Зміст теми

Зубні ряди являють собою єдине ціле як в морфологічному так і в функціональному відношенні. Єдність зубного ряду забезпечується міжзубними контактами, альвеолярним відростком та пародонтом. Значну роль в стійкості зубних рядів відіграє характер розташу­вання зубів, направлення їх коронок та коренів.

Міжзубні контактні пункти передніх зубів розташовані поблизу ріжучого краю, а в бо­кових - поблизу поверхні змикання(жувальної). Під ними знаходиться трикутний простір, звернений основою до альвеолярного відростка. Цей простір заповнений ясенним (міжзуб­ним) сосочком, який таким чином є захищеним від пошкодження їжею. Міжзубні контакти зумовлюють морфологічну єдність зубних рядів, забезпечуючи їм при жуванні характер органа. Тиск, який діє на будь-який зуб, розповсюджується не тільки по його кореням на альвеолярний відросток, але і по міжзубним контактам на сусідні зуби.

З віком контактні пункти стираються і замість них з"являються контактні поверхні. Стирання контактних пунктів є непрямим доказом фізіологічної рухомості зубів, що здійс­нюється у трьох взаємно перпендикулярних напрямках: вертикальному трансверзальному сагітальному Стирання контактних пунктів не порушує єдність зубного ряду. Пояснюється це медіальним зміщенням зубів, внаслідок чого має місце скорочення зубного ряду, яке до­сягає 1см.

Єдність зубного ряду забезпечується також пародонтом та альвеолярним відростком. Важливе значення для зв"язку між окремими зубами має міжзубна зв"язка маргінального пародонта. Вона йде від цементу одного зуба до цементу другого над вершиною міжзубної перетинки у вигляді пучка сполучнотканинних волокон. Завдяки цій зв"язці рух одного зуба медіально чи дистально викликає рух зубів, що знаходяться поблизу. Нижні зуби, крім того отримують додаткову стійкість за рахунок щічної випуклості зубної дуги, нахилу і форми коронок зубів. Можна помітити , що язичні поверхні нижніх зубів вужчі вестибуляр­них (лицевих), і тому контактні поверхні коронок не є параллельними, а збли­жуються (конвергують) у напрямку до язика. Ця особливість форми зубів не пов"язана з випуклістю зубних дуг. У першого верхнього моляра ці поверхні іноді навіть конвергують в зворотньому напрямку, тобто в щічному .

Зуби нижньої щелепи нахилені коронками всередину, а коренями дозовні. Випуклість зубної дуги, форма і положення зубів нижньої щелепи, створюють таким чином, для ниж­нього зубного ряду стійкість. Коронки нижніх молярів, крім того, нахилені вперед, а корені назад. Ця обставина заважає зсуву зубного ряду дозаду.

В ортопедичній стоматології прийнято розрізняти крім зубної, альвеолярну та базальну (апікальну) дуги. Під альвеолярною дугою розуміють лінію, проведену по гребеню альвео­лярного відростка. Базальна дуга проходить по верхівках коренів і часто називається апікаль­ним базисом. Оскільки на верхній щелепі коронки нахилені дозовні, а корені досе­редини, її зубна дуга ширше альвеолярної, а остання ширша за базальну. Базальна дуга та­ким чином є місцем, де зосереджується жувальний тиск і беруть свій початок контрфорси. На нижній щелепі навпаки, внаслідок нахилу коронок зубів досередини, а коренів дозовні, зубна дуга вужча за альвеолярну, а остання вужча за базальну. З цієї причини при повній втраті зубів нижня щелепа при її змиканні з верхньою виступає вперед, створює видимість прогенії (стареча прогенія).

6. Матеріали для самоконтролю:(додаються ).

Рекомендована література.

Основна:

1. Конспект лекцій з предмету.

2. Коновалов А.П., Курякина Н.В. Митин Н.Е. "Фантомный курс ортопедической

стоматологии". - 1999. - Н. Новгород, издательство НГМА - с. 10-23 .

3. Гаврилов Е.И., Щербаков А.С. "Ортопедическая стоматология". - М., - Медицина. - 1984

-с. 4-12.

Додаткова:

1. Копейкин В.Н., Демнер А.М. Зубопротезная техника. - 1985. - М., - Медицина - с. 3-17.

Методичну розробку склав асистент

кафедри ортопедичної стоматології

ВНМУ ім.М.І. Пирогова

В. О. Орловський