Вірусні захворювання

Віруси (від лат. virus — отрута) — надмалі (30...300 нм) неклітинні частинки, що складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки. Вони паразитують всередині клітини, використовуючи ферментативний апарат і переводячи її на синтез вірусних частинок — варіонів. Вірусам властива фільтрованість, тобто вони проходять крізь фільтри.

Вірусними захворюваннями є віспа, сказ, грип, енцефаліт, кір, свинка, краснуха, гепатит, СНІД, ящур та ін.

Віспа. Стародавні рукописи донесли до нас описи страшенних епідемій віспи, в яких загинуло до 40 % хворих. Початок боротьби з цим недугом поклав англійський вчений Едуард Дженнер, який у 1796 р. запропонував свій метод боротьби — щеплення проти віспи, а матеріал для щеплення назвав вакциною. Але тільки у 1980 р. ВООЗ заявила про те, що віспа підкорена. Тепер дітям, що народились після 1980 р., не роблять щеплень проти віспи.

Сказ — смертельна хвороба людини і тварин, відома здавна. Частіше сказ буває у собак. Хворіють вовки, коти, пацюки, ворони та інші тварини і птиці. Єдиний надійний спосіб — щеплення. Перше щеплення проти сказу зроблено Луї Пастером у 1885 р. Хвору на сказ людину вилікувати неможливо. Прихований період хвороби триває від 8 діб до 1 року. Тому як тільки Вас укусила тварина, треба зразу звертатись до лікаря. Всім тваринам слід робити щорічне вакцинування проти сказу.

У 1986 р. у Великобританії спалахнула епідемія губчастої енцефалопатії великої рогатої худоби (коров'ячого сказу). Коров'ячий сказ спричинюють збудники, що належать до класу пріонів — модифікованих білків. Вони витримують кип'ятіння протягом трьох годин, довго зберігаються у висушеному матеріалі. При 40 °С декілька років не втрачають свою активність, 12-відсотковий розчин формаліну не впливає на їхню життєдіяльність.

Надзвичайно стійкі до УФ і ІЧ випромінювань і до будь-яких відомих дезифікантів. Інкубаційний період від 5 до 35 років.

Потрапляючи в організм людини або тварини, пріон руйнує ЦНС, паралізує тіло, приречує живі істоти на муку та смерть.

Грип — гостре вірусне захворювання дихальних шляхів з групи інфекційних. Назва хвороби "грип", або "інфлуенца", відображає ідемічний характер захворювання. На сьогодні немає надійних щеплень проти грипу. Вакцина, виготовлена проти однієї форми грипу, неефективна проти збудника іншої. У XX ст. людство пережило три епідемії грипу. В січні 1918 р. в Іспанії з'явилось повідомлення про епідемію грипу, що став називатися "іспанкою". Вона обійшла всю земну кулю і заразила майже 1,5 млрд населення (обминула тільки деякі острови в океані). Загинуло до 20 млн чоловік, тобто більше, ніж у першу світову війну. Кількість епідемій грипу, як не дивно, з кожним століттям збільшується. В XV ст. було чотири епідемії, у XVII ст. - 7, у XIX ст. вже 45! Що очікувати людству у XXI ст.?

СНІД. У 1981 р. у Сан-Франциско (США) були виявлені люди, що хворіли незвичайними формами запалення легенів і пухлинами. Захворювання закінчувалося смертю. З'ясувалося, що у цих хворих був різко ослаблений імунітет (захисні властивості організму). Ці люди помирали від мікробів, які у звичайних умовах спричинюють лише легку недугу. Хворобу назвали СНІД — синдром набутого імунодефіциту. Хвороба спричинюється вірусом імунодефіциту людини — ВІЛ. Термін "синдром" означає сукупність симптомів хвороби, "імунний дефіцит" — ураження імунної системи, що зумовлює її недостатність; "набутий" означає, що хвороба виникла не при народженні.

Встановлено, що вірус СНІДу передається під час переливання крові нестерильними шприцами, статевим шляхом, а також під час годування дитини молоком матері. Вірус не передається повітряно-крапельним шляхом, через кишково-шлунковий тракт та потискання рук.

Перші півроку, рік, а іноді й декілька років після зараження у людини не помітно ніяких ознак хвороби, але вона є джерелом вірусу і може заразити оточуючих.

Ланцюжок ВІЛ нараховує п'ять стадій. Перша — інфікований переживає момент гострої інфекції, схожої на грип, тривалістю

2-3 тижні. Потім все проходить без наслідків. Друга — людина стає носієм вірусу і відчуває себе практично здоровою. Це триває приблизно років п'ять. Третя — у хворого збільшуються лімфовузли у різних частинах тіла. Це триває 2-2,5 роки. Четверта — інфікований часто хворіє і далі, на заключній п'ятій стадії настає смерть.

До цього часу ліків проти СНІДу не знайдено, тому СНІД називають чумою XX ст.

Найуразливіша група для ВІЛ-інфекції — підлітки, які не мають інформації про цю страшну хворобу. Носіями інфекції є 15-20-літні хлопчики і дівчата. Вина — наркотики і сексуальні зв'язки. Уникнути цієї хвороби можна тоді, коли знаєш про неї практично все. В Україні ВІЛ-інфікованих на 2001 рік до 200 000 осіб. В Європі Україна вважається центром інфекції ВІЛ. Але це вершина айсберга, тому що багато людей не знають, що вони хворі.

Рикетсії — група мікроорганізмів, що мають вигляд дрібних паличок або парних коків. Розмножуються у клітинах (як і віруси). Вони є збудниками ряду хвороб (висипний тиф, ку-лихоманка та ін.) у людини і тварин. Ку-лихоманка (рикетсіоз) — гостра інфекційна хвороба людей і тварин, спричинена рикетсіями. Ознаки хвороби: головний біль, слабкість, біль у м'язах. У тварин проходить без симптомів. Людина заражається від тварин.

Гриби — одно- або багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження. Хвороботворні гриби спричинюють хворобу людей, тварин і рослин. Спори грибів стійкі до висихання, сонячних променів і дезінфекційних речовин. Серед захворювань людей, що спричинюються патогенними грибами, є такі тяжкі інфекційні захворювання, як кокцидиомікоз, гістоплазмоз, герпес та інші глибокі мікози.

Токсичні гриби призводять до харчових отруєнь людей і тварин мікотоксинами. Найотруйніший гриб у світі — бліда поганка. Отрута її не руйнується ні під час кип'ятіння, прожарювання, ні під час оброблення іншими способами. Цей гриб становить смертельну небезпеку для людини. Людина може отруїтися червоним мухомором, але смертельні випадки трапляються рідко. Майже всі їстівні гриби мають своїх неїстівних або отруйних двійників.

На життя людей впливають гриби — паразити рослин. Кожний рік людство втрачає через гриби до однієї п'ятої частини світового врожаю рослин. Паразитичний гриб фітофтора уражає картоплю, томати, гриб-паразит споринья — колоски жита, а у людини спричинює тяжке захворювання "антонів вогонь".

Бактерії, гриби можуть також згубно діяти на харчові продукти, нафтопродукти, майно, оптичні прилади, електронне обладнання і зумовлюють швидке руйнування їх.

Спірохети — це мікроорганізми, клітини яких мають форму тонких ниточок. Живуть у ґрунті, стоячих і стічних водах. Заразними є спірохети — збудники сифілісу, лептоспірозу, поверненого тифу та інших хвороб.

Принцип нормування бактеріологічних забруднень реалізується на основі прямих і непрямих показників. Прямі методи визначають залежність між фактом захворювання і встановленням відповідних патогенних мікробів. Однак через тривалий інкубаційний період і порівняно малу частоту захворювання прямі методи визнані недостатньо надійними. Тому використовують непрямі показники за допомогою бактеріального нормування якості води. Одним з непрямих показників небезпечного для здоров'я бактеріального забруднення води є загальна кількість бактерій, які виросли на поживному середовищі з 1 мл нерозведеної води (не більше 100 бактерій в 1 мл). Другим непрямим показником є кількість кишкових паличок у 1 л води (не більше трьох кишкових паличок в1л води).

В організмі людини є різноманітні мікроорганізми. Одні є безпечними, інші можуть бути корисними. Патогенні мікроби різняться тим, що виділяють ферменти, які розкладають кров'яні тільця, м'язи, слизові оболонки і порушують нормальний стан організму. Особливу небезпеку створюють патогенні мікроби, що виділяють сильнодіючі отрути (токсини). Мікроби потрапляють в організм людини трьома шляхами: через дихальні органи, травний тракт і шкіру. Носіями патогенних мікробів можуть бути тварини, комахи.

Людина має добрий природний захист від патогенних мікроорганізмів. Перша лінія захисту — шкіра. Поранення шкіри відкриває мікробам шлях до організму. В носовій порожнині мікроорганізми затримуються ворсинками. В ротовій порожнині

бактерії затримуються слиною, в якій є бактерицидна речовина лізоцим. Він розчиняє стінки кліток деяких бактерій і знищує їх. Якщо мікроби все ж таки потрапляють в організм, то їх чекає кисле середовище, що знищує більшу частину мікроорганізмів. Деякі мікроби все-таки потрапляють у кишечник. Білі кров'яні тільця (лейкоцити) здатні активно захоплювати і поглинати інорідні мікроби, що потрапили в організм людини. Це явище І.І. Мечников назвав фагоцитозом, а білі кров'яні тільця — фагоцитами. На цій основі розроблено фагоцитарну теорію імунітету. Імунітет буває набутим і природним, тобто вродженим.

У боротьбі з мікробами велике значення має гігієна. Ефективним засобом боротьби з мікробами є дезінфекція та її складові: дезинсекція — боротьба з комахами і дератизація — боротьба з гризунами. Для дезінфекції застосовують препарати — інсектициди. Дератизацію проводять за допомогою механічних, хімічних і біологічних засобів. Як дезінфекційні засоби використовують йод, ультрафіолетові промені, хлор тощо. Дезінфекція є безпосереднім засобом у боротьбі з мікробами.