Загальна характеристика фільтруючо-поглинаючої коробки промислового призначення

Респіратори, протипилові тканеві маски, ватно-марлеві пов’язки є найпростішими і доступними засобами захисту органів дихання від пилу різного походження, які можуть бути виготовлені самостійно і масово застосовані населенням.

Засоби захисту органів дихання ізолюючого типу (ИП-46, ИП-46М, ИП-4, ИП-5 і т.д.) є спеціальними засобами і використовуються в ситуаціях, в яких фільтруючі засоби захисту (респіратори та ін.) не забезпечують надійний захист від НХР (ОР), а також в умовах зниженого вмісту або відсутності кисню в навколишньому середовищі.

Ізолюючі протигази (ІП, рис.14) працюють за принципом регенерації (відновлення) газового складу відпрацьованого повітря для подальшого використання в процесі дихання.

Для регенерації відпрацьованого повітря використовується надперекис натрію чи калію, яким заправляються регенеративні патрони.

Процес регенерації через поглинання СО₂ і Н₂О відбувається при температурі понад 100⁰С з виділенням кисню і тепла:

2 NaO₂+CO₂ → Na₂CO₃+1,5 O₂+Q

NaO₂+H₂O → NaOH+O₂+Q

Для приведення регенеративного патрона в робочий стан використовується пусковий брикет, що розігріває регенеративний патрон і протягом 2-х хв виділяє близько 20 л кисню.

Рис.14. Ізолюючий протигаз ИП-4:

1 – лицева частина; 2 – регенеративний патрон; 3 – дихальний мішок; 4 – алюмінієвий каркас.

Тривалість захисної дії ІП залежить від фізичного навантаження і може становити близько 3-х год (під водою – до 45 хв).

До роботи в ІП допускаються особи, які вивчили пристрій і правила користування ним і склали залік, а також мають відповідний допуск за станом здоров’я. Допуск оформляється наказом керівника установи.

З а с о б и з а х и с т у ш к і р и людини – це спеціальний одяг (комбінезони, костюми, фартухи, взуття, рукавички тощо), виготовлений із прогумованих (гумових) тканин, що не мають фільтруючих властивостей, а також із бавовняних матеріалів, просочених спеціальними хімічними складами (рецептурами).

Виходячи з цих особливостей, засоби захисту шкіри мають ізолюючі і фільтруючі властивості.

Захисні властивості засобів захисту шкіри, виготовлених із прогумованих тканин, визначаються промокаємостю, що характеризуєтьсяпроміжком часу від моменту попадання (впливу)краплинно-рідких НХР (ОР) на лицьовий бік тканини до появи їх на зворотному боці.

Показники промокаємості залежать від виду НХР (ОР), типу тканини (плівки), температури навколишнього середовища і можуть складати від 1 год і більше.

Засоби захисту шкіри, виготовлені з прогумованих тканин у вигляді костюмів (комбінезонів), мають ізолюючі властивості й при високій температурі (понад 30⁰С) можуть істотно порушувати тепловий обмін організму. Тому під час роботи в цих засобах захисту треба дотримуватися відповідних заходів запобігання перегріву. Тривалість безпечного перебування людини в засобах захисту ізолюючого типу наведено в табл.31.

Засоби захисту шкіри, виготовлені з фільтруючих матеріалів (натільна білизна, літні види одягу), просочуються спеціальними рецептурами, що підвищують їхні захисні властивості від парів НХР (ОР). Такими рецептурами, здатними поглинати пари НХР (ОР) чи перетворювати їх у нетоксичні речовини, є 25%-ві розчини миючих засобів з добавками сорбентів. Ці види засобів захисту шкіри одержали назву імпрегнірованого одягу (обмундирування).

Короткочасні захисні від НХР (ОР) властивості, а в зимовий час – більш тривалі, мають також усі види одягу, виготовленого з щільних матеріалів (сукна, шкіри тощо) і які використовуються в повсякденному житті.

М е д и ч н і з а с о б и з а х и с т у призначені для надання само- і взаємодопомоги, а також для попередження (ослаблення) впливу НХР (ОР), іонізуючих випромінювань і бактеріальних засобів.

Медичними засобами захисту є такі: лікарські препарати, антидоти, радіопротектори, перев’язувальні й інші засоби.

Медичні засоби захисту належать до перспективних сучасних засобів захисту і знаходять широке застосування у практиці.

Найбільш розповсюдженими медичними засобами захисту є: аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальні протихімічні пакети, перев’язувальні пакети та інші медичні матеріали.

Аптечка індивідуальна (АІ-2) у своєму складі має: засіб проти ураження ОР (ФОР), протибактеріальні засоби № 1 (№ 2), радіозахисні засоби № 1 (№ 2), протиблювотний і протибольовий засоби. Порядок користування АІ описаний у пам’ятці, що знаходиться в аптечці.

Основним недоліком АІ-2 є обмежений термін збереження (до 3-х років) фармацевтичних препаратів, що ускладнює створення довгострокових запасів.

Індивідуальні протихімічні пакети (ІПП) призначені для знезаражування краплинно-рідких НХР (ОР), що потрапили на одяг і відкриті ділянки шкіри. Комплект ІПП складається з флакона з дегазуючою речовиною, ватно-марлевих тампонів і пам’ятки.

До складу дегазуючої речовини, яка використовується в ІПП, можуть входити реагенти, що мають лужні властивості (2% розчин їдкого натру або 5 – 10% розчин вуглекислого натрію та ін.) чи хлорутримуючі речовини.

Перев’язувальні пакети складаються з ватно-марлевих тампонів і бинта довжиною до 7 м, шпильки та інструкції з користування.

Засоби колективного захисту від хімічної зброї у період між першою і другою світовими війнами розвивалися й удосконалювалися. Промисловість почала виготовляти більш досконалі засоби очищення повітря від шкідливих речовин і вентиляції захисних споруджень. З’явилися фільтро-вентиляційні установки для обладнання пересувних об’єктів (штабних і санітарних машин тощо) засобами захисту від ОР.

З появою ядерної зброї вимоги до засобів колективного захисту значно зросли. Так, захисні споруди повинні забезпечувати надійний захист людей не тільки від ОР і осколково-фугасних засобів, а також і від впливу уражаючих факторів ядерного вибуху, бактеріальних засобів і запалювальної зброї.

Споруди, які відповідають вимогам комплексного захисту від сучасних засобів ураження, за призначенням прийнято поділяти на три види: сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття.

Сховища – це підземні (напівпідземні) інженерні споруди, що забезпечують надійний захист від усіх видів ЗМУ та інших сучасних засобів ураження.

За призначенням і показниками захисних властивостей сховища поділяються на п’ять класів. Основними показниками захисних властивостей сховищ є: стійкість до впливу надлишкового тиску повітряної ударної хвилі ядерного вибуху (∆ Р_ф), кратність ослаблення проникаючої радіації (К_осл) і автономність роботи в різних ситуаціях.

Автономність роботи сховища забезпечується створенням запасів води, продовольства та інших засобів побутового призначення, а також підтримування в житлових приміщеннях комфортних мікрокліматичних умов.

Основними показниками повітряного середовища сховищ є:

– вміст кисню не менше 18 – 19% (для короткочасного перебування – 17%);

– вміст вуглекислого газу не більше 1 – 2% (для короткочасного перебування – 3 – 4%);

– температура повітря не вище 23 – 27⁰С (для коротко-часного перебування – 30⁰С);

– вологість повітря – 60 – 75%.

Сховища можуть експлуатуватися у трьох режимах: чистої вентиляції, фільтровентиляції і повної ізоляції.

Режим чистої вентиляції використовується для забезпечення вимог до повітряного середовища усередині сховищ (шляхом подання атмосферного повітря до 10 м³/год на 1 особу) за умов відсутності в атмосферному повітрі ОР, БЗ та інших шкідливих речовин.

Режим фільтровентиляції використовується за наявності в атмосферному повітрі ОР, БЗ і РР. При цьому подання в сховище очищеного повітря здійснюється за допомогою фільтро-вентиляційної установки (ФВУ) у кількості не менш 2 м³/год на одну особу, рис.15.

За наявності в атмосфері високих концентрацій ОР, випаданні РР і пожежах використовується режим повної ізоляції (вимикаються системи подачі повітря у сховище).

Тривалість режиму повної ізоляції залежить від об’єму приміщення (W), кількості людей, що знаходяться в них, (N) і визначається за формулою:

T = ,

де Т – тривалість режиму повної ізоляції, год;

W – об’єм приміщення, м³;

С_гд – гранично допустима концентрація О₂ (18 – 19%);

α – кількість кисню, що споживає одна людина протягом години;

N – кількість людей, люд.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту людей від зовнішніх джерел гамма-випромінювання і безпосереднього попадання радіоактивних речовин в органи дихання, на одяг і тіло людини, а також від світлового випромінювання ядерного вибуху. ПРУ можуть бути використані для захисту від впливу повітряної ударної хвилі (при ∆ Р_ф ≤ 0,2 кгс/см²) та інших факторів, обумовлених руйнуванням наземних споруд і застосуванням звичайних засобів ураження.

Основним показником захисних властивостей ПРУ є коефіцієнт ослаблення доз радіації (потужності доз радіації), що залежить від типу споруд і використованого будівельного матеріалу й може досягати 1000.

Рис.15. Схема сховища: 1 – захисні двері; 2 – тамбури;

3 – герметичні двері; 4 – приміщення для людей; 5 – ФВУ;

6 – пристрій для забору повітря.

Як ПРУ використовуються підвальні (напівпідвальні) приміщення будинків різного призначення, житлових будинків, складські приміщення і природні підземні укриття. Також можуть використовуватися житлові будинки, робочі й службові приміщення та інші укриття, завчасно підготовлені для таких цілей. ПРУ місткістю понад 300 людей мають забезпечуватися вентиляційним устаткуванням та іншими засобами життєзабезпечення.

Найпростіші укриття відносяться до найбільш розповсюджених засобів захисту людей, які опинилися в надзвичайних ситуаціях природного і воєнного характеру. Такими укриттями можуть бути рельєф місцевості й рослинний покрив, що послаблюють дію уражаючих факторів ядерного вибуху, змен-шують глибину поширення НХР (ОР) і біологічних засобів, а також охолоджувальної дії вітру на організм людини тощо. Як найпростіші укриття використовуються швидко збудовані інженерні споруди (перекриті щілини) та інші наземні об’єкти.

Найпростіші укриття можуть зводитися як у сільських районах, так і на територіях промислових об’єктів, на безпечних віддаленнях від споруд, які можуть стати джерелом небезпеки внаслідок їх руйнування.

Наявність засобів колективного й індивідуального захисту, забезпеченість ними населення є важливим показником готовності об’єктів до рішення задач цивільної оборони. Проте проблеми їх своєчасного використання в НС мирного і воєнного часу продовжують залишатися дуже актуальними.