Неврологічні ускладнення захворювань серцево-судинної системи.

Найпоширенішими в популяції є артеріальна гіпертензія та атеросклероз судин, що мають хронічний прогресуючий перебіг та ускладнюються такими раптовими подіями, як інсульти. Останні вже розглядались в межах спеціальної теми, але слід нагадати про основні патогенетичні варіанти розвитку судинних подій (за критеріями TOAST): територіальні (великі) ішемічні інсульти на тлі стенозуючих процесів у магістральних судинах шиї та голови (атеросклеротичне ураження), кардіо-емболічні інсульти (на тлі мерехтливої аритмії, вад серця, при відриві тромботичним мас з крупних атеросклеротичних бляшок), лакунарні інсульти (розміром до 2 см, в білій та сірій речовині півкуль з переважно моно-симптоматикою – ізольовані чутливі чи рухові порушення).

Хронічний перебіг артеріальної гіпертензії призводить до переважного ураження мілких судин в білій речовині півкуль та мосту мозку, де кровотік є відносно зниженим. Тому поступово змінюється біла речовина навколо шлуночків (ішемічна дегенерація та повторні мілкі лакунарні інсульти - гіпертонічна лейкоенцефалопатія), що при нейровізуалізації виглядає як лейкоараїоз (КТ, МРТ), прогресує внутрішня гідроцефалія (розширення шлуночків). Клінічно це має назву синдром Бінсвангера і проявляється порушеннями ходи (апраксія ходи, «магнітна хода», що нагадує ходу при хворобі Паркінсона, так званий «судинний псевдо паркінсонізм» або паркінсонізм нижньої половини тіла, порушення сечовипускання за типом імперативних покликів та нетримання сечі і прогресуючі когнітивні порушення аж до стану деменції).

Хронічний перебіг судинно-мозкового процесу (при гіпертонічній хворобі та атеросклерозі судин мозку, при хронічній серцевій недостатності) проявляється переважно прогресуючими когнітивними порушеннями – від помірних проблем з пам’яттю до виразних дементних розладів, зі зниженням працездатності, спроможності обслуговувати себе тощо.

Такий саме за малюнком процес енцефалопатії супроводжує і хронічні легеневі захворювання (обструктивні захворювання, пневмосклероз з дихальною недостатністю), оскільки ведучим патогенетичним фактором є хронічна чи повторна гостра загальна мозкова ішемія. Енцефалопатія проявляється не тільки церебрастенічним синдромом (порушення працездатності, пам’яті, розлади сну, подразливість, втомлюваність тощо), але й появою розсіяних неврологічних симптомів: ністагм, субкортикальні патологічні рефлекси, підвищення або пригнічення рефлексів з кінцівок, атаксія.

А от при гострому інфаркті міокарду чи тромбоемболії легеневої артерії неврологічні прояви можуть бути як загально-мозкового типу (психо-моторне збудження або пригнічення свідомості, оглушення чи сопорозний стан), так і вогнищевого – поява фокальних неврологічних симптомів у вигляді афазії, парезів, розладів чутливості, ністагму та ін координації. Такі симптоми можуть бути минучими, проходити за кілька годин або добу і є наслідком гемодинамічних порушень у мозку, з фокальними ішеміями – так званий кардіо-церебральний синдром, при якому важко розрізнити першу причину, наприклад – інсульт чи інфаркт міокарду (оскільки при мозковому інфаркті чи крововиливі можуть бути і явища церебро-кардіального синдрому, з порушенням коронарного кровообігу).