Повноваження органів державного управління освітою.

Тема: ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

План

1. Основні принципи організації та функціонування системи освіти в Україні.

2. Джерела фінансування та напрямки використання фінансових ресурсів в освітній сфері.

3. Планування видатків на освіту.

Основні принципи організації та функціонування системи освіти в Україні

Зважаючи на той факт, що освітніми послугами охоплено значний контингент населення, з усіх видатків на соціально-культурну сферу вагоме місце займають видатки на освіту.

Традиційно освіта належала до галузей невиробничої сфери. На сьогодні конкретизується місце освіти в суспільному відтворенні. "Освіта — це суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання й добробуту суспільства. Вона являє собою специфічну галузь сфери духовного виробництва, що займається формуванням знань і вмінь підростаючого покоління, його вихованням, підготовкою кадрів".

Освіта є пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Основними принципами освіти в Україні є:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Органами державного управління освітою є Міністерство освіти, міністерства та відомства України, які мають навчально-виховні заклади, ВАК України, місцеві ради.

Повноваження органів державного управління освітою.

1. Центральні органи державного управління:

¾ беруть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, вимог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів та територіально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів;

¾ здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування;

¾ забезпечують зв’язок з освітніми інституціями інших держав;

¾ організують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду;

¾ проводять атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів всеукраїнського значення, видають їм ліцензії, сертифікати;

¾ розробляють умови прийому до навчальних закладів.

2. Місцеві ради народних депутатів:

¾ встановлюють нормативи бюджетного фінансування;

¾ фінансують витрати на утримання підпорядкованих Раді навчально-виховних закладів, установ, організацій системи освіти;

¾ розвивають мережу навчально-виховних закладів, установ, організацій системи освіти, зміцнюють їхню матеріально-технічну базу, забезпечують господарське обслуговування;

¾ здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

¾ організують облік дітей шкільного віку, контролюють дотриманням законодавства щодо навчання дітей до 15 років;

¾ розв’язують у встановленому законодавством порядку питання опіки і піклування щодо неповнолітніх, які залишилися без батьківського догляду, дітей-сиріт, захисту їхніх прав, надання їм матеріальної та іншої допомоги;

¾ забезпечують створення належних умов за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їхніх запитів;

¾ дбають про регулярне підвезення до місця навчання школярів у сільській місцевості;

¾ організують професійне консультування молоді, а також набуття учнями трудових навичок;

¾ видають сертифікати та ліцензії на відкриття навчально-виховних закладів місцевого значення різних форм власності.

Діяльність структурних органів місцевих Рад спрямована на: організацію навчально-методичного забезпечення навчально-виховних закладів, удосконалення фахової кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку; координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначення потреб і формування державного замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку.

Самоврядування навчально-виховних закладів передбачає їх право на:

¾ самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробничо-комерційної діяльності;

¾ участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного замовлення та замовлень підприємств, установ, організацій тощо;

¾ визначення змісту шкільного компонента освіти, форм, методів навчання;

¾ прийняття на роботу педагогічних, інженерно-педагогічних, інших працівників, спеціалістів з інших держав, у тому числі за контрактами;

¾ самостійне використання всіх видів асигнувань, затвердження структурного і штатного бізнесу в межах встановленого фонду заробітної плати;

¾ здійснення громадського контролю за організацією харчування в навчально-виховних закладах.

В Україні встановлена єдина структура системи освіти, що включає:

- дошкільне виховання; загальну середню освіту;

- професійну освіту; вищу освіту;

- післядипломну підготовку (стажування, клінічну ординатуру тощо);

- аспірантуру;

- докторантуру;

- підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне вихо­вання, фізичне вдосконалення.

Середні навчальні заклади є основним видом навчальних закладів, що здійснюють загальноосвітню підготовку. Це середня загальноосвітня школа 3-х ступенів: перший — початкова школа; другий — основна школа; третій — старша школа, кожна з яких може функціонувати самостійно. Школа третього ступеня дає повну загальну середню освіту. Обов’язковим є навчання в школі до 15 років.

Для розвитку здібностей, талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку та заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних та закордонних освітніх, культурних центрів). Створюються навчально-виховні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації. Так, для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім’ї, створені загальноосвітні школи-інтернати. Для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, створюються загальноосвітні школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням. Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома. Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатись у масових навчальних закладах, створюються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, інші навчально-виховні заклади.

Професійні навчальні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами й організаціями, окремими громадянами. Учні перебувають на повному утриманні держави. Випускникам присвоюється робітнича кваліфікація.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку набуття громадянами спеціальності відповідно до їхніх покликань, зацікавлень, здібностей. Вища освіта передбачає підвищення їхньої кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовку, підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів. Підготовка спеціалістів вищими навчальними закладами може проводитися з відривом, без відриву від виробництва, через поєднання цих форм, а також у формі т. зв. дистанційного навчання тощо.

Основними видами діяльності вищого навчального закладу є: підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації; науково-дослідна робота; підготовка наукових, науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; атестація наукових і науково-педа­гогічних кадрів; підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; культурно-освітня, видавнича, фінансово-економічна, господарська, науково-виробнича, комерційна робота; здійснення зовнішніх зв’язків.

Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державними замовленнями та угодами — основною формою держав­ного регулювання відносин між навчальними закладами та підприємствами, установами й організаціями. Випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування чи спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями:

¾ молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

¾ бакалавр — забезпечують коледжі, інститути, консерваторії, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

¾ спеціаліст — забезпечують інститути, інші навчальні заклади еквівалентного рівня;

¾ магістр — забезпечують інститути, академії, університети, інші заклади, що мають відповідний сертифікат.