Передумови та основні етапи англійської буржуазної революції.

В Англії ще наприкінці ХІV ст. феодальне господарство поступово втрачає свої провідні позиції й поступається місцем капіталістичному. Утворюються мануфактури, розвиваються товарно-грошові відносини. Відтак існуючий державний лад, у формі абсолютизму, перестає відповідати вимогам суспільства.

На початку ХVІІ ст. в Англії спостерігається криза державного ладу. Криза набуває форм відвертого протистояння абсолютної монархії та налаштованих на перетворення елементів англійського суспільства. До останніх належала передусім буржуазія, джентрі (нове дворянство) та нижчі верстви суспільства (наймані робітники, селяни).

Надзвичайно важливим чинником, що підсилював протистояння, були релігійні протиріччя. На противагу англіканській церкві, що повністю контролювалася монархією, посилив позиції протестантизм (кальвінізм). На його основі сформувалася нова ідеологія – пуританізм.

Центром пуританської опозиції став парламент. 3 листопада 1640 р. відкрився, так званий, Довгий парламент. Він і став осередком революційних сил.

Історію англійської буржуазної революції традиційно поділяють на чотири етапи:

- конституційний (1640 - 1642);

- перша громадянська війна (1642 - 1646);

- боротьба за поглиблення революційних перетворень та друга громадянська війна (1646 - 1649);

- індепендентська республіка (1649 - 1653).

Наслідки:

- утворився буржуазний лад з численними пережитками феодальних відносин, внаслідок чого аграрне питання так і не було вирішене;

- буржуазія і джентрі були більш схильні до комп­ромісу зі своїми супротивниками владу, тож бур­жуазії довелося ділити владу з феодальними силами - затвердження конституційної монархії, що було закріплено низкою актів парламенту (ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 р. БІЛЛЬ ПРО ПРАВА 1689 р. АКТ ПРО ПЕРСТОЛОНАСТУПНИЦТВО 1701 р.);

- компроміс між земельною та фінансовою аристократією, що забезпечив стабільний політичний розвиток Великої Британії протягом ХУІІІ – ХІХ ст.

Вони протягом ХVІІІ ст з’являлися неписані правила, які стали називатися конституційними прецедентами;

- заборона королю відвідувати засідання кабінету міністрів;

- формування уряду з членів партії, що здобула перемогу на виборах;

- колегіальна відповідальність кабінету міністрів;

- відмова короля від права вето.

Парламент в Англії після Славної революції знову став двопалатним:

- палата лордів – верхня палата. Складається з осіб, що мають спадкові права на роботі в представницькому органі, або призначаються за згодою короля;

- палата общин (громад) – нижня палата. Формується на основі виборчого права.

Конституційний лад англійської парламентської монархії закріплював:

- державну зверхність парламенту;

- відокремлення законодавчої влади від виконавчої;

- відокремлення корони від безпосередньої управлінської діяльності;

- верховенство закону.