Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



A. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів

Читайте также:
  1. Адміністративна відповідальність в галузі охорони природи, використання природних ресурсів.
  2. Алгоритм визначення/зміни ключового поля
  3. Алгоритм визначення/зміни ключового поля
  4. Аналіз динаміки загального обсягу товарообігу
  5. Аналіз запасу безпеки інвестиційних проектів та аналіз беззбиктовості (CVP-analysis, break-even analysis).
  6. Аналіз показників використання матеріальних ресурсів
  7. Б) Визначення ступеня ризику через вірогідність безпечної роботи
  8. Бухгалтерський облік доходів загального фонду та спеціального фонду
  9. Взаємозв’язок ресурсів з витратами підприємства

b. Вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел

c. Визначення методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів

Основні джерела інвестиційних ресурсів наведені у таблиці

 

Таблиця 3.2 – Основні джерела інвестиційних ресурсів

Власні     1. Частина чистого прибутку, що спрямовується на виробничий розвиток
2. Амортизаційні відрахування
3. Реінвестована шляхом продажу частина основних засобів
4. Емісія привілейованих та простих акцій підприємства.
5. Безоплатно надані державними органами та комерційними структурами кошти на цільове інвестування
6. Внески сторонніх, вітчизняних та зарубіжних інвесторів до статутного фонду підприємств неакціонерної організаційно-правової форми.
Позикові 1. Кредити банків, та інших кредитних інститутів
2. Емісія облігацій підприємства
3. Цільовий державний кредит
4. Кошти фізичних осіб

Фактори, що впливають на розмір інвестицій На обсяг інвестицій впливають багато факторів та окремих макроекономічних процесів, причому в більшості випадків ця залежність може бути як прямою, так і оберненою:.

1. Пряма залежність спостерігається між часткою заощаджень у доходах населення та обсягом інвестицій. У свою чергу, зі збільшенням доходу збільшується обсяг інвестицій, спрямованих на заощадження.

2. За винятком ринку нерухомості, валютного ринку та ринку лікувальних засобів спостерігається обернена залежність обсягів інвестицій від темпів інфляції в країні (високий рівень інфляції знецінює майбутній прибуток від інвестицій). Цей фактор має вирішальне значення в разі довготермінового інвестування.

3. Є обернена залежність обсягів інвестицій від ставки банківського відсотка (інвестування у певний об’єкт буде ефективним, якщо дохідність інвестицій перевищує ставку банківського відсотка). Зміна відсоткової ставки впливає як на заощадження, так і на інвестиції, але в протилежних напрямках.

4. Прибуток є основною метою здійснення інвестицій, тому чим вища норма очікуваної дохідності за певним об’єктом вкладення, тим він більш привабливий для інвестора (спостерігається пряма залежність).

5. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції (обернена залежність).



6. Збільшення норм амортизації сприяє нагромадженню капіталу (пряма залежність).

Сутність управління реальними інвестиціями. Управління реальними інвестиціями містить в собі розробку інвестиційної стратегії, що у свою чергу ґрунтується на інвестиційній політиці. Інвестиційна стратегія та тактика підприємства реалізується через вибір стратегічних цілей і завдань та методів їх досягнення. Політика управління реальними інвестиціями становить частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує підготовку, оцінку і реалізацію найбільш ефективних реальних інвестиційних проектів. Основою обгрунтування інвестиційної політики підприємства служить аналіз ринку продукції, яка виробляється підприємством.

Напрямки реального інвестування:

1) інвестиції в підвищення ефективності. Їх мета – це створення насамперед умов для зниження витрат фірми за рахунок заміни устаткування, навчання персоналу, переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва;

2) інвестиції в розширення виробництва. Завданням такого інвестування є



розширення можливостей випуску товарів для сформованих ринків у

межах існуючих виробництв;

3) інвестиції у створення нових виробництв. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємства, які випускатимуть товари, що не виготовлялися фірмою раніше (здійснювати новий тип послуг), або дозволяють фірмі вийти на нові для неї ринки;

4) інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій є необхідним у тому випадку, коли фірма стає перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частині екологічних стандартів, безпеки виробництва або інших умов діяльності, що не можуть бути забезпечені тільки шляхом удосконалення менеджменту.

В основі стратегії вибору пріоритетних напрямків інвестування знаходиться інвестиційна політика підприємства. Що в свою чергу ґрунтується на аналізі ринку продукції, що виробляється цим підприємством, або нової, запланованої до випуску. Головною метою вивчення ринку є оцінка можливості збуту цієї продукції.

При проведенні аналізу ринку продукції підприємства оцінюються:

ü географічні межі ринку реалізації продукції;

ü загальний обсяг реалізації продукції на відповідному ринку протягом попередніх трьох років, у тому числі тієї, що виготовляється підприємствами-конкурентами;

ü прогноз динаміки споживчого попиту на період наміченої інвестиційної політики підприємства;

ü наявність підприємств-конкурентів на цьому ринку;

ü технічний рівень продукції підприємства;

ü можливості підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства і розширення рику збуту в рамках конкретних інвестиційних проектів.

Тактика інвестиційної діяльності безпосередньо пов’язана з дивідендною політикою фірми, точніше, дивідендна політика багато в чому є основою тактики інвестування. Для більшості великих фірм зниження розмірів дивідендів є вкрай небажаним і спостерігається дуже рідко, навіть у випадках, коли до цього змушують об’єктивні економічні обставини.

Дивіденди, які виплачуються акціонерам, як правило, є об’єктом оподаткування, тому що включаються в загальний розмір оподаткованого доходу людини. Отже, прибутковість інвестицій в акції підприємства повинна перевищувати без ризикову прибутковість по державних паперах (як правило, вони не підлягають оподаткуванню) як мінімум на величину податку.

Отримані дивіденди можуть або реінвестуватись, або витрачатись у поточному періоді. На сучасному етапі, коли більша частина акцій “розпорошена” між безліччю акціонерів, а середній рівень доходів акціонерів порівняно низький, переважає тенденція 100% одержання дивідендів.

Однак у тактичному плані більш ефективно реінвестувати відповідну частину дивідендів у розширення, модернізацію або перепрофілювання фірми. Інвестиційні проекти, що забезпечують виконання даного завдання, є найбільш прийнятним з тактичних міркувань.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 18; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
ТЕМА 2 Основні етапи інвестиційного процесу | Життєвий цикл інвестиційного проекту
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.031 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты