Загальні принципи навчання співробітників об’єктів дій у надзвичайних ситуаціях

Питання й пов’язані з ними проблеми навчання і виховання людини на всіх етапах її життєдіяльності вивчає педагогіка (загальна й окрема), яка розробляє теорію і практику передачі тим, кого навчають, відповідних знань, умінь і навичок.

Викладання корінних питань безпеки життєдіяльності сучасної людини і цивільної оборони розглядається в Україні й більшості держав як система загальнодержавних заходів, що здійснюються в інтересах захисту населення і забезпечення дієздатності економіки в надзвичайних ситуаціях мирного й воєнного часу.

Принципові основи створення системи навчання всіх категорій населення України з питань ЦО були розроблені в 60-і рр. ХХ ст. й успішно функціонують тепер. Практикою встановлено, що навчання всіх категорій населення є процесом, в якому беруть активну участь родина, школа, вищі навчальні заклади, керівники об’єктів ЦО та інші органи управління. З огляду на це знання питань забезпечення безпеки життєдіяльності людини можуть бути життєвими, донауковими і науковими.

Життєві і донаукові знання, уміння й навички здобуваються людиною в родині і школі. Це перевірені практикою (історією людства) результати пізнання людиною навколишньої дійсності, що потребують наукового обґрунтування.

Введення до системи загальної освіти України предмета “Основи безпеки життєдіяльності” (1999) стало важливим кроком у напрямку підготовки населення з життєво важливих питань безпеки сучасної людини.

Наукові знання з корінних питань безпеки життєдіяльності є основою державної системи захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часу і прийняття обґрунтованих рішень з їх реалізації.

Вища школа є джерелом наукових знань, на яких заснована подальша практична діяльність керівників органів виконавчої влади й об’єктів ЦО.

Вивчення навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності” було почато на державному рівні в колишньому СРСР у 1990 р. (наказ Держкомосвіти від 09.07.1990 р. № 473).

В Україні вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності й Цивільна оборона” (“БЖД й ЦО”) було почато в 1995 р. за наказом Міністра освіти і Начальника штабу ЦО від 20.06.1995 р. № 182/200.

Основними дидактичними принципами навчання, якими керуються вищі навчальні заклади, є: науковість, інформаційність, системність і послідовність, доступність і наочність та ін.

Реалізація цих принципів у навчальному процесі вищих навчальних закладів забезпечує формування наукових знань, що дозволяють з високою вірогідністю осмислювати навколишню дійсність у минулому, майбутньому й сьогоденні. Наукові знання забезпечують прийняття обґрунтованих рішень у професійній діяльності й організації безпеки життєдіяльності та захисту населення в НС мирного й воєнного часу.

Процес передачі знань має двосторонній характер, в якому беруть участь той, хто навчає (керівник заняття, викладач), і ті, кого навчають (співробітники установи, студенти), і між якими встановлюється прямий і зворотний зв’язок.

Процес передачі знань (прямий зв’язок) тим, кого навчають, здійснюється різними методами. Основними є: лекційний; метод самостійної роботи; методи показу, обговорення і тренувань; дослідницький метод тощо.

Основні методи навчання реалізуються в процесі навчальних занять: лекцій, семінарів, лабораторних і практичних занять, самостійної роботи та інших видів занять. У процесі вивчення дисципліни “БЖД й ЦО” широко використовується лекційно-практичний метод, що поєднує в собі розповідь-показ-тренування.

Якість передачі знань залежить від педагогічної майстерності викладача, що формується в процесі навчання у вищому навчальному закладі (аспірантурі) й удосконалюється на подальших етапах становлення викладача. Вона передбачає: високу відповідальність за якість навчально-виховної роботи; покликання до навчання і виховання; прагнення до постійного удосконалювання своїх наукових (теоретичних) знань; глибоке знання навчальної дисципліни; володіння методичними навичками; уміння цікаво і дохідливо викладати навчальний матеріал тощо.

Навчальна дисципліна “Безпека життєдіяльності й ЦО” заснована на знаннях фізики, хімії, біології, екології та інших наук, що обумовлюють складність підготовки багатьох категорій населення в Україні та інших державах.

Процес навчання передбачає всі види контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу (знань, умінь і навичок). Такими видами контролю є семінарські заняття, контрольні роботи, заліки, іспити та ін.

Методика підготовки і структура навчальних занять з “Безпеки життєдіяльності” визначається методами навчання і видами занять, які передбачені навчальним планом.

Виходячи з цих особливостей, підготовка до заняття включає: з’ясування теми заняття, її ролі й місця у вивченні навчальної дисципліни; визначення навчальних, виховних цілей і виду заняття; підбір і вивчення літератури з досліджуваної теми; складання плану проведення заняття і написання плану-конспекту; підготовку наочних навчальних матеріалів (плакатів, схем, засобів захисту і т.п.), визначення місця проведення заняття тощо.

Структура плану проведення заняття (плану-конспекту) визначається відповідними методичними вказівками, згідно з якими вона повинна містити вступну частину, назву навчальних питань і їх зміст (коротко) і заключну частину.

План проведення заняття підписується особою, яка розробила (написала) конспект і затверджується керівником установи (об’єкта ЦО).

Навчання співробітників об’єктів господарської діяльності організується їхніми керівниками за планами і програмами відповідних органів управління.

Підготовка і перепідготовка керівного складу об’єктів ЦО здійснюється на курсах шляхом зборів з відривом від виробництва тривалістю до 5 діб з періодичністю 3 – 5 років.

Таким чином, підготовка підприємств, організацій і установ до виконання комплексу заходів, що забезпечують безпеку й захист населення в НС мирного і воєнного часу, нерозривно зв’язана з процесом навчання всіх категорій населення і є задачею державного рівня.