальних комунікацій теоретичний, він спрямований на задоволення потреб молодого журналіста аналітично сприймати світ своєї професії як у середині системи так і у спорідненні із суміжними комунікативними системами.

Журналістика – це мультифункціональний соціальний інститут, феномен культури, котрий має чотири найважливіші ознаки:

- когнітивного апарату

- соціального управління

- духовно-інформаційного виробництва

- трансляції знань, ідеологічних установок, ціннісних систем

Журналістика як предмет пізнання:

1. різновид творчої діяльності – психологія

2. сума текстів – філологія

3. соціальний інститут – соціологія

4. бізнес – економіка

6. спосіб впливу на людську свідомість – психологія, когнітивістика

7. різновид комунікації – соціологія, психологія, комунікативістика.

Багатогранність феномену журналістики не дозволяє сподіватися на те, що вона буде адекватно пізнана на основі однієї галузевою методології. Потрібно прагнути поєднання різних дослідницьких напрямів.

У другій половині 20 ст. відбулося виокремлення знання про журналістику як певної наукової дисципліни (власний тип раціональності, власні критерії цілісності, повноти, послідовності, механізми підготовки кадрів).

Сьогодні науковці при вивченні журналістики намагаються поєднати підходи різних наук, також відбувається акцентування ролі філософії, як максимально можливої само рефлексії.

Соціологія мас-медіа

1. Взаємозв’язок ЗМІ і суспільства
2. Взаємозв’язок: масове суспільство – масова культура – мас-медіа – масова поведінка
3. Функціонування журналістики як соціального інституту
4. Власність і контроль над журналістикою
5. Взаємовідносини між «журналіст-підприємець», «журналіст-суспільство», «Журналіст-читач», «журналіст-джерело інформації»
6. Соціальне спілкування під впливом мас-медіа.

Журналістикознавство

1. Зародилося у надрах філології (службовий коментар до тексту, універсальність, яку неможливо окреслити – філолог повинен знати все про все, філологія покликана на те, щоб розуміти іншого. Філологічний аналіз потребує дешифровки текстового коду).
2. Але журналістикознавство виробило свій власний підхід до тексту

- Для філолога-лінгвіста текст може служити лише матеріалом для спостереження за мовними процесами, для журналістикознавців – текст головний предмет дослідження

- Журналістикознавство відмовляється від ідеї привілейованості тексту.

- Для літературознавства найважливіший предмет пізнання текст і автор, для журналістикознавства – публіцистичний дискурс видання.

Журналістикознавство прагне вийти за межі текстознанчної філологічності, тому що сьогодні воно прагне вирішити такі питання:

1. Вирішити питання щодо суспільної ролі журналістики (можливості об’єктивного зображення соціальної дійсності, інтерпретатор, суспільний критик, месія, комунікатор)
2. Визначити закономірності

- функціонування журналістики

- розвитку її у системах

- впливу журналістики на цивілізаційний процес у глобальних і національних масштабах

- розвиток візуальної журналістики потребує інших методик аналізу тексту.

Філологічне журналістикознавство тяжіє до мистецтва інтерпретації; медіа дослідження прагне включити в себе соціологію ЗМІ, економіку, менеджмент.

13 грудня 2006 р. українське журналістикознавство офіційно змінило дисциплінарну галузь з філологічної на «соціальні комунікації», яка визначає тяжіння журналістикознавства до двох напрямів: соціологічного і комунікативного.

Соціологія журналістики – це аналіз функціонування системи ЗМІ чи окремих частин через співвіднесення

- з особиною як соціальною одиницею

- соціальними спільнотами

- соціальними інститутами

Комунікативне журналістикознавство розглядає журналістику як феномен комунікації.

Сутність науково-методичного напрямку «теорія та історія соціальних комунікацій»:

1) журналістика – головна форма соціальної комунікації сучасного суспільства, але не єдина;

2) журналістика повинна вивчатися не тільки як самостійне, самодостатнє й поодиноке явище, а й у горизонтальному й вертикальному контекстах.