Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Пояснювальна записка. Методичні рекомендації та конспективний виклад питань,визначених для самостійної роботи студентів кооперативних технікумів і коледжів,складено відповідно до




Методичні рекомендації та конспективний виклад питань,визначених для самостійної роботи студентів кооперативних технікумів і коледжів,складено відповідно до навчальної програми дисципліни «Управління якістю продукції та послуг у ресторан­ному господарстві та торгівлі (Управління якістю продукції в закладахресторанного господарства і торгівлі», затвердженої заступником начальника управління кадрової політики кооперативної освіти і науки - директором НМЦ Укоопосвіта 28.10.2010 р.

Мета даних методичних рекомендацій – допомогти студентам у самостійному вивченні питань, передбачених навчальною програмою.

До кожної теми подано короткі методичні рекомендації щодо вивчення цих питань , рекомендовану літературу та запитання для самоперевірки.

Працювати над кожною темою необхідно у такій послідовності:

· вивчити питання згідно з навчальною програмою, опрацювати літературу та скласти конспект;

· відповісти на запитання для самоперевірки, що вміщені у кінці кожного завдання;

· скласти залік викладачу.

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

    № Те-ми   Назва розділу та теми  
     
      Кількість годин для самостійної роботи  
Розділ 1.Комплексне управління якістю продукції та послуг          
1.1 Загальні поло­ження в галузі управління які­стю продукції та послуг          
1.2 Контроль та методи оцінки якості продукції          
1.3 Системи якості продукції та послуг, методи їх забезпечення          
1.4 Вітчизняний і міжнародний досвід та роз­виток управ­ління якістю продукції          
Розділ 2. Основи стандартизації та сертифікації          
2.1 Державна сис­тема стандар­тизації в Україні          
2.2 Міжнародне співробітництво в галузі стан- дартизації          
2.3 Система серти­фікації УкрСЕПРО та її роль в управ­лінні якістю продукції          
             
               

 

3. Список рекомендованої літератури

1. Закони України (зі змінами та доповненнями):

1.1. "Про стандартизацію" від 17.05.01.

1.2. "Про стандарти, технічні регламенти та оцінку відповідності" від 01.12.05.

2. Діючі нормативні документи.

3. Доманцевич Н.І., Полікарпов І.С., Яциишн Б.П. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. - К., 1997.

4. Жук Ю.Т., Жук В.А., Кисляк Н.К. та ін. Теоретичні основи товарознавства. - К., 2000.

5. Кириченко Л.С., Мережко Н.В. Основи стандартизації, метрології та управління якістю. - К., 2000,

6. Койфман Ю.І., Герус О.В., Кисельова Т.М. та ін. Прин­ципи, методи та досвід у сфері забезпечення якості і серти­фікації: системи якості, правила сертифікації та акредитації. -К., Львів: Леонорм, 1995.

7. Койфман Ю.І., Герус О.В., Кисельова Т.М. та ін. Між­народна стандартизація та сертифікація систем якості. Довідник. -К., Львів: Леонорм, 1995.

8. Саранча Г.А. Метрологія, стандартизація, відповідаль­ність, акредитація та управління якістю. Підруч. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

9. Тарасова В.В., Малиновський А.С., Рибак М.Ф. Метро­логія, стандартизація і сертифікація. Підруч. / За заг. ред. В.В. Та­расової. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

10. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління які­стю та сертифікації. - К.: Держстандарт України, 1997.

 

 

 

Розділ 1. Комплексне управління якістю продукції та послуг

Тема 1.1. Загальні положення в галузі управління якістю продукції та послуг

 

План

1.Соціальні та економічні аспекти проблеми управління якістю продукції

та послуг.

2. Загальні принципи теорії управління якістю продукції та послуг.

Питання 1. Соціальні та економічні аспекти проблемиуправління якістю продукції

Література:3, с. 147 .148; 5, с. 230 - 236.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що матеріальні та культурні потреби споживачів постійно зростають і можуть бути задоволені тільки високоякісною про­дукцією та більш високим рівнем обслуговування.

Придбання товару високого рівня якості означає раціо­нальне використання сімейного бюджету, виявляє позитивний вплив на саму людину. Працівники підприємств, де виготов­ляють продукцію, що користується попитом на світовому ринку, крім гордості за свою продукцію і працю, мають значний матеріальний стимул.

Якість продукції впливає на розширення експорту і покращання його структури. За якістю продукції споживачі роблять висновок щодо технічних можливостей країни і рівня організації виробництва. Для того щоб експортна продукція була конкурентоспроможною, вона повинна відрізнятися новизною, досконалістю конструкції та виконання.

Безумовно, попит споживачів буде й надалі переміщатися в бік товарів високої якості, що вимагатиме розширення асортименту і покращання якості товарів народного спожи­вання.

Підвищення якості продукції є основою зростання, ефек­тивності суспільного виробництва, тому що дозволяє більш повно задовольняти потреби народного господарства, підви­щувати продуктивність суспільної праці, знижувати матеріало­ємність продукції, заощаджувати сировину й паливо.

Управління якістю продукції є невід'ємною функцією виробничого процесу. Форми і методи управління постійно роз­виваються і вдосконалюються.

Управління якістю продукції, при вирішенні головних проблем між виробником і споживачем, вирішує також питання, які на даному етапі висуває розвиток як виробничих взаємовідносин, так і відносин між виробником і суспільством. Це торкається питань підвищення безпеки праці, екологічної безпеки, економії енергоресурсів. Крім того, Укра­їна як член ряду міжнародних організацій змушена була взяти на себе зобов'язання з питань екобезпеки і збереження енерго­ресурсів, що додатково підкреслила значимість управління якістю не лише у виробничих процесах, а й у суспільних відносинах.

На підвищення якості продукції та прискорення техніч­ного прогресу значно впливає підвищення рівня стандартизації товарів, тому що вимоги до якості, нормативи окремих показ­ників та інші відомості про товар регламентуються стандартами або технічними умовами.

До стимулюючих факторів належать економічна ефек­тивність (у тому числі ціна), матеріальна зацікавленість робітників, санкції за випуск продукції низької якості. Ці фак­тори можуть бути об'єктивними і суб'єктивними.

Об'єктивними факторами є конструкція виробу, техніч­ний рівень виробничої бази та бази експлуатації, який повинен відповідати, якості продукції, що використовується, тощо. Об'єктивні фактори є стабільними, на відміну від суб'єктивних.

До суб'єктивних факторів належать такі, що пов'язані з діяльністю людини, тобто залежать від здібностей та відношен­ня людей до виконання виробничих функцій: професійна май­стерність, загальноосвітній рівень, психологічний склад, осо­биста зацікавленість у результатах праці.

Особливість суб'єктивних факторів - їх менша стійкість порівняно з об'єктивними. На якість товарів впливають і умови, в яких вони діють.

Запитання для самоперевірки

1. Як впливає підвищення якості продукції на економічні показники країни ?

2. Якій вплив попиту споживачів на якість?

2. Як впливає управління якістю продукції на виробничий процес?

Питання 2. Загальні принципи теорії управління якістю продукції та послуг.

 

Література:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що для того щоб успішно керувати організацією та забезпечувати її функціонування , потрібно спрямовувати й контролювати її діяльність систематично та відкрито. Успіху можна досягти завдяки запровадженню та підтримуванню системи управління, розробленої для постійного поліпшування показників діяльності з урахуванням потреб усіх зацікавлених сторін. Управління організацією охоплює управління якістю поряд з іншими аспектами управління.

В ДСТУ ISO 9000:2007” Cистеми управління якістю.Основні положення та словник термінів” установлено вісім принципів управління якістю, які найвище керівництво може застосовувати, щоб поліпшувати показники діяльності організації:

1) Орієнтація на замовника

Організації залежать від своїх замовників і тому мають розуміти поточні й майбутні потреби замовників, виконувати їхні вимоги та прагнути до перевищення їхніх очікувань.

2) Лідерство

Керівники встановлюють єдність призначеності та напрямів діяльності організації, їм треба створювати та підтримувати таке внутрішнє середовище, в якому працівники можуть бути цілком залучені до досягнення цілей, поставлених перед організацією.

 

3) Залучення працівників

Працівники на всіх рівнях становлять основу організації, і їх цілковите залучення дає змогу використовувати їхні здібності на користь організації.

 

4) Процесний підхід

Бажаного результату досягають ефективніше, якщо діяльністю та пов'язаними з нею ресурсами керують як процесом.

 

5) Системний підхід до управління

Визначання й розуміння взаємопов'язаних процесів та управління ними як системою сприяє організації результативно та ефективно досягати цілей.

 

6) Постійне поліпшування

Постійне поліпшування загальних показників діяльності організації треба вважати незмінною ціллю організації.

 

7) Прийняття рішень на підставі фактів

Ефективні рішення приймають на підставі аналізування даних та інформації.

 

8) Взаємовигідні стосунки з постачальниками

Організація та її постачальники є взаємозалежними, і взаємовигідні стосунки підвищують спроможність обох сторін створювати цінності.

 

Ці вісім принципів управління якістю формують основу стандартів на системи управління якістю в межах стандартів ISO серії 9000.

Запитання для самоперевірки

1.Завдяки чому можна досягнути успіху у функціонуванні підприємства?

2. Які принципи управління якістю може застосовувати найвище керівництво, щоб поліпшувати показники діяльності організації?

 

Тема 1.2. Контроль та методи оцінки якості продукції

План

 

1.Оцінка рівня якості - необхідна умова для прийняття рішень щодо управління якістю продукції.

2.Роль контролю в системах управління якістю продукції та послуг.

3.Об'єкти і різновиди технічного контролю (технічний огляд, випробування). Відомчі, міжвідомчі та державні випро­бування.

 

 

Питання 1.Оцінка рівня якості - необхідна умова для прийняття рішень щодо управління якістю продукції.

Література: 3, с. 158 - 172; 4, с. 271 - 278.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що для управління і підвищення якості продукції проводиться кількісна оцінка її рівня. Оцінка рівня якості є необхідною умовою для прийняття рішень щодо управління якістю продукції.

Вся промислова продукція з метою оцінки її рівня якості поділяється на два класи: ту, що витрачається при використанні, і ту, що витрачає (відпрацьовує) свій ресурс.

У першому класі продукції розрізняють три групи: сировина і природне паливо; матеріали і продукти; вироби, що витрачаються (знищуються).

Другий клас продукції поділяється на вироби, що не ремонтуються, та вироби, що ремонтуються (п'ять груп).

Перша група об'єднує сировину та різні види природного палива (рідке, тверде, газоподібне).

До другої групи належать матеріали і продукти (мастила, лісоматеріали, будівельні матеріали тощо).

Третю групу складають такі вироби, як балони з газом, дріт, парфумерно-косметичні товари тощо.

До четвертої групи належать вироби, що не ремонту­ються: конденсатори, шестерні, підшипники тощо.

П'яту групу складають вироби, що ремонтуються: вимі­рювальні прилади, відео-, аудіоапаратура, меблі тощо.

Рівень якості продукції оцінюється за її властивостями. Кожна властивість характеризується показниками, за якими й відбувається процес оцінки рівня якості продукції.

Оцінка рівня якості продукції - це сукупність операцій, що включають вибір номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників і порівняння їх з базовими значеннями відповідних показників.

Вибір конкретних показників якості продукції в кожній із груп на базі нормативних документів (стандартів і методик) з урахуванням вимог споживачів, призначення та умов викорис­тання продукції.

Наступним кроком є визначення величин вибраних показ­ників. При цьому, залежно від способу отримання інформації про значення показників якості продукції, розрізняють вимірю­вальний, реєстраційний, розрахунковий, органолептичний методи.

Вимірювальний метод базується на інформації, що отримується при використанні технічних вимірюваль­них засобів.

Реєстраційний метод базується на використанні інформації, ідо отримується шляхом підрахунку кількос­ті подій, предметів, витрат тощо.

Розрахунковий метод дозволяє визначити показ­ники якості, використовуючи теоретичні та емпіричні за­лежності. Цим методом розраховують показники безвід­мовності, технологічності, ремонтопридатності тощо.

Органолептичний метод базується на інформа­ції, що отримується з допомогою органів чуття. Точність та достовірність отриманих результатів залежать від кваліфікації, здібностей тих, хто проводить оцінку.

Залежно від джерела інформації методи визначень зна­чень показників якості продукції поділяють на традиційний, експертний та соціологічний.

Значення показників якості продукції традиційним мето­дом визначаються посадовими особами спеціалізованих експе­риментальних та розрахункових підрозділів, установ або органі­зацій. До них належать лабораторії, полігони, дослідні станції тощо.

Визначення значень показників якості продукції експерт­ним методом здійснюється групою фахівців-експертів (товарознавців, дизайнерів, конструкторів та ін). Цей метод використовують при визначенні значень деяких ергономічних та есте­тичних показників.

Соціологічний метод базується на усному опитуванні споживачів продукції або з допомогою спеціальних анкет, а також шляхом організації виставок, аукціонів, конференцій тощо.

 

Запитаннядля самоперевірки

1. Для чого проводять оцінку рівня якості?

2. Як поділяється вся промислова продукція з метою оцінки її рівня якості ?

3. Які операції включає оцінка рівня якості продукції?

4. Від чого залежить вибір показників якості продукції

5. Які є методи отримання інформації про значення показників якості за способом та джерелом їх отримання.

 

.

Питання2.Роль контролю в системах управління якістю продукції та послуг.

Об'єкти і різновиди технічного контролю (технічний огляд, випробування). Відомчі, міжвідомчі та державні випро­бування.

Література: 3, с. 172-174.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що невід'ємною частиною кожної із систем управління є контроль, що здійснюється з метою співставлення ре­зультатів функціонування системи з плановими парамет­рами та показниками. Відповідно контроль в системах управління якістю відіграє важливу роль. Від його доско­налості й точності виконання залежить ефективність всі­єї системи.

На підприємствах і в організаціях галузей народного господарства застосовується велика кількість ви­дів технічного контролю, що різняться між собою за характеристиками об'єктів контролю, методами виконан­ня, місцем розміщення у виробничому процесі, охоплен­ням контрольованої продукції та рядом інших ознак.

Технічний контроль передбачає перевірку відповідності об’єкта встановленими технічним вимогам.Об'єктами технічного контролю можуть бути продукція, процеси створення, застосування, транспортуван­ня, зберігання, технічного обслуговування й ремонту про­дукції, відповідна технічна документація.

 

 

Види контролю класифікують за наступними ознаками:

-за місцем організації на тому чи іншому етапі життєвого циклу продукції:

виробничий контроль, що здійснюють на стадії виробництва продукції;

експлуатаційний контроль, що здійснюється на стадії використання чи споживання продукції;

-за місцем розміщення у виробничому процесі:

1) вхідний контроль продукції постачальника, що надійшла до споживача або замовника для використання при виготовленні, ремонті або експлуатації виробів;

2) операційний контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення технологічної операції.

-за ступенем охоплення продукції, що контролює­ться:

повний контроль кожного об'єкта у складі партії;

вибірковий контроль певної сукупності об'єктів (вибірки);

-за впливом на об'єкт контролю:

1)руйнівний контроль, у результаті якого виключається можливість подальшого використання об'єкта за призначенням у зв'язку із його пошкодженням у результаті дії засобів контролю;

2) неруйнівний контроль, у результаті якого можливе подальше використання об'єкта контролю;

-за характеристиками об’єктів контролю:

1)інструментальний контроль із застосуванням засобів вимірювання;

2)органолептичний контроль на основі сприйняття необхідної інформації органами чуття людини;

-за іншими ознаками:

інспекційний контроль, що здійснюють із метою перевірки правильності проведення контролю;

швидкий контроль, що проводять, не обумовлю­ючи часу проведення.

Різновидом технічного контролю є технічний огляд, який проводять за допомогою органів чуття людини і, в ра­зі потреби , засобів контролю, що вказуються в техні­чній документації.

Особливим методом контролю якості продукції є випробування, що здійснюють для оцінки експеримен­тальних характеристик об'єкта випробування в процесі функціонування або імітації умов функціонування.

Об'єктами випробувань можуть бути різні види продукції (матеріали, деталі, вузли, агрегати, технічні системи тощо).

Широко використовують випробування різноманітних макетів, що імітують об'єкт.

Випробування можуть проводитися з метою конт­ролю якості продукції, і тоді вони називаються контроль­ними. Дослідження, що проводять для вивчення певних характеристик властивостей об'єкта, називаються дослід­ницькими і можуть здійснюватися поряд з використан­ням натурних і дослідних зразків продукції на макетах і моделях.

Контрольні випробування дослідних зразків, до­слідних партій, перших промислових партій виробів, що проводяться в процесі розробки і освоєння виробів та технологічної підготовки до виробництва, називають попередніми, приймальними, кваліфікаційними.

Дослідження об'єкта, що проводять в умовах експлуатації, називаються експлуатаційними.

Залежно від організації й місця проведення, харак­теристик дослідного обладнання випробування поділяють на лабораторні, полігонні та натурні. Натурні випробову­вання за умовами проведення ідентичні експлуатаційним.

Залежно від складу комісії, що забезпечує прове­дення випробувань або належність спеціалізованим ви­пробувальним організаціям, випробування поділяють на відомчі, міжвідомчі й державні. Останні проводять лише з найважливіших видів продукції встановленої номенклатури.

Відомчі випробування проводяться комісією з представників зацікавленого міністерства чи відомства.

Міжвідомчі випробування проводяться комісією з представників декількох зацікавлених міністерств і (чи ) відомств,або приймальні випробування встановлених видів продукції для приймання складових частин об’єкта,розробленого спільно кількома відомствами.

Державні випробування з найважливіших видів продукції встановленої номенклатури проводяться головною організацією державних випробувань чи приймальні випробування,які проводяться державною комісією або випробувальною організацією.

Запитаннядля самоперевірки

1. Роль контролю в системах управління якістю продукції та послуг.

2. Чим відрізняється технічний огляд продукції від контролю якості?

3. Як класифікують контроль якості за місцем його організації ?

4. Які бувають види технічного контролю на підприємствах?

5. Для чого здійснюють випробування продукції?

6. Які є види випробувань?

Тема 1.3. Системи якості продукції та послуг, методи їх забезпечення

 

План

 

1.Значення й основні завдання функціонування системи якості продукції на підприємствах ресторанного господарства

Література: 2, с. 191 - 194.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те,що ресторанне господарство виконує три функції: виробництво готової продукції, реалізацію і організацію споживання. Щоб “вижити в сучасних умовах” підприємства повинні підвищувати свою конкурентоспроможність і фінансову стійкість шляхом розширення кола своїх послуг, підвищення їх якості, вдосконалення організації системи управління організації та обслуговування.

Висока якість продукції громадського харчування та послуг забезпечує підприємству ріст обсягів виробництва, рентабельність та прибутковість, що в свою чергу буде сприяти розвитку підприємства, росту заробітної плати та вирішенню соціальних проблем працівників підприємства.

Покращення якості у повсякденній практиці здійснюється шляхом створення та впровадження на підприємствах ресторанного бізнесу відповідних систем управління якістю.

У ринкових умовах господарювання, можна говорити про те, що конкуренція підприємств – це конкуренція їх систем якості.

Наявність системи управління якістю дозволяє підприємству та його замовникам бути

впевненими у тому, що:

- вимоги замовників досліджуються та реалізуються послідовно на всіх стадіях

виробничого циклу;

- реалізація вимог замовників відбувається у встановлений термін, з встановленими витратами та з виконанням встановлених вимог виробничого процесу;

- виробничі процеси підприємства удосконалюються, адаптуючись до зовнішніх

умов, що постійно змінюються. Система управління якістю повинна бути

розроблена насамперед як інструмент управління підприємством відповідно до ринкових умов. Вона має бути комплексно функціональною, інтегрованою у споживчу якість через відповідність, врівноваженість попиту і пропозиції.

Можливості її комплексності сприяють стабільності розвитку підприємства та відіграють виключну роль у забезпеченні його економічної стійкості. Серед найважливіших факторів, що визначають ефективність системи управління якістю підприємствах ресторанного бізнесу і у суспільстві загалом, є гарантії високої якості надання послуг, які максимально відповідають попиту не лише на сучасний, а й на більш віддалений період. Тобто завоювання підприємством власної ніші на ринку стає можливим лише у разі постійної здатності надавати послуги високої якості, які повністю відповідає вимогам споживачів.

Сучасне управління якістю на підприємстві, незалежно від форми власності і масштабу виробничої діяльності, повинне оптимально сполучати дії, методи і засоби, що забезпечують, з одного боку, виготовлення продукції, що задовольняє поточні запити і потреби ринку, а з іншого боку – розробку нової продукції, здатної задовольняти майбутні запити і потреби ринку. Впровадження ефективної системи управління якістю дозволить значно поглибити саме поняття управління і на цій основі розширити межі діяльності сучасного підприємства, охопити процесами управління весь його життєво- технологічний цикл. Застосування різноманітних методів управління забезпечує створення замкнутого процесу, який розпочинається з визначення потреб ринку та їх задоволення і включає до себе всі фази постійного удосконалення якості та конкурентоспроможності послуг, котрі надаються.

підприємствах ресторанного господарства :

З викладеного можна зробити висновки про наступне:

 

- управління якістю здійснюється в рамках загального управління підприємства і носить системний характер;

 

- управління якістю в закладах ресторанного господарства спрямоване на виконання вимог до якості та створення впевненості, що вимоги до якості будуть виконані;

 

- системні підходи охоплюють: організаційну структуру, методику здійснення діяльності, процес (вхід-вихід), ресурси (персонал, обладнання, технологія, засоби обслуговування);

 

-управління якістю є частиною організаційно-обслуговуючої системи закладу ресторанного господарства.

 

Запитання для самоперевірки

1. Яке значення функціонування системи якості продукції на підприємствах ресторанного господарства?

2 Які основні завдання функціонування системи якості продукції на підприємствах ресторанного господарства?

 

Тема 1.4. Вітчизняний і міжнародний досвід та розвиток управління якістю продукції

План

1.Основні напрями роботи Європейського комітету з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS), мета діяльності.

2.Види стандартів у межах ІSО 9000, їх характеристика.

Питання1.Основні напрями роботи Європейського комітету з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS), мета діяльності

Література: 3, с. 191 - 194.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що до числа європейських організацій у сфері якості відносять Європейську організацію якості (ЕOQ), Європейський комітет з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS), Європейську мережу оцінки та сертифікації системи якості (ЕQNЕТ), Європейську організацію з випробувань та сертифікації (ЕОТC).

Європейський комітет з оцінки та сертифікації систем якості (ЕQS) проводить свою роботу як Комітет Європейської організації з випробувань та сертифікації. Його робота полягає в координації всіх напрямів щодо оцінки та сертифікації систем якості на базі гармонізованих правил EN 45012. EQS має ряд напрямів, за якими здійснюються певні роботи. Так, у його межах здійснюються консультації щодо однакового розуміння вимог стандартів EN серії 45 000 до системи сертифікації. Він допомагає налагодити взаємодію між органами із сертифікації систем якості, надає консультації та допомогу підприємствам з метою уникнення багаторазової оцін­ки та сертифікації системи якості, особливо при виникненні спірних питань між постачальником та споживачем.

EQS підтримує контакти з іншими членами Європейської організації з випробувань та сертифікації (ЕОТС) стосовно проблем сертифікації продукції і систем якості, а також Євро­пейськими органами, що діють поза межами Європейського Союзу та Європейської асоціації вільної торгівлі.

Запитання для самоперевірки

1. Призначення Європейського комітету з оцінки та сертифікації систем якості?

2. В яких напрямах здійснює роботу EQS?

Питання 2. Види стандартів у межахISOсерії 9000, їх характеристика

Література: 2, с. 196 - 198;3 с. 347 - 360.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що Міжнародними стандартами з якості є стандарти ISO серії 9000 і 10000.

 

Міжнародні стандарти ISO серії 9000 визначають розроблення, впровадження та функціонування систем якості.

Стандарти ISO серії 9000 були розроблені технічним комітетом ISO/TK 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розроблення, впровадження та функціонування систем якості. Комітет керувався попередніми розробками Британського інституту стандартів, що знайшли своє відображення в Британському стандарті BS 5750.

 

Мета серії стандартів ISO 9000 — стабільне функціонування документованої системи менеджменту якості підприємства-постачальника. Стандарти серії ISO 9000 спрямовані на відносини між компаніями у формі споживач/постачальник. З прийняттям у 2000 році черговий версії стандартів ISO серії 9000 більша увага стала приділятися здібностям організації задовольняти вимоги всіх зацікавлених сторін: власників, співробітників, суспільства, споживачів, постачальників.

 

Значення серії 9000: Стандарти допомагають підприємствам формалізувати їх систему менеджменту, вводячи, зокрема, такі системоутворюючі поняття, як внутрішній аудит, процесний підхід, коригувальні та запобіжні дії.

 

Вони не стосуються конкретного сектора промисло­вості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елемен­тів систем якості, містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок впровадження цих елементів тією чи ін­шою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовля­ється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні мето­ди праці. В подальшому були внесені зміни в стандарти ISO серії 9000, які забезпечують більш зручне користування ними.

Сучасні стандарти ISO серії 9000 розроблено щоб допомогти організаціям незалежно від їхнього типу та розміру запровадити та забезпечити функціонування ефективних систем управління якістю.

ISO 9000:2005. Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів. Цей стандарт описує основні положення систем управління якістю, які є предметом стандартів серії ISO 9000, і визначає відповідні терміни. Дію цього стандарту поширю­ють на організації, що прагнуть досягнути переваги завдяки впро­вадженню системи управління якістю; організації, що прагнуть отримати впевненість у тому, що їхні постачальники виконувати­муть їхні вимоги до продукції; замовників продукції; усі сторони, зацікавлені в єдиному розумінні термінології, яку використовують у сфері управління якістю; усі сторони, внутрішні чи зовнішні сто­совно організації, які здійснюють оцінювання або аудит системи управління якістю на відповідність вимогам ISO 9001; осіб, внутрі­шніх чи зовнішніх стосовно організації, які провадять консульту­вання або підготовку з питань системи управління якістю, прийнят­ної для цієї організації; розробників відповідних стандартів.

ISO 9001:2008. Системи управління якістю. Вимоги. Стандарт є універсальною основою для побудови системи управління якості незалежно від сфери діяльності, застосовних технологій кваліфікації і кількості співробітників, містить вимоги до систем управління якістю, спрямовані на забезпечення якості і підвищення задоволеності замовників. На відміну від попереднього нове видання ISO 9001 та ISO 9004 утворює узгоджену пару стандартів з управління якістю.

ISO 9004:2009. Системи управління якістю. Настанови щодо по­ліпшення діяльності. Стандарт містить настанови, щодо керування для досягнення сталого успіху будь якої організації у складному вибагливому та постійно мінливому середовищі, які виходять за межі вимог, наведених в ISO 9001. ISO9004 зорієнтовано на управління якістю ширше ніж ISO 9001; він скеровує на задоволення потреб й очікувань замовників і усіх зацікавлених сторін систематичним і постійним поліпшуванням показників діяльності організації. Проте ISO 9004 не призначено для сертифікування, регламентування чи укладання контрактів. ISO 9001 та ISO 9004 призначені доповнювати один одного але їх також можна застосовувати окремо. Цілі, пов'язані із задово­ленням інтересів замовників і з якістю продукції, розширені і містять задоволеність зацікавлених сторін і показники діяльності організації.

За роки, що пройшли від часу опублікування, стандарти ISO 9000 отримали ши­роке визнання та розповсюдження, а більш як 90 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого за­стосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу ви­значення правил самої процедури сертифікації, а також вимог до екс­пертів, які здійснюють перевірку системи. З цією метою ISO/ТС 176 підготував та опублікував у 1990 - 1992 р. стандарти ISO серії 10000.

Таким чином, стандарти серії 9000 є своєрідним довідниковим посібником при складанні систем забезпечення якості на підприємствах. Вони дозволяють оцінити ступінь готовності підприємств до випуску продукції відповідно до вимог стандартів на конкретну продукцію.

Запитання для самоперевірки

1. Чим була викликана потреба розробки міжнародних стандартів ISO серії 9000 на системи якості?

2. Яка структура комплексу міжнародних стандартів ISO серії 9000?

3. Які існують елементи системи якості відповідно до стандарту ISO серії 9001 ?

Розділ 2. Основи стандартизації та сертифікації

Тема 2.1. Державна система стандартизації в Україні

 

План

1.Значення Державної системи стандартизації (ДСС) в Україні.

2.Основні принципи застосування Державної системи стандартизації.

3. Діяльність технічних комітетів України зі стандартизації.

4.Відповідальність за правопорушення у галузі стандартизації.

Питання 1. Значення державної системи стандарти­зації (ДСС) в Україні

Література: 1, с. 4, 5; 14 - 16; 2, с. 51 - 54.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що Державна система стандартизації(ДСС) - це система, яка визначає основну мету і принципи управління, форми та загальні організаційно-технічні правила виконання всіх видів робіт із стандартизації.

 

Становлення України як суверенної правової держави, її послідовна інтеграція до світового економічного товариства потребує здійснення цілеспрямованої політики щодо утворення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації. Створення Державної системи стандартизації в 1993р. (Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93), поклало початок визначенню правових та еконо­мічних основ систем стандартизації та сертифікації, встанов­ленню організаційних форм, їх функціонування на території України.

ДСС є комплексом взаємопов'язаних основних пра­вил і положень, що визначають мету, завдання, систему організації і методику проведення робіт на всіх рівнях управління народним господарством, а також взаємозв'я­зок національної та міжнародної стандартизації. Ця сис­тема встановлює категорії, види стандартів, об'єкти стан­дартизації, визначає єдиний порядок розробки стан­дартів, їх викладення, побудови, оформлення, узгоджен­ня, державної реєстрації, видання, впровадження. Вста­новлюється система органів і служб стандартизації та порядок державного нагляду й відомчого контролю за впровадженням і дотриманням стандартів.

ДСС формує національну систему стандартизації України.

Нормативною базою національної системи стандартизації є: державні стандарти; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних та інже­нерних товариств і спілок; технічні умови; стандарти організацій. За відсутності державних стандартів чи в разі необхідності встановлення вимог, які доповнюють вимоги державних стандартів, розробляються галузеві стандарти на продукцію.

Детальні вимоги з питань організації робіт зі стандартизації наве­дені у законах України Про стандартизацію і Про стандарти технічні регламенти та процедури оцінки відповідності, стандартах ДСТУ І.0:2003. Національна стандартизація. Основні положення та ДСТУ 1.2:2003 Національна стандартизація. Порядок розроблення національних нормативних документів та інших.

Державна система стандартизації спрямована на забезпечення реа­лізації єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, захисту інтересів споживачів продукції, послуг, взаємо­замінності та сумісності продукції, її уніфікації, економії всіх видів ресурсів.

Необхідно врахувати що національна система постійно розвивається, удосконалюється, доповнюється новими правилами і нормативними документами, суттєво впливає на методи роботи значно поширює сферу застосування нормативних документів та ін.

Функціонування національної системи стандартизації в Україні забезпечує Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації- Державний комітет технічного регулювання і споживчої політики України (Держспоживстандарт України).

Метою стандартизації в Україні є забезпе­чення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформуван­ня споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конку­рентоспроможності продукції та торгівлі товара­ми і послугами.

 

Основні завдання стандартизації полягають у тому, щоб забезпечити:

— безпечність продукції, процесів та послуг для життя, здоров'я та майна людей, тварин, рослин та охорону природного довкілля;

— захист та збереження майна і продукції, зокрема під час їх транспортування чи зберігання;

— якість продукції, процесів та послуг, відповідно до рівня розвитку науки, техніки, технологій і потреб людей;
— реалізацію прав споживачів;

—відповідність об'єктів стандартизації своїй призначеності;

—технічну та інформаційну сумісність і взаємозамінність;

—збіжність та відтворність результатів контролювання;

—установлення оптимальних вимог до суспільно важливих продукції, процесів та послуг;

— ощадження всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

—упровадження новітніх технологій, оновлення виробництва та підвищення його продуктивності;

—безпеку господарських об'єктів, складних технічних систем з урахуванням допустимого ризи­ку виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

—розвиток міжнародного та регіонального співробітництва;

—усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

У ДСС особливо підкреслюється взаємозв'язок стан­дартизації з технічним прогресом і її роль у підвищенні технічного рівня виробництва та якості продукції, необхідність досягнення високого світового рівня продукції.

Запитання для самоперевірки

1. Коли створена Державна система стандартизації України?

2. Дайте визначення поняття Державна система стандартизації.

3. Яке значення ДСС в Україні?

Питання 2. Основні принципи державної політики у сфері стандартизації

Література: 1 ст.5

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні питання слід ознайомитися із Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.01. із змінами 2005р. ст.5 яка визначає що державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах:

забезпечення участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законо­давством;

- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкуренто спроможності продукції вітчизняних виробників;

- доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

- відповідності стандартів законодавству;

- адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

- пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

- дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

участі у міжнародній (регіональній) стандарти­зації.

- прийняття і застосування органами стан­дартизації на території України Кодексу добро­чинної практики з розроблення, прийняття і за­стосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі, що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової орга­нізації торгівлі 1994 року

Запитання для самоперевірки

 

1. Які основні принципи застосування Державної сис­теми стандартизації?

2. Яким документом визначені основні принципи державної політики с питань стандартизації?

 

Тема 2.2. Міжнародне співробітництво в галузі стандартизації

План

1.Порядок і правила розробки міжнародних стандартів.

2.Участь України в міжнародних організаціях зі стандартизації.

Питання 1. Порядок і правила розробки міжнародних стандартів

Література: 2, с. 73 - 76. 3.с. 105-110.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що міжнародна стандартизація є нормативною основою фор­мування міжнародного співробітництва в усіх видах економічної діяльності, включаючи науково-технічну.

Для розробки міжнародних стандартів (МС) за основу беруть один із національних стандартів провідних промислово розвинених країн світу. МС розробляють не на всі види продукції, а тільки на ті, які є об'єктом зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти МС роз­робляються робочими групами відповідних ТК, в яких беруть участь спеціалісти провідних країн, і погоджуються комітетами - членами ISO чи інших міжнародних організацій. Після по­годження проект розсилається всім комітетам - членам ISO на голосування. Стандарт приймається як міжнародний, коли отримано не менше 75 % голосів комітетів - членів ISO, що брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів чле­нів Ради. Затверджені стандарти видаються робочими мовами ISO.

У МС передбачається рівень технічних вимог, методів вимірювань і випробувань тощо як і в національних стандартах. Обов'язковим у МС є вимоги до об'єктів стандартизації сто­совно їх безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навко­лишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

МС акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн і тому беруться за основу при розробці національних та ре­гіональних стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки сприяє швидкому впровадженню наукових до­сягнень у практику, а й допомагає визначити найбільш еко­номічні та перспективні напрями розвитку науково-технічного прогресу - це інструмент управління науково-технічним і еко­номічним розвитком країн. МС для багатьох країн є випе­реджаючими.

Слід зауважити що з 1985 р. в діяльності міжнародних організацій в галузі розробки МС, відзначається перехід від розробки фундаментальних стандартів(терміни та визначення випробувань правила проведення тощо ) до стандартів, які встановлюють вимоги до окремих видів продукції. Нині стандарти на конкретні види продукції складають майже 50% технічної програми ISO.

МС широко використовуються в усьому світі, особливо промислово розвиненими країнами. За масштабами використан­ня МС можна визначити розвиток економіки країни. Варто відзначити, що останнім часом значну увагу до стандартизації приділяють транснаціональні корпорації. Вони прагнуть до гло­бальної стандартизації, тому що таким чином легше проникнути на національні ринки різних країн.

МС в Україні почали використовувати з 1989 р., але тільки в 1995 р. підійшли до цього питання серйозно. Спів­робітництво України з міжнародними та регіональними органі­заціями із стандартизації включає безпосередню участь у роботі цих організацій та їх ТК. Україна бере участь у розробці МС, забезпечує використання їх у народному господарстві країни, здійснює роботу з гармонізації національних стандартів з МС та національними стандартами країн-партнерів.

Гармонізовані стандарти- це стандарти до одного і то­го самого об'єкта стандартизації, які затверджені різними орга­нами. Ці стандарти можуть бути різними за змістом і формою

подання матеріалу. Гармонізовані стандарти, які ідентичні за змістом і формою подання матеріалу, називають ідентичними стандартами.

Останнім часом поширюється практика прямого засто­сування в народному господарстві країн міжнародних та регіональних стандартів як державних. Передбачається також застосовувати прямо за погодженням з партнерами національні стандарти провідних держав. У практику розвитку стандарти­зації України повинен увійти принцип пріоритетного викорис­тання тих НД, які посідають провідні позиції на світовому ринку. Впровадження міжнародних стандартів дозволяє вироб­никові не тільки підвищувати якість своїх товарів до рівня міжнародних вимог, а й забезпечує перебудову виробництва: організацію, технологію, систему управління якістю до рівня розвинених країн світу, і наявність сертифіката відповідності для продукції, яка виробляється відповідно до МС, забезпечить доступ для українського виробника на міжнародний ринок.

Нині підприємства мають право самі застосовувати МС на різні види продукції, але при цьому повинні дотримуватися того, що норми та вимоги МС вкладаються в технологію вироб­ництва, а вимоги до продукції - відповідають вимогам як МС, так і національним НД.

Участь України у розробці міжнародних і міждержавних стандартів вирішує такі основні завдання: узгодження націо­нальної технічної політики з технічною політикою, яку впрова­джують її торгові партнери: врахування інтересів при розробці МС з метою подолання технічних бар'єрів у торгівлі; викорис­тання МС для підвищення технічного рівня національної економіки України; підвищення якості та конкурентоспромож­ності української продукції; захист прав споживачів.

Запитання для самоперевірки

1. Який існує порядок розробки міжнародних стандартів?

2. Вкажіть особливості розробки міжнародних стан­дартів?

3.На які види продукції розробляють міжнародні стандарти?

 

Питання 2. Участь України в міжнародних організаціях зі стандартизації

Література:

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Участь України в міжнародній і європейській діяльності із стандартизації та сертифікації сприяє, насамперед, формуванню та розвитку ринкової економіки, розширенню зовнішньої торгівлі, зміцненню науково-технічних, економічних та промислових зв'язків України з міжнародним загалом, поліпшенню якості вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Держспоживстандарт України як національний орган із стандартизації представляє Україну в таких організаціях:

ISO- Міжнародній організації із стандартизації, а також комітетах ISO: САSС0, INFСО, ISONET СОРОLСО, DEVСО, RЕМСО;

IЕС — Міжнародній електротехнічній комісії, а також бере участь у міжнародних схемах стандартизації IЕСЕЕ, IЕСQ;

ОIМL— Міжнародній організації законодавчої метрології;

СООМЕТ— Організації державних метрологічних установ Центральної та Східної Європи;

CEN — Європейському комітеті із стандартизації;

ЕАSС — Євро-Азійській Раді із стандартизації, метрології та сертифікації;

МДР — Міждержавній Раді із стандартизації, метрології та сертифікації у рамках СНД;

ЄЕК ООН — Робочій групі із стандартизації Європейської Економічної Комісії.

Слід зазначити, що Україна з 1993 року є повноправним членом ISOта IЕС.

З лютого 2001 року Держспоживстандарт перейшов на електронний режим отримання документів цих організацій.Українські ТК беруть участь у роботі ТК ISO та IЕС, але ця робота ще мало ефективна у відстоюванні інтересів України

Основними завданнями участі України в міжнародному співро­бітництві в сфері стандартизації є:

> вдосконалення фонду національних нормативних документів із стандартизації на основі застосування міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн і максимальне використання досягнень науково-технічного прогресу;

> участь у розробленні міжнародних та регіональних стандартів з урахуванням національних інтересів у галузі стандартизації та нові конкурентоспроможні продукція і технології, зокрема, створені внаслідок двостороннього чи багатостороннього співробітництва;

> нормативне забезпечення торгово-економічного та науково-технічного співробітництва України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

> забезпечення захисту інтересів України під час розроблення міжнародних і регіональних стандартів;

> забезпечення однаковості вимірів з іншими країнами.

Держспоживстандарт України в ІV кварталі 1996 року приєднався до Кодексу Доброчинної практики із стандартизації. Згідно з Кодексом технічні регламенти та стандарти не повинні створювати перешкод для міжнародної торгівлі, а національні регламенти та стандарти мають створюватись на базі відповідних міжнародних стандартів. При потребі створення національного стандарту, відмінного від міжнародного, цю необхідність треба обґрунтувати, довести до відома торгових партнерів та дати їм можливість ознайомитись з проектами таких НД до їхнього запровадження (для прийняття їх до уваги і підготовки коментарів).

1 березня 1998 року набула чинності угода про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом (ЄС), статті 51 і 56 якої передбачають зближення української технічної системи регулювання з європейською. Проголошення Україною наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискореного впровадження в національне законодавство вимог директив ЄС, а також до впровадження не менше 80 відсотків чинних європейських стандартів.

Україна в 1997р. першою з пострадянських країн стала членом за листуванням СЕN, а з 2001 року отримала статус філії що приєдналася до Європейського комітету стандартизації у сфері електричних технологій СENELEС. У 2004 році Україна отримала статус Партнерського органу стандартизації СЕN, що дає можливість брати участь у роботі ТК СEN, а не лише отримувати прийняті європейські стандарти. Впровадження в нашій державі вимог директив ЄС та стандартів СEN/СENELEС сприятиме відродженню вітчизняного конкурентноздатного і високотехнологічного виробництва, дозволить зробити ще один крок до цивілізованої Європи, шо, зрештою, прискорить приєднання України до ЄС.

Дуже важливим для України є участь Держспоживстандарту в консульта­тивних комітетах ISO: як комітетів-членів SТАС0 (Комітет з принципів стандартизації), САSСО (Комітет з оцінки відповідності), INFСО (Комітет з інформації), ISONET (Комітет інформаційної мережі ISO) та як члена-кореспондента в DEVСО (Комітет з питань розвитку або допомоги країнам, що розвиваються), СОРОLСО (Комітет з політики у сфері споживання), RЕМСО (Комітет по стандартних зразках). Останнім часом активізувалась робота в комітетах СОРОLСО і DEVСО.

Україна також бере участь у роботі системи сертифікації електрон­них компонентів Міжнародної електротехнічної комісії (IЕСQ) та системи з випробувань електричного обладнання на відповідність до стандартів безпеки (IЕСЕЕ). Держстандарт України підтримує тісні зв'язки з міжнародними і європейськими організаціями з системи забезпечення якості.

 

Національні стандарти державної системи стандартизації України, якими встановлюються вимоги щодо організації робіт зі стандартизації, порядку розробки, узгодження, затвердження та впровадження стандартів і технічних умов, гармонізовані з вимогами ISO та ІЕС. Україна взяла на себе зобов'язання щодо гармонізації законодавства, норм правил та стандартів, а також процедур оцінки відповідності (сертифікації) у напрямі зближення з європейськими в рамках виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (статті 51, 56). Таке ж зобов'язання міститься в Меморандумі економічної політики уряду України, узгодженому з Міжнародним Валютним Фондом.

 

Удосконалення національної системи стандартизації та сертифікації з метою її зближення з міжнародною і європейською є головним напрямом розвитку, що в повній мірі відповідає принципам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі Світової організації торгівлі СОТ.

Участь у роботі Міждержавної Ради з питань стандартизації, метрології та сертифікації (МДР) з 1992р. Держспоживстандарт України розглядає, як участь у регіональній організації міжнародної організації із стандартизації ISO—ЕАSС. ЕАSС визнана ISOяк регіональна організація зі стандартизації 12 країн СНД, які подали заяви щодо вступу до СОТ. За програмами міждержавної стандартизації з розробки стандартів, що діятимуть на території країн СНД, переважна більшість із них гармонізована з міжнародними.

Питання для самоперевірки:

1. У чому полягає міжнародне співробітництво України в галузі

стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів?

2. В яких міжнародних організаціях представляє нашу державу

Держспоживстандарт України?

3. Які зв'язки підтримує Держстандарт України з міжнародними

та європейськими організаціями з систем якості?

 

Тема 2.3. Система сертифікації УкрСЕПРО та її роль в управлінні якістю продукції

План

1.Перелік продукції, затвердженої Держспоживстандартом України, що підлягає обов'язковій сертифікації на території Ук­раїни та яка імпортується.

2.Сертифікат і знаки відповідності директивам ЄС, порядок їх застосування.

Питання 1. Перелік продукції, затвердженої Держ­споживстандартом України, яка підлягає обов'язковій сертифікації на території України та яка імпортується

Література:4, с. 38 - 42.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що у системі УкрСЕПРО проводиться обов'язкова серти­фікація продукції, процесів та послуг. Отже, встановлюється обов'язковість проведення сертифікації продукції, процесів та послуг, згідно з переліком продукції, яка має важливе народ­ногосподарське значення, або яка має значний вплив на загальний стан здоров'я чи безпеку населення, безпеку нав­колишнього середовища, чи робота, яка може призвести до виникнення небезпеки порушень технічної та інформаційної сумісності тощо. Обов'язкова сертифікація може проводитися на відповідність чинним законодавчим і нормативним актам України та обов'язковим вимогам міжнародних і національних стандартів інших держав, що діють в Україні.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, затверджується Держспоживстандртом України.

Обов'язкова сертифікація може проводитися за однією схемою:

• сертифікація одиничного вибору;

• сертифікація партії;

• сертифікація типу (моделі);

• сертифікація з атестацією виробництва;

• сертифікація систем якості виробництва на стадії розробки;

• сертифікація систем якості виробництва на стадії виготовлення продукції, процесу чи послуг.

Визначення відповідності продукції обов'язковим вимо­гам нормативних документів має свою специфіку залежно від виду продукції. У випадках, коли якість продукції може визна­чати безпеку громадян або їхнього майна, чи використання продукції може нести загрозу для навколишнього середовища, або можливості застосування схем проходження товару в Україну без належної перевірки зі сторони контролюючих організацій і служб, обов'язкова сертифікація може проводитися з урахуванням тих додаткових вимог які встановлюють органи державного управління, державного нагляду сертифікації та акредитації. Проведення такої політики в галузі сертифікації, гнучкої системи регулювання не суперечить міжнародним документам і дозволяє захистити свого споживача.

Велику загрозу для споживчого ринку України становить неякісна продукція іноземного виробництва, яку забезпечують документами відповідності сумнівного походження. Участь України в міжнародній торгівлі зробив необхідною її інтеграцію до світових економічних структур зокрема у Світову організацію торгівлі (WTО). Проте цей процес має відбуватися таким чином, щоб максимально забезпечити національні інтереси України. Право держав на нетарифне технічне регу­лювання доступу продукції на свій внутрішній ринок визнане угодою про технічні бар'єри майна громадян. Удосконалення національного законодавства України в частині, що встановлює пріоритетні напрями розвитку національних систем стандар­тизації, сертифікації, акредитації та органів, що проводять певну роботу і здійснюють технічне регулювання, проводиться по­стійно, від цього залежить добробут та безпечне існування населення. Тому одним із найскладніших питань сертифікації продукції є встановлення відповідності продукції іноземного виробництва та питання визнання іноземних сертифікатів.

Система сертифікації УкрСЕПРО має виключне право визнавати результати сертифікації продукції, які видані іншими країнами, на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів України. .

Перелік товарів і послуг, що підлягають перевірці на підтвердження їх відповідності вимогам обов'язкової сертифі­кації, та органів, які здійснюють роботи із сертифікації, вста­новлюються Національним органом із сертифікації України (Держспоживстандартом України). Стандартом ДСТУ 3417-96 перед­бачаються два шляхи проведення визнання результатів серти­фікації продукції, що імпортується, - під час укладання угод і прийняття рішень про визнання.

Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО, або свідоцтво про його визнання. Визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, переважно стосується сертифікатів (або знаків) відповідності або визнання результатів випробувань продукції в іноземних випробувальних лабораторіях.

Проведення повного визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, процедур та вимог як до самої продукції, так і до методів її випробувань у системі сертифікації країни-експортера. У більш простому випадку це можливо за відповідності системи сертифікації та акредитації випробу­вальних лабораторій країни-експортера міжнародним стандартам ISO/IЕС і (або) регіональним нормативним документам із вимогами до якості продукції, методів контролю, атестації виробництва і систем якості виробництва.

Перелік видів продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації затверджений наказом Держспоживстандарту України 01.02.2005р.

1. Електропобутове й аналогічне обладнання і ком­плектувальні вироби до нього.

2. Світлотехнічна продукція і комплектувальні вироби до неї.

3. Ручні електромеханічні машини, переносні верстати та інструменти слюсарно-монтажні з ізольованими ручками.

4. Апаратура радіоелектронна побутова.

5. Спеціальні засоби самозахисту.

6. Обладнання технологічне для харчової, м'ясомолочної промисловості, підприємств торгівлі, громадського харчування та харчоблоків.

7. Медична техніка.

8. Іграшки.

9. Засоби мийні.

10.Трактори малогабаритні та мотоблоки.

11.Двигуни тракторів та сільськогосподарських машин.

12.Обладнання металообробне та деревообробне.

13.Зварювальне обладнання.

14.Машини електричні.

15.Велосипеди, коляски дитячі.

16. Технічні засоби охоронної, пожежної та охоронно- пожежної сигналізації.

17. Засоби зв'язку.

18. Кінофототехніка.

19. Посуд із чорних і кольорових металів, фарфору, фаянсу та скла.

20. Машини електронні контрольно-реєструвальні.

21. Машини копіювально-розмножувальні.

22. Побутова апаратура, що працює на твердому, рідкому чи газоподібному паливі.

23. Продукція протипожежного призначення.

24. Дорожні транспортні засоби, їх складові частини та приладдя.

25. Машини сільськогосподарські для рослинництва, тва­ринництва, птахівництва і кормовиробництва.

26. Піднімальні споруди та кранова продукція.

27. Хіміко-фотографічна продукція.

28. Зварювальні матеріали.

29. Товари легкої промисловості.

30. Харчова продукція та продовольча сировина.

31. Нафтопродукти.

32. Будівельні матеріали, вироби та конструкції.

33. Послуги з ремонту і технічного обслуговування дорож­ніх транспортних засобів та їх складові.

34.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 91; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты