Три гілки державної влади

Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову гілки є чи не найбільшим набутком світової демократії.

Законодавча влада (парламенти) є владою представницькою, такою, що обирається народом з числа його представників. На державному рівні вищим і єдиним законодавчим органом є парламент, у нас — Верховна Рада. її завдання — творити закони для всієї країни, її громадянства; виконання і дотримання їх — святий обов'язок кожного громадянина, хоч би яку високу посаду він обіймав в ієрархічній піраміді державного управління.

У регіонах своєрідною місцевою законодавчою владою є представницькі органи — ради депутатів обласного, міського, районного та сільського рівнів. Вони можуть приймати рішення, що не суперечать законам країни, обов'язкові для виконання на території регіону.

Виконавча влада — це побудований за вертикальним принципом (згори донизу) державний апарат чиновників, які призначаються парламентом або Президентом, а також місцевими представницькими органами, і покликані здійснювати практичне управління всіма сферами суспільного життя в країні, керуючись законами країни, указами та розпорядженнями президента, постановами вищого законодавчого органу та уряду. У державі виконавчу владу уособлюють Кабінет міністрів як вищий орган виконавчої влади з відповідними міністерствами та їхніми структурами; в областях, містах і районах — державні адміністрації відповідного рівня. Кабінет міністрів у межах, передбачених відповідними статтями Конституції та Законами.

Судова влада, представлена в центрі Конституційним, Верховним судами та спеціалізованими судами, зокрема, Вищим Господарським (раніше називався Арбітражним) та Вищим Адміністративним судами. В областях, містах, районах судочинство здійснюється відповідно місцевими судами.

Ст. 168

Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території держави. За Конституцією суди в Україні незалежні, делегування їхніх функцій, як і привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, не допускаються.

Генеральна прокуратура та прокуратури регіональні, що складають окрему структуру, стоять певною мірою осібно в системі українського правосуддя, на неї покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді, нагляд за дотриманням законодавства в усіх сферах життя, в тому числі правоохоронними органами, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.

Такий поділ влади на три гілки — законодавчу, виконавчу та судову, — незалежні одна від одної, є важливою демократичною домінантою. Вона дає можливість створити гнучкий баланс противаг, щоб жодна з гілок не могла зосередити у своїх руках абсолютну владу в державі, тобто узурпувати її.

Останнім часом у країні обговорюється необхідність адміністративної реформи. Така потреба справді назріла. Щоправда, проекти, які стали почасти відомі громадськості, викликають з її боку гостру критику. Якщо така реформа відбудеться, то вона внесе відповідні зміни в органи влади, надто на місцях.