Виховання

Становлення особистості — процес багатоплановий, суперечливий і довго­тривалий. Розпочинається він з перших років життя людини і продовжується в усі наступні періоди її соціального і психічного розвитку. У зв'язку з цим віковий аспект у психології виховання є одним із найважливіших і най­складніших. Він передбачає врахування того, що дитина як об'єкт виховання безперервно змінюється, перетворюється на суб'єкт виховання. Психологічні особливості, можливості виховання, мотиви його поведінки і діяльності, ста­новлення суттєво відрізняються на кожному з нових етапів розвитку.

Формування особистості дитини в процесі діяльності відбувається тим успішніше, чим точніше вихователь враховує, якою мірою відповідає сама діяльність, її зміст, цілі, форми і способи організації, актуальним по­требам дитини конкретного віку, її інтересам, прагненням, наявним і по­тенційним можливостям. Побудова виховного процесу з урахуванням провідного виду діяльності забезпечує можливість активного і цілеспря­мованого формування в дітей відповідного віку на основі їх природної ак­тивності необхідної системи потреб, мотивів і цілей.

Виховання дітей дошкільного віку

У дошкільному віці провідною є ігрова діяльність, яка за своїм змістом і фор­мою виступає соціальне зумовленою дією. Виконуючи різноманітні ролі до­рослих, відтворюючи багатогранні сторони їх життя і праці, діти засвоюють найважливіші соціальні функції людини, оволодівають основами стосунків між людьми, правилами і нормами поведінки людини в суспільстві.

Цілеспрямоване керування ігровою діяльністю дошкільників є не­обхідною умовою забезпечення успіху її виховної сили. В іграх відбу­вається перебудова й удосконалення психічних процесів (увага, сприйман­ня, пам'ять, уява, мислення), що поступово набирають довільного харак­теру. Збагачується сфера емоцій, виникають вищі почуття дитини. Складаються механізми довільної регуляції поведінки, виникає супідрядність мо­тивів, формується особистість дитини в цілому.

Винятково важлива роль ігрової діяльності в моральному розвитку ди­тини. У ній дитина не тільки реалізує свої власні потреби, прагнення, а й звикає до необхідності враховувати бажання інших людей, підпорядковува­ти свої дії та вчинки певним правилам поведінки. На цій основі виникають елементарні форми самоконтролю моральної поведінки дітей дошкільного віку. Формуються перші поняття про добро і зло, які стають своєрідними внутрішніми моральними інстанціями дошкільників (Д.Б. Ельконін).

Виховання дітей шкільного віку

Поступово складається новий тип діяльності — пізнавальної, що стає провідною в молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність докорінно змінює все життя дитини і стає основою її подальшого психічного і соціального розвитку. Шкільне навчання ставить перед дитиною нові ви­моги не лише стосовно оволодіння знаннями, уміннями та навичками, а й до її якостей, поведінки, особистості в цілому,* Від оцінки навчальних успіхів, ставлення до вчителя, однокласників, поведінки в школі, на вулиці великою мірою залежить моральне самопочуття школяра, задоволення йо­го потреби в спілкуванні, визнанні його особистості оточуючими.

Загальновідоме позитивне ставлення учнів початкових класів до шко­ли в цілому, необмежений авторитет вчителя, привабливість нової соціаль­ної ролі учня — важливі психологічні чинники, що в своїй сукупності створюють сприятливий ґрунт для успішного виховання різних сторін осо­бистості учнів молодшого шкільного віку.

! Розвиток особистості молодшого школяра, його моральний розвиток значною мірою залежить від стимуляції активних колективних взаємин учнів у процесі діяльності. Тому особливу увагу в організації виховної діяльності слід приділяти розгортанню в класному колективі ініціативи, самостійності, системи взаємоконтролю і виховання на цій основі в дітей відносин взаємної відповідальності.;

Вищим етапом у формуванні особистості є юнацький вік. У цей період суттєво змінюється сама соціальна ситуація розвитку особистості. Стар­ший шкільний вік — переддень вступу людини на шлях самостійного життя. Провідною діяльністю в старшому шкільному віці є навчання, яке стає е лише засобом здобуття знань, підвищення рівня загальної освіченості, а необхідною умовою визначення учнем свого життєвого шляху, обрання професії, засобом формування почуттів, волі, ідейно-політичних, моральних переконань, естетичних смаків, ідеалів, світогляду в цілому.

Принципи самодіяльності, самоврядування, оптимальної самостійності, що є одними з найважливіших у побудові системи виховної роботи з учнями будь-якого віку, особливого значення набувають у вихованні старшокласників. Одним із найважливіших аспектів виховання в ранньому юнацькому віці є морально-психологічна підготовка старшокласників до сімейного життя. Формування в юнаків та дівчат високоморальних ціннісних орієнтацій у проблемах дружби, кохання, шлюбу, виховання дітей — одне з багатогранних і складних завдань, що стоять перед нашою школою і сім'єю. Від успішного розв'язання цього завдання залежить процес ста­новлення громадянської залежності юнацтва, його соціально-психо­логічної, моральної готовності до вступу на шлях самостійного життя!

Проблеми виховання в підлітковому віці

Формування особистості підліткового віку зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку (Л.І. Божович). Зміна становища підлітка у суспільстві, підвищення вимог до нього, зміна характеру й ускладнення навчальної діяльності, зростання ролі участі підлітка в суспільно-корисній діяльності та інші чинники зумовлюють цілу низку специфічних особли­востей розвитку особистості підлітка.

Навчання в підлітковому віці набуває нового сенсу в психічному і соціальному розвитку особистості. На відміну від молодшого шкільного віку, де навчання виступає переважно в ролі головного засобу засвоєння знань, у підлітковому воно стає, крім того, засобом формування дорос­лості й самоствердження, домагання визнання свого "я" людьми, що ото­чують підлітка, і це є одним із найпосутніших змін в особистості підлітко­вого віку. Задоволення цієї важливої потреби вимагає значного розширен­ня діапазону соціальної активності. Саме тому вирішальним стає соціаль­не цінний аспект будь-якої діяльності підлітка: навчальної, трудової, ху­дожньої, спортивної, суспільно-організаційної та інших видів діяльності.

Усвідомлення суспільної значущості діяльності для підлітка є важли­вим чинником стимуляції його активності як засобу стати "схожим на до­рослого", заслужити визнання цінності своєї особистості — як дорослими та ровесниками, так і самим собою. Підлітковий вік є одним із найсприят­ливіших щодо формування різнобічної і гармонійно розвиненої особис­тості: виховання розумових здібностей, трудових умінь і навичок, ідейно-морального, естетичного та фізичного виховання.

В організації роботи з учнями підліткового віку необхідно враховува­ти суперечливий характер психічного розвитку підлітка. У нього виникає суперечність між його прагненнями і домаганнями та реальними можливостями, подолання якої стає рушійною силою розвитку.

Врахування цієї суперечності у виховній роботі з підлітком має особливе значення. Слід пам'ятати, що тенденція до дорослості та самостійності, незважаючи на її суперечливий характер, є важливим явищем у психічному розвитку підлітка. Вона пов'язана з переорієнтацією підлітка з норм поведінки і цінностей, характерних для дітей, до норм цінностей дорослих людей.

Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості та самостійності, ви­хователь створює можливості для надання активності учнів соціальне цінної спрямованості. Така підтримка виражається в довірі вихователя до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з підлітками, у наданні останньому широких можливостей для прояву ініціативи, са­мостійності. Це винятково важливо для розвитку самосвідомості підлітків: їх самооцінки, домагань, соціально-психологічних очікувань, формування таких якостей, як впевненість у власних силах, вимогливість до себе, самокритичність, відповідальність, багатьох вольових якостей і розвитку здатності до саморегуляції поведінки.:

В організації виховної роботи з підлітками, зокрема старшими, особ­ливу увагу слід приділяти вихованню в учнів здатності самостійно орієнтуватися в ідейно-політичних, моральних, естетичних та інших життєво важливих цінностях. Така здатність успішно формується перед­усім на основі колективного самоврядування підлітків, в якому кожен учень безпосередньо бере участь в активній апробації згаданих цінностей, навчається самостійно і водночас спільно з ровесниками оцінювати різно­манітні явища, критично аналізувати конкретні життєві ситуації, прийма­ти відповідні рішення і визначати шляхи та засоби їх реалізації. Саме ці за­ходи стають на перешкоді розвитку в підлітків конформізму.

Соціальної уваги потребує профілактика паління, вживання спиртних напоїв, повинно проводитися статеве виховання. Підліткам треба надати повну інформацію про венеричні захворювання, СНІД.