Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ




Читайте также:
  1. А. ТЕСТИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  2. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  3. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  4. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  5. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  6. Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
  7. Задачі для самоконтролю
  8. Задачі для самоконтролю по розділу системних васкулітів.
  9. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВНОГО МОДУЛЯ 2 (ЗМ2).
  10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. У дитини 5 днів життя проводять оцінку імунологічних критеріїв за аналізами крові. Який з критеріїв відповідає фізіологічній нормі:

а) лімфоцитів у периферійній крові 46 %;

б) імуноглобупіни А в сироватці крові не визначаються;

в) нейтрофілів у периферійній крові 44 %;

г) рівень імуноглобулінів М у сироватці такий, як у дорослих;

д) рівень імуноглобулінів G такий, як у дорослих?

2. На якому тижні ембріогенезу формується фагоцитарна функція нейтрофілів:

а) 3—4-му;

б) 5—6-му;

в)17—19-му;
г) 20—22-му;
д) 26—28-му?

3. У якому віці підвищується і досягає максимуму рівень інтерфе­рону:

а) 5—6 років;

б) 7—8 років;

в) 12—18 років;

г) 20—25 років;

д) 28—30 років?

 

 

4. Яке положення не характерне для імунного специфічного захис­ту в плода:

а) менша відносна кількість Т-лімфоцитів;

б) висока проліферативна здатність Т-лімфоцитів;

в) В-лімфоцити мають здатність перетворюватися на плазматичні
клітини;

г) низька активність популяції Т-кілерів;

д) найбільший вміст В-лімфоцитів на 28-му тижні розвитку плода?

5. Які властивості характерні для первинного дефіциту В-системи імунітету в дітей:

а) рецидивуючі грибкові ураження;

б) ангіоневротичні набряки;

в) системні реакції на вірусні вакцинації;

г) важкі гнійно-запальні процеси дихальних шляхів;

д) рецидивуюча герпетична висипка?

6. Який патологічний процес може призвести до природженого імунодефіциту:

а) дистрофія;

б) гіпоплазія загруднинної залози;

в) авітаміноз;

г) нефротичний синдром;

д) опіки?

 

 

СИСТЕМА КРОВІ

Ембріональний розвиток системи крові.

Анатомо-фізіологічні особливості системи крові.

Вікові особливості крові у різні вікові періоди.

Вікові зміни системи згортання крові.

Вікові зміни системи кровотворення.

Проблеми, які виявляють у пацієнта під час обсте­
ження органів кровотворення.

Питання для самоконтролю.

У процесі індивідуального розвитку людини поступово формується система крові, що об'єднує органи кровотворення, кров, яка циркулює по судинах, лейкоцити, що виходять із кров'яного русла в тканини, органи, в яких відбувається руйнування формених елементів крові, а також ме­ханізми регуляції цієї системи.



Кровотворення (гемопоез) — процес виникнення і дозрівання форме­них елементів крові. Органи, в яких відбувається гемопоез, називають ор­ганами кровотворення.

Кров — рідка тканина організму, що омиває всі клітини тканин, наси­чує їх киснем, забезпечує всі види обміну. Кров складається з плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів та ін.

Кров і лімфа разом із тканинною рідиною становлять внутрішнє сере­довище організму.

 

Ембріональний розвиток системи крові

 

Протягом внутрішньоутробного розвитку розрізняють 3 періоди зміни кровотворних органів:

• період жовточного кровотворення;

• період печінкового кровотворення;

• період медулярного (кістковомозкового кровотворення).

Кровотворення починається на 19-й день розвитку ембріона. З'являються кров'яні вогнища (кожне у вигляді острівця) у стінці клітини мегалобласта. Жовточний період кровотворення носить назву позаембріонального періоду.

На 6-му тижні гестації головним органом кровотворення стає печінка. Печінковий період кровотворення досягає максимуму на 5-му місяці внутріщньоутробного розвитку, а потім поступово згасає до моменту народження.



 

Мегалобласти поступово замінюються на еритробласти. З цьо­го часу починають утворюватися не тільки еритроцити, а й нейтрофіли та мегакаріоцити.

З 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку процес кровотворення починається в селезінці, де можна визначити лімфоцити. Утворюються в селезінці і вогнища еритропоезу, мегакаріоцитопоезу.

Лімфопоез виникає вперше на 2-му місяці гестації. На 50—60-ту добу лімфоцити з'являються в крові, селезінці, загруднинній залозі, мигдаликах, лімфатичних вузлах і фолікулах. Але повна диференціація лімфоцитів почи­нається з 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку. Важливу роль у цьому процесі відіграє загруднинна залоза. Наприкінці 3-го місяця ембріогенезу за­кладається кістковий мозок за рахунок мезенхімних периваскулярних елемен­тів, які проникають разом із кровоносними судинами з періоста у кістковомоз-кову порожнину. На 4—5-му місяці гестації починається новий період меду­лярного кровотворення, який поступово стає визначальним у продукуванні всіх формених елементів крові. Кістковий мозок у плода червоний, його об'єм збільшується з віком плода у 2,5 разу до моменту народження.

У період внутрішньоутробного розвитку плода кожному з трьох періодів кровотворення відповідають три типи гемоглобіну (НЬ):

• ембріональний (НЬР);

• фетальний (HbF);

• гемоглобін дорослого (НЬА).

Типи гемоглобінів відрізняються амінокислотним складом. На 3-му місяці гестації ембріональний гемоглобін замінюється на фетальний, а на 4-му місяці вже з'являється дорослий гемоглобін. Але у доношених ново­народжених вміст HbF становить 70 %, НЬА — 30 %. Важливою фізіоло­гічною властивістю фетального гемоглобіну є більш висока насиченість його киснем, що відіграє важливу роль у плацентарному кровообігу пло­да, бо оксигенація крові плода менша від оксигенації крові після народ­ження, коли встановлюється легеневе дихання.



Вміст гемоглобіну в крові плода починає поступово збільшуватися з 4-го місяця його розвитку і до моменту народження досягає 200 г на 1 л.

Генетичні зміни процесу розвитку гемопоезу, а також негативний вплив хіміко-фізичних чинників на органи кровотворення плода під час вагітності жінки можуть призвести до низки генетичних проблем природ­женого генезу.

 

Проблема На 1-му місяці життя у дитини бліда шкіра,

слабкість, анорексія, різке зниження еритроцитів і гемоглобіну в периферійній крові

Причина Спадкова апластична або гіпопластична анемія, в осно­ві якої лежить пригнічення кровотворення і порушення проліферації родоначальних елементів гемопоезу.

Мета Спрямувати зусилля на нормалізацію всіх показників периферійної крові.

Дії Зробити розгорнутий аналіз крові.

медичної Організувати консультацію лікаря-гематолога.

сестриОрганізувати консультацію в медико-генетичній консультації. Направити на стаціонарне лікування.

Проблема Поява жовтяниці на перших місяцях життя

Причина Спадкові захворювання, що можуть бути пов'язані зі зміною форми і розмірів еритроцитів, природженою нестачею різних ферментів в еритроцитах. У пери­ферійній крові визначається анемія з ретикулоцитозом.

Мета Спрямувати зусилля на нормалізацію всіх показників периферійної крові.

Дії Зробити розгорнутий аналіз крові.

медичноїОрганізувати консультацію гематолога.

сестриОрганізувати консультацію в медико-генетичній консультації. У важких випадках термінова госпіталізація.

 

Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення

 

Кількість крові в новонародженого — близько 5 л, а в дорослого — 4—6 л. У новонародженого кількості крові на одиницю маси тіла приходиться більше, ніж у дорослого.

У хлопчиків відносна кількість крові більша, ніж у дівчаток. Даний по­казник змінюється протягом віку (мал. 22). Більша кількість крові в дітей пов'язана з інтенсивністю обміну речовин. У віці 12 років відносна кількість крові наближується до кількості, що характерна для дорослих. У період ста­тевого дозрівання відносна кількість крові збільшується. У стані спокою в дорослих людей у циркуляції по судинах бере участь 2/3 об'єму крові, реш­та крові міститься в депо. Головну роль у цьому відіграє селезінка.

 

 
 

 


Мал. 22. Маса крові відносно маси тіла

 

Капсула і скоротливий апарат судин формується у віці 12—14 років, саме в цей час встановлюється функція депонування крові селезінкою. Питома вага крові новонароджених вища, ніж у дорослих (у 10—15 разів більша від питомої ваги води).

Гематокритне число — це відношення об'єму формених елементів до об'єму плазми крові (мал. 23). У дорослих гематокритне число дорівнює 42—45 %. У 1-й день після народження гематокритне число вище, ніж у дорослих і становить 54 %. Високе число зумовлене високою концент­рацією еритроцитів. На 5—8-му добу в новонародженого гематокритне число становить 50—52 %, до кінця 1-го місяця — вже 42 %. У дитини віком 1 рік гематокритне число дорівнює 35 %, у 5 років — 37 %, в 11— 15 років — 39 %. Під час завершення статевого дозрівання гематокритне число досягає показника дорослих.

Реакція плазми крові дорослих слаболужна, рН дорівнює 7,35—7,4. Для плода і новонародженого характерний зсув реакції крові в бік кислої. У плода рН дорівнює 7,3—7,23. Цей ацидоз пов'язаний з утворенням не-доокиснених продуктів обміну речовин.

Протягом 1 -ї доби після народження ацидоз поступово зменшується і через 5 днів рН досягає показників, які визначають у дорослих. Для дітей до періоду статевого дозрівання характерний невеликий компенсований ацидоз (знижена кількість буферних основ). Це явище зменшується з віком.

Білки в плазмі крові плода і дитини містяться в меншій концентрації, ніж у дорослих. У новонародженого концентрація білків становить у се редньому 56 г на 1 л крові. У віці 1 міс концентрація білків знижується до 48 г на 1 л, а потім поступово збільшується і в 3—4 роки досягає норми дорослої людини — 70—80 г на 1 л.

 

 

Для плазми крові новонароджених дітей характерна більша концент­рація гамма-глобулінів. У віці 3 міс рівень гамма-глобулінів знижується, а потім поступово збільшується і досягає норми дорослих у 2—3 роки. Зі зменшенням глобулінової фракції збільшується альбумінова фракція крові й навпаки. У віці 2—3 роки альбумінова фракція становить 66—76 %, ре­шта — глобулінова фракція. У новонароджених дітей еритроцити поліхро-матофільні, мають різну величину, переважають макроцити. У перші дні життя виражений ретикулоцитоз, він досягає 20—40 %. У дітей віком по­над 1 міс ретикулоцитів стає 6—8 %. У новонароджених дітей зустріча­ються ядерні форми еритроцитів. Концентрація еритроцитів у крові після народження становить у середньому 7,2 х 1012/л. Після декількох годин життя концентрація еритроцитів збільшується через плацентарну транс­фузію. З кінця 1-го дня життя новонародженого і до 5—7 дня кількість еритроцитів знижується. Концентрація еритроцитів на 5—7-й день стає 4,5—5 х Ю12/л крові, тобто досягає рівня дорослих (мал. 24). Відповідно до кількості еритроцитів змінюється вміст гемоглобіну.

Після народження гемоглобін дорівнює 170—240 г/л, на 5—7-й день після народження вміст гемоглобіну становить 116—130 г/л. Середня три-

 

 
 

 

 


Мал. 23. Гематокритне число залежно від віку

 

 

 
 

 


Мал. 24. Кількість еритроцитів у крові

 

валість життя еритроцитів у новонароджених менша, ніж у дорослих. У дітей віком понад 1 рік тривалість життя еритроцитів така сама, як у до­рослих (120 днів).

Процес інтенсивного руйнування й утворення еритроцитів у новона­роджених необхідний для заміни фетального гемоглобіну (HbF) на дорос­лий гемоглобін (НЬА). Зменшення кількості еритроцитів відбувається про­тягом перших місяців життя і в 5—6 міс у середньому становить 4,1 х 1012/л. Від 1 року до 12 років кількість еритроцитів становить 4,2— 4,6 х 1012/л. У віці 12—14 років спостерігаються значні індивідуальні ко­ливання концентрації еритроцитів у крові. У віці 16—18 років концент­рація еритроцитів відповідає нормам дорослих: у жінок - - 3,5— 4,5 х 10'2/л; у чоловіків — 4,0—5,0 х 1012/л.

Відповідно до кількості еритроцитів встановлюється рівень гемо­глобіну: у жінок — 120—140 г/л; у чоловіків — 130—160 г/л.

Для новонароджених характерний фізіологічний лейкоцитоз. Через 1 год після народження дитини лейкоцитів у крові в середньому 16 х 109/л. Протягом 1-го дня життя показники лейкоцитів можуть коливатися від 10 х 109/л до ЗО х 109/л. Зниження кількості лейкоцитів може бути посту­повим або різким між 4-м і 9-м днем після народження. До 10-го дня кон­центрація лейкоцитів становить 9 х 109/л (6,0—12,0 х 109/л). Такою кількість лейкоцитів у крові залишається протягом 1-го року життя.

У віці від 1 року до 10 років кількість лейкоцитів поступово зни­жується і досягає рівня дорослої людини — 4—6 х 109/л (мал. 25). Для лейкоцитів у новонароджених характерна висока осмотична стійкість.

 

 

ТАБЛИЦЯ 6. Абсолютна кількість формених елементів білої крові

 

 

Вік дітей     Еритроцити, 10'2/л     Гемоглобін, г/л     Лейкоцити, 109/л     Лейкоцитарна формула ^ __________________ І ______ __
Нейтрофіли Лімфоцити Моноцити Еозинофіли Базофіли ШОЕ, мм/год
2 — 4тиж 5,31 170,0 10,25 26,0 58,0 12,0 3,0 0,5
1 — 2 міс 4,49 142,8 12,1 25,25 61,25 10,3 2,5 0,5
2 — 3 міс 4,41 132,6 12,4 23,5 62,5 10,5 2,5 0,5
3 — 4 міс 4,26 129,2 11,89 27,5 59,0 10,0 2,5 0,5
4 — 5 міс 4,45 129,2 11,7 27,5 57,75 11,0 2,5 0,5
5 — 6 міс 4,55 132,6 10,9 27,0 58,5 10,5і 3,0 0,5
6 — 7 міс 4,22 129,2 10,9 25,0 60,75 10,5 3,0 0,25
7—8 міс 4,56 130,9 11,58 26,0 60,0 11,0 2,0 0,5
8—9 міс 4,58 127,5 11,8 25,0 62,0 10,0 2,0 0,5 8—7
9—10 міс 4,79 134,3 12,3 26,5 61,5 9,0 2,0 0,5 8—7
10—11 міс 4,69 125,8 13,2 31,5 57,0 9,0 1,5 0,25
11 міс — 1 рік 4,67 129,2 10,5 32,0 54,5 11,5 1,5 0,5
1 — 2 роки 4,82 127,5 10,8 34,5 50,0 11,5 2,5 0,5 8—7
2 — 3 роки 4,76 132,6 11,0 36,5 51,5 10,0 1,5 0,5 8—7
3 — 4 роки 4,83 129,2 9,9 38,0 49,0 10,5 2,0 0,5
4 — 5 років 4,89 136,0 10,2 45,5 44,5 9,0 1,0 0,5
5 — 6 років 5,08 139,4 8,9 43,5 46,0 10,0 0,5 0,25
6 — 7 років 4,89 136,0 10,6 46,5 42,0 9,5 1,5 0,5
7 — 8 років 5,1 132,6 9,98 44,5 45,0 9,0 1,0 0,5
8 — 9 років 4,84 137,7 9,98 49,5 39,5 8,5 2,0 0,5
9 — 10 років 4,9 136,0 8,6 51,5 38,5 8,0 2,0 0,25
10 — 11 років 4,91 144,5 8,2 50,0 36,0 9,5 2,5 0,5
11 — 12 років 4,83 141,1 7,9 52,5 36,0 9,0 2,0 0,5
12 — 13 років 5,12 132,4 8,1 53,5 35,0 8,5 2,5 0,5
13 — 14 років 5,02 144,5 8,3 56,5 32,0 8,5 2,5 0,5
14 — 15 років 4,98 146,2 7,65 60,5 28,0 9,0 2,0 0,5

 

 
 

 


Мал. 25. Кількість лейкоцитів залежно від віку дитини

 

У лейкоцитарній формулі у дітей розрізняють: еозинофіли, базофіли, нейт­рофіли, лімфоцити, моноцити (табл. 6). Серед лейкоцитів високий вміст незрілих форм нейтрофілів. Діаметр нейтрофілів у новонароджених більший, ніж у дорослих. Фагоцитарна функція лейкоцитів знижена.

Показники червоної та білої крові змінюються в дитячому віці (табл. 7) і стають стабільними, як у дорослих, у віці 14—15 років.

Відносний вміст нейтрофілів і лімфоцитів у дітей значно змінюється.

У 1-й день після народження нейтрофіли становлять 68 %, лімфоци­ти — 25 %.

З 2-го дня життя вміст нейтрофілів зменшується, лімфоцитів — збільшується.

 

ТАБЛИЦЯ 7. Гемограма дитини в різні вікові періоди

 

Вік Еозинофіли Базофіли Нейтрофіли Лімфоцити Моноцити
При народ- женні 0,15-0,7 0—0,100 12,0—14,0 5,0 1,8
На першому році життя 0,150-0,250 0-0,100 2,5-3,0 5,0-6,0 0,6-0,9
3 1 до 3 років 0,150-0,250 0-0,100 3,5-4,0 5,0-5,6 1,0—1,1
3 3 до 7 років 0,150-0,250 0—0,100 3,7—4,8 4,0-5,0 0,9-1,0
3 7 до 12 років 0,150—0,525 0—0,075 4,0—4,5 3,0—3,5 0,7—0,9
Старше 15 років 0,150-0,250 0-0,075 4,2-4,7 2,1-2,8 0,6-0,7

 

 
 

 


Мал. 26. Перший і другий перехрест кривої нейтрофілів і лімфоцитів:

нейтро­філи; лімфоцити

 

На 5—6-й день життя вміст нейтрофілів дорівнює вмісту лімфоцитів і становить по 43—44 %.

На 2—3-му місяці життя кількість нейтрофілів становить 25 %, лімфоцитів — максимум 69 %.

На 5—6-му році життя вміст нейтрофілів і лімфоцитів однаковий і становить 43—44 % (мал. 26).

Після 15 років життя картина лейкоцитарної формули така сама, як у дорослих: нейтрофілів — 69—70 %, лімфоцитів — 24—26 %.

Кількість тромбоцитів у перші години після народження в крові дити­ни становить 140—400 х 109/л. Таким чином, у дітей встановлюється така сама концентрація тромбоцитів, як у дорослих.

Процес гемокоагуляції підтримує кров у рідкому стані й запобігає тромбоутворенню, а також виникненню кровотеч, забезпечує сталість сис­теми згортання крові. Порушення з боку цієї системи призводять до роз­витку тромбозів або кровотеч.

 

 

Головні компоненти згортання крові:

—цілісність судинної стінки;

—клітини крові — тромбоцити, які забезпечують адгезію та агрегацію;

— плазменні фактори (їх нараховується понад 13).
Процес згортання крові відбувається протягом 2 хв.

Плазменні фактори, які перебувають у неактивному стані, послідовно активуються і стають активними ферментами. Починається складний ба-гатоетапний каскадний ферментативний процес:

І фаза — утворення тромбопластину; II фаза — протромбін, тромбін; III фаза — фібриноген, фібрин; IV фаза — лізис кров'яного згустка і відновлення прохідності судин під впливом фібринолізу.

 

Вікові зміни системи згортання крові

Кров плода до 5-го місяця ембріогенезу не має здатності до згортання. Це пояснюється відсутністю фібриногену, який є І фактором згортання крові. Після 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку фібриноген з'являється в невеликій кількості — 0,6 г на 1 л. Після народження в крові дитини фібриногену на 10—ЗО % менше, ніж у дорослих. Вміст його швидко збільшується в перші 5 днів життя і досягає рівня дорослих — 2—4 г на 1 л. У крові плода протромбін — II фактор згортання крові — з'являється на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. У момент народження в крові дитини протромбін становить 90 % від норми дорослої людини. У момент народження дитини концентрація гепарину наближається до нор­ми дорослого. Для періоду новонародженості характерна значна індивіду­альна розбіжність вмісту окремих факторів згортання крові. Однак час згортання крові у новонароджених такий самий, як у дорослих. У клінічній практиці існують різні методики визначення часу згортання крові (табл. 8). Тривалість кровотечі у дітей відповідає такій у дорослих.

 

ТАБЛИЦЯ 8. Методика визначення часу згортання крові

 

Методика Початок, хв Кінець, хв
За Моравіцем
За Бюркером 2,5 5,5
За Фоніно
За Сітковським 1,5
За Лі— Байтом
За Мак Магро

Вікові зміни системи крові

 

Вікова інволюція відбувається в кістковому мозку, в органах з лімфоїдною тканиною: селезінці, лімфовузлах, мигдаликах. Маса цих органів різко зменшується до 65—70 років. У периферійній крові знижується кількість імунокомпетентних клітин, порушується ак­тивність Т- і В-лімфоцитів.

У кістковому мозку з віком розростається ретикулярна строма, збільшується кількість ретикулярних і колагенових волокон. Гліко-заміноглікани в стінках судин мікрорусла розкладаються, відбувається облітерація каналів гаверсових систем, що призводить до порушення кро­вопостачання кісткового мозку. Відбувається заміна кровотвірної тканини на жирову.

За даними трепанобіопсії клубової кістки, кровотвірна тканина у віці 30 років становить 50 %, а у віці після 70 років — 30 %. У старих людей знижується функція еритроцитарного червоного ростка, ШОЕ помірно збільшується. Зміна лейкопоезу з віком полягає в збільшенні в пери­ферійній крові зрілих клітин, зникають паличкоядерні нейтрофіли, змен­шується кількість еозинофілів. У кістковому мозку зменшуються бластні клітини-родоначальники, але без порушення дозрівання.

У кістковому мозку збільшується кількість плазматичних клітин, фа­гоцитів, пігментофагів, макрофагів. З віком змінюється тромбоцитопоез. Зменшується кількість мегакаріоцитів, збільшується кількість "старих" змінених гігантських клітин з порушенням темпу дозрівання ядра і цито­плазми. Молоді гігантські клітини забезпечують тромбоцитопоез і тром­боцитопенію. Кровотвірна система відображає загальні процеси старіння зі збереженням компенсаторних реакцій.

Вікові зміни системи крові впливають на структуру захворюваності у старих людей. Серед захворювань крові в людей після 70 років перше місце займають лейкози. Вони становлять 55 % серед захворювань систе­ми кровообігу.

Найчастіше зустрічається хронічний лімфолейкоз. На другому місці за частотою серед захворювань крові стоять анемії. У людей старечого віку вони мають важкий перебіг, важко коригуються заходами догляду і лікування. Частіше розвиваються залізодефіцитні анемії. Дефіцит заліза проявляється разом із дефіцитом фолієвої кислоти. Так, анемії проявля­ються гіпоксією, серцево-судинною недостатністю, м'язовою слабкістю, трофічними розладами (ламкість нігтів, сухість шкіри). У таких людей змінюється смак і нюх. У разі різкого дефіциту фолієвої кислоти і вітаміну В]2 може виникнути мегалобластна анемія.

Особливістю перебігу її у старих людей є розлад ходи, парестезії. Пізніше приєднуються діарея, набряки, симптоми декомпенсації серцевої діяльності. У кістковому мозку з'являються мегалобласти. У людей після 70 років знижена функція кісткового мозку зумовлює розвиток апластич-них анемій. У розвитку таких анемій беруть участь імунні механізми.

 

Особливістю клініки є гіпоксія, кровоточивість ясен через тромбоци­топенію, що супроводжує апластичну анемію. Водночас розвиток лейко­пенії зумовлює появу різних інфекційно-запальних процесів.

Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження

органів кровотворення

 

Оцінку стану пацієнта із захворюванням системи крові проводять з ураху­ванням віку пацієнта, його загального стану, а також лабораторних даних. Клінічне обстеження пацієнта включає з'ясування анамнезу, загаль­ний огляд, обстеження лімфатичних вузлів, кісткової системи, пальпацію печінки та селезінки.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 127; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.027 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты