Система забезпечення безпеки й захисту населення

Створення в Україні державної системи забезпечення безпеки життєдіяльності й захисту населення, як і в більшості інших держав, обумовлено початком бурхливого розвитку авіації (ракетобудування) і можливістю її використання у воєнних цілях, а також появою ядерної зброї та інших засобів масового ураження.

У зв’язку з цими та іншими (воєнно-політичними) обставинами в системі загальнодержавних оборонних заходів колишнього СРСР у жовтні 1932 р. була створена Місцева протиповітряна оборона (МППО) і відповідна управлінська структура. Основним завданням МППО була підготовка об’єктів народного господарства і населення до роботи (дій) в умовах воєнного часу.

З початком другої світової війни (1940) органи МППО були включені до складу НКВС (народного комісаріату внутрішніх справ), а в 1961 р. перетворені на державну систему, що одержала назву “Цивільна оборона СРСР” (ЦО).

Загальне керівництво ЦО було покладено на Раду Міністрів СРСР і ради міністрів союзних республік, а безпосереднє – на Міністерство оборони СРСР. Повсякденне керівництво здійснювалося начальником ЦО – заступником Міністра оборони СРСР.

В основу організаційної структури ЦО був покладений територіально-виробничий принцип, що використовується й в існуючій системі ЦО України. Територіально-виробничий принцип передбачає, що всі об’єкти ЦО, незалежно від їхньої відомчої належності, входять до складу відповідних територіальних (обласних, міських, районних) структур ЦО, на яких вони розташовані, і ці ж об’єкти є одночасно складовими елементами ЦО відповідних міністерств і відомств, керівники яких несуть відповідальність за стан ЦО в цих установах.

Важливим етапом у розвитку ЦО України є прийняття 03.02.1993 р. (24.03.1999 р.) закону “Про Цивільну оборону України”, за яким визначено систему її складу. Система ЦО включає:

– органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, зв’язані з безпекою й захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в НС;

– органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкованості;

– сили і засоби, призначені для виконання задач цивільної оборони;

– фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, які передбачені на випадок НС;

– системи зв’язку, оповіщання, інформаційного забезпечення;

– центральний орган виконавчої влади з питань НС і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

– курси й навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань ЦО.

Керівництво ЦО України покладено на Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації і керівників підприємств, установ і організацій, які є начальниками ЦО.

Начальником ЦО України є прем’єр-міністр України, а його заступником – керівник центрального органу виконавчої влади з питань НС і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Міністерство з надзвичайних ситуацій, створене 28.10.1996 р.).

Задачі, функції і повноваження органів управління з справ ЦО визначаються Законом про ЦО України і Положенням про органи управління у справах ЦО, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

ЦО в більшості іноземних держав створювалася в 50 – 60-х рр. ХХ ст. у зв’язку з загрозою світової війни із застосуванням зброї масового ураження.

Основними задачами створених державних систем ЦО були визначено такі: забезпечення безпеки й захисту населення, підвищення дієздатності систем управління й економіки (постійної роботи об’єктів) у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

Цивільна оборона США як державна система склалася в 50-і рр. ХХ ст. Для координації роботи органів створеної державної системи в 1979 р. утворено Федеральне управління дій у надзвичайних умовах (ФЕМА). Керівництво ФЕМА було покладено на його директора, який безпосередньо підпорядковувався президентові США. У 1987 р. у складі ФЕМА був створений Відділ цивільної оборони.

Свої функції ФЕМА здійснює через штаби округів (територія США розділена на 10 округів). Для рішення задач ЦО на місцевому рівні залучаються спеціальні формування даного штату, поліція, пожежні, національна гвардія та інші сили і засоби.

Цивільна оборона Великої Британії створена для рішення задач захисту населення і збереження дієздатності державних систем управління й функціонування економіки. Загальне керівництво справами ЦО покладено на Міністерство внутрішніх справ, а рішення окремих питань – на відповідні міністерства і відомства.

Безпосереднє керівництво справами ЦО здійснює управління ЦО, що входить до складу міністерства внутрішніх справ. Для координації діяльності міністерств і відомств створено Плановий комітет з ЦО при уряді країни, очолюваний одним із заступників міністра внутрішніх справ.

Цивільна безпека (оборона) Франції створювалася й удосконалювалася на законодавчій основі з метою попередження НС, захисту населення, навколишнього середовища і матеріальних цінностей та порятунку людей у надзвичайних ситуаціях.

Керівництво цивільною безпекою здійснюється відповідним управлінням, що входить до складу міністерства внутрішніх справ.

Цивільна оборона Швейцарії заснована на федеральному законі про ЦО від 1963 р., а також розробленій урядом “Концепції про ЦО 1971 р.”

Швейцарія займає лідируюче місце в Європі з фінансування витрат на ЦО. Так, наприклад, “Концепцією про ЦО 1971 р.” було передбачено забезпечення до 2000 р. усіх громадян Швейцарії засобами колективного захисту (місцем у сховищі).

Важливою особливістю удосконалювання ЦО багатьох держав Західної Європи є зосередження зусиль у рамках ЄЕС і НАТО для вирішення задач ЦО, а також створення (1959 р.) Міжнародної Організації Цивільної оборони, що поєднує у своєму складі понад 40 держав Центральної, Східної і Південно-Східної Європи.

Планування підготовки об’єктів ЦО до дій у надзвичайних ситуаціях

Підготовка населення, робітників та службовців підприємств, організацій і установ України (далі – об’єкти ЦО) здійснюється з метою своєчасного вживання заходів, що забезпечують готовність до дій у НС мирного і воєнного часу. Вона включає комплекс заходів, які мають запровадити керівник, штаб і посадові особи об’єкта і спрямувати їх на організацію виконання основних задач ЦО.

Організація заходів, що забезпечують виконання основних задач ЦО, є складовою частиною підготовки об’єкта до дій у НС мирного і воєнного часу і включає: ухвалення рішення, визначення і постановку задач виконавцям (підлеглим), планування, управління і всебічне їх забезпечення.

Рішення про організацію заходів, спрямованих на виконання задач ЦО, є основою управління об’єктом ЦО. На етапі повсякденної діяльності об’єкта ЦО воно приймається на підставі керівних документів вищих інстанцій та інформації про потенційно небезпечні джерела НС.

В умовах виникнення НС рішення приймається за даними оцінки обстановки, що склалася.

Визначення задач з організації заходів, які провадяться в інтересах ЦО об’єкта, здійснюється на підставі оцінки очікуваної (сформованої) обстановки і вимог керівних документів.

При визначенні задач і заходів, які мають бути виконаними, керівник об’єкта ЦО керується висновками оцінки обстановки, пропозиціями начальника штабу та інших посадових осіб. Задачі доводяться до відома виконавців відповідними розпорядженнями і вказівками.

Планування заходів здійснюється штабом під керівництвом керівника об’єкта ЦО на основі прийнятого їм рішення і керівних документів з планування.

Основним документом з планування підготовки об’єкта до виконання задач ЦО і дій в умовах надзвичайних ситуацій є план дій органів управління об’єктом ЦО в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності й надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу (план ЦО об’єкта) та інші документи.

У плані ЦО об’єкта зазначаються: результати аналізу можливих наслідків НС техногенного і природного характеру в районі розміщення об’єкта ЦО і його можливостей (якісних і кількісних) по виконанню задач ЦО; рішення керівника об’єкта ЦО про організацію й виконання заходів ЦО в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності й НС мирного часу; питання організації управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії із сусідніми об’єктами ЦО.

До плану ЦО об’єкта додаються довідкові матеріали, схеми, графіки та інші відомості, що доповнюють зміст плану дій.

Найважливішим показником якості планів і плануючих документів є реальність їх здійснення на практиці. Тому для розробки плану ЦО об’єкта та інших документів з планування залучаються найбільш підготовлені фахівці штабу об’єкта ЦО.

Розроблений план ЦО об’єкта узгоджується з місцевим органом виконавчої влади і затверджується керівником об’єкта (начальником ЦО).

На потенційно небезпечних об’єктах (ХНО тощо) розробляються плани захисту співробітників і населення, які мешкають в зонах (районах) можливого зараження (ураження). Фор-ма і зміст планів визначаються відповідними керівними доку-ментами.