Людина серед людей

Це поняття розкривається протягом вивчення курсу, зокрема, під час формування уявлень про поведінку людини в сім’ї, колективі, у суспільстві: під час ознайомлення з правопорушеннями дітей з відповідальністю за них.

Культура

Зміст програми містить знання про пам’ятки культури, національних, визначних діячів культури, народне мистецтво та духовну спадщину народу.

Нежива природа

Ця змістова лінія в програмі представлена навчальним матеріалом, що дає змогу учням набути початкові наукові уявлення про тіла, речовини, молекули, три агрегатні стани речовини та незнищуваність її частинок під час різних перетворень: компоненти неживої природи – повітря, воду, гірські породи, ґрунт, про енергію (палива, вітру, рухомої води, електроенергію), її перетворення і незнищуваність.

Жива природа

Зміст цієї лінії розкривається під час ознайомлення учнів з будовою і життєдіяльністю організмів: людей, тварин, рослин, грибів, мікроорганізмів.

Завдяки реалізації цієї змістової лінії, в учнів закладається розуміння загальних науково-природничих закономірностей: виховується почуття невідривності людини від рідної природи, яке підсилюється вивченням легенд про обереги – рослин і тварин: на основі уявлень про найзагальніші зв’язки в природі формується цілісність знань про природне, суспільне середовище.

Планета Земля

Під час вивчення цієї теми в учнів 1 – 4 класів створюється уявлення про Землю як планету Сонячної системи: її природні компоненти, явища, процеси; зображення земної поверхні на плані та карті, глобусі, про форму Землі, різноманітність природи нашої планети, обумовлюється формування переконань учнів у тому, що охорона і збереження природи Землі – основне завдання кожної людини і людства в цілому.

Наша Батьківщина – Україна

Ця змістова лінія пронизує курс з 1 по 4 класи. Вона втілюється через ознайомлення учнів з державною символікою, історією, святами України, ознайомлення з господарською діяльністю людей, народними звичаями, мистецтвом, культурними пам’ятками.

Рідний край

Поняття рідного краю – довкілля людини, є провідним у курсі “Я і Україна”. Учні спостерігають природу рідного краю, господарську діяльність людей у різні пори року, досліджують екологічні зміни у рідному довкіллі, складають проекти на його захист; знайомляться з життям видатних людей свого краю, його історичними пам’ятками, заповідними місцями.

Зміст курсу дає змогу учневі набути цілісні знання про людину і її життєвий світ – про природу рідного краю, рід, родину, народні традиції, духовний спадок минулих поколінь українського народу.

Програма “Навколишній світ” для 1 класу (автори Н.Бібік, Н.Коваль) передбачає врахувати наступно-перспективні зв’язки між дошкіллям і основною ланкою школи. Природничий напрям (нежива природа; жива природа; рідний край; наша Батьківщина – Україна; планета Земля) охоплює систему знань (емпіричні факти, уявлення, поняття) про об’єкт неживої природи та живої природи, взаємозв’язки і залежності між ними, ознайомлює учнів з різноманітністю природи рідного краю та інше.

В першому класі розділ “Природа навколо нас” починається з формування уявлення, що належить до природи. В дитячих садках воно формується, починаючи з молодших вікових груп, тому вчитель може спиратися на знання дітей. З повітрям учні знайомляться менш детально. Так, програма 1 класу передбачає, що учні повинні переконатися, що навколо нас є повітря, дізнатися, від чого буває вітер і чи вміє він працювати, як використовують силу вітру і як дбати про його чистоту. У дошкільників формуються уявлення про важливе значення повітря для дихання живих організмів. Програмою 1 класу це не передбачено, тобто інформація поступається дошкільним програмам.

Програма навчального курсу “Я і Україна” (автори В. Ільченко, К. Гуз) в першому класі передбачає формування поняття про довкілля, ознайомлення з його мешканцями та повторюваністю у довкіллі.

Зміст навчального матеріалу спонукає учнів задуматися над залежністю людини від довкілля, вони осмислюють зв’язки в довкіллі, між людиною і живою та неживою природою та інше. Вивчення неживої природи окремо не передбачено, лише розділ про повторюваність у довкіллі містить формування уявлень про день і ніч, пори року, сезонні зміни у житті людей, тварин, рослин. Разом з тим, основні вимоги до знань передбачають, що учні повинні знати відмінність неживої і живої природи, зв’язки між ними, повинні розрізняти об’єкти неживої і живої природи, рукотворного світу. Ознайомлення з неживою природою продовжується в другому класі в розділах “Оздоровчі сили природи” та “Про весну і про погоду”. Учні повинні знати основні взаємозв’язки людини як живої істоти із Сонцем, землею, водою, повітрям, роль оздоровчих сил природи у житті людини, мати уявлення про властивості води і повітря, розрізняти об’єкти живої та неживої природи. Вміння розрізняти об’єкти живої та неживої природи формується в дошкільних закладах, у першому класі учні його поглиблюють і засвоюють, тому, мабуть, не доцільно відносити це до вмінь учнів другого класу. В програмі “Я і Україна” для першого та другого класу зовсім відсутні теми охорони довкілля, екологічної освіти та виховання.

Курс “Я і Україна” передбачає таку форму навчання як “уроки серед природи”, які є фрагментом уроку і призначені для спостереження в природі, дають змогу формувати екологічне мислення, екологічну поведінку та культуру. Передбачається, що через систематичне проведення “уроків серед природи” реалізується методологія сучасної освіти – філософія екологічного реалізму, основна ідея якої полягає в тому, що істинність наших знань про дійсність ми пізнаємо лише в безпосередній взаємодії з довкіллям. Вони можуть тривати 10-20 хвилин; в першому класі вони нагадують тематичні прогулянки в старших групах дитячого садка. Система методів навчання в першому класі, яка передбачає малювання, моделювання впродовж вивчення курсу, нагадує методи роботи в дошкільних закладах.

Програма інтегрованого курсу (навчання грамоті, математики, навколишній світ), її автори М.Вашуленко, Н. Бібік, Л.Кочина, в першому класі передбачає знайомство учнів з різноманітністю у природі. Детально формується уявлення про природу та її значення, про різноманітність рослинного та тваринного світу, про їх значення в житті людини. На жаль, в програмі не показано конкретно інтегрування предметів, кожний подано окремо. Для проведення інтегрованого навчання вчитель повинен базуватися на попередньому досвіді учнів. Обсяг знань, який формує ця програма, дорівнює знанням дошкільних закладів, тому вони повинні стати основою, їх треба поглиблювати та розширювати.

Програма наскрізного інтегрованого курсу “Навколишній світ”, який реалізує навчальний предмет “Я і Україна” (автор Т.Пушкарьова) поєднує елементи природознавства, суспільствознавства, екології, українознавства та інше. Особливості програми першого класу полягають у тому, що значна увага приділяється спостереженню сезонних змін у природі, ознайомленню учнів з красою рідного краю, з народними традиціями. Тобто ця програма продовжує програмний матеріал дошкільних закладів. Ознайомленню з різними варіантами програм для першого класу початкової школи, які спрямовані на формування знань про природу та навколишній світ, показало, що всі вони в певній мірі базуються на тому досвіді, який набувають діти в дошкільних закладах. Особливості дітей 6 років вимагають від вчителя знати зміст програмного матеріалу та методику його викладання не тільки в початковій школі, але й у дошкільних закладах для більш ефективного залучення цих учнів до учбового процесу.

В програмі “Я І Україна” передбачено вивчення традицій народної педагогіки.

Вимоги до знань та умінь студентів: Студенти повинні знати сучасну програму з природознавства для початкової школи, її завдання, спрямування, основні розділи та теми, які вивчаються в школі. Студенти мають ознайомитися з різними варіантами програм з природознавства, які використовуються в інших школах. Порівняти програми, визначити їх загальний матеріал та різницю.

Питання до самоаналізу знань:

1. Програмний матеріал по вивченню природи, який передбачений у першому класі.

2. Визначити основні завдання програм з курсу “Я і Україна” для початкової школи, показати їх загальні ознаки та різницю.

3. Конкретно назвати теми, з яких планується проведення спостережень, екскурсій, предметних уроків, практичних робіт та дослідів.

Завдання до самоперевірки :

1. Охарактеризуйте основні особливості сучасної програми “Я і Україна”.

2. Чи завжди вона відповідає сучасним вимогам?

3. Складіть порівняльну характеристику різним програмам .

4. Програми яких авторів більш відповідають завданню розвивального навчання в початковій школі на уроках вивчення природи?

Завдання до теоретичного курсу:

1. Скласти порівняльну характеристику попередніх і сучасних програм з вивчення природи в початковій школі України.

2. Скласти огляд сучасних зарубіжних програм з природознавства, порівняти їх з програмою “Я І Україна”.

Література основна:

1. Программы средней общеобразовательной школы .- К.: Блиц , 1997. - 246с.

2. «Я і Україна» // Початкова школа. – 2002. - № 7. – С.20.

3. Навчальний курс «Я і Україна»(1-4 класи) // Початкова школа. – 2001, - № 8. – С.20-24.

4. Гуз К. Довкілля у вашій школі // Початкова школа, - 2002. - № 7. – С. 35-38.

5. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения. - М.: Просвещение, 1990. - 192 с.

6. Пушкарьова Т. Програма інтегрованого курсу «Навколишній світ» (1-4 класи) // Початкова школа. – 2002. - № 5. – С. 12-14.

Додаткова література:

1. Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Методика преподавания естествознания в начальной школе: Учеб. пособие для студ. – М.: Гуманит, изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 240с.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НАТУРАЛЬНИХ, ОБРАЗОТВОРЧИХ, АУДІОВІЗУАЛЬНИХ НАОЧНИХ ПОСІБНИКІВ. НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА ДІЛЯНКА, ЇЇ ОБЛАШТУВАННЯ І УТРИМАННЯ. ГЕОГРАФІЧНИЙ МАЙДАНЧИК, ЙОГО ОБЛАШТУВАННЯ І ОСНАЩЕННЯ.

Методичний орієнтир: Викладання природознавства в початковій школі може здійснюватися лише за допомогою матеріальної бази, яка дозволяє проводити процес навчання на високому методичному рівні. Матеріальну базу складають: учбове обладнання для проведення занять у класі, кабінет природознавства, куток живої природи, пришкільна навчально-дослідна ділянка та географічний майданчик.

Навчальне обладнання має особливе значення на уроках природознавства, завдяки тому, що викладання цього предмету в школі базується на принципі наочності. Навчальне обладнання – необхідний засіб для реалізації цього принципу, до нього належать натуральні об’єкти живої та неживої природи, ілюстровані (картини, таблиці, моделі та інші) та допоміжні (лабораторне обладнання, прилади). Особливе місце належить технічним засобам навчання.

Кабінет природознавства або куток живої природи дає можливість збагатити та розширити знання учнів, формує у них практичні уміння та навички догляду за рослинами та тваринами. Склад кімнатних рослин, їх різноманітність можна використовувати на уроках під час вивчення морфологічних ознак рослин, способах їх розмноження, пристосування до умов життя. Кожна рослина повинна мати етикетку з назвою, місцем походження. Кімнатні рослини можна використовувати для проведення спостережень та дослідів. У кутку природи можна обладнати акваріум, де повинні бути водні рослини та риби, які найменш вимогливі до умов життя.

Акваріум дає можливість проводити спостереження за життям риб. Якщо куток природи знаходиться в окремій кімнаті, то можна утримувати птахів та ссавців.

Пришкільна навчально-дослідна ділянка складається з різних відділів, серед них – відділ молодших класів. На ділянці вчитель проводить практичну роботу учнів, формує навички догляду за рослинами, навчає їх обробляти грунт, захищати рослини від бур’янів та шкідників. Учні проводять сезонні роботи та спостереження за рослинами. Зміст роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці визначається за програмою природознавства.

Під час роботи на шкільній навчально - дослідній ділянці учні і юннати поглиблюють знання про рослини та тварин, здобуті на уроках біології та екскурсіях, пов’язують їх з практикою, набувають певних умінь і навичок у практично-дослідній роботі з сільськогосподарськими рослинами.

Робота на навчально-дослідній ділянці повинна відповідати віковим особливостям учнів, бути для них цікавою, розвивати допитливість, спостережливість, виховувати високі моральні якості.

При визначенні змісту навчально-дослідної, суспільно-корисної роботи слід виходити з навчально-виховних завдань школи.

Якісне викладання біології або природознавства вимагає тісного поєднання теорії і практики. Тому у навчальних програмах з природознавства, ботаніки, зоології, трудового навчання багато уваги приділяється роботі на навчально-дослідних ділянках. Учні й юні натуралісти під керівництвом вчителя протягом року повинні проводити лабораторні і практичні роботи, екскурсії, досліди і спостереження за рослинами. Дослідницька робота здійснюється в тісному зв’язку з вивченням основ наук.

У молодших класах при вивченні природи переважатимуть спочатку спостереження. До дослідницької роботи учні підходять поступово протягом трьох років, оволодіваючи уміннями та навичками сільськогосподарської праці, знайомлячись з явищами природи на практиці.

Методика елементарної дослідницької роботи з учнями різного віку неоднакова. Працюючи на своїх ділянках, молодші учні набувають нових знань у процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки.

В першому класі учні одержують уявлення про весняний посів і садіння, про їх різницю, дізнаються, що насіння різних культур розрізняється за формою і розміром. Поступово учні освоюють техніку закладання польових дослідів, вчаться проводити спостереження над рослиною та погодою; знайомляться з рослинами, які вирощуються на навчально-дослідній ділянці.

Учнів другого класу необхідно ознайомити з сівбою озимини, вказати на ознаки, які характерні для 2-3 сортів картоплі (колір бульб, форма і колір плодів). Восени учні другого класу зважують на чашкових вагах врожай картоплі; починаючи здійснювати кількісно облік результатів досліду.

Щоб поширити уявлення учнів 2 класу про посадковий матеріал, їх слід ознайомити на прикладі смородини, аґрусу, винограду з живцюванням.

У третьому класі учні ознайомлюються з технікою посіву овочевих культур, з однорічними і дворічними овочами, основними фазами розвитку сільськогосподарських культур, можливістю регулювати умови живлення рослин тощо.

Учні спостерігають за ростом і розвитком рослин томатів або капусти, які вирощуються розсадою та з насіння, але при більш ранніх строках сівби. Восени порівнюють урожай обох варіантів.

Проведення всіх зазначених вище робіт допоможе учням молодших класів краще і грунтовніше засвоїти програмний матеріал і набути певних елементарних знань та умінь з сільського господарства.

Географічний майданчик призначений для організації та проведення уроків природознавства. Він використовується для формування таких понять: як сторони горизонту, орієнтування по сонцю. В центрі майданчика розміщується гномон. Для проведення занять використовуються термометри та інше обладнання.

Географічний майданчик має бути розташований на шкільному подвір’ї близько до школи, але так, щоб на нього не падала тінь від будівель, що знаходяться поруч.

Майданчик огороджують парканом заввишки до 1 м., ширина штахетин 5-10 см.

Кожний погонний метр паркана відрізняється від наступного і попереднього кольором. Наприклад, можуть чергуватися чорний і білий кольори або синій і червоний.

Коли початкові класи є частиною середньої школи, вони користуються деякими приладами, які є на географічному майданчику старших класів, а коли початкова школа має своє приміщення і обладнання, при ній створюють спрощений географічний майданчик площею 10х10 м тобто 1 ар.

На географічному майданчику має бути таке обладнання: метеорологічні прилади (їх розміщують у центрі майданчика) – термометр для спостереження за температурою повітря і барометр (їх розміщують у метеорологічній будці), флюгер прикріплюють на жердині так, щоб на нього вільно дув будь-який вітер; якщо будівлі навколо школи не дають можливості спостерігати за вітром на майданчику, флюгер піднімають на дах школи; снігові рійки.

Крім метеоприладів, на географічному майданчику має бути вимірювальна ділянка, її площа 1 кв. м. з поділом на квадратні дециметри; встановлюють кубічний метр з виділенням 10 куб см; стовп-висотомір заввишки 10 м (на ньому можна прикріпити і флюгер). Стовп поділяють на метри. Встановлюють 5-6 жердин-гномонів з висками для перевірки їх вертикального положення. Жердини мають висоту від землі 1 м; розміщують їх так, щоб учні, проводячи спостереження за полудневою тінню, не заважали в роботі один одному.

Крім того, на географічному майданчику виділяють місце, де створюють насипну модель горба з яскраво вираженою вершиною, похилими і крутими схилами; штучне водоймище і струмок з добре видними частинами: витоком, руслом, правою і лівою притоками. На штучному водоймищі, що зображає озеро чи море, роблять моделі острова і півострова, показують похилий – низький і обривистий - високий берег.

Вимоги до знань та умінь студентів:

Студенти повинні мати навички створення куточку природознавства в кабінеті початкових класів, володіти знаннями щодо складення обладнання до різних типів уроків.

Питання до самоаналізу знань:

1. Якою повинна бути матеріальна база з природознавства в початковій школі?

2. Чому застосуванню обладнання надається великого значення?

3. Як організувати куточок живої природи та обладнати географічний майданчик молодших класів?

4. Яке обладнання можна складати за допомогою учнів?

Завдання до самоперевірки:

1. Визначити засоби наочності для ознайомлення дітей з природою в 1(2) класі.

2. Визначити засоби наочності для вивчення рослин та тварин.

3. Визначити засоби наочності для вивчення людини.

Завдання до теоретичного курсу:

1. Скласти перелік обладнання для створення кабінету природознавства.

2. Скласти тематику уроків для проведення на навчальній ділянці та на географічному майданчику.

Література основна:

1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник. - К.: Веселка, 1998. - 334 с.

2. Завитаев П.А. Оборудование по изучению природи в 1-ІУ классах: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1961. - 207 с.

3. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения: Учебник для студентов пединститутов. - М.: Просвещение, І990. - 192 с.

Додаткова:

1. Основы сельскохозяйственных знаний: Учебн. пособие для уч. педучилищ / Под ред. Е.В. Колесникова. – М.: Просвещение, 1986. – 256с.

2. Пугал Н.А., Трайтак Д.И. Кабинет биологии. – М.: Гуматиздат изд. центр ВЛАДОС, 2000. – 192 с.

3. Трудовое обучение: с-х работы: учебн. пособие / Под ред. Д.И. Трайтака. – М.: Просвещение, 1991. – 191 с.

2.ЗАПОЧАТКУВАТИ СВОРЕННЯ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ТЕКИ

Для формування уявлень та понять про природні об’єкти необхідно використовувати різні засоби навчання. Про важливість застосування наочних засобів навчання в своїх роботах писали відомі вчені-методисти О.Я.Герд, К.П. Ягодовський, М.М. Скаткін та інші. Існують різні підходи до класифікації засобів навчання. Найбільш сучасна класифікація наводиться в лекції.

Вербальні засоби навчання – підручники, навчальні посібники для учнів; натуральні-колекції, гербарії, живі об’єкти; зображення предметів та явищ природи: таблиці, картини, картки, моделі, муляжі; аудіовізуальні засоби – кінофільми, діафільми та інше; допоміжні засоби – обладнання лабораторне та екскурсійне, технічні засоби навчання.

Натуральні засоби використовуються у процесі навчання як у живому, так і у фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини дозволяють учням отримувати найбільш нові і конкретні знання про живу природу. Великі можливості мають кімнатні рослини. Для вивчення багатьох тем обов’язковими є систематичні гербарії. Морфологічний гербарій призначений для ознайомлення з особливостями органів рослин, їх формою, розміром та інше. Гербарій може бути основним або додатковим джерелом нової інформації при засвоєнні, а також його можна використати для закріплення, систематизації і перевірки знань, для виконання практичних завдань.

Колекції застосовуються як роздатковий матеріал з різними дидактичними цілями на всіх етапах уроку. Образотворчі засоби – об’ємні та плоскі.

Навчальні таблиці за змістом і дидактичною метою поділяються на порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові. За методикою таблиці повинні відповідати таким вимогам: зображення об’єктів повинно бути достатньої величини, щоб діти усього класу змогли їх детально розглянути, вони повинні бути пов’язані між собою певними зв’язками. Крім демонстраційних, використовуються невеликі за розміром таблиці, які є роздатковим матеріалом і призначені для індивідуальної роботи.

Використання аудіовізуальних засобів дає можливість учням сприймати процеси і явища в їх розвитку, знайомитися з об’єктами та явищами, які вимагають для спостережень тривалого часу або спеціальних умов, та з тими, які відбувалися у природі раніше.

Модель – спрощений реальний об’єкт, при цьому абстрагуються тільки істотні ознаки. Діюча, розбірна матеріально модель – телурій, дозволяє показати рух Землі навколо Сонця. Недіюча модель – глобус. Рельєфні таблиці – недіючі моделі. Найпростіший вид образних моделей – схематичний малюнок. Абстрактні моделі – схеми.

Засоби наочності у процесі навчання визначаються загальними дидактичними цілями етапу процесу навчання і конкретними дидактичними підцілями на кожному з етапів.

1. Постановка мети і завдань уроку: для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми, для визначення назви теми і завдань уроку, для загальної мотивації завдань уроку.

2. Засвоєння нових знань: для актуалізації опорних знань і умінь, для створення проблемної ситуації, як джерело нових знань, як основа осмислення суті понять, змісту, зв’язків та залежностей та інше.

3. Систематизація, узагальнення засвоєних знань.

4. Застосування засвоєних знань та умінь.

5. Перевірка засвоєних знань та умінь. У цілому, всі засоби навчання служать для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Основна роль належить підручнику, який визначає обсяг та рівень знань, які планується засвоїти, він надає темп засвоєння знань. Робота з підручником повинна проводитися систематично, вчитель повинен добре знати його зміст та особливості структури, мати необхідні прийоми роботи з цим засобом навчання. Підручник складається з двох структурних “блоків”: навчальний текст та позатекстові компоненти. Кожний з них має декілька елементів, які виконують певні функції. Навчальний текст: основний, пояснювальний, додатковий, словник термінів. Позатекстові компоненти: апарат організації засвоєння система питань, апарат орієнтування, до нього належать зміст та інше, ілюстраційний матеріал, до нього належать карти, схеми, таблиці, малюнки, фотографії, графіки. Основні прийоми роботи з підручником: орієнтування, робота з текстом, з завданнями, планом та картою, з малюнками, таблицями, робота з декількома компонентами. Більшість прийомів має загальний характер, прийоми взаємопов’язані, їх можна об’єднати, зміст прийомів передбачає рівні види діяльності. З підручником можна працювати на різних етапах процесу навчання. Вміння працювати з підручником формується на уроці, при цьому використовують такі прийоми роботи як пояснювальне читання, аналіз тексту, находження головного, складання плану та інше. Етапи формування прийому. Введення прийому – пояснення, рекомендації по виконанню. Засвоєння – виконання системи завдань, контроль вчителя. Застосування прийому – прийом використовують для виконання нових навчальних завдань, проводять аналіз тексту та інших компонентів підручника. Етапи відповідно мають рецептивний, репродуктивний та евристичний рівні. Крім підручника засобом навчання є природничі книги, які використовують на уроці, вдома готується інформацію до уроку.

Наочно-зображальні засоби навчання – фотографії, учбові картини, діа – та кінофільми та інші. Навчальні картини застосовуються на всіх етапах навчання, вони дозволяють: організувати пізнавальну діяльність учнів, провести спостереження, надати загальну інформацію про типові ознаки та особливості, визначити головне. Навчальні фільми використовують після пояснення або замість його. Вони ілюструють пояснення, закріплюють кадрами, сприяють формуванню уявлень. Фільми можна використовувати на всіх етапах уроку.

До схематичних (знакових) джерел знань належать картографічні засоби, таблиці, схеми, схематичні зображення на дошці. Всі вони мають високий рівень абстракції, тому роботу з ними доповнюють поточними методами. Робота з картою доповнюється використанням глобусу. Карта як триєдиний засіб навчання – об’єкт вивчення, засіб наочності та джерело знань про географію. Схематичні засоби наочності застосовуються для формування загальних понять та закономірностей.

Вимоги до знань та умінь студентів:

Студенти повинні знати засоби навчання, можливості їх використання для формування знань та навичок на уроках природознавства, володіти методикою їх застосування залежно від теми уроку та класу.

Питання до самоаналізу знань:

1. Показати сучасну класифікацію засобів навчання природознавству в початковій школі.

2. Що є засобами наочності і як вони використовуються?

3. Які загальні вимоги до методики застосування засобів наочності на уроках природознавства?

4. Які засоби наочності належать до аудіовізуальних?

5. Які критерії доцільності вибору моделей для занять?

Завдання до самоперевірки:

1. Скласти дидактичні цілі використання засобів на різних етапах процесу навчання.

2. Скласти характеристику засобів наочності, які належать до натуральних. Показати їх застосування.

3.Започаткувати створення тематичні теки з засабами наочності до визначених тем курсу початкової школи.

4.Індивідуальне творче завдання.

1. Скласти перелік інтерет сайтів з розробками уроків природознавства.
2. Ознайомитися з навчальним програмним засобом „Природознавство” ЗАТ Транспортні системи, проаналізувати можливості використання в програмі 3-4 класу курсу природознавства.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 2“МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА”

1.Використовуючи методичну літературу опрацювати такі питання :

МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЗМІСТОВНОЇ ЛІНІЇ “РУХ І ВЗАЄМОДІЯ”.

Програма наскрізного курсу що реалізує навчальний предмет “ Я і Україна” в початковій школі розроблена відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти (освітня галузь “Природознавство”), та Типового навчального плану початкової школи. Змістова лінія „Рух і взаємодія” розкриває базові знання , що допомагають учням зрозуміти такі явища природи як обертання Землі навколо своєї вісі, обертання Землі навколо Сонця, прямолінійний і обертальний рух, інерцію. Причинно-наслідкові зв’язки руху та взаємодії розкриваються майже на кожному уроці природознавства Під час кожного уроку учнів привчаємо бачити зв’язки всього з усім через розкриття взаємозв’язку на основі закономірностей збереження (повітря, води, землі, людей, видів рослин, тварин) і періодичності процесів у природі. Кругообіг води у природі, періодичність зміни дня і ночі, періодичність зміни пір року є наслідком руху та взаємодії планети та зірок. Все живе, як люди, “складає” прогноз погоди у довкіллі відповідно до пори року, передбачає події. Внутрішній хронометр у рослин і тварин виробився в процесі пристосування до умов середовища. Рослини, тварини, люди спостерігають за змінами пір року, які обумовлені обертанням Землі навколо Сонця, і пристосовуються до цих змін. Знання учнів про сезонні зміни, що спостерігаються у весняному довкіллі, лягають на ґрунтовний теоретичний фундамент — уявлення про основні зв’язки в довкіллі, його структуру, про закономірність збереження і періодичності процесів.

Вчителю важливо звернути увагу на те, що в довкіллі умови життя неперервно змінюються: весною буває різноманітна погода, рослини і тварини завбачують її і пристосовуються до змін.. Людина в своїй діяльності створює свій власний образ знань про природу – свою систему знань. В основі її створення, як і в основі природничо-науково картини світу, лежать фундаментальні закономірності природи – ті, які мають найбільшу пояснювальну здатність. Вони пояснюють вічність світу, його нестворюваність і незнищуваність, напрямок розвитку систем, які в ньому існують, моменти повторюваності в їх існуванні. Сучасні вчені користуються імовірнісним, системним, структурним, модельним підходами до пояснення світу природи.

Вже на перших уроках пояснюємо причини сезонних змін у природі як наслідок обертання та руху Землі навколо Сонця, “виконання плану” весняних турбот як наслідок пристосування організмів до змін у середовищі і умову виживання, збереження живого. Так, наприклад на уроці “Великдень” учитель продовжує формувати уявлення про необхідність астрономічних знань, якими користувались і наші пращури, для завбачення подій у довкіллі; про зв’язок космічних і земних явищ; про мудрість звичаїв, багато з яких були спрямовані на утвердження добра серед людей, на збереження їх здоров’я. Вирази “закон”, “закономірність”, у початковій школі не вживаються, але вчитель знає, що при розгляді необхідних і другорядних зв’язків в свідомості учнів закладається науковий підхід до пояснення явищ природи, створюється передумова для розуміння того, що основою наукового пояснення є закони, відкриті наукою, — необхідні, об’єктивні, повторювані зв’язки між об’єктами навколишнього світу.. При формуванні знань про неживу природу, узагальнення бажано спиратися на світоглядні ідеї, закони розвитку природи, а саме:матеріальна єдність світу, форми існування матерії, системна організація природи, всезагальний зв’язок, як атрибут матерії, збереження енергії, спрямованості протікання самочинних процесів, відкритості і регуляції біогеоценозів.

Вивчення курсу дає можливість формувати системне мислення, модельний, структурний підхід до вивчення явищ природи. Названі підходи є основою сучасного наукового пояснення явищ, що вивчаються у початковій школі: кругообігу води, зміни природних угруповань, формування рельєфу поверхні, напрямку течії річок, тощо.

МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ФЕНОЛОГІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРИРОДОЗНАВСТВА.

Спостереження —це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке призводить до формування уміння спостерігати, підпорядковане конкретно -визначеним цілям й вимагає вольових зусиль.. У процесі спостережень учні розглядають предмети і явища природи, виділяють їх істотні і неістотні ознаки, встановлюють залежність між ними тощо. Завдяки цьому в них формуються чіткі уявлення і поняття про навколишню природу.

Об’єктами природи за якими учні проводять спостереження є погода (стан неба, опади, напрям вітру, температура повітря), висота Сонця над горизонтом, рослинний та тваринний світ місцевості, діяльність і праця людей та діагностика власного стану здоров’я та емоцій. Крім цих елементів природи, учні спостерігають за опадами і хмарністю, за тим, як хмарність впливає на опади Учні 3-4 класів можуть самостійно спостерігати за змінами висоти Сонця на небосхилі, яка вимірюється за допомогою тіні від гномона. Так, у процесі спостережень вони доходять до висновку, що восени небо частіше вкривається хмарами, ніж літом, у результаті чого випадають довгочасні дощі, на відміну від літніх, короткочасних.

За температурою повітря, вітром, опадами, станом неба учні спостерігають щоденно, а за замерзанням ґрунтів і водойм – періодично.

Періодичні спостереження проводять і за компонентами живої природи, наприклад, за змінами в рослинному світі: листопадом, набубнявінням бруньок, їх розпусканням, цвітінням, дозріванням плодів тощо; за змінами в житті тварин: зникненням комах, відлітанням птахів у теплі краї, появою комах, поверненням з вирію птахів, гніздуванням птахів та ін.

Спостереження за деревами: висота дерева (високе чи низьке порівняно з іншими деревами); розміри стовбура (товстий, тонкий) і форма крони (залежно від того, де дерево росте); колір стовбура; особливості кори (гладенька, шершава); розміщення гілок, їх напрям (залежно від того, де дерево росте); величина і форма листків; стан дерева в ту чи іншу пору року.

Спостереження за тваринами: назва тварини; її зовнішній вигляд; як тварина пересувається (стрибає, ходить, бігає тощо); чим і як живиться (гризе, жує, ковтає); як здобуває їжу; в яких умовах живе; як змінюється поведінка тварини, її забарвлення залежно від пір року.Важливу роль відіграють спостереження під час практичних робіт та дослідів. Наприклад, залежність об'єму рідини від нагрівання і охолодження, значення води, тепла, світла, повітря для життя рослини і т. ін. Ці зв'язки і залежності визначаються зіставленням кількісних і якісних характеристик. Так, щоб з'ясувати, яке значення води для життя рослин, проводиться дослід: одну рослину поливають, а іншу — тимчасово ні. Спостереження ведеться за кольором листя, стебла (якісні ознаки), вимірюється висота рослини під час досліду (кількісна ознака), порівнюються відповідні характеристики обох рослин. Відмінність пояснюється відсутністю води, тобто визначається умова росту рослин

У структурі спостереження виділяються:

1.Об’єкт спостереження. Чітко визначається об'єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат. Наприклад, на уроці-екскурсії (3 клас) учням пропонується завдання:

а) поспостерігати за кольором неба восени;

б) поспостерігати за особливостями поведінки перелітних птахів восени і т. ін.

У першому завданні об'єктом спостережень є небо, а результатом — уявлення про колір неба восени. І об'єкт, і результат є конкретними, вони позначені зрозумілими термінами. У другому —об’єктом є перелітні птахи. Це узагальнений образ, оскільки терміном «перелітні птахи» позначається група птахів, які відлітають на зиму в теплі краї.

2.Результат спостереження -уявлення про особливості поведінки перелітних птахів восени. У 3 класі уявлення про поведінку перелітних птахів восени включає такі ознаки: спів птахів восени, місця літання, характер літання (поодиноко чи зграями). Саме у визначенні цих ознак чи їх актуалізації полягає конкретизація мети спостереження.

3.Мотивація спостереження та її планування. План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв'язуються в процесі спостереження. План забезпечує послідовність діяльності учнів, уникнення стихійності та різних випадковості.

Урок “Які бувають вітри?” націлює учнів на спостереження, порівняння під час спостереження однотипних явищ, які відрізняються своїми характеристиками (вітер слабкий, сильний; вітер, що приносить тепло, вологу, холод і т.д.).На цьому уроці формується уявлення про збереження повітря і в той же час неперервні зміни в ньому, які приводять до зміни умов існування всіх організмів у певному середовищі.

На уроках серед природи учням дається уявлення про спостереження за погодою. Ці уроки є підготовкою до літніх спостережень.

Урок “Де народжуються хмари?” має на меті дати уявлення про зв’язок всіх елементів довкілля в процесі кругообігу води та про збереження її при перетвореннях (проте процесів цих учням не називаємо). На останньому уроці серед природи — продовжуємо формувати здатність учнів до спостережень.

На підсумковому уроці ще раз розглядаються зміни в довкіллі під кутом перетворень та повторюваності подій.

Велике значення для спостережень, особливо систематичних, довготривалих, має вибір конкретних об'єктів. Вони повинні бути знайомі школярам, цікавими й доступними для сприймання. Якщо це рослини своєї місцевості, то вибирають ті, які гарно квітнуть, дають плоди, використовуються людиною в різних цілях, мають красивий вигляд крони, ростуть у такому місці, де їх можна бачити здалеку і підійти до них близько. Важче зробити вибір серед тварин (птахів, звірів, комах та ін.), потрібно, щоб учитель сам добре знав фауну своєї місцевості: тварин, які живуть тут, місця, в яких вони найчастіше зустрічаються.

Результати спостережень учні фіксують в зошитах для самостійної роботи і в класних календарях природи і праці людей. Форма календаря може бути різною, але в ньому повинна бути таблиця для записів щоденних спостережень за погодою протягом місяця або сезону, місце для записів інших спостережень (зміни в неживій природі; зміни в житті рослин, тварин; праця людей). Доцільно відвести місце для рубрики “Найцікавіше в природі”, а також вмістити малюнки умовних знаків. У календарях природи і праці людей має бути таблиця записів узагальнених результатів за погодою протягом місяця або сезону (залежно від того, за який проміжок часу оформлений календар

Потрібно підкреслити, що у практичній діяльності не завжди організовується робота, спрямована на осмислення учнями об'єкта і результатів спостережень. Діти не знають, за чим (або ким) конкретно спостерігати, що саме треба сприйняти, який результат отримати під час спостережень. Тому в них відсутній інтерес до цього виду діяльності. У багатьох учнів у зошитах з природознавства залишається невиконана робота для спостережень.

Крім того, завдання для спостережень часто формулюються неправильно за змістом. Наприклад, на уроках можна чути завдання такого типу: поспостерігати, які зміни відбулися з деревами навесні. Об'єктом спостереження у цьому випадку є дерева, а результатом — зміни з деревами, що відбулися восени. Що означає термін зміни? Як можна сприйняти зміни конкретного об'єкта? Безпосередньо сприймаються ознаки, які дають можливість засвоїти уявлення про вигляд дерева навесні. А встановлення змін, які відбулися з ним навесні, здійснюється шляхом порівняння зовнішнього вигляду дерева у цю пору року з виглядом, наприклад, взимку. Отже, в завданні повинна чітко формулюватися ціль, оскільки вона є не тільки результатом безпосереднього сприймання, а й конкретно-образного мислення. Знання, одержані у процесі спостереження, надалі стають основою для розвитку логічного мислення, зокрема встановлення суті, закономірностей, взаємозв'язків і залежностей, складних узагальнень, систематизації.

СИСТЕМА ДОСЛІДІВ ТА ПРАКТИЧНИХ РОБІТ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ.

Організація процесу навчання здійснюється за допомогою різних методів навчання. Метод навчання – це спосіб цілеспрямованої взаємопов’язаної діяльності учителя й учнів, яка включає управлінські дії учителя (планування, організація, стимулювання і оцінювання результатів) та навчально-пізнавальні дії учнів (засвоєння та застосування компонентів змісту навчального предмету, самоуправління), що забезпечує освіту, розвиток і виховання особистості. Різні класифікації методів, наприклад загальнодидактична за І.Я.Лернером (в підручнику Т.М. Байбари). Серед методистів-природознавців найбільш поширена класифікація запропонована Н.М.Верзіліним. В її основі - джерело знань, характер діяльності вчителя і характер діяльності учня. Основні групи методів:словесні, наочні та практичні. До кожної групи належать споріднені види методів. Словесні методи – розповідь, бесіда, пояснення. Розповідь – послідовний описовий переказ учбового матеріалу. Застосовується в тих випадках, коли нова інформація не може використати досвід учнів, їх знання або спостереження. Цей метод також застосовується для створення образу за допомогою словесного опису, містить особисті спостереження та враження. Розповідь за короткий час надає значну інформацію учням. Цей метод розвиває пам’ять та вміння слухати вчителя. Бесіда – метод навчання, за допомогою якого вчитель шляхом цілеспрямованого надання питань мобілізує знання і практичний досвід учнів, підводить їх до нових знань. Основний структурний компонент бесіди – питання різних типів.

Перша група питань – вони потребують фактичних знань, які містять уявлення або первісні поняття.

Друга група – спрямована на осмислення фактичних знань. Ці питання передбачають порівняння, класифікацію, узагальнення.

Третя група питань дає можливість практично використовувати знання за допомогою завдань та інше. Завдяки цьому методу вчитель може визначити рівень знань, активізує діяльність учнів.

Пояснення – послідовний переказ навчального матеріалу, який має характер доказу, міркування з формулюванням висновку. Різновидом пояснень є інструктаж до виконання спостережень, дослідів, практичних та самостійних робіт. Метод пояснення сприяє формуванню навичок навчальної праці, практичних вмінь, розвиває мислення та увагу.

На уроках природознавства за рівнем пізнавальної самостійності учнів розповідь буває репродуктивною і продуктивною (проблемний виклад). Репродуктивна розповідь використовується, з умов: власне, предметний зміст новий для учнів або малознайомий; зміст дуже складний; на уроці обмаль часу. Продуктивна розповідь, або проблемний виклад – це один із методів проблемного навчання. Учитель викладає, власне, предметний зміст шляхом розв’язування навчальної проблеми і коментує цю діяльність. Під час проведення бесіди на уроках запитання вчителя повинні бути зрозумілими для учнів та конкретними за змістом. Крім основних, вчитель використовує додаткові запитання, які виконують функцію коригування відповіді, уточнення і доповнення. Вчитель повинен формувати уміння учнів відповідати на запитання.

Спостереження – це цілеспрямоване сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначним цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатися, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього. Це суб’єктивна діяльність, оволодіння якою призводить до формування уміння спостерігати. З цим пов’язана спостережливість – уміння помічати особливості предметів і явищ. Компоненти структури спостереження.

1. Цілі спостереження. Чітко визначається об’єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат. Усвідомленню цілей сприяє розкриття змісту основних термінів, за допомогою яких ціль формулюється, конкретизація об’єктів і результатів спостережень. Робота, спрямована на осмислення цілей спостережень, є обов’язковою і пояснюється такими причинами:

а) діти мають різний рівень засвоєння опорних знань, умінь;

б) сприймання носить вибірковий характер;

в) кожний об’єкт має різні ознаки і може сприйматися з різних точок зору.

2. План спостереження складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв’язують в процесі спостереження.

3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи. Розпочинається з організації розгляду об’єкта в цілому, далі детальний - розгляд. У процесі спостереження - зіставлення цілого і частин.

4. Висновки спостережень. За тривалістю виконання – спостереження короткочасні та довготривалі, за формою організації діяльності учнів – фронтальні та групові.

Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент, який дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті ознаки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Обов’язковим елементом досліду є створення спеціальних умов для проходження явищ, процесів та добір засобів для цілеспрямованої зміни об’єктів або середовища їх існування. Виконання дослідів вимагає певного обладнання. Структура досліду: 1. Осмислення власне предметних цілей досліду. Актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід. 2. Планування досліду і визначення практичних дій, їх послідовності, вибір обладнання. 3. Використання досліду. 4. Осмислення результатів досліду.

5. Закріплення результатів проведення досліду. Дослід як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя й учнів.

Термін – практична робота – часто застосовується в дидактичній і методичній літературі. Ним позначається один із практичних методів навчання, однак не існує чіткого визначення його дидактичної суті.Практична робота – це навчально–пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому предмети і явища або умови їх існування в природі не змінюються. Практична робота, як метод навчання, є способом цілеспрямованої організації практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування нею вчителем. Засіб організації роботи – практичне завдання. Завдання репродуктивного характеру та творчі. Більшість практичних робіт займає незначну частину уроку. Триваліші серед них ті, що виконуються на навчально-дослідній ділянці, географічному майданчику, на природі. Практичні завдання виконуються на різних етапах уроку, можуть мати різні дидактичні цілі. За способом організації – виконуються фронтально, групами й індивідуально.

Будь - який метод реалізується за допомогою прийомів. Методичні прийоми – це елементи того чи іншого методу, які відображають окремі дії вчителя та учнів у процесі викладання та навчання. Класифікація прийомів, яка розроблена М.М. Верзіліним , виділяє такі групи: організаційні, технічні та логічні. Організаційні допомагають вчителю організувати застосування певних методів. Технічні пов’язані з використанням різних допоміжних засобів. Логічні прийоми мають особливий вплив на розвиток мислення учнів. Найважливіші операції мислення – аналіз та синтез. Дидактичний прийом – порівняння, протиставлення. Крім того, це аналогія, узагальнення та інші.

Особливого значення набуває такий логічний прийом як створення проблемної ситуації.

Наприклад, автори посібника “Методика преподавання природоведення” В.М. Пакулова і В.І. Кузнецова вказують на різноманітність практичних робіт з природознавства. Спільною рисою для них є безпосередня участь школярів у виконанні певної роботи (моторна діяльність) з одночасним її осмисленням. На основі цього формуються знання і практичні уміння.

В іншому посібнику з методики викладання природознавства (автори Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К.Д. Гончарова) про практичну роботу як метод навчання зазначено, що у початковій школі практичні роботи проводять на шкільному подвір’ї, географічному майданчику, навчально-дослідній ділянці. Їх значення полягає у засвоєнні учнями програмного матеріалу, виробленні умінь і навичок у процесі виконання практичних робіт, підготовці учнів до праці.

Деякі автори не виділяють практичні роботи в самостійний метод учення, а описують тільки лабораторні досліди. На обов’язкове розмежування цих двох понять неодноразово вказував В.О. Онищук. Практичні роботи, за словами вченого, відрізняються від лабораторних тим, що під час їх проведення учні не змінюють хід явищ, які вивчаються, а тільки фіксують факти спостережень у процесі практичних дій. Кожна практична робота має свою дидактичну ціль і задачі, структуру й методику (технологію).

Отже, практична робота – це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому предмети і явища або умови їх існування в природі не змінюються.

У ході виконання практичних робіт учні оволодівають практичними уміннями. Отже, їх основною метою є формування практичних умінь і навичок. Крім того, внаслідок виконання дій з об’єктами в одних випадках здобуваються факти, які є основою формування нових уявлень, понять і встановлення зв’язків, а в інших засвоєні знання виступають засобом здійснення практичної діяльності, тобто знання засвоюються на новому рівні – рівні застосування за зразком і в новій ситуації.

Практична робота, як метод навчання, є способом цілеспрямованої організації практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування нею учителем.

Засобом організації практичної роботи є практичне завдання. Ефективність його виконання учнями залежить: а) від чіткого визначення конкретних цілей практичної діяльності; б) відбору необхідних матеріальних об’єктів або їх матеріалізованих форм, приладів чи їх моделей; в) розробки прийомів виконання завдання.

Види практичних робіт визначаються за різними ознаками. Так, оволодіння кожним передбаченим програмою практичним умінням відповідає загальним закономірностям формування. На цій основі будується система практичних знань. Вона включає:

1. Робота, які виконуються за зразком.

2. Робота, які виконуються шляхом перенесення способу практичної дії в подібну ситуацію, тобто виконуються ті самі дії, але з новими об’єктами, які охоплюються об’єктів уявлення чи поняття, що складають зміст орієнтованої основи дії.

3. Робота, які виконуються шляхом перенесення способів практичних дій і власне предметних знань у нові умови. Для виконання таких завдань (щодо усвідомлених цілей) відбираються засвоєні прийоми із них конструюються нові способи практичної діяльності.

Перші дві групи практичних робіт носять репродуктивний характер. За їхньою допомогою відпрацьовується практичне уміння для досягнення визначених параметрів за основними властивостями: мірою узагальнення й самостійності.

Третя група - це творчі завдання, оскільки вони містять у собі проблеми. Зміст їх полягає у необхідності конструювання нового способу діяльності на основі засвоєних знань, умінь і навичок.

Окрему групу практичних робіт складають роботи при вивченні теми ”Людина – живий організм ”(3кл.).діти вивчають будову шкіри, роботу м’язів, вимірюють об’єм грудної клітини, число вдихів і видихів за хвилину, частоту пульсу правила першої допомоги..

.Виконання проблемних практичних завдань може бути організоване двома методами:

а)евристичним. Діти під керівництвом учителя осмислюють зміст проблемної ситуації і проблеми, у співпраці з ним будують передбачення, а шляхом самостійного виконання сконструйованого способу практичної діяльності доводять його правильність;

б)дослідницьким, тобто проблема розв’язується самостійно під опосередкованим керівництвом учителя. Практичні проблеми для самостійного виконання молодшими будуються за аналогією.

Практичні роботи виконуються не тільки в класі, на уроці, а й у позаурочний час, зокрема під час виконання домашніх завдань.

Завдання до теоретичного матеріалу:

Скласти порівняльну характеристику класифікації методів навчання, яку пропонують різні вчені-методисти.

Вимоги до знань та умінь студентів.

Студенти повинні знати методи та методичні прийоми навчання природознавства, методику їх використання, методику роботи з різними джерелами знань, практично їх використовувати для розробки конспектів уроків та для проведення дослідів та спостережень за об’єктами природи.

Питання до самоаналізу знань:

1. Дати визначення методу навчання та методичному прийому.

2. Поясніть особливості словесних методів навчання природознавству, наведіть приклади використання їх на уроках.

3. Поясніть особливості наочних та практичних методів навчання, наведіть приклади їх використання на уроках.

4. Особливості роботи з різними джерелами знань на уроках.

Завдання до самоперевірки:

1. Розкрити шляхи і засоби керування пізнавальною діяльністю учнів у процесі розповіді.

2. Охарактеризувати види запитань у бесіді та специфіку організації відповідей.

3. Розкрити суть спостереження як методу пізнання суб’єктом предметів і явищ природи і як методу навчання .

4. Проаналізувати зміст дослідів, які передбачені програмою з природознавства і розподілити їх на групи за тривалістю виконання.

5. Розробити детальну методику реалізації кожного методу навчання, розкрити особливості поєднання методів під час оволодіння учнями змістом теми природознавства.

Література основна:

1. Борисенко Н.М., Сухіна Л.А. Методики природничо-математичних дисциплін у питаннях та відповідях[ метод. рекомендації ] / Н.М.Борисенко/- Херсон: Айлант, 2007.- С.42-78.

2. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах : [Навчальний посібник ]. /-Т.М.Байбара К.: Веселка,1998. - 334 с.

3. Байбара Т.М. Природознавство в 3(2) класі: Посіб. для вчителя. – К.: Освіта, 2001. – 224 с.

4. Пакулова В.М., Кузнецова В.И. Методика преподавания природоведения: Учебник для студентов пединститутов .- М.: Просвещение, І990. - 192 с.

МОДУЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 4„ТЕХНОЛОГІЇ ВИКЛАДАННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ КУРСУ ПРИРОДОЗНАВСТВА”

Розробити конспекти тем:

1.Домашні заняття учнів і їх організація.

2.Позакласна робота. Види позакласної роботи (масові й індивідуальні). Розробити план роботи екологічного гуртка за обраною темою.

3.Підбір і використання на уроках природознавства популярної дитячої літератури .Скласти список авторів та започаткувати створення власної бібліотеки.

4.Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства

Література

3. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах: Навчальний посібник.-2-ге видання. - К.: Веселка, 1998.-с.334

4. Нарочна Л.К., Ковальчук Г.В., Гончарова К.Д. ,Методика викладання природознавства:Навч.посібник.-2-ге вид, перероб. І допов. –К.: Вища школа,1990.-302с.