Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Бойові отруйні речовини




Читайте также:
  1. Агрегатний стан речовини - газ
  2. Вибухове перетворення речовини
  3. Вогнегасником називається переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини.
  4. Вогнегасні речовини.
  5. Гасіння пожеж на об'єктах, де використовуються радіоактивні речовини
  6. Завдання 2. Техніка безпеки. Знаки небезпеки для позначення вантажів, що містять небезпечні речовини. Кольори та знаки безпеки та небезпек.
  7. Запалювальні речовини, що містять окислювач
  8. Запалювальні речовини, що не містять окислювач
  9. Надзвичайно швидке хімічне перетворення речовини, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу, називається ВИБУХОМ.

Це токсичні хімічні сполуки, які завдяки певним властивостям можуть бути застосовані для ураження людей, тварин, тривалого зараження місцевості. Вони становлять основу хімічної зброї.

Хімічну зброю застосовували в багатьох війнах. У ході першої світової війни німецькі війська 22 квітня 1915 р. у районі м. Іпр (Бельгія) провели першу газобалонну атаку, внаслідок якої тільки в перші години загинуло близько 6 тис. чоловік, а 15 тис. зазнали отруєння різної сили. Надалі хімічна зброя широко застосовувалась країнами, що воюють. За період війни загальна кількість уражених отруйними речовинами становила близько 1 млн чоловік.

Після закінчення першої світової війни, під тиском громадської думки, в 1925 р. представники 27 держав у Женеві підписали "Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів". Цей протокол ратифікували або приєднались до нього понад 100 країн світу.

Проте зафіксовано випадки порушень Женевської угоди. В 1935-1936 рр. Італія у війні з Ефіопією провела до 20 хімічних атак, у 1937-1943 рр. японські війська у війні проти Китаю застосовували різні хімічні та бактеріологічні засоби. Подібні випадки масового використання хімічної зброї зафіксовано під час війни у Кореї. Внаслідок застосування у В'єтнамі під час ведення бойових дій більше ніж 100 тис. т хімічних речовин потерпіли майже 2 млн чоловік, знищено рослинність на 360 тис га і 0,5 млн га лісів.

Хімічна зброя і на сьогодні залишається в арсеналах збройних сил багатьох держав світу як зброя масового знищення. Нині бойові отруйні речовини, завдяки їх доступності, застосовуються терористичними організаціями для проведення терористичних

 

актів. Окремі інциденти із застосування бойових отруйних речовин (БОР) були на початку 70-х років у США, Чілі. Наймасштабніші теракти з використанням БОР проведено членами релігійної секти "Аум сенріке" в Японії протягом 1994-1995 рр. Так, 20 березня 1995 р. терористи майже одночасно о 8-й годині ранку на п'яти лінях токійського метрополітену застосували отруйну речовину зарин. При цьому отруєння різного ступеня складності дістали близько 4 тис. чоловік, 12 — зазнали смертельних уражень.



Погрози застосування хімічних отруйних речовин з боку терористів різних угруповань продовжуються.

Бойові отруйні речовини класифікують за тактичним призначенням, швидкістю виникнення уражальної дії, тривалістю зберігання і фізіологічною дією на організм.

За тактичним призначенням отруйні речовини поділяють на смертельні, тимчасової дії і подразливі.

За швидкістю виникнення уражальної дії БОР бувають швидко- і повільнодіючі. Швидкодіючі БОР не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або втрати працездатності (боєздатності). Це — зарин (GВ), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлорціан (СК), Сі-Ес (СS), Сі-Ар (СR).

Повільнодіючі БОР мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час. До них належать Ві-Ікс (VХ), іприт (НD), фосген (СG), Бі-Зет (ВZ).

Залежно від тривалості зберігання уражальної дії БОР поділяють на стійкі — уражальна дія зберігається кілька годин або діб (Ві-Ікс, зоман, іприт), і нестійкі — уражальна дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.

За фізіологічною дією БОР поділяють на шість груп — нервово-паралітичної дії (фосфорорганічні ОР): зарин, зоман, Ві-Ікс; шкірно-наривні: іприти; загальноотруйні: синильна кислота, хлорціан; задушливі: фосген; психохімічні: Бі-Зет; подразливі: хлорацетофенон, адамсит, Сі-Ес, Сі-Ар.



Бойові отруйні речовини нервово-паралітичної дії — це безбарвні рідини без запаху. Значно відрізняються одна від одної за леткістю, стійкістю і токсичністю. Але всі вони діють на центральну нервову систему, спричинюють судоми, параліч і смерть.

 

Зарин — нестійка ОР, швидко випаровується. Питома маса 1,1 г/см3, температура кипіння 158 °С, температура замерзання мінус 56 °С. Добре розчинний у воді, жирах і органічних розчинниках, вступає в реакцію з водними розчинами лугів, аміаку та іншими речовинами лужного характеру. Гідроліз зарину при звичайній температурі відбувається повільно, що і зумовлює тривале зараження водних джерел.

Зарин — дуже токсична отруйна речовина. Має яскраво виражений міотичний ефект (звуження зіниць очей). Середня смертельна токсична доза при вдиханні протягом 1 хв становить 0,01 мг/л. Має кумулятивну дію. Застосовують у стані пари. Першими ознаками ураження зарином є: міоз (світлобоязнь), утруднене дихання, біль у грудях. Захист — фільтрувальний протигаз і захисний одяг.

Ві-Ікс — стійка отруйна речовина, погано розчиняється у воді, добре — в органічних розчинниках. Питома маса 1,1 г/см3, температура кипіння 300 °С, температура замерзання мінус 50 °С. Стійкість на місцевості влітку — до одного тижня, взимку — до місяця і більше. Бойовий стан — аерозоль. Ві-Ікс здатний уражати людей, захищених протигазом, крізь шкіру й одяг. Симптоми ураження Ві-Ікс подібні до симптомів ураження зарином. Однак токсичність Ві-Ікс набагато вища. Середня смертельна інгаляційна токсична доза 0,01 мг/л, у разі дії крізь шкіру — 7 мг на людину.



Зоман за більшістю своїх властивостей займає проміжне місце між зарином і Ві-Ікс. Малорозчинний у воді, стійкіший, ніж зарин, і в п'ять разів токсичніший за нього, але менш отруйний, ніж Ві-Ікс.

Афін є антидотом для отруйних речовин нервово-паралітич-ної дії. Він входить до комплекту індивідуальної аптечки (АІ-2).

Бойові отруйні речовини шкірно-наривної дії — іприт — безбарвна масляниста рідина, малорозчинна у воді і добре розчинна в органічних розчинниках (бензині, гасі, бензолі, дихлороетані та ін.). Легко проникає у пористі матеріали, пофарбування, гумові вироби тощо. Густина 1,3 г/см3, температура кипіння становить 217 °С. Температура замерзання — від -4 до -14,5 °С. Стійка отруйна речовина. Стійкість на місцевості влітку — від 7 до 14 днів, взимку — місяць і більше. Стан бойового застосування — пара і краплі. Для іприту властива різнобічна

 

фізіологічна дія на організм. У скрапленому вигляді уражає шкіру, очі, органи дихання і легені, при потраплянні з їжею та водою в організм уражає стравохід. Пара іприту з концентрацією 4*10-3 мг/л призводить до токсичного набряку легенів; концентрація речовини 1*10-3 мг/л спричинює запалення очей, а 0,1 мг/л — втрату зору.

Середня смертельна токсична доза при вдиханні пари іприту протягом двох хвилин — 0,3 мг/л, при дії на шкіру скрапленого іприту — 5 г на людину.

Прикмети ураження шкіри: почервоніння через 2...6 год, утворення пухирів (через 24 год), виразок (через 2...З доби). Виразки гояться тривалий час — до одного місяця. Антидотів проти іприту немає.

Бойові отруйні речовини загальноотруйної дії уражають органи дихання.

Синильна кислота — рухлива безбарвна рідина із запахом гіркого мигдалю. Питома маса 0,7 г/см3, температура кипіння 26 °С, температура замерзання мінус 14 °С. Бойовий стан — пара. Середня смертельна токсична доза при вдиханні пари — 2 мг/л при однохвилинній експозиції.

З водою синильна кислота змішується в усіх пропорціях, легко розчиняється у спиртах, бензині та інших розчинниках. У природі синильна кислота міститься в рослинах, наприклад в ядрах кісточок вишень.

Синильну кислоту використовують при одержанні амінокислоти та різних речовин, наприклад акрилонітрилу, які необхідні у виробництві пластмас, а також як фунігант — засіб боротьби із шкідниками сільського господарства.

Прикмети ураження: гіркота і металевий присмак у роті, нудота, головний біль, задишка, судоми. Смерть настає від паралічу серцевого м'яза. Антидотами проти синильної кислоти є амілнітрит, пропілнітрит.

Хлорціан має подібні токсичні властивості, але, крім цього, спричинює подразнення очей та органів дихання.

Бойові отруйні речовини задушливої дії уражають легені, спричинюють припинення дихання або його порушення.

Фосген при температурі вище ніж 8 °С — газ, що має запах прілого сіна, важчий від повітря в 3,5 раза. Фосген, як і інші

 

 

БОРзадушливої дії, уражає легені, спричинюючи їх набряк. Середня смертельна токсична доза — 3,2 мг/ л при однохвилинній експозиції.

Прикмети ураження: слабке подразнення очей, сльозотеча, запаморочення, загальна слабкість. Після виходу ураженого із зараженої атмосфери ознаки зникають і настає період прихованої дії 4-5 год, за який розвивається набряк легенів. Смерть настає через дві доби. Має кумулятивну дію. Антидотів проти фосгену немає.

Бойові отруйні речовини психохімічної дії тимчасово виводять з ладу людей, мають специфічну дію на нервову систему.

Бі-Зет — білий кристалічний порошок з густиною 1,8 г/см3, температура кипіння становить 412 °С, температура плавлення 190 °С. Бойовий стан — аерозоль. Ураження•— через органи дихання або шлунково-кишковий тракт. Має період прихованої дії 0,5...3,0 год.

Ознаки ураження: порушення функцій вестибулярного апарату, блювання, заціпеніння, загальмування мови. Потім настає період галюцинацій і збудження. В такому стані людина не може приймати виважених рішень, що адекватні ситуації.

Бойові отруйні речовини подразливої дії уражають чуттєві закінчення сльозових оболонок очей і верхніх дихальних шляхів. З цієї групи найвідоміші Сі-Ес і Сі-Ар.

Сі-Ес — білий кристалічний порошок, помірно розчинний у воді, добре — в ацетоні та бензолі. Температура кипіння 315 °С, температура плавлення 95 °С, густина 1 г/см3. Бойовий стан — аерозоль.

При концентрації аерозолю Сі-Ес у повітрі 5*10-3 мг/л особовий склад миттю виходить з ладу. При вищих концентраціях Сі-Ес спричинює опіки відкритих ділянок шкіри і параліч органів дихання.

Ознаки ураження: біль в очах і грудях, сльозотеча, кашель, нежить. Після виходу із зараженої атмосфери симптоми з часом зникають. Особливе в ураженні Сі-Ес — виникнення у людей страху повторного ураження цією отруйною речовиною.

Сі-Ар — тверда кристалічна речовина. За своїми токсичними властивостями в основному подібна до Сі-Ес, але токсичніша.

 

Бінарні отруйні речовини (БОР) — це гази (суміші) різних типів, але всі вони складаються із відносно нешкідливих (малотоксичних) компонентів, які після змішування дають високотоксичні отруйні речовини. Тут термін БОР означає "складається із двох частин". Під цим терміном розуміють не нові, невідомі БОР, а нові сполучення уже відомих ОР.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 46; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.014 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты