Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Джерела фінансування та напрямки використання фінансових ресурсів в освітній сфері

Читайте также:
  1. A. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів
  2. Bлaснi iнвестицiйнi джерела пiдприємств та механiзми їx використання
  3. Internet-джерела
  4. Iноземнi джерела фiнансування iнвестицiйної дiяльностi
  5. Адміністративна відповідальність в галузі охорони природи, використання природних ресурсів.
  6. Адміністративна відповідальність за порушення в сфері будівництва і житлово-комунального господарства.
  7. Адміністративно-правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
  8. Алгоритм створення форми з використанням майстра форм
  9. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів
  10. Аналіз результатів використання методів стратегічного управління підприємством

 

Питання освіти, джерела її фінансування й результативність завжди перебували у полі уваги науковців. Ці питання у різний час вивчало чимало вітчизняних й зарубіжних учених: В.Марцинкевич, В.Щетинін, Т.Шульц, Г.Бекер, К.Суботіна. Шульц і Бекер розробили концепцію людського капіталу, за якою освіта — це інвестування в індивідів, що породжує віддачу, як і будь-яке інше капіталовкладення, тобто чим більше вкладається коштів у навчання, тим більше отримується доходів при влаштуванні на роботу. В економічній літературі поширена думка, що найвища віддача відбувається при вкладанні коштів на нижчих стадіях навчання: дошкільній, початковій, середній освіті.

Нині модель фінансового забезпечення освіти складається з: коштів місцевого і державного бюджетів, передбачених нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти; коштів, отриманих від надання зазначеним закладом додаткових освітніх послуг; прибутків від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів і господарств, від здачі в оренду приміщень, споруд, устаткування; кредитів банківських установ; добровільних грошових внесків й пожертвувань підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних і фізичних осіб та інших джерел (рис.1.).

Рис. 1. Джерела формування і використання фінансових ресурсів, що спрямовуються на народну освіту

 

Якщо кошти державного бюджету, кошти від суб'єктів освітніх відносин, котрі отримують освіту на платній основі, надходять стабільно, то кошти міжнародних організацій, гранти, стипендії, разова фінансова допомога, кошти від здачі в оренду приміщень мають разовий характер. Така ситуація ускладнює можливість прогнозування надходження фінансових джерел узагалі.

Співвідношення між бюджетним і небюджетним фінансуванням змінюється залежно від численних факторів: темпів економічного розвитку, співвідношення між державним і недержавним секторами економіки, наявності бюджетних ресурсів за адекватної державної політики у сфері освіти, розвитку приватного сектору економіки, форми власності навчального закладу тощо.

Традиційним джерелом фінансового забезпечення галузі освіти є фінансування з бюджету. Зокрема, в Бюджетному кодексі регламентується розмежування видатків на освіту між різними ланками бюджетної системи. Так, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України на освіту належать видатки на:



 

а) загальну середню освіту:

спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної власності);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);

г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у навчальних закладах державної власності);

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим КМУ;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим КМУ;



Видатки на освіту, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів включають видатки на:

а) дошкільну освіту;

б) загальну середню освіту (навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - І ступеня);

Видатки на освіту, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів включають видатки на:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського АРК та обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі: загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи); навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад";

в) навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (якщо не менше 70% кількості учнів цих закладів припадає на територію відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї;

г) інші державні освітні програми;

ґ) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації державної та комунальної власності відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів);

д) позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми);

До видатків на освіту, що здійснюються з бюджету АРКта обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки на:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки, навчально-реабілітаційні центри (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячих будинків, навчально-реабілітаційних центрів та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах державної та комунальної власності, видатки на що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах регіонального замовлення у вищих навчальних закладах комунальної власності, а також на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності за переліком, визначеним КМУ);

г) післядипломну освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах регіонального замовлення у навчальних закладах комунальної власності);

ґ) позашкільну освіту (заходи республіканського АРК та обласного значення з позашкільної роботи з дітьми);

д) інші державні освітні програми;

Видатки місцевих бюджетів на освіту, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів включають видатки на:

а) позашкільну освіту;

Обмеженість обсягів бюджетного фінансування зумовлює наявність платних послуг у фінансуванні закладів освіти.

Платні послуги можуть надаватися різними закладами соціальної сфери, але найпоширеніші вони в галузях охорони здоров'я і освіти. Постановами Кабінету Міністрів України від 20.01.97 р. № 38 і від 17.09.96 р. № 1151 затверджені "Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" і "Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними закладами охорони здоров'я та вищими медичними закладами освіти". У системі освіти функціонують заклади та організації як на бюджетній основі, так і тільки на ринковій, комерційній. Переважно це приватні, безумовно, платні дитячі садки, вищі навчальні заклади, заклади підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, школи і курси бізнесу, менеджменту та бухгалтерського обліку. Значного поширення набули комерційні методи у діяльності окремих підрозділів, що функціонують на платних засадах у державних вищих навчальних закладах та інших закладах освіти. У них одним із джерел фінансування є надання послуг за плату, тобто поряд із групами студентів, які навчаються на бюджетній основі, виділяються платні групи.

Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються насамперед на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням цих послуг, сплату податків, обов'язкових згідно з чинним законодавством внесків, відрахувань, зборів, платежів. У першу чергу доходи від надання платних послуг мають спрямовуватися на покриття потреби в коштах на заробітну плату працівників і нарахування до неї, матеріальне забезпечення учнів і студентів із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, виплату стипендії, харчування в порядку державного забезпечення відповідних визначених законом категорій учнів або студентів, оплату витрат, пов'язаних із господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому. Прибуток, який залишається в закладах освіти після виплат вищезазначених сум, може спрямовуватися на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень, матеріальне заохочення працівників.

При наданні платних послуг особливої актуальності набуває розроблення наукових підходів до встановлення вартості підготовки фахівців. На вартість навчання впливає матеріальна база навчального закладу, якісний рівень професорсько-викладацького складу, престижність спеціальності, місцезнаходження закладу.

Поряд із державними навчальними закладами в Україні діють і недержавні (комерційні) заклади. Оскільки вони мають юридичну і господарську самостійність, одержують прибуток, то і складають весь пакет фінансової, бухгалтерської, статистичної звітності, аналогічний тому, який складають на підприємстві. Прибуток закладається у вартість навчання. Велику питому вагу в ній має насамперед заробітна плата, причому ставки її у комерційних закладах значно вищі, ніж у державних. Крім того, існують так звані індивідуальні ставки для окремих фахівців, їх розрахунок застосовується у зв'язку з конкуренцією навчальних закладів на ринку, наявністю викладачів із науковим ступенем у тому чи іншому регіоні, з тієї чи іншої спеціальності, престижністю того чи іншого навчального закладу.

В Україні практикується така форма співіснування державних і комерційних закладів, як комерційні структури (філії) від державних. Вони діють самостійно, при цьому відраховують певний відсоток прибутку головному державному навчальному закладу.

Зростання частки приватних джерел фінансування освіти, що є реальністю її сучасного розвитку в країнах світу, зумовлене різноманітними причинами. На користь залучення приватних ресурсів у освіту висуваються, як правило, такі аргументи:

- необхідність забезпечення обсягів фінансування освіти, достатніх для потреб сучасного економічного і соціального розвитку суспільства;

- необхідність трансформації системи освіти з метою поліпшення якості навчання за умов обмежених можливостей державного бюджету;

- сучасна економічна ситуація дуже мінлива, і відповідно система освіти має бути гнучкішою, здатною пристосовуватися до нових умов і вимог ринку праці. Потреба зробити освітні заклади динамічнішими реалізується у наданні їм більшої автономії та можливостей отримувати додаткові доходи від своєї діяльності. Більша автономія освітніх закладів і впровадження логіки функціонування освітньої системи на основі дерегулювання надає більший простір для дії приватній діяльності;

- розширення потреби в освіті за різними культурними й релігійними модулями. Певні групи населення спричиняють тиск на збереження та розвиток специфічних культурних модулів освіти;

- зростання приватного інтересу всіх громадян до освіти в результаті підвищення значення знань як фактору економічного та соціального розвитку;

- необхідність розширення приватних форм організації освіти зумовлена не тільки фінансовими потребами, вона також пов'язується і з кращими навчальними результатами, з підвищенням якості освіти.

Між країнами світу існують значні відмінності у розподілі державних та приватних ресурсів освіти. Але переважною формою фінансування освіти залишаються державні ресурси. Причому це характерно не тільки для країн перехідного періоду, які відходять від системи гарантування державою безплатної освіти.

Що стосується дошкільної освіти, то в багатьох країнах світу приватний сектор охоплює половину і більше всієї її чисельності. Дуже мало приватнихзакладів у країнах Південно-Східної Азії, та в останні роки спостерігається значне розширення їх чисельності в державному секторі у країнах Латинської Америки. Пов'язане це зі значним розширенням дошкільного навчання: Разом із поширенням дошкільної освіти на групи населення, які традиційно вилучалися з неї (діти з сімей із низькими доходами), різко зростає роль державного сектора. Протилежна тенденція спостерігається в постсоціалістичних країнах. Поряд зі скороченням чисельності дітей, що відвідують дошкільні заклади, зростає кількість приватних закладів при відповідному скороченні державного сектора. Держава традиційно виступає як найдинамічніший суб'єкт, що намагається задовольнити освітній попит населення, яке живе в умовах бідності.

Пошук шляхів поліпшення стану фінансування освіти має здійснюватися разом із забезпеченням економного й ощадливого витрачання наявних бюджетних ресурсів.

 

Планування видатків на освіту

 

Видатки на фінансування освіти включають витрати на заходи щодо середньої освіти, виховання дітей і підлітків, підготовки кадрів у професійно-технічних училищах та вищих навчальних закладах.

Основними оперативно-виробничими показниками для планування бюджетних видатків у закладах освіти є:

- по школах - кількість класів і учнів;

- - по дитячих установах — число місць;

- по школах-інтернатах - кількість груп і вихованців;

- по професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах — кількість навчальних груп, учнів, студентів.

Основну частину видатків бюджету на освіту складає фінансування середніх загальноосвітніх шкіл.В основі визначення обсягів такого фінансування лежать два показники:

* вихідний — кількість учнів;

* похідний — кількість класів.

Ці показники відображаються на дві дати - 1 січня і 1 вересня планового бюджетного року.

Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з класу в клас. Наприклад, кількість учнів 2-х класів на 1 вересня дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1 січня. Кількість учнів 1-х класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі перепису дітей у районі функціонування школи. Кількість учнів 10-х класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів.

Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу. Вони встановлені на такому рівні:

* 1—9 класи — 30 учнів; 10—11 класи — 35 учнів.

Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, окрім показників на 1 січня і 1 вересня, розраховуються середньорічні показники кількості класів або учнів за такою формулою:

 

= , де

К01 – кількість учнів(класів) на 1 січня;

К09 - кількість учнів(класів) на 1 вересня.

Система зарплати вчителів складається з трьох складових:

а) оплата навчальних годин:

 

,

де С — ставка зарплати вчителя. Встановлюється залежно від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель, народний вчитель);

Кг — кількість годин педагогічного навантаження на тиждень;

Нг — норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень (1—4 класи — 20 годин, 5-—11 класи — 18 годин).

 

б) доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкової школи та в старших класах з таких предметів: мова та література, математика, іноземна мова:

 

,

де Н3 — норматив оплати за перевірку зошитів з даного предмета.

 

в) додаткові доплати.

Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі — тарифікаційному списку,в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю.

Графи показують основні відомості і розрахунок зарплати:

· освіта, номер диплома;

· кваліфікаційна категорія;

· предмет;

· навчальне навантаження на тиждень у розрізі трьох груп класів (1—4, 5—9, 10—11);

· сума оплати педагогічного навантаження і доплати за перевірку зошитів по кожній групі класів;

· додаткові доплати (по кожному виду).

Підсумкова графа — загальна сума зарплати за місяць. У тарифікаційному списку підсумки підбиваються по рядках (зарплата кожного вчителя) і графах (обсяг педагогічного навантаження, зарплата, доплати і сумарна зарплата).

Керівники шкіл отримують зарплату, що складається з двох частин, — ставка директора чи завуча та оплата педагогічної роботи. При цьому для них встановлені обмеження — максимальний обсяг їх педагогічного навантаження не повинен перевищувати 2/3 від нормативу (тобто 12 год.).

Основним напрямом витрат по школі є фонд зарплати,який складається з трьох елементів:

1) педагогічного персоналу;

2) адміністративно-управлінського персоналу;

3) обслуговуючого персоналу.

Фонд зарплати вчителів планується у розрізі трьох вищезазначених складових системи зарплати.

Планування фонду оплати педагогічного навантаженняздійснюється на основі двох показників:

1) кількості педагогічних ставок (Педагогічна ставка — це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження):

а) на всі класи по групах (1-4, 5-11):

б) на один клас в межах групи:

,

де – середньорічна кількість класів даної групи.

Загальна кількість годин зафіксована у тарифікаційному списку і визначається, виходячи з кількості класів у кожній групі та обсягу годин за планом. Крім того, враховується ділення класів на групи з окремих предметів — праця, фізкультура, іноземна мова.

 

2) середньої ставки зарплати:

.

Фонд заробітної плати за перевірку зошитівпланується в розрізі груп класів і розраховується наступним чином:

 

,

де - середньорічна кількість класів даної групи;

- середні витрати на перевірку зошитів на один клас:

 

,

де Оз – доплата за перевірку зошитів за тарифікаційним списком;

К01 – кількість класів на перше січня.

Додаткові доплатиплануються в розрізі кожного виду доплат шляхом множення відповідних показників на встановлений норматив доплати:

- за класне керівництво - середньорічна кількість класів на норматив доплати;

- за керівництво кабінетами — кількість кабінетів на норматив доплати;

- за ведення позакласної фізкультурної роботи — залежно від чисельності класів у школі.

Розрахунок річного фонду зарплати проводиться в розрізі двох періодів: за січень — серпень і вересень -- грудень. Це пов'язано з тим, що з початком кожного навчального року, як правило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі:

ФЗП січень – серпень:

ФЗП10101*8,

 

де Ч01 – кількість пед.ставок на 01.01. по даній групі класів (Ч01=Ч*К01),

С – середня ставка зарплати на 01.01.

ФЗП вересень – грудень:

ФЗП20901*4,

 

де - Ч09 - кількість пед.ставок на 01.09. по даній групі класів (Ч09=Ч*К09).

Фонд зарплати адміністративно-управлінського персоналу:

* директор;

* заступники;

* організатори масової роботи:

ФЗПауп= ,

де – Зі – кількість посад;

Сі – ставка зарплати.

Кількість посад заступників та організаторів залежить від кількості класів у школі, а ставка зарплати директора та його заступників — від кількості учнів у школі. Планування фонду заробітної плати визначається шляхом множення кількості посад на ставку зарплати.

Фонд зарплати обслуговуючого персоналу планується шляхом множення кількості посад на ставку зарплати. Кількість посад визначається за встановленими нормативами, наприклад кількість прибиральниць встановлюється за нормативами площі на одну прибиральницю.

Документ, що містить дані про кількість посад та ставку зарплати називається штатним розписом.

 

Уфінансуванні дошкільних закладівіснують певні особливості. Планування фонду зарплати здійснюється за спрощеною методикою: кількість посад множиться на середню ставку зарплати. Кількість посад вихователів та їх помічників встановлюється за нормативом на одну групу. Норматив залежить від тривалості перебування дітей у закладі: найпоширеніше — 12-годинне перебування дітей, за якого норматив становить 2 вихователя + 2 помічника. Кількість посад іншого персоналу встановлюється за типовими штатними розписами, виходячи з чисельності дітей у даному закладі.

Основною особливістю планування фонду зарплати є виділення коштів на заміщення працівників, які перебувають у відпустці. Сума цих витрат планується шляхом множення загальної кількості днів відпустки з даної посади на середньоденну зарплату.

Загальною особливістю для шкіл-інтернатів та дитячих дошкільних закладів є встановлення часткового покриття витрат за рахунок батьківської плати. Ця плата зараховується не на рахунки даних закладів, а до бюджету. Вся сума витрат за кошторисом фінансується з бюджету.

Система вищої освіти в Україні включає дві групи закладів:

· І—ІІ рівнів акредитації — коледжі, технікуми (училища) та інші прирівнені до них навчальні заклади;

· ІІІ—ІV рівнів акредитації — інститути, університети, академії.

Фінансування вищої освіти здійснюється за рахунок двох джерел:

1) бюджет;

2) платне навчання.

Фонд заробітної плати вищих закладів освіти містить 5 елементів:

1) професорсько-викладацький склад;

2) адміністративно-управлінський персонал;

3) навчально-допоміжний персонал;

4) обслуговуючий персонал;

5) фонд погодинної оплати праці викладачів.

Фонд зарплати професорсько-викладацького складувизначається шляхом множення кількості посад на середню ставку. Кількість посад встановлюється за нормативом кількості студентів на викладача, який диференційовано за формами навчання (очна, вечірня, заочна). Зарплата викладачів залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент, професор), наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук) і вченого звання (доцент, професор).

Фонд погодинної оплати праці викладачіврозраховується за нормативом (1—2%) до фонду зарплати професорсько-викладацького складу і використовується для оплати праці залучених до викладання фахівців народного господарства і наукових закладів.

Фонд зарплати адміністративного, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналувизначається на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

 

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 132; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Повноваження органів державного управління освітою. | Аналіз і оцінка державної політики, що регулює конкуренцію на певному товарному ринку
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.035 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты