Література. Політологія: Підручник / За ред

Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 8.4.

Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 319–332.

Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – Гл. 2, п. 5; гл. 18.

Перше питання вимагає від студентів чіткого уявлення про політичну ідеологію як одну з найбільш впливових форм політичної свідомості. Важливою складовою розгляду цього питання є визначення політичної ідеології. При цьому слід звернути увагу на різні підходи у визначенні даного поняття і вибрати найбільш поширене. Важливим моментом є визначення функцій ідеології та її рівнів.

Друге питаннярекомендується підготувати за такою схемою: дайте визначення лібералізму, зверніть увагу на його витоки (політична філософія Д. Локка, Т. Гоббса, Ш. Монтеск’є, А. Сміта, Б. Констана, А. де Токвіля), охарактеризуйте його основні риси. Не можна обійти увагою поняття «індивідуалізму», яке лежить в основі права кожної людини на життя, свободу і приватну власність. Проаналізуйте взаємовідносини лібералізму та демократії. Насамкінець потрібно уяснити поняття «неолібералізм», зрозуміти, чому він виник у другій половині ХХ ст. і які нові ідеї з’явилися в політичному житті.

Третє питанняприсвяченеконсерватизму. Студентам пропонується почати вивчення даної доктрини з її історії. Вперше основні положення консерватизму обґрунтовано в роботах Е. Берка, Ж. де Местра та ін. Вони вважали, що політичні принципи слід пристосовувати до звичаїв, національних традицій. Важливо охарактеризувати основні риси консерватизму в політиці, економіці, соціальній сфері, міжнародних відносинах. В останні десятиліття визначилося прагнення консерватизму до ліберальних цінностей, що найбільш яскраво проявилося в неоконсерватизмі. Студенти мають проаналізувати, що запропонував неоконсерватизм суспільству: духовні пріоритети сім’ї та релігії, соціальну стабільність. Закінчити розгляд консерватизму можна конкретними прикладами діяльності політичних партій та політичних лідерів, які дотримуються неоконсервативної ідеології.

Основою підготовки четвертого питання є розуміння витоків соціалізму, ідеї якого відомі у світі ще із стародавніх часів, але теоретичне обґрунтування та ідеологічне оформлення вони отримали лише в ХІХ ст. Велике значення для їх концептуалізації мали ідеї Ж.-Ж. Руссо, Ф. Бабефа. Перші спроби окреслити ідеал соціалістичного устрою зробили ще Т. Мор і Т. Кампанелла. Завдання студентів – показати такі напрями соціалізму, як марксизм, соціал-демократія, комунізм і визначити їх риси. Бажано скласти таблицю, де позначити відмінності між комунізмом та соціал-демократією.

При вивченні п’ятого питання детально аналізується термін «фашизм». Звернути увагу на те, що його можна трактувати як антидемократичний, антисоціалістичний світогляд, рух та державний лад, що існували в Італії в 1914–1943 рр. Термін «фашизм» може означати і політичний режим, ідеологію, політичний рух, що були подібними до італійського режиму: у Німеччині з 1933 до 1945 р., Румунії, Словаччині, Угорщині, Хорватії під час другої світової війни. Наближеними до цього були політичні режими в Аргентині, Греції, Іспанії, Португалії.

Питання вимагає знання аналізу ідейно-політичного коріння націонал-соціалістичної (нацистської) доктрини. Варто проаналізувати такі моменти:

1) теоретичне обґрунтування неминучості «розквіту німецької ери в історії» відомими німецькими філософами, істориками;

2) суть і зміст пангерманізму;

3) характеристика німецької геополітики;

4) расизм, антисемітизм як джерело нацизму.

Окремо потрібно виділити нацистську доктрину Адольфа Гітлера, яка зводилась до таких положень:

1) право на панування германців як «арійців» – вищої раси – над іншими націями, народами;

2) расовим ворогом № 1 для німецької нації були євреї, боротьба з якими не повинна припинятись до повного знищення останніх;

3) боротьба за завоювання арійцями світового панування.

Головними політичними рисами націонал-соціалістичної ідеології вважаються:

1) ототожнення партії з державою;

2) примусове встановлення однопартійної політичної системи;

3) мілітаризація та уніфікація суспільного життя;

4) авторитарний спосіб мислення, шовіністична ідеологія.