Глобальні умови розвитку

Аспекти сучасного розвитку України

ГУБСЬКИЙ Б.В.Політичну й економічну еліту України хвилює надто повільне, проти очікуваного, входження нашої країни до європейської та світової спільноти. Відсутність реальних наслідків новітньої геоекономічної політики відчувають і широкі верстви населення: «Захід» з його здавалося б такими близькими ринковими стандартами благополуччя залишився таким же далеким, а «Схід» – віддалився від нас знову-таки у бік недосяжного Заходу.

При неупередженому аналізові можна зробити висновок, що у західному напрямку відбувається в цілому об’єктивний, хоча й дуже повільний процес взаємного проникнення двох у минулому протилежних економічних систем, що не може не позначитись і на напрямку східному. Одночасно ми переконуємося, що основні проблеми сучасного етапу розвитку української економіки як у внутрішньому, так і в міжнародному аспектах пов’язані з необхідністю докорінної структурної перебудови виробничої сфери і механізмів їх взаємодії із сферою фінансовою. Їх вирішення без визначення геоекономічних інтеграційних пріоритетів неможливе, адже величезний напівзруйнований економічний потенціал країни необхідно не просто переорієнтувати з самопоглинаючого типу на відтворювальний, а практично заново створити міжнародно конкурентоспроможну економіку.

Глобальні умови розвитку

Фактором, що суттєво впливає на формування та втілення геоекономічної політики України, є глобалізація світогосподарського розвитку, поглиблення взаємозалежності країн, регіонів і субрегіональних економічних структур через інтенсифікацію товарної, фінансової, інвестиційної, валютної взаємодії. Остання фінансова криза майже в протилежних кінцях світу хоча і в негативному плані, але дуже наочно і однозначно підтвердила вагомість і впливовість цього фактора.

У позитивному плані важливою є зростаюча міжнародна мобільність факторів і результатів виробництва. Сучасні тенденції інтернаціоналізації кількісно проявляються, зокрема, у випередженні темпів зростання загального міжнародного товарообігу порівняно з темпами росту обсягів світового валового продукту, що є ознакою підвищення ролі світового ринку в розвитку будь-якої окремої країни. З одного боку, це стає додатковим каталізатором інтеграції національних ринків, а з другого – пред’являються дедалі жорсткіші вимоги до їх параметрів. Зокрема, неабиякою проблемою для країни, що виходить на світові товарні та фінансові ринки, є подолання жорсткої конкуренції при спробі створити (завоювати) свою нішу. Для досягнення успіху Україні, як і іншим країнам, необхідно реалізувати ретельно виважені та обгрунтовані рішення щодо напрямів спеціалізації свого господарського комплексу. Принцип «всього – потроху», який можна було сповідувати у минулому, сьогодні неприйнятний для утвердження своїх позицій на світовому ринку.

Безумовно, напрями глобальних зрушень у сучасній економічній системі світу визначають країни-лідери за обсягами ВВП: США – близько 21%, країни ЄС – приблизно 12%, Японія – 8%, Китай – 7% (за прогнозами Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської Академії наук, у 2015 році на США буде припадати 18%, країни ЄС – 16%, Японію – 7%, Китай – 10%). З цієї точки зору матиме місце багатополюсність світової економічної системи, а отже й відповідна передумова для проведення іншими країнами диференційної геоекономічної політики.