Література. Основи політології. Курс лекцій / За ред

Конституція України. – К., 1996. – Ст. 35.

Основи політології. Курс лекцій / За ред. М. Сазонова. – Харків, 1993. – Лек. 12.

Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 5, 3,

Політологічний енциклопедичний словник. Навч. посібник / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. – К., 1997.

Політологія / За ред. проф. В. Г. Кременя, проф. М. І. Горлача. – К. – Харків, 2001. – С. 493–527.

Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 358–373.

При вивченні першого питання треба знати, що сучасні політики обов’язково повинні враховувати інтереси груп різних віросповідань (конфесій), міжконфесійні стосунки у своїй діяльності. Релігійний фактор завжди був дуже значним у політиці, а політичні мотиви – досить впливовими в релігійному житті. Місце релігії в суспільстві визначається тим, що вона є підставою будь-якої соціальності, релігія є первинним соціальним зв’язком людей. У межах окремих релігій виникали церкви як зовнішні релігійні організації, що об’єднують віруючих на підставі спільного віровчення, релігійної діяльності та ієрархічних церковних інститутів. Церкви завжди виступали не тільки як організації віруючих, але й як політична сила. Вони мали свої політичні, матеріальні інтереси, мали владу не тільки духовну, а й земну. З іншого боку, світська влада неодноразово зазіхала на багатство і власність церкви, намагалася використати її як інструмент контролю за своїми підданими. Історія людства насичена релігійними війнами та конфліктами, які й зараз мають місце.

Вивчаючи друге питання, треба пам’ятати, що теократія – це форма правління, де влада в державі належить главі церкви та духівництву. Первісними формами теократії були стародавні суспільства, в яких світська та духовна влада поєднувалась в одних руках. Виникнення християнства привело до появи різниці між західною та східною християнськими церквами (католицтво та православ’я). У західній церкві зросло значення римського єпископа (папи), і склались передумови для виникнення християнської теократії. Влада папи стає вищою за владу світських монархів, і сам папа стає світським монархом. Але згодом почався процес секуляризації, тобто вивільнення різних сфер суспільства від впливу релігії та церкви. Одночасно в XIX ст. виникає суспільно-політичний рух клерикалізму, який вимагає посилення ролі церкви в політичному житті суспільства.

У східній (православній) християнській церкві утвердився принцип співпраці між церквою і державою. В окремих державах церква ставала у залежність до держави. Залежність церкви від політичного вождя, який перебирає й функції керівника духовної влади, зветься цезарепапізмом.

Східні релігії сповідують принцип єдності світської та духовної влади.

Вивчаючи третє питання, треба проаналізувати взаємини політики і трьох світових релігій: християнства, ісламу і буддизму. Християнство розподіляється на три головні гілки: католицизм, православ’я, протестантизм. Держави, де поширено християнство, будуються на принципах секуляризації, відокремлення церкви від держави, лише Ватикан є теократичною державою, а в протестантських країнах Скандинавії, Великобританії та католицькій Ірландії пануюча релігія вважається державною.

Іслам завжди будувався на концепції злиття та поєднання духовної та світської влади. Зараз у 28 афро-азіатських країнах іслам є державною (офіційною) релігією. Політична роль і активність ісламу останнім часом зросла.

Буддизм є державною релігією в Таїланді, поширений в інших країнах Східної та Південно-Східної Азії. Значної політичної ролі буддизм не відіграє.

Вивчаючи четверте питання, треба звернути увагу на те, що з утвердженням незалежності України змінилась модель державно-церковних відносин. Закон про свободу совісті та релігійні організації (1991) та 35 стаття Конституції України відкрили реальні можливості для відокремлення церкви від держави. Зареєстрованим релігійним організаціям надано статус юридичної особи, віруючим певних сповідань дозволено альтернативну службу. Припинення діяльності релігійної організації можливе лише за рішенням суду, що утруднює адміністративне втручання в її функціонування.