Абсолютна монархія в Німеччині.

Послаблення імператорської влади після Великої селянської війни 1525 привели до подальшого поси­лення курфюрстів - глав найбільших німецьких князівств. По суті такі князівства перетворилися на фактично незалежні державні утворення, на окремі королівства з системою загального підданства і власним апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники тощо). Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самостійно збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укладають союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни, кар­бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих.

«Князівський абсолютизм» відрізнявся від централі­зованих абсолютних монархій:

- склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих кня­зівських володінь.

- його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.

Прусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.

Пруссія була централізованою державою, її глава - король Прус­сії - був членом імперської колегії курфюрстів. Вищим органом дер­жавного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт­ків — доменів.

Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. Поряд з ними діяли ландрати - земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Міське самоврядування було скасоване. Члени міських магістратів призначалися урядом.

Після створення по­стійної армії (1655 р), особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії.

Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит­тя у всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова рег­ламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих.

Австрія Не була Австрія і та­кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберігалися певні елементи феодальної роздробленості.

Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV сто­ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.

Вищим органом влади і управління разом з монархом була Тає­мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на початку XVIII століття перетворилася на постійний орган, склад якої не був точно визначеним. Військовими справами відала придворна Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка роз­глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.

Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі яких стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-представ­ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до складу Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які вирі­шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. Управління в містах належало міським управам і бургомістрам.