Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



державними та громадськими утвореннями.




Читайте также:
  1. Державними та громадськими утвореннями.

 

Питання для самостійної роботи:

  1. Взаємодія із територіальними органами міліції.
  2. Взаємодія із громадськістю.
  3. Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами слідства.

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

Діяльність суду, державних органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, органів і установ виконання покарань нерозривно пов’язана між собою. Цей взаємозв’язок, незважаючи на різноманітність правових підстав, форм і методів їх діяльності, обумовлюється покладеним на них завданнями боротьби зі злочинністю. Успішна робота кожного із вказаних державних органів – необхідна передумова ефективного виконання завдань іншими ланками цієї системи. Вони повинні взаємодіяти на всіх етапах боротьби зі злочинністю і, зокрема, у разі виконання покарання та в період після звільнення.

Характер взаємодії з кожним із них має свою специфіку. Вона обумовлюється загальним рівнем економічного і політичного розвитку суспільства, особливостями того чи іншого етапу боротьби зі злочинністю, місцем і роллю даного органу в боротьбі з нею, їх правовою регламентацією і умовами діяльності, специфікою покладених на них завдань.

§ Взаємодія із судовими органами

Зокрема, стаття 154 КВКвизначаєпорядок дострокового звільнення від відбування покарання.

1. Амністія застосовується до засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

2. Помилування за відповідним клопотанням подається у порядку, встановленому законодавством. Вирішує питання про помилування Президент України.

3. Умовно-дострокове звільнення (ст. 81, 82 КК) або заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду.

4. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань.

5. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

6. У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, засудженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи установа виконання покарань надсилає подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання.



7. У разі відмови суду щодо УДЗ або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

8. Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі, можуть бути знову подані до УДЗ або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

9. У випадку встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання.



10. Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім’ю або родичів, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м’яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

Суд також може сприяти органам виконання покарання в усуненні недоліків в їх роботі при розгляді кримінальних справ з обвинувачення в нових злочинах осіб, звільнених від покарання. В процесі судового розслідування часто виявляються такі факти, як необґрунтоване подання до умовно-до­строкового звільнення засуджених, які в процесі відбування покарання характеризувались негативно, і ряд інших причин та умов, що сприяли вчиненню звільненими нових злочинів. Виявляючи їх у ході судового розгляду, суд може окремою ухвалою на адресу установи чи органу виконання покарання сприяти усуненню цих недоліків.

§ Взаємодія із територіальними органами міліції

Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання (стаття 156) адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.



Стаття 158встановлює порядок адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 цього ж Закону.

Постанова судді про встановлення або припинення адміністративного нагляду надсилається судом начальнику колонії.

Адміністрація колонії (стаття 159)надсилає постанову судді для виконання органу внутрішніх справ за вибраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.

Проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими (стаття 163), звільненими від відбування покарання з випробуванням, за місцем проживання покладається на органи внутрішніх справ. До цієї роботи можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Контроль(стаття164) за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснює кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов’язків, покладених на них судом; направляє подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких не відоме, та передає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених.

 

§ Взаємодія із громадськістю

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації (стаття160).

Стаття 161 вміщує положення про те, що громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування покарання виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.

У разі систематичного порушення громадського порядку (ст. 162) особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин чи була засуджена два рази до позбавлення волі за умисні злочини й умовно-достроково звільнена від відбування покарання, трудовий колектив або громадська організація можуть порушити клопотання перед органом внутрішніх справ про встановлення за нею адміністративного нагляду.

 

§ Взаємодія органів і установ виконання покарань з органами слідства

Розслідування злочинів, виявлення винних осіб і виконання кримінального покарання є, на перший погляд, два мало пов’язаних етапи боротьби зі злочинністю. Однак, у практичній діяльності органи дізнання і слідства, органи і установи виконання покарань тісно пов’язані між собою і активно сприяють один одному у виконанні ними своїх завдань.

На органи слідства покладено не лише розкриття злочинів, але й встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню, а також вжиття заходів щодо усунення таких причин і умов. Розслідуючи злочини, слідчий може виявити недоліки в діяльності УВП, внести припис про їх усунення. Приписи слідчого на адресу началь­ника УВП сприяють покращанню роботи установи, зміцнен­ню дисципліни серед засуджених.

Органи слідства надають допомогу органам і установам виконання покарань у вивченні особи засуджених. Особливо це значимо для організації виховної роботи з неповнолітніми засудженими. Дані, що містяться в особовій справі засудже­ного при надходженні його до виховної колонії, міс­тять недостатньо інформації. В справі є копія вироку, анкета заарештованого і деякі інші дані. В ній відсутні такі відомості, що їх часто встановлює слідчий, і які потрібні для вихователя: щодо причин і умов, які сприяли вчиненню злочину; ролі не­повнолітнього засудженого в його вчиненні; минулої злочин­ної діяльності; даних, що характеризують поведінку засудже­ного до арешту в побуті, на виробництві і т. ін. Надання слідчим таких відомостей шляхом направлення письмових інформацій, консультування персоналу ко­лонії створює передумови для ефективної виховної роботи із засудженими.

У разі вчинення звільненими від покарання чи тими, хто відбуває його нового злочину адміністрація колонії сприяє органам слідства у вивченні особи звинувачуваного, подаючи на нього загальну характеристику та копії інших матеріалів із йо­го особової справи.

В УВП можуть відбувати покарання особи, які приховали від органів слідства і суду інші вчинені ними злочини. Вияв­лення їх - важливе завдання як органів слідства, так і адміністрації місць позбавлення волі. На основі цього загального завдання виникла й інша форма їх взаємодії - робота серед засуджених в напрямку їх добровільної явки з повинною.

Література:

1. Законодавчі і інші нормативні акти України:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

2. Кримінально – виконавчий кодекс України : текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

3. Кримінальний Кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 квіт. 2011.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 208 с.- (Кодекси України).

4. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2009 р.: (ВІДПОВІДАЄ ОФІЦ. ТЕКСТУ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).

5. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/114-91-п

6. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. №264/94 – ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

7. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 01.10.1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%E2%F0

8. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

8. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 17.03.2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-main.cgi?nreg=3160-17

9. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 р.

№429: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=429-2004-%EF

10. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

11. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

12. Про положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16.09.2010 року № 902\2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12304.html

13. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

14. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

15. Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: Указ Президента України від 24.05.2011 року № 597\2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

16. Про затвердження Інструкції про організацію адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 р. № 1303\203.

17. Про затвердження Положення про педагогічну раду виховної колонії та типового положення про батьківський комітет при виховній колонії: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.01.2004 р. № 20.

18. Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: Наказ Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. №1983\388\452\221\556\596\106.

19. Про затвердження Положення про порядок надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.05.2007 р. № 134.

20. Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу, контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 28.10.2008 р. № 288\4322.

21. Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань щодо забезпечення соціального обслуговування дітей та молоді, які звільняються з установ виконання покарань: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.09.2010 р. № 3368\359.

22. Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07 листопада 2011 року №429/831/769/3279/5.

23. Наказ Міністерства Юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 28 березня 2012 року №478/5/180/375/212/*258.

24. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги» від 28 березня 2012 року №483/5.

25. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Наказ Міністерства Юстиції України від 08.06.2012 року № 847/5.

 

2. Навчальна література.

1. Стручков. Курс исправительно-трудового права. Проблемы общей части. Учебник. М.1984.

2. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

3. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Киів –1998.

4. Уголовно-исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

5. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець “Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2000.

6. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред.. проф.. А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с.

7. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець та інші “Кримінально-виконавче право України” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2002.

8. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи ­ :К.:

«Атіка», 2010.

3. Допоміжна література.

1. Александр Букалов. Общественность и развитие альтернатив в Украине.// Соціальна робота. № 1, 2002.

2. Вербенський М. Г. Застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі //Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(9). - 2003. – С.3-5.

 

Тема 4. Роль і місце персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України у реалізації пенітенціарної політики України.

Питання для самостійної роботи:

  1. Усунення недоліків в діяльності кримінально – виконавчої системи, які негативно впливають на імідж Державної кримінально – виконавчої служби України.
  2. Історичний досвід та наступництво традицій пенітенціарної системи. Подолання стереотипів масової свідомості.
  3. Консолідуюча ідеологія, корпоративні цінності Державної кримінально – виконавчої служби України.
  4. Виховний процес в Державній кримінально – виконавчій службі України, як основа формування працівника ДКВС нового, сучасного стандарту. Створення привабливого образу сучасного працівника пенітенціарної системи.
  5. Зв’язок з громадськістю, засобами масової інформації і церквою.

 

 

Методичні рекомендації для підготовки до теми:

1. Усунення недоліків в діяльності кримінально-виконавчої системи, які негативно впливають на імідж ДКВС України.

Ø Усунення підґрунтя корупції в ДКВС.

Ø Запобігання злочинам серед особового складу, звільнення від “перевертнів”.

Ø Забезпечення законності та професіоналізму в діях особового складу.

Ø Зміцнення дисципліни в ДКВС.

Ø Врегулювання проблеми негативного громадського резонансу щодо “заробітчанства” в ДКВС, використання спонсорських коштів тощо.

Ø Усунення протекціонізму в кадровій роботі, введення конкурсної системи на заміщення вакантних посад.

Ø Усунення психологічних стресів в роботі (службові перевантаження, бюрократизм, чинопоклонництво, матеріальні та соціальні проблеми).

Ø Забезпечення мотивації до сумлінної служби.

Ø Вироблення нових критеріїв оцінки ефективності роботи працівника пенітенціарної системи.

 

2. Історичний досвід та наступництво традицій пенітенціарної системи.

Подолання стереотипів масової свідомості.

Ø Організувати вивчення історичного шляху української пенітенціарної системи відповідними фахівцями. Донести результати цих досліджень до широкої громадськості.

Ø Активізувати дослідження архівів з метою пошуку та висвітлення досвіду, здобутків найкращих працівників минулого і побудувати відповідну історичну вертикаль до сьогоднішньої роботи міліції.

Ø Дистанціюватися від Народного комісаріату внутрішніх справ, радянської каральної машини шляхом активної участі в розвінчуванні злочинів, що скоювалися в умовах сталінізму, комуністичного диктату.

Ø Розробити додаткові заходи (у тому числі із залученням громадськості), спрямовані на вшанування пам’яті загиблих працівників. Всебічно підтримувати ініціативи щодо створення меморіалів, музеїв, тематичних Інтернет-сторінок, випуск відповідної поліграфічної продукції, проведення масових заходів, телемарафонів, зустрічей тощо.

Ø Пропагувати династії пенітенціаріїв, акцентуючи увагу на позитивних мотивах, які спонукали представників молодого покоління обрати професію батьків.

 

3. Консолідуюча ідеологія, корпоративні цінності ДКВС.

Ø Створити відповідний моральний клімат для внутрішньої консолідації працівників ДКВС.

Ø Виробити систему корпоративних цінностей та етики працівників.

Ø Створити мотивації для працівників щодо зміцнення авторитету пенітенціарної системи та престижу своєї професії.

Ø Підвищити морально-етичні вимоги до кандидатів на службу в ДКВС та навчання у закладах освіти ДКВС.

Ø Виробити критерії самоповаги для кожної категорії працівників ДКВС (курсантів, рядових, сержантського складу, офіцерів і т.д.).

4. Виховний процес в ДКВС, як основа формування працівника ДКВС нового, сучасного стандарту. Створення привабливого образу сучасного працівника пенітенціарної системи.

Ø Удосконалити систему занять, співбесід з працівниками, у тому числі керівним складом, з метою підвищення їх загальної, мовної культури, світогляду, покращення зовнішнього вигляду, поведінки, формування навичок публічних виступів, спілкування з громадянами, журналістами, вивчення практичних основ діяльності засобів масової інформації. Відповідно скорегувати навчальні плани в учбових закладах ДКВС. Залучати з цією метою висококласних фахівців.

Ø Створити при факультетах та відділеннях журналістики вищих навчальних закладів постійно діючі Центри підготовки творчих і технічних працівників для прес-служб ДКВС.

Ø Проводити щорічні конкурси “Кращий за професією” серед курсантів старших курсів Навчальних закладів ДКВС працівників.

Ø Проводити в навчальних закладах ДКВС щорічні дні відкритих дверей та здійснювати відповідну інформаційно-рекламну кампанію з метою привернення уваги громадян до цих заходів.

Ø Налагодити різні форми контактів між відомчими та цивільними навчальними закладами, у тому числі регулярні змагання між спортивними командами, спільні вечори відпочинку, дискотеки тощо.

Ø Проводити спортивні змагання між командами працівників ДКВС та представників інших професійних груп (журналістів, студентів тощо).

Ø Сприяти створенню при Центрах культури та мистецтв, Будинках культури (клубах) ДКВС, у вищих навчальних закладах власних команд КВН, організувати їх змагання, підготовку найкращих команд до участі в аналогічних змаганнях з командами інших правоохоронних органів, командами-учасницями Української ліги КВН тощо.

Ø Розробити та реалізувати Програму комп’ютеризації ДКВС. Встановити єдиний стандарт комп’ютерної грамотності працівника ДКВС.

Ø При підбитті підсумків діяльності органів та установ на місцях, звітах та атестації працівників враховувати громадську думку

Ø Щорічно проводити робочі атестації особового складу.

Ø Здійснити заходи, спрямовані на закріплення в масовій свідомості позитивних стереотипів щодо зовнішнього вигляду, мовної культури працівників міліції, їх ставлення до громадян. З цією метою підвищити вимоги до зовнішніх даних (зріст, статура, фізична підготовка, “презентабельність” тощо) працівників служб, які найчастіше контактують з громадянами.

5.Звязок з громадськістю.

Ø Забезпечити постійний моніторинг громадської думки щодо органів і установ, служб, підрозділів, діяльність яких викликає найбільше нарікань громадян, та негативних рис, які виявляють працівники міліції під час спілкування з громадянами. Використовувати різні форми цієї роботи – анонімне анкетування, інтерактивне опитування через Інтернет, відеозйомку тощо. Налагодити постійну співпрацю з професійними соціологічними службами. На підставі результатів вивчення громадської думки приймати відповідні управлінські рішення, визначати конкретні заходи з метою усунення виявлених недоліків, оприлюднювати їх через засоби масової інформації.

Ø Створити систему “телефонів довіри”, “поштових скриньок”, громадських приймалень, через які громадяни зможуть надавати інформацію про всі негативні факти в діяльності ДКВС, висловлювати пропозиції щодо усунення недоліків та вирішення проблем. Практикувати обов’язкове оприлюднення результатів реагування ДКВС на повідомлення та звернення громадян шляхом розміщення відповідних матеріалів у ЗМІ, на інформаційних

Ø Постійно вивчати причини повторних скарг та звернень громадян до ДКВС та вживати заходів щодо усунення недоліків у цій роботі.

Ø Встановити систему громадських рекомендацій кандидатів на службу в ДКВС (трудових колективів, територіальних громад тощо).

Ø Відбирати кандидатів на будь-які посади в ДКВС з урахуванням їх рівня культури, життєвих цінностей, світоглядних орієнтирів, особливостей характеру тощо.

Ø Зробити більш прозорим процес реформування ДКВС, інформуючи громадськість про відповідні плани та досягнуті результати.

Ø Систематично проводити “круглі столи”, “ток-шоу” на телебаченні за участю підготовлених працівників, а також представників громадськості, журналістів, під час яких обговорювати подальші шляхи розвитку партнерських стосунків.

5.1. Зв'язок з засобами масової інформації.

Ø Створити на базі окремих структурних підрозділів ДКВС централізовану структуру, яка забезпечуватиме реалізацію інформаційної політики відомства, аналіз та узагальнення проблем, що негативно впливають на авторитет ДКВС, здійснюватиме планування та координацію організаційно-практичних заходів, спрямованих на формування позитивного іміджу ДКВС.

Ø Налагодити ефективну систему аналізу процесів в інформаційному просторі держави, які впливають на імідж ДКВС, та підготовки конкретних пропозицій керівництву ДКВС України, органів та установ на місцях щодо стратегії і тактики здійснення відповідних PR-заходів, поліпшення взаємодії із засобами масової інформації, громадськими організаціями, підприємствами та установами з метою підвищення авторитету ДКВС.

Ø Здійснювати постійний моніторинг запитів та уподобань громадян щодо змісту, форм та напрямків інформування населення через ЗМІ про роботу пенітенціарної системи. Планувати підготовку відповідних матеріалів для ЗМІ з урахуванням результатів такого моніторингу.

Ø Акцентувати увагу на дійсно кращих працівниках ДКВС – як досвідчених, так і початківцях, уникаючи при цьому лобового, “казенного” подання інформації, оскільки це викликає лише зворотній ефект. Застосовувати нестандартні прийоми, побудовані на гострих, іноді конфліктних, неоднозначних ситуаціях, які показують працівників ДКВС мислячими, інтелектуально розвиненими, духовно багатими людьми, здатними до неординарних рішень в гострих, критичних ситуаціях.

Ø Започаткувати створення короткометражних художніх, документальних фільмів, відеокліпів профілактичної спрямованості з метою їх показу по телебаченню та в кінотеатрах перед початком демонстрації художніх фільмів.

Ø Створити потужну і сучасну, на рівні світових стандартів, систему оперативного інформування про діяльність ДКВС через мережу Інтернет. Забезпечити її наповнення різноманітною інформацією, корисною для населення, впливовою на громадську думку. Ввести на офіційних Інтернет-сайтах ДКВС “стрічки новин” .

Ø Об’єктивно та оперативно реагувати на критичні матеріали у ЗМІ про діяльність ДКВС. В обов’язковому порядку інформувати редакції про їх розгляд. Практикувати залучення до службових розслідувань за критичними публікаціями їх авторів. Обгрунтовано та гостро реагувати на безпідставні звинувачення, перекручування фактів щодо роботи ДКВС.

Ø Ввести в практику термінові брифінги відразу після резонансних, надзвичайних подій.

Ø Ввести в практику звіти через ЗМІ про роботу за рік (півріччя, квартал) начальників ДКВС в областях, акцентуючи увагу на виступах у прямому ефірі регіональних каналів телебачення з відповідями на запитання телеглядачів.

Ø Удосконалити систему відомчих ЗМІ – створити нові телерадіопрограми, змінити концепцію відомчих друкованих видань, зробити їх кориснішими і привабливішими для масового читача.

Ø Заснувати періодичні видання (газету, журнал, інформаційні бюлетені тощо), розраховані переважно на працівників ДКВС та курсантів навчальних закладів ДКВС, з метою поширення позитивного досвіду та обговорення проблем оперативно-службової діяльності.

5.2. Зв'язок з церквою.

Ø Розширити співробітництво з Всеукраїнською радою церков та релігійних організацій.

Ø Спільно з представниками релігійних громад розробити заходи протидії пропаганді насильства, аморальності в кінотелеіндустрії, літературі та ЗМІ.

Ø Спільно з представниками релігійних громад розробити комплекс інформаційно-пропагандистських заходів (лекції, навчальні курси, тощо) .

Ø Всебічно пропагувати тезу, що ДКВС - поборник моралі й гуманістичних цінностей.

 

Література:

1. Законодавчі і інші нормативні акти України:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

2. Кримінально – виконавчий кодекс України : текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

3. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/114-91-п

4. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

5. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

 

2. Навчальна література.

1. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець та інші “Кримінально - виконавче право України” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2002.

2. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ За ред. докт. О.М. Джужи: К.: «Атіка», 2010.

 

Допоміжна література.

1. Юридичний словник-довідник / Під ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Феміна, 1996.– 696с.

2. Хрестоматія з курсу «Кримінально –виконавче право». Упорядник – І.В. Іваньков. Д.: Донецький меморіал.2000.

3. Іваньков І., Чайковський А . Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія за заг ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г. Богатирьова.- Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010. – 208 с.

4. Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування: монографія / Д.В. Ягунов; Державна пенітенціарна служба України. – 4-те вид., перероб. та доп. – Одеса : Фенікс, 2011. – 446 с.

 

 


ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Пенітенціарна політика і пенітенціарна система України»

Міжнародні документи

1. Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина від 10 грудня 1948 року. // Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М.Д990.

2. Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими від 30 серпня 1955 року.

3. Коментар до Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими. Під ред. П.Г. Міщенкова. М. 1997.

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 19 грудня 1966 року.

5. Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., «Юр. літ.», 1990.

6. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 19 грудня 1966 р. – Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., «Юр. літ.», 1990.

7. Конвенція про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є від 19 травня 1978 року. Ратифікована СРСР 03 квітня 1979 року. Набула чинності 26 серпня 1979 року.

8. Кодекс поведінки посадовців по підтримці правопорядку. – Прийнятий ХХХІV сесією Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 року (прикладений до резолюції 34/169)// Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М., 1990.

9. Заходи що гарантують захист прав тих, хто засуджений до смертної страти. – Схвалені Радою ООН 25 травня 1984 року.

10. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя неповнолітніх (Пекінські правила). – Затверджені Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1985 року.

11. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року.

12. Мінімальні стандартні правила ООН відносно заходів, не пов’язаних з тюремним утриманням. (Токійські правила). «Прийняті Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з ув’язненими в 1990 р.

13. Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи. – Прийняті Конгресом ООН з попередження злочинності і поводження з ув’язненими в 1990 р.

14. Конвенція про примусову або обов’язкову працю. // Міжнародний захист прав і свобод людини. Збірка документів. М. 1990.

15. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод від 04 листопада 1950 року.; Протокол № 1 від 20 березня 1952 року.; № 2 від 06 травня 1963 року.; № 4 від 16 вересня 1963 року.; № би від 28 квітня 1983 року.; № 7 від 22 листопада 1990 року.

16. Європейська конвенція проти тортур і інших жорстоких і нелюдяних або принижуючих людську гідність видів обігу або покарання від 26 листопада 1987 року № 126//.

17. Європейські в’язничні правила. Рекомендація Rec (2006) 2 Комітету Міністрів до держав – членів ради Європи. Січень 2006 року.

18. Утримання під вартою. Збірка нормативних актів і документів. М.: Вид-во «Спарк», 1996.

Законодавчі і інші нормативні акти України

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222-IV. – Харків: ФОП Співак Т.К., 2010. – 48 с.

2. Кримінально – виконавчий кодекс України : текст відповідає офіц. станом на 1 січня 2011 р. – К.: Національний книжковий проект, 2011. – 80 с.

3. Кримінальний Кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 11 квіт. 2011.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 208 с.- (Кодекси України).

4. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2009 р.: (ВІДПОВІДАЄ ОФІЦ. ТЕКСТУ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с. – (Кодекси України).

5. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/114-91-п

6. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. №264/94 – ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.

7. Про застосування амністії в Україні: Закон України від 01.10.1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/392/96-%E2%F0

8. Про Державну кримінально –виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2713-15

9. Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 17.03.2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-main.cgi?nreg=3160-17

10. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 р.

№429: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=429-2004-%EF

11. Про створення Державного департаменту України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 22.04.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=344%2F98

12. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=827%2F98

13. Про положення про порядок здійснення помилування: Указ Президента України від 16.09.2010 року № 902\2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12304.html

14. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.12.2010 року №1085/201. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/12584.html

15. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України: Указ Президента України від 06.04.2011 року №394/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.

16. Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: Указ Президента України від 24.05.2011 року № 597\2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.president.gov.ua/documents/13600.html

17. Про затвердження Інструкції про організацію адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 04.11.2003 р. № 1303\203.

18. Про затвердження Положення про педагогічну раду виховної колонії та типового положення про батьківський комітет при виховній колонії: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.01.2004 р. № 20.

19. Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: Наказ Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 р. №1983\388\452\221\556\596\106.

20. Про затвердження Положення про порядок надання одноразової грошової допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.05.2007 р. № 134.

21. Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу, контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 28.10.2008 р. № 288\4322.

22. Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і установ виконання покарань щодо забезпечення соціального обслуговування дітей та молоді, які звільняються з установ виконання покарань: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28.09.2010 р. № 3368\359.

23. Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07 листопада 2011 року №429/831/769/3279/5.

24. Наказ Міністерства Юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України, «Про затвердження Порядку взаємодії установ виконання покарань та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 28 березня 2012 року №478/5/180/375/212/*258.

25. Наказ Міністерства Юстиції України «Про затвердження Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги» від 28 березня 2012 року №483/5.

26. Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів по контролю за виконанням судових рішень: Наказ Міністерства Юстиції України від 08.06.2012 року № 847/5.

 

Навчальна література

1. Советское исправительно – трудовое право. Общая часть. Ученик. Рязань.

1987 г.

2. Стручков. Курс исправительно – трудового права. Проблемы общей части.

Ученик. М. 1984.

3. Права людини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарних

установ в документах міжнародних організацій. Українсько – Американське бюро захисту прав людини, Амстердам – Київ – 1996.

4. Пенітенціарна ідея. Радов Г.О. Київ – 1998.

5. Уголовно – исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание

2. Под. Ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

6. О.М, Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець «Курс

кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини.» Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер, 2000.

7. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я, Фаренюк, В.Б. Василець та інші

«Кримінально-виконавче право України» Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер, 2002.

8. Крылова Н.Е. Основные черты нового уголовного кодекса Франции. –

М.:Спарк, 1996.-124 с.

9. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) Учебное пособие/ - М.: Интер, 2005. – 234 с.

10. Нерсесян А.А. Вопросы наказуемости в уголовном праве ФРГ и США. –

М.: Наука, 1992. – 246 с.

11. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии. Общая

часть. – М.: Юрид. Лит., 1991. – 288 с.

12. О.М. Джужа, В.О. Корчинский, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець «Курс

кримінально –виконавчого права України: Загальна та особлива частини.» Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер,2000.

13. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я, Фаренюк, В.Б. Василець та інші

«Кримінально–виконавче право України»Навчальний посібник. – К.:Юринком Інтер,2002.

14. Серебренникова А.В. Имущественный штраф как вид наказания по УК

Германии//Вестник Московского университета Сер.11. Право. 1996 № 1 С. 59-64.

15. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учебное пособие/ Под. Ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. – М.:Омега-Л, Иститут международного права и экономики им.А.С. Грибоедова, 2003. – 576 с.

16. Уголовное право зарубежных государств. – М., 1975. Вып. 4.

17. Как заставить стандарты работать. Практическое руководство по

Эффективному применению международных тюремных правил. – М.:изд.»Права человека», 1998 – 208 с.

18. Права человека и пенитенциарные учреждения. Учебное пособие по правам человека для персонала пенитенциарных учреждений. - Женева: Изд. ООН, 2000. - 234 с.

19. Подход к управлению тюрьмой с позиции человека. Пособие для тюремного

персонала/ Эндрю Койл. – Лондон: издание Международного центра тюремных исследований, 2003 – 156 с.

20. Права человека и уязвимые заключенные. Международная тренинговая программа. – М.: Издание Международная тюремная реформа, 2005.- 138 с.

21. Уголовно – исполнительное право. Учебник для юридических вузов. Издание 2. Под ред. Проф. В.И. Селиверстова, М.: Юриспруденция, 2000.

22. О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець та інші “Кримінально- виконавче право України” Навчальний посібник. – К.: Юринком Інтер, 2002.

23. Кримінально –виконавчий кодекс України: Науково –практичний коментар / Степанюк А.Х., Яковець І.С. За заг. ред. Степанюка А.Х. – Х.:ТОВ «Одіссей», 2005 – 560 с.

24. Пробація та служби пробації в країнах – кандидатах у члени ЄС/ За ред.. Антона Ван Кальмтоута, Дженні Робертс, Сандри Віндінг. – К.: Атака,2005 – 448 с.

25. Кримінально – виконавче законодавство України. Нормативно –правові акти/ Упоряд.:В.С, Ковальський, Ю.М. Хахуда. – К.: Юринком Інтер, 2005. – 432 с.

26. Кримінально-виконавче право України: Навч. Посібник / За ред. проф.

А.Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008 – 624 с.

27. Кримінально-виконавче право України: Підручник/ О.М. Джужа,

І.Г. Богатирьов, О.Г. Колб, В.В. Василевич та ін.; За ред. докт. О.М. Джужи. ­ К.: «Атіка», 2010. – 752 с.

 

Допоміжна література

1. Мелентьев М.Л., Корчинский В.А. Реализация принципа социальной справедливости в правоприменительной деятельности ИТУ: Учебное пособие. – К., 1991.

2. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Щорічний бюлетень київського інститут внутрішніх справ. - №1 (3).1998. – 140 с.

3. Материалы международного семинара «Тюремная реформа в посттоталитарных странах». – Донецк.- 1998 – 10-12 ноября.

4. Тюремная реформа – поиски и достижения. Харьковская правозащитная группа. - № 10 (46). – Харьков, 1999.

5. Хрестоматія з курсу «Кримінально –виконавче право». Упорядник –

І.В. Іваньков. Д.: Донецький меморіал.2000.

6. Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Щорічний бюлетень Київського інститут внутрішніх справ . - № 5 . – 2000. – 139 с.

7. Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інститут внутрішніх справ / Редкол.: В.М. Синьов (голов. Ред.) та ін. – К.: КІВС, «МП Леся», 2001. – 408 с.

8. Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень Київського інституту внутрішніх справ / Редкол.: В.М. Синьов (голов. Ред.) та ін. – К.: КІВС, «МП Леся», 2002. – 467 с.

9. Вербенський М.Г. Застосування покарань не пов’язаних з позбавленням волі//

Соціальна політика і соціальна робота. - № 1(9). – 2003. – С.3.5.

10. Оксфордська історія в’язниць: практика покарання в західному суспільстві / за ред. Норвала Морріса та Девіда Дж. Ротмена: пер. З англ. – К.: «Всесвіт», 2009. – 560 с.

11. Іваньков І., Чайковський А . Історико-правовий аналіз діяльності органів і установ виконання покарань на території України (кінець 19- середина 20 сторіччя): Монографія за заг ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г. Богатирьова.- Бровари: ХмЦНТЕІ, 2010. – 208 с.

12. Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування: монографія / Д.В. Ягунов; Державна пенітенціарна служба України. – 4-те вид., перероб. та доп. – Одеса : Фенікс, 2011. – 446 с.

 

Викладач циклу кримінально-правових дисциплін

майор внутрішньої служби І.А. Майборода


Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 7; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.098 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты