Нервово-психічні перевантаження

До нервово-психічних перевантажень належать розумові, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Розумові перевантаження найчастіше виникають в осіб розумової праці, що пов'язані з керуванням виробничим процесом і творчою діяльністю, в основі яких лежать сприймання, переробка, передача інформації і прийняття рішень. Розумовій праці притаманні мала рухливість, вимушена одноманітна поза, що спричинює погіршення функцій зорового аналізатора (гостроти зору, стійкості ясного бачення, зорової працездатності).

Розумовій праці властивий і найвищий ступінь напруження уваги: під час читання спеціальної літератури напруження майже удвоє вище, ніж під час водіння автомобіля в місті, і в 5-10 разів вище, ніж при виконанні багатьох видів механізованої фізичної роботи. Процес професійно спрямованої діяльності часто триває і після формально завершеного дня. Розвивається особливий стан організму — вимога, яка може перейти у перевтому. При розумовій праці стан перевтоми характеризується тим, що немає повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, порушується сон (з'являється безсоння), знижується опір несприятливим факторам довкілля, підвищується нервово-емоційна збудливість.

Перенапруження аналізаторів в процесі роботи притаманне багатьом професіям. Перенапруження слухового аналізатора супроводжується виконанням робіт у цехах з інтенсивним шумом, тривалим перебуванням у місцях з інтенсивним шумом. Перенапруження зорового аналізатора можливе під час робіт, пов'язаних з тонким зоровим контролем.

Монотонність праці може створювати неправильно організована робота на конвеєрі або з обслуговування інших механізмів, приладів (наприклад, транспортерів) тощо. Переміщення виробів транспортною стрічкою конвеєра і необхідність виконання працівником легкої роботи, дрібних, одноманітних операцій, а також операцій, що часто повторюються з постійним темпом, тривале перебування в одній позі (наприклад, сидячи) визначають монотонність праці.

В умовах тривалої безперервної роботи порушуються насамперед складні функції психічної діяльності, що потребують творчої активності, але зберігаються прості, доведені до автоматизму навики. Тому в ситуаціях, що вимагають критичного аналізу обстановки, а не стандартних рішень і дій, можуть виникнути грубі помилки.

Під впливом одноманітної роботи у людини виникає загальмований стан, що характеризується апатією, млявістю, появою відволікальних думок, які не стосуються виконуваної роботи. Багато нещасних випадків на робочих місцях пов'язують із загальмованим станом працівника.

Емоційні перевантаження працівників можуть виникати під час аварій, порушення ритмічності процесів, графіків роботи, коли немає сировини або вона неякісна, невідповідні умови праці. Емоційні перевантаження людей можуть бути наслідком поганого мікроклімату в колективі, коли немає злагодженості в роботі трудового колективу.

Вплив фізичних і нервово-психічних перевантажень під час роботи може спричинити фізіологічне зрушення в організмі працівників, що призводить до втоми, зниження працездатності, а в разі тривалого впливу, залежно від чинника, — до захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, органів слуху, зору.

Підвищити працездатність, знизити несприятливу дію цих чинників можна за допомогою комплексу заходів:

1. Механізація та автоматизація трудомістких операцій. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт обов'язковий для вантажів масою понад 50 кг, а також при підійманні їх на висоту понад 3 м. Розвантаження і навантаження вручну допустимі при невеликих обсягах робіт.

Переважним є використання: автоматизованих технологічних ліній; системи пневмо- та аерозольтранспорту для переміщення продуктів; засобів механізації — штабелеукладачів, електронавантажувачів, стаціонарних і пересувних стрічкових конвеєрів тощо, а також впровадження безтарного зберігання сировини і готової продукції.

2. Неухильне виконання законодавства щодо гранично допустимих норм навантаження для працівників.

3. Створення умов праці відповідно до вимог щодо параметрів мікроклімату, шуму, вібрації, вмісту шкідливих речовин і пилу, нормативних рівнів освітлення на робочих місцях і т. ін.

4. Раціональний режим праці й відпочинку (ритмічна праця, що рівномірно виконується протягом зміни, місяця, року).

5. Виконання вимог ергономіки щодо обладнання робочого місця. Робочі місця, на яких роботи виконуються сидячи, мають бути обладнані раціональними меблями. У конструкції обладнання слід передбачити пряме і вільне положення корпуса тіла працівника або нахил його вперед не більше ніж на 15°. Щоб зручно було підходити до обладнання, треба передбачить простір навколо нього розміром не менше ніж 150 мм у глибину, 150 мм у висоту і 530 мм у ширину.

6. Психофізіологічні заходи щодо зниження втоми спрямовані на естетичне оформлення виробничих приміщень, обладнання, раціональне пофарбування і достатнє освітлення приміщень, використання музики.

Колір для пофарбування стін приміщень добирають з урахуванням характеру роботи, що виконується, дії інших несприятливих чинників, географічної орієнтації приміщень.

Зелений колір нейтрально діє на нервову систему людини. Сині й блакитні тони гальмують ЦНС, але мають використовуватись у шумних цехах, в робочих приміщеннях із значним виділенням теплоти. Теплі тони — рожевий, жовтий — можуть бути використані у холодних приміщеннях. Червоний і жовтий кольори застосовують як сигнально-попереджувальні.

Зниженню втоми сприяє використання функціональної музики. Така музика має сприйматися на слух легко, "бездумно". Численні наукові дослідження підтверджують, що музика може значно впливати на функціональний стан людини. Вона формує певні почуття та настрій, викликає такі фізіологічні реакції в організмі, які знімають нервово-емоційне напруження, нормалізують глибину дихання і м'язовий тонус. Було виявлено, що приємна музика сприяє глибокому розслабленню або, навпаки, тонізує та мобілізує. На підприємствах, де музику застосовують з урахуванням специфіки виробництва та побажань працівників, вдається на кілька відсотків підвищити продуктивність праці, поліпшити її якість, знизити травматизм.

Найпопулярнішими є сеанси вербально-музичної психотерапії для відновлення резервів організму, заспокоєння, зняття напруження, тривоги, поліпшення настрою. Успіх сеансів вербально-музичної психорегуляції значною мірою визначається правильним добором музичних творів та якістю звучання.

Щоб заспокоїти, зняти наслідки стресу, добирають музику з м'якими ритмами, мелодійну, тиху, спокійну, плавну. Прикладами таких творів можуть бути: "Адажіо" Вебера (для струнного оркестру), "Прелюдія до мажор" Баха (з першого тому), "Пасторальна симфонія № 6" Бетховена (друга частина), антракт до третьої дії опери Бізе "Кармен", хор пісень з опери Бородіна "Князь Ігор", вступ до опери Вагнера "Лоенгрін", антракт до п'ятої картини балету Глазунова "Раймонда" (для симфонічного оркестру), вальс Крейслера "Муки любові " для скрипки або фортепіано.

Важливо також відібрати відповідний вербальний матеріал та узгодити його з музичним. Залежно від стану і побажань працівників діапазон буває дуже великий: від простого прослуховування музики без словесного супроводу до повного сеансу "навіяного" відпочинку під музику, що звучить тихо. За аналогією між хвильовою природою музики і світловими відчуттями співвідносять високочастотні звуки та високочастотні світлові випромінювання (наприклад, фіолетові частини світлового спектра). Низькочастотним звуком треба поставити у відповідність відтінки з червоної ділянки спектра. Тобто на кожний відтінок мелодії (музики) припадатиме окремий колір: високі звуки асоціюються з чимось світлим, радісним, невагомим, а низькі звуки пов'язуються з темними сутінками, з грізними, темними, важкими відчуттями.

Ефект від прослуховування такої музики полягає у зростанні образності уявлень, посиленні логічних здібностей, усуненні почуття непевності у собі та страху.