Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Основи формування господарського комплексу




До основних факторів формування господарського комплексу національної економіки слід віднести:

· економіко-географічне положення;

· природно-ресурсний потенціал;

· трудоресурсний потенціал;

· історія розвитку і рівень господарського освоєння території.

Господарський комплекс України виник на основі соціально-економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:

· наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

· активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;

· надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

· паритетність промислового і агропромислового виробництв в більшості областях;

· екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;

· недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає значному рекреаційному потенціалу країни;

· наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне значення;

· недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

· застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;

· низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ресурсами;

· недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відходів), зокрема в будівництві.

 

17. Обґрунтування галузевого розміщення виробництва.

Досліджуючи механізми формування регіональної структури виробництва, можна відстежити такі тенденції:

1. Розвиток галузей, де найефективніше розвинені малі форми організації на основі приватної власності (сфера обслуговування, сільське господарство, легка, харчова промисловість тощо), відбувається під впливом ринкових важелів: попиту, пропозиції, конкуренції і ціни. Функції держави зводяться до регулювання ринкових процесів.

2. Розміщення і розвиток підприємств базових галузей економіки, таких як паливно-енергетичний комплекс, гірничодобувна промисловість, металургія, деякі галузі машинобудування і хімічної промисловості потребує економічного обґрунтування.

Процес економічного обґрунтування галузевого розміщення виробництва складається з таких етапів [4]:

1.Аналіз сучасного розвитку і розміщення галузі. На цьому етапі виявляють диспропорції в розвитку і розміщенні виробництва та визначають шляхи їх усунення. При цьому враховують показники:

· забезпечення сировинними ресурсами;

· обсяг виробництва продукції в натурі;

· матеріаломісткість і енергомісткість;

· вартість основних фондів

· фінансове становища галузі або окремих підприємств, інвестиційних можливостей тощо.

2.Визначення основних умов і чинників розвитку галузі та окремих підприємств на перспективу. На цьому етапі досліджують:

· потребу ринку в певній продукції;

· виробничо-технічні особливості та рівень науково-технічного прогресу галузі;

· ресурсний чинник.

траснпортно-споживчий чинник; одним з методів вивчення цього фактору є виробничо-збутове зонування – визначення економічних меж рівнозначних виробничо-транспортних витрат.

Вибір варіантів і визначення оптимального варіанта розміщення галузі.

 

18. Чинники формування територіальних міжгалузевих комплексів

Міжгалузевий комплекс – це об’єктивно існуюче явище, яке виступає в формі пов’язаних у певному відношенні галузей (підгалузей, видів діяльності) окремої території.

Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної організації є певні види ресурсів. Стимулятором розвитку багатьох міжгалузевих комплексів є локальні природні ресурси.

Визначають такі основні підходи до виділення міжгалузевих комплексів.

1. Цільовий підхід.Міжгалузевий комплекс розглядається як група галузей господарського комплексу або окремих виробництв, які поєднані спільною метою розвитку.

2. Технологічний підхід.Передбачає групування галузей, які пов’язані між собою послідовністю переробки і використання загального матеріалу та однаковим призначенням продукції.

3. Відтворювальний підхід.Є визначальним у виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямованість і технологічну послідовність переробки сировинних матеріалів. Характерним для нього є відтворювальна цілісність міжгалузевих комплексів на всіх стадіях та об’єднання підприємств і організацій виробничої та невиробничої сфер господарства.

 

19. Оцінка господарського використання території.

Одним з показників екстенсивного розвитку регіонує господарська освоєність його території. Середнє господарське освоєння території України складає близько 75%. Найбільше антропогенне навантаження припадає на Запорізьку обл. – 97,5%, найменше на Закарпатську – 50,8%.

Показники інтенсивного розвитку регіону. До них можна віднести показники щільності господарської діяльності, капіталовкладення, вартість основних виробничих фондів промисловості, довжина залізниць

21(23). Типи та способи економічного зростання

Екстенсивний типекономічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його факторів при незмінних їх якісних параметрах. Обсяги виробництва продукції зростають за рахунок збільшення чисельності робочої сили, обсягу інве­стицій, використовуваних земельних та інших ре­сурсів. Економічне зростання називається екстенсивним,якщо воно характеризується незмінним співвідношення факторів та результатів виробництва, тобто не змінює середню продуктивність праці і відбу­вається за рахунок залучення додаткових факторів виробництва – землі, праці і капіталу, якісний і технічний рівні яких залишаються незмінними. Можливості такого розвитку пов’язані насамперед із наявністю вільних ресурсів та запасів. Екстенсивне зростання відбувається лише за рахунок збільшення обсягів факторів виробництва при незмінній ефективності їх використання. Економічне зростання є чисто екс­тенсивним, коли обсяг виробництва збільшується прямо пропорційно збільшенню обсягів факторів виробництва.

Інтенсивний тип економічного зростання – розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-економічних відносин.

При інтенсивному типіекономічного зростання збільшення масштабів випуску продукції досягається шляхом якісного вдос­коналення всієї системи продуктивних сил, насамперед речо­вих і особистих факторів виробництва, підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяль­ності, тощо.

22. Циклічність економічного розвитку.

Світовий досвід показує, що стабільність економічного зростання можлива в довгостроковому періоді. В короткочасному періоді економічне зростання має циклічний характер.

Як відомо, період, протягом якого економіка проходить шлях від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення, називається економічним циклом.

Окремі економічні цикли істотно різняться між собою. Незважаючи на всі відмінності, при розгляді структури економічних циклів виділяють два статичних стани і два динамічних періоди, які можна представити окремими послідовними фазами: 1) пік, 2) спад, 3) дно, 4) піднесення (рис. 4.1.5.).

У процесі циклічних коливань обсягів виробництва економіка послідовно проходить чотири фази.

Упіковій фазі циклу спостерігається найбільший рівень виробництва.

За піком настає фаза спаду, яка фіксується за умови скорочення обсягу виробництва тривалістю не менше півроку, більш тривалий період спаду називають депресією.

Дно, як наступна фаза економічного циклу, відображує найнижчу точку спаду (або депресії) і може мати різну тривалість.

Піднесення – фаза економічного циклу, протягом якої обсяг виробництва спочатку відновлюється до попереднього рівня, а потім перевищує фазу пік попереднього циклу.

Головними ознаками економічних циклів є їхня тривалість і причини виникнення. Виявлені найбільш важливі економічні цикли:

· короткострокові (3-5 років), основними причинами яких є збурення на фінансових ринках;

· середньострокові (10—20 років), джерелом яких є структурні зрушення в економіці та міжгалузеві переливи капіталу;

довгострокові (цикли Кондратьєва) тривалістю близько 50 років, що спричинені радикальними змінами в технологічній базі.

24. Фактори економічного зростання

В будь-якому суспільстві прагнення до розвитку не­впинне. При цьому основною проблемою забезпечення економічного зростання є з’ясування чинників впливу і побудова моделей та механізмів збільшення обсягів валового внутрішнього продукту в довгостроковому періоді, який є критерієм економічного добробуту суспільства.

Всю різноманітність факторів, які здійснюють вплив на економічне зростання, можна звести до наступних груп:

· базисні фактори або фактори пропозиції;

фактори попиту;фактори розподілу;інституційні фактори;

· соціальні фактори;

· культурні фактори;

· релігійні та інші фактори.

Різним етапам розвитку економіки відповідають різні чинники економічного зростання та їх структурні комбінації. Кожна країна використовує доступні їй фактори для свого розвитку із врахуванням національних особливостей. Для країн з низьким рівнем розвитку більш характерним є залучення ресурсних факторів економічного зростання, а для розвинутих - інтелектуальних.

Фактори пропозиції забезпечують основу для економічного зростання, безпосередньо діють і впливають на підприємства, виступають зі сторони пропозиції. До них відносять:

· кількість та якість природних ресурсів;

· кількість та якість трудових ресурсів;обсяг капіталу країни;

· технології;

· інновації;

· менеджмент.

Вплив фактора попиту проявляється в певному рівні сукупних видатків споживачів. Попит формується доходами громадян, які використовуються для споживання, державними витратами, а також попитом на капіталовкладення, що направляються на інвестиції.

Інституційний фактор впливає на державну політику в різних сферах економіки та суспільного життя

Значний вплив на економічне зростання має соціальна, культурна і політична атмосфера, що склалася в країні. У країнах з високим рівнем розвитку культури, віковими традиціями, національною згуртованістю населення, панує позитивна атмосфера для діяльності бізнесу.

Разом з тим, існує цілий ряд факторів, які протидіють процесу економічного зростання. До них можна віднести:

· низький рівень дохідів населення, що обмежує його попит;

· низька норма нагромадження підприємств, що знижує їх інвестиційні можливості;

· нестабільна соціально-політична атмосфера у країні;

· вичерпування природних ресурсів;

· підвищення рівня екологічних стандартів;

· необгрунтоване державне втручання у ринкові відносини;

25.Економічний розвиток і економічне зростання як категорії національної економіки.

Розвиток визначається як необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об’єктів будь-якої природи.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку – еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку з поступовим характером змін.

Революція – стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - прогресивний та регресивний.

Прогрес - це рух об’єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес - рух об’єкта назад, по нисхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Економічний розвиток – це перехід від одного стану економіки до іншого, який характеризується розширенням виробництва нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Однією з форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку.

Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

26. Теорія економічного зростання.

Одним із чинників економічного зростання є збільшення обсягу національного виробництва.

ВНП = кількість відпрацьованих годин х продуктивність праці.

Відповідно до цього економічне зростання може відбуватися:

· Екстенсивним шляхом – шляхом додаткового залучення економічних ресурсів;

· Інтенсивним шляхом – шляхом більш продуктивного використання ресурсів (збільшення продуктивності праці).

 

27, 28. Якісні і кількісні характеристики економічного зростання.

Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами - індексів та темпів. Індекси показують співідношення рівнів показників за певний період.

Індекс зростання – це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами.

Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання – на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується наабсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому і пов’язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо.

Явище економічного зростання за першим підходом до його розуміння графічно можна показати двома спосо­бами – на основі кривої пропозиції та кривої виробничих можливостей (рис. 4.1.2., 4.1.3.).

В класичному варіанті крива пропозиції відображає зв’язок між ціною (Р) і кількістю продукції (Q), яку виробник готовий виробити та продати за певного рівня цін. Економічне зростання супроводжується зростанням виробництва товарів і може бути відображене графічно переміщенням кривої пропозиції вправо (показано стрілкою) із положення S1 в положення S2.

Ціна

Р

S1

S2

 
 

 

 


0 Q1 Q2 Випуск, Q

Рис.4.1.2.. Економічне зростання як переміщення кривої пропозиції

 

Економічне зростання як збільшення кількості товарів і послуг, які створює національна економіка, може також бути відображене як зміна параметрів кривої виробничих можливостей (рис.4.1.3.).

 

 

Засоби

виробництва, Qp

 
 


Qk2

 

CD

Qk1

 

AB

 

0

12 Предмети споживання, Qk

 

Рис. 4.1.3. Зображенняекономічного зростання як кривої виробничих можливостей

 

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінкахдинаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо.

1. Індекс економічного зростання ВВП- розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду і показує, у скільки разів він змінюється:

Ізр = ВВП1/ ВВП0

Де,

Ізр – індекс економічного зростання;

ВВП1 – валовий внутрішній продукт звітного року, грн;

ВВП0 – валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання (приросту) ВВП (Тпр) -визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення і показує процентну зміну ВВП:

Тпр = [ ( ВВП1 - ВВП0 )/ ВВП0]*х 100 , %

 

3.Темп приросту ВВП на душу населения розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника:

Тпр/чол = [( ВВП1/чол - ВВП0/чол )/ ВВП0/чол ] * 100 %

 

Де,

Tпр/чол – темп економічного зростання у розрахунку на душу населення, %;

ВВП1/чол – валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення даного періоду, грн.;

ВВП0/чол – валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.

На величину цього показника впливає не тільки зміна обсягів ВВП, але й чисельності населення.

29. Динамічні характеристики економічного зростання.

Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання.

· За ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання.

· За ознакою поступовості змін характеризують пропорційне і непропорційне економічне зростання.

· За напрямком змін розрізняють власне (додатнє) економічне зростання та спад (від’ємне економічне зростання) .

За кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими

30. Підходи до перспектив економічного зростання.

  1. Рівень життя. «За». Економічне зростання пом’якшує протиріччя між безмежними потребами і обмеженими ресурсами. «Проти». Економічне зростання відбувається завдяки погіршення інших показників рівня життя.
  2. навколишнє середовище. «За». Забруднення навколишнього середовища є результатом невірного ціноутворення. «Проти». Всі природні ресурси є природо утворюючим засобом.
  3. Бідність. «За». Економічне зростання – єдиний шлях підтягування доходів бідних. «Проти». Явище бідності базується на системі перерозподілу нац багатства.
  4. Неекономічні фактори. «За». Високий рівень життя дозволить більше часу витрачати на себе. «Проти». Потрібно звертати увагу на якість витрати часу. Економічне зростання робить матеріальний підхід основою успішності людини.

 

31.Ринковий механізм регулювання національної економіки

Класична політична економія трактує ринковий механізм як таку форму організації суспільного виробництва, яка базується на принципах

• вільного ціноутворення,

• вільної конкуренції,

• вільного і стихійного переливу капіталу між галузями,

• вільної взаємодії між попитом і пропозицією.

Складові ринкового механізму: попит, пропозиція, конкуренція і ринкова ціна.

За допомогою ринкових інструментів виконується ряд важливих функцій,спрямованих на регулювання нац.економіки:

Інтеграційна – забезпечує взаємозв’язок між усіма економічними суб’єктами національної економіки. Ринок поєднує виробників і споживачів, що спілкуються мовою цін і формують ринкову атмосферу;

Інформаційна – полягає у поширенні знань, відомостей, що необхідні для постійного відтворення суспільного виробництва національної економіки;

Регулююча – випливає зі взаємодії всіх інструментів ринкового механізму. При їх раціональній та оптимальній взаємодії формуються найбільш вигідні для національної економіки пропорції у розподілі економічних ресурсів і благ;

Функція розвитку – ринковий механізм діє як об’єктивна, незалежна від волі і свідомості людей сила, він само розвивається в міру еволюції товарного господарства і, відповідно, впливає на його структуру;

Стимулююча– на основі ринкового механізму розробляються і використовуються найбільш передові у техніко-технологічному значенні способи виробництва, зменшуються виробничі витрати.

Недоліки механізму ринкового саморегулювання:

• ринок повільно реагує на потребу в докорінній структурній перебудові економіки, яка вимагає великих витрат і не дає швидких результатів;

• ринок не завжди підтримує саме існування некомерційних галузей людської діяльності (загальна освіта, фундаментальна наука тощо);

• ринок досить часто призводить до нерівномірного розподілу доходів та жорсткої стратифікації суспільства;

• ринок не може попередити кризові явища та монопольні тенденції в економіці та швидко реагувати на їх зміни;

• циклічні коливання за умов дії лише ринкового механізму носять довготривалий характер і економіка важко піддається вирівнюванню

 

32. Функції ціни як інструмента ринкового регулювання національної економіки.

Функції ціни:

· Вимірювальна- за допомогою цін продавець здатен спрогнозувати суму свого прибутку за виготовлене благо, а покупець – визначити необхідну для отримання блага суму витрат.

· Порівняльна– полягає у тому, що за допомогою цін можна порівнювати цінності і корисність різних товарів, визначати внесок товаровиробників та робітників у виготовлення даного товару.

· Обліку- ціна відображає усі необхідні дані про товар: матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Дана функція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільного виробництва на усіх його стадіях.

· Засіб розподілу – рівень цін допомагає диференціювати за різними показниками суб’єктів господарювання та споживачів, а також визначати кількісні та якісні параметри використання та виробництва благ, необхідних суспільству, окремим його групам та індивідам.

· Інформаційна – ціна несе у собі інформаційні потоки про необхідність тих чи інших благ, ресурсів різним агентам ринку, про можливі канали їх руху, і, таким чином, веде до збалансування пропорцій в національній економіці.

· Стимулююча (стримуюча) – ціни здатні активізувати виробничі процеси або гальмувати їх в залежності від ринкової кон’юнктури. Так, чим вища ціна, тим більше товаровиробник готовий виробляти певне благо і просувати його на ринок. Тут діє механізм бажання отримати більший дохід і прибуток за рахунок збільшення, в першу чергу, витрат власної праці.

· Соціальна– ціна показує рівень та обсяги споживання товарів та послуг, рівень заощаджень і напрямки руху товарних та грошових потоків в національній економіці.

· Обмежуюча– ціни здатні обмежувати попит споживачів і виробництво.

Функції ціни об’єктивуються і простежуються у її тісній взаємодії з інструментами попиту і пропозиції – майже всі економічні проблеми зводяться до проблем врівноваження взаємовідносин між попитом і пропозицією за допомогою цінового механізму.

33. Попит і пропозиція як інструменти ринкового регулювання національної економіки.

Попит – це платоспроможна потреба або ж та кількість товарів і послуг, яку хочуть і можуть придбати покупці за певною ціною протягом певного періоду. Кількість товарів прийнято називати обсягом попиту.

Закон попиту:Обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.Тобто споживач при зниженні цін здатен і бажає купувати більше товарів, а зі збільшенням цін на них він здатен обмежувати свої бажання щодо купівлі даного товару

Реакцію споживачів на зміну ціни та вказаних факторів характеризує еластичність попиту

Пропозиція – це така кількість товарів і послуг, яку товаровиробники готові продати на певному ринку за певного рівня цін у конкретний період.

За інших рівних умов зростання ціни товару веде до збільшення обсягів продукції, яку можуть і хочуть вивезти на ринок виробники.

 

Графічно дію закону пропозиції можна представити наступним чином (рис. 5.1.3.), а зміну пропозиції під дією цінового фактору зображено на рис.5.1

Рівноважна ціна – це такий стан на ринку, при якому інтереси споживачів та виробників збігаються, тобто споживачі готові купувати продукцію, а виробники мають намір постачати її на ринок в тому ж обсязі і за такого рівня цін.

Рівноважна ціна встановлюється в наслідок постійного коливання цін на ринку, на які також впливає ряд економічних та неекономічних чинників. За умов, коли ціна вища за рівноважну, виникає надлишок товарів у продавців, а якщо нижча – дефіцит. За умов зміни інших чинників змінюється і структура попиту та пропозиції, і, відповідно, рівноважна ціна.

Сукупний попит (AD) - це сумапланових витрат на придбання кінцевою продукції в межах національної економіки загалом за певний період або сума всіх витрат на кінцеві товари та послуги, вироблені в економіці..

Скупна пропозиція (AS) – загальна кількість товарів та послуг, вироблених в економці. Показниками, що реально відображають її рівень є валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).

  1. Конкуренція як інструмент ринкового регулювання національної економіки.

Конкуренція – це суперництво між ринковими суб’єктами за найбільш вигідні умови виробництва, реалізації і купівлі товарів.

Сутність конкуренції:

· вона є одним з найбільш дієвих інструментів стимулювання НТП та впровадження його досягнень у виробництво;

· за її допомогою формується оптимальна структура національної економіки за галузями, сферами економіки, рівнями її функціонування;

· забезпечує рівновагу на ринку ціни через механізм суперництва;вона сприяє ефективному використанню і перерозподілу ресурсів.

Існує багато видів і форм конкурентної боротьби, головні з них:

· Конкуренція продавців - це такий вид конкурентної боротьби, який ведеться за найкращу позицію на ринку.

· Конкуренція покупців – виникає, коли попит на товари більший за пропозицію на них.

· Внутрішньогалузева конкуренція – це форма економічного суперництва між товаровиробниками однієї галузі виробництва

· Міжгалузева конкуренція - це суперництво між товаровиробниками різних галузей виробництва переважно за найбільш вигідні умови переливу капіталів.

· Вільна (досконала) конкуренція – це така форма організації ринкових відносин, за якої на ньому діє велика кількість продавців та покупців, що знаходяться у рівних стартових умовах.

· Монопольна конкуренція – це вид недосконалої конкуренції, форма організації ринкових відносин, за якої на ринку може існувати значна кількість покупців і навіть продавців.

· Добросовісна конкуренція, коли суб’єкти ринкових відносин дотримуються правових і певних етичних норм у своїй діяльності.

· Недобросовісна – коли застосовують шпигунство, переманювання покупців, неправдиву рекламу тощо, тобто такі методи конкурентної боротьби, що дозволяють обходити загальноприйняті і встановлені „правила гри”.

35.Сутність корпорації.

Корпорація- це система організації господарської діяльності суб’єктів економіки переважно в організаційно-правовій формі акціонерних товариств, що формується за згодою юридичних та фізичних осіб здійснювати спільну діяльність і отримувати прибуток відповідно до долі учасників у об’єднанні;

Корпорація згідно Господарського кодексу України – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання кожному з учасників. Тобто корпорація – це, фактично, вже не фірма, а надфірмове утворення.

Більшість сучасних дослідників корпорацій все ж зазначає, що акціонерні товариства також слід вважати корпораціями.

Акціонерне товариство (АТ) – це об’єднання, що створене з метою задоволення потреб суспільства шляхом виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, діє як юридична особа, має статутний капітал, що складається з частин декількох власників, які несуть обмежену відповідальність за своїми зобов’язаннями, управляється спеціально обраними органами товариства, що відокремлені від власників, що дозволяє товариствам залучати фінансові та людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси акціонерів та суспільства в цілому.

Контрольний пакет – 50%+1 акція;

Блокуючий пакет – 25%+1 акція;

 

36. Сучасні форми корпоративних структур.

Трест– об’єднання ,при якому всі учасники втрачають виробничу і комерційну самостійність, об’єднані єдиним центром управління, представлене Правлінням або ж самою головною компанією, що фактично бере на себе функції правління. Як правило спеціалізується на виробництві однорідної продукції і є горизонтально інтегрованою структурою.

Концерн представляєстатутне об’єднання промислових, наукових чи фінансових організацій та підприємств на основі фінансової залежності від одного чи групи підприємств. Найчастіше контроль в таких об’єднаннях зосереджений у найвпливовіших фінансових груп. Як правило, працюють у галузях масового виробництва, сферах використання високих технологій – вертикально інтегрована структура.

Синдикат - об'єднання однорідних промислових одиниць, яке характеризується тим, що розподіл дохідів, закупка сировини і реалізація виробленої продукції здійснюється через єдиний збутовий центр. Учасники втрачають комерційну самостійність. Концентрація зусиль на забезпеченні максимальних ринкових вигод від збуту продукції однорідного профілю – горизонтально інтегрована структура.

ФПГ (фінансово-промислова група) - інтегрований комплекс, в рамках якого об’єднуються виробничі, фінансові, науково-дослідні, збутові тощо одиниці. Яскравий приклад сіткової організації сучасної економіки. до його структури можуть входити господарські одиниці різного рівня інтеграції та специфіки діяльності.Прагнення охопити в рамках своєї діяльності різні за профілем та спрямованістю ринкові сегменти або галузь економіки переважно на національному та міжнаціональному рівнях – вертикально інтегрована структура.

Стратегічний альянс - домовленість про кооперацію зусиль між невеликим колом господарських одиниць на базі об’єднання і взаємо доповнення стратегічних ресурсів компанії.За кінцеву мету має реалізацію певної комерційної мети, яка досягається з найменшими витратами та зниженням конкурентного навантаження шляхом об’єднання стратегічних ресурсів постачальників, споживачів і, навіть, конкурентів.

 

37.Характер взаємозв’язку базисних економічних інститутів у корпорації та на підприємстві.

Характеристика Підприємство Корпорація
Власність з визначеним власником –одноосібна, сімейна, суспільна. Співпадання власника і підприємця Синтез різних форм об’єднання власників – окремих осіб, організацій, установ, ринкових посередників тощо. Диференціація власника і підприємця
Влада Власники формально мають однакові частки влади або ж влада зосереджена в руках однієї особи Розподіляється відповідно до частки, внесеної у компанію і, відповідно, нормативно визначена її неоднаковість для власників
Управління Реалізується безпосередньо власником або делегується менеджменту під безпосереднім керівництвом власника = власність + управління Чітке розмежування управління та власності
Праця Наймана праця без права на участь в управлінні Наймана праця з правом на участь в управлінні
Організаційна структура Найчастіше лінійна структура, що не забезпечує підприємству самодостатності і змушує звертатись за додатковими послугами до ринкових посередників Складна ієрархічна структура, що забезпечує компанії самодостатність на ринку (блоки з фінансових, виробничих, науково-технічних, збутових та інших питань, що самі є складними комплексами і мають певну самостійність)
Масштаби діяльності Малий та середній бізнес Переважно великий бізнес
За способом отримання ресурсів Вихід на ринок Більший рівень самозабезпечення в наслідок концентрації та інтеграції з іншими ринковими агентами
Відношення до ринку Ринок невідомий Ринок відомий, що забезпечується інтеграційними зв’язками та активними маркетинговими дослідженнями
Організаційно правова форма Домогосподарство, комунальне підприємство, державне підприємство, партнерство, сімейне підприємство Об’єднання, що засновані на пайових принципах з обмеженим вкладеними частками правом на управління – АТ та складні корпоративні утворення
Межі діяльності Переважно місцевий, регіональний, іноді національний рівні економічної активності Переважно національний та наднаціональний рівні економічної активності

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-21; просмотров: 65; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты