Функції знаку, коду, тексту в соціальній комунікації

У гуманітарних науках питання комунікації пов’язане у першу чергу із специфікою обміну інформацією у соціумі.

За концепцією Піотровського і Шингарьової, розмежовуються два стани знака

1. знак поза комунікацією

2. знак під час комунікації.

Перший стан включає фактор адресата і представлює єдність знака для всіх можливих комунікатів.

Другий знак зорієнтовано на адресата-інтерпретатора.

Знак – це двостороння одиниця, що має форму і зміст, вона включена в систему інших одиниць через парадигму значимостей, і використовується носіями мови для передачі певної інформації. Це своєрідний трикутник з форми знака, змісту і дійсності.

Три чинники роблять мовне явище комунікативним знаком:

1. Відправник інформації, який на підставі функції експресії подає знак як симптом.

2. Отримувач, який чере функцію апеляції сприймає знак як сигнал

3. Ситуація, що виконує функцію репрезентації на основі знака.

Знак – це певний матеріальний предмет, що сприймається почуттями. Він виступає як вказівка на інше.

Знак – це спосіб збереження інформації.

Головна ознака знаку – служить для позначення чогось іншого, він має

- предметне значення – значення того предметного об’єкту, який позначає

- смислове значення – образ переданий за допомогою знаків

- експресивне – відношення до об’єкту

Денотат – передане за допомогою образів явище дійсності, саме його позначає знак.

Знак демонструє залежність як і від об’єктивної дійсності (денотату) так і від суб’єктивних уявлень про цю дійсність (концепт).

Наступний трикутник – форма + зміст, денотат, інтерпретант.

Якщо знак не зрозумілий, він не сприймається.

Знак несе у собі форму, значення, особистісний зміст.

Текст – це тканина, сплетена зі значень.

Сьогодні нема чіткого визначення поняття текст, бо довгий час текст розглядався через засоби зв’язності (пошук одиниці, через яку визначається текст – речення, морфема).

Деякі дослідники не відносять усне мовлення до тексту, бо воно не впорядковане – мовленнєві акти.

Текст – це твір мовленнєвого процесу, що є завершеним і літературно обробленим. (напис – вихід – це текст?)

Сьогодні існують різні підходи до вивчення тексту

1. Онтологічний – виявлення характеру існування і сутність у суспільстві

2. Гносеологічний – вивчає втілення дійсності у тексті. Він вивчає відносини об’єкта і суб’єкта, проблеми вираження і можливості пізнання.

- лінгвістика вивчає власне оформлення тексту,

- психологія – сприйняття

- прагматика – відношення автора до дійсності

3. Якщо текст розглядати у співвідношенні з ситуацією, він не відрізняється від дискурсу.

4. Абсолютизація однієї якості тексту, наприклад закінченості, є незакінчені тексти.

Текст – це будь-яка організована система знаків, що розгортається у часі і просторі.

Зміст тексту породжується на рівні авторського сприйняття та сприйняття реципієнта – інтерпретації.

Дискурсивні категорії тексту:

- відносна знакова закритість

- цілісна конденсація змісту (текст – це цілісний макросигнал)

- роздільність одного тексту й іншого, розчленованість фази створення і фази сприйняття одного тексту

- зв’язність – логіка викладу – послідовність, засоби зв’язку, структура композиції)

Типи зявзності: лінійний/переплетений, послідовний/перерваний (підзаголовки, гіпертекст), багатошарова глобальна зв’язність/однопланова

- рух відображених ситуацій, на яких побудована композиція

- інформативність – інформаційний масив тексту, який виявляє адресат – факти, емоції, цінність, підтекст.

Знак – це певний матеріальний предмет, що сприймається почуттями. Він виступає як вказівка на інше, це спосіб збереження інформації.

Денотат – це передане за допомогою образів явище дійсності, об’єкт, який позначає знак.

Існує:

- відношення знаків один до одного – синтаксис

- відношення знака до знака – мегазнак

- відношення знаку до денотату – семантика

- відношення між знаком і тим, хто ним користується.

По відношенню до денотату знаки різні:

1. Конічні –близькі до денотату (фото)

2. Індекс альні – вказують на об’єкт, але не в повній мірі

3. Символічні – на основі домовленостей (світлофор)