Слово — зброя, мас-медіа — поле політбоїв

Велика наша поетеса Леся Українка вбачала у мові ефективний засіб боротьби за правду і справедливість. Бути зброєю — вище призначення мови. Ще наприкінці XIX століття поетеса зверталася:

Ти моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова...

І конкретизувала:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!²¹⁰

Ця метафорична гіпербола надзвичайно точно передає суть і значення мови — засобу людського спілкування. З легкої руки поетеси афоризм «Слово — зброя!» ось уже понад сто років побутує в середовищі творчої, інтелігенції. Так називалася свого часу і стінна газета факультету журналістики Київського державного (тепер - національного) університету імені Тараса Шевченка в 60 70 роках минулого століття. Довжелезний, на весь коридор жовтого корпусу, сувій ватманського паперу, помережаний творами студентів, став стартовим майданчиком у країну красного письменства для багатьох згодом відомих публіцистів, прозаїків, поетів, серед яких імена Василя Симоненка, Бориса Олійника, Миколи Сома та багатьох інших.

Слово може все: піднести людину і знищити її, вселити віру в перемогу і кинути у прірву зневіри, надихнути на подвиг і підштовхнути до зради. Чесне й об'єктивне слово завжди стоїть на сторожі Правди і Справедливості. І коли журналістику називають четвертою владою, то саме завдяки силі правдивого і пристрасного слова.

В усіх видах мас-медіа, надто — у друкованих, слово є основним будівельним матеріалом. Звідси — і його вплив на споживача інформації, і його значення для формування громадської думки, і його сила в боротьбі з негараздами суспільного життя. Звідси й усталене сприйняття преси і журналістики як четвертої влади.

___________________

²¹⁰Див.: Леся Українка. Твори в чотирьох томах. — Т. 4. — К.: Дніпро, 1981. — С 186, 187.

Ст. 289

Можливості слова, якщо воно небайдуже, правдиве та пристрасне, справді здатні творити дива. Можу навести чимало прикладів, коли газетні публікації у «Вечірньому Києві» не тільки викликали зливу читацьких відгуків, не тільки допомагали окремим людям добитися справедливості, а й суттєво впливали на життя столичної громади.

Щорічна редакційна пошта досягала 150 тисяч листів і була невичерпним джерелом нових тем, цікавих адрес, слушних пропозицій, гострих критичних зауважень.

Фестивалі «Вечірки», які проводилися п'ять років поспіль, а їхні сценарії та організація попередньо обговорювалися на газетних сторінках, стали улюбленими родинними святами киян і збирали на площі, стадіони, парки столиці до мільйона людей.

Серія кореспонденцій під рубрикою «Афери київської влади» стала приводом до кабмінівської перевірки і коштувала Леоніду Косаківському крісла мера.

Так само позбувся портфеля міністра оборони України Валерій Шмаров після критичних публікацій про його діяльність та висвітлення зініційованого ним судового процесу проти газети.

Роль і значення інформаційного впливу на суспільну свідомість зросли наприкінці XX — початку XXI століття внаслідок небаченого розширення медіа-поля, запровадження новітніх інформаційних технологій, удосконалення матеріально-технічної бази інформатики. Засоби масової інформації поляризувалися відповідно до фінансової та адміністративної залежності або готовності продатися за першим покликом. Тому медіа-простір став дзеркальним відображенням політичної боротьби в суспільстві. Інформаційний ресурс як похідний від адміністративного став широко використовуватися під час таких загальнодержавних кампаній, як референдуми, президентські, парламентські та місцеві вибори. Власне, політична боротьба стала все більше набирати форм боротьби медійної. Велися справжні інформаційні війни без правил і моралі, з використанням дезінформації, зливу компроматів, із замовчуванням та перекручуванням фактів. Слово правило за основну зброю — як щирої правди, так і найбрутальнішої брехні. Ареною ж протистояння став інформаційний простір. Такі інформаційні війни можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Ст. 290