Конституційний розвиток Франції після Другої світової війни. Конституція

1946 року.У 1939 р. Франція вступила у війну проти нацистської Німеччини, але зазнала поразки і капітулювала.

Восени 1942 р. німці окупували вішістську зону і Франція зникла з політичної карти світу.

З перших днів окупації у Франції розпочав боротьбу Рух опору. Очолював його створений у Лондоні комітет “Вільна Франція” на чолі з генералом де Голлем. У 1943 р. у Лондоні було створено тимчасовий уряд на чолі з генералом де Голлем. Влітку 1944 р. англо-американські війська десантувалися у Франції і вже на кінець року країна була звільнена від німецьких окупантів. В період від 1944 по 1946 рр. на чолі держави стояв Тимчасовий уряд. Звідси назва цього періоду – Тимчасовий.

У 1946 р. після тривалих обговорень було прийнято нову конституцію Франції. Ця подія знаменувала створення Четвертої республіки.

Була прийнята на Установчих зборах, схвалена на референдумі й набула чинності у грудні 1946 р. Конституція підтверджувала права і свободи проголошені Декларацією прав і свобод людини та громадянина 1789 р. Закріплювалося також право на організацію профспілок, страй­ків, рівність прав чоловіків та жінок, гарантувалися необхідні умови для розвитку особи та сім'ї, охорона здоров'я, матеріальне забезпечення, відпочинок, безкоштовна світська освіта усіх рівнів: заборонялися наці­ональна дискримінація, переслідування за релігійні або політичні пере­конання. Франція проголошувалася неподільною, світською, демократи­чною й соціальною республікою. Французький народ визнавався вищим джерелом влади. Виборчим правом наділялися усі повнолітні громадя­ни. Парламент складався з двох палат: національних зборів (асамблеї) та ради республіки. Національні збори формувалися шляхом загальних прямих виборів, рада республіки - комунами й департаментами на осно­ві загального і непрямого виборчого права. Національні збори проголо­шувалися єдиним законодавчим органом держави. Рада республіки мог­ла тільки рекомендувати поправки до законопроекту. її рекомендації не були обов'язковими для національних зборів. Главою держави був пре­зидент республіки, який обирався на 7 років обома палатами парламен­ту. Він призначав уряд, але тільки зі згоди національних зборів. Повно-важення президента були обмеженими й мали представницький характер. Вища виконавча влада була представлена радою міністрів. Вона безпосередньо очолювала державне управління. Уряд був відпові­дальним перед національними зборами. Конституція 1946 р. діяла до 5 Жовтня 1958 р.

90. Утворення ФРН. Конституція 1949 року. Після розгрому нацистської Німеччини її терени було окуповані військами СРСР, Великої Британії, США та Франції. Запроваджувався окупаційний режим. Вся Німеччина була поділена на чотири зони окупації – радянську, американську, французьку та британську. Управлінням країни займалася Союзна контрольна рада. У грудні 1946 р. всупереч спільним домовленостям союзників було запроваджене сепаратне управління британською та американською окупаційними зонами, - так звана, Бізонія. У 1948 р., після приєднання до Бізонії французької зони окупації, утворилася Тризонія. Це призвело до розколу Німеччини на західну та східну. У 1949 р. у східній та західній Німеччині були прийняті конституції. Утворилося дві німецькі держави _ Федеративна республіка Німеччини та Німецька Демократична Республіка.

КОНСТИТУЦІЯ ФРН 1949 р. - основний закон Федеративної Рес­публіки Німеччини. Інша назва "Боннська конституція". К.ФРН була розроблена в період окупації Західної Німеччини військами США, Beликої Британії та Франції. Прийнята в травні 1949 р. Конституція запровадила у ФРН парламентську республіку зфедеративним устроєм та буржуазно-демократичним режимом. До складу ФРН увійшло 10 земель. ФРН визначається як демократична, соціальна і федеративна держава. Перший розділ конституції присвячений правам людинии: право на життя та недоторканність, рівність усіх перед законом, свообода віросповідання, совісті, думки, зібрань, союзів. Проголошується таємниця листування, недоторканність житла тощо. Вищим законодав­чим органом є двопалатний парламент: верхня палата — бундесрат, ни­жня - бундестаг. Бундесрат формується з представників урядів земель. Бундестаг — обирається громадянами на 4 роки шляхом загального, пря­мого і таємного голосування за змішаною виборчою системою. Главою держави є президент, якого обирають Федеральні збори (особливий ор­ган, який формується з членів бундестагу і обраних представників від земель) на 5 років. Президент представляє республіку в міжнародних справах, є гарантом конституційного ладу, призначає й звільняє феде­ральних судій та деякі категорії федеральних посадовців. Провідна роль у системі виконавчої влади належить уряду на чолі з канцлером. Феде­ральний канцлер "встановлює основні положення політики й несе за них відповідальність". Судова влада здійснюється Федеральним конститу­ційним судом, федеральними судами та судами земель. Конституційний суд наділений широкими повноваженнями: контроль за конституційністю нормативних актів, розгляд спорів між органами федерації і земель та ін.