ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Україна є суверенна і незалежна Демократична, соціальна правова держава. Конституція України, cm. 1

На сучасному етапі розвитку державності в більшості країн світу на перший план висунулася проблема співвідношення громадянського суспільства та держави, зокрема, правової держави, їх взаємної залежності та взаємного впливу. Зрос-

тання інтересу до цієї проблеми викликане тим, що станов­лення правової держави, її функціонування й розвиток нерозрив­но пов'язані з формуванням і вдосконаленням громадянського суспільства. Обумовлена розвитком самого суспільства правова держава стала можливою лише як результат народження грома­дянського суспільства. Тому важливо з'ясувати сутність і взає­мозв'язок громадянського суспільства й правової держави.

Категорію громадянського суспільства вчені трактують, спираючись на наукову традицію, що йде від Дж. Локка, М. Монтеск'є, А. Токвілля, І. Канта, Ф. Гегеля. Певне місце вона посідала і в марксизмі. Концепція співвідношення гро­мадянського суспільства і держави розроблялась також укра­їнською політичною думкою. У найбільш розвинутій формі її представив В'ячеслав Липинський.

Сам термін "громадянське суспільство" вживається в широко­му і вузькому значеннях. У широкому значенні громадянське суспільство включає всю ту частину суспільства, яку не охоплює держава чи її структури, тобто все те, до чого "не доходять руки" держави. Воно виникає і видозмінюється в процесі природно-історичного розвитку як автономна, безпосередньо незалежна від держави сфера. Громадянське суспільство в широкому зна­ченні сумісне не тільки з демократією, але й з авторитаризмом, і лише тоталітаризм повністю або частково поглинає його полі­тичною владою.

Громадянське суспільство у вузькому, власному розумінні нерозривно пов'язане з правовою державою, вони не існують одне без одного. Громадянське суспільство представляє со­бою різноманіття взаємовідносин вільних і рівноправних ін­дивідів в умовах ринку і демократичної правової державності як неопосередкованих державою. Це сфера вільної гри при­ватних чи колективних інтересів та індивідуалізму, спонтан­ного самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян, яка захищається необхідними законами від прямого втручання й свавільної регламентації органами державної влади. Тобто, громадянське суспільство та правова держава ґрунтуються на суворому дотриманні законів, бо без надійної гарантії й захисту не можуть реалізувати права та свободи громадян.

Економічною основою громадянського суспільства є влас­ність в усій багатоманітності її форм, насамперед, приватна, кооперативна, асоційована, колективна тощо. Вона забезпе­чує реальну економічну свободу, без якої не може бути ні по­літичної, ні соціальної свободи. Й чим розвинутіше громадянське суспільство, тим ефективніша соціальна захи­щеність індивіда, тим ширші його можливості для самореалі-зації в різних галузях життєдіяльності суспільства.

Громадянське суспільство передбачає і, насамперед, гаран­тує законом вільний вибір форм економічного й політичного буття людини, утверджує пріоритет прав людини, виключає монополію однієї ідеології, одного світогляду, забезпечує сво­боду совісті. В такому суспільстві взагалі відсутня державна ідеологія. В політичному житті таке суспільство надає всім громадянам доступ до участі в державних і суспільних спра­вах. Тут держава та громадянин пов'язані взаємною відпові­дальністю за верховенство демократично прийнятих законів.

Громадянське суспільство — продукт буржуазної епохи і формувалося переважно знизу, спонтанно, як результат роз­кріпачення індивідів, їх перетворення із просто підданих держави у вільних громадян-власників, що мають власну гідність, і готові взяти на себе господарчу і політичну відпо­відальність.

' Громадянське суспільство має складну структуру, охоплює господарчі, економічні, сімейно-родинні, етнічні, релігійні і правові зв'язки, мораль, а також опосередковані державою політичні відносини між індивідами як первинними суб'єкта­ми влади, партіями, групами інтересів і т. д. В громадянсько­му суспільстві, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні (підпорядкованість), а горизон­тальні зв'язки — відносини конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами.

У сучасних умовах чітку грань між громадянським суспіль­ством і державою проводити стає все важче у зв'язку з тим, що держава все більше втручається в економіку та соціальні відносини. Однак, незважаючи на це, розподіл соціальної системи на громадянське суспільство і державу необхідний і потрібен насамперед для запобігання етатистським і тоталі­тарним тенденціям, своєчасного виявлення їх, забезпечення суверенітету народу щодо влади, свободи особи. Для постко­муністичних країн, зокрема, для України, формування грома­дянського суспільства — необхідна умова переходу до ринку і правової державності.

Розпочинати формування громадянського суспільства, при­родно, слід із власності, на ділі забезпечуючи можливість для утвердження та реалізації всіх її форм. А при цьому обов'яз­ково враховувати, що приватна власність має два боки. З од­ного боку, вона дає змогу людині, яка володіє власністю з надійним її захистом, набути економічної свободи, впевнено­сті в сучасному і майбутньому, гідно триматися перед будь-якою владою. В громадянському суспільстві, що ґрунтується на такій економічній основі й виступає як система, головною діючою особою є власник (співвласник) засобів виробництва або грошового капіталу, або акцій, або інформації, або просто робочої сили. Це свідчить про здатність приватної власності бути могутнім стимулом заінтересованої діяльності. З іншого боку, приватна власність позначена постійним прагненням самоприрощення, самопримноження, для чого нерідко вико­ристовуються будь-які засоби й методи, в тому числі крадіж­ки, насильства, війни... Саме цей бік приватної власності приніс людству неймовірні страждання та колосальні руйну­вання.

Тому формування громадянського суспільства в умовах сучас­ної України має спиратися на якнайповніше використання сві­тового досвіду, якнайефективнішу реалізацію прогресивної ролі приватної власності, функціонування демократичних політич­них інститутів, виключаючи будь-які суспільні сутички. Для цього в Україні є всі можливості, їх розумна реалізація вимагає: по-перше, законодавчого і реального затвердження рівних прав приватної, змішаної, акціонерної, кооперативної, колективної, державної власності, що передбачено Конституцією України; по-друге, гарантованого забезпечення всіх прав і свобод грома­дян та їх організацій; по-третє, створення правової держави, єдино спроможної захистити всі ці форми власності, всі права та свободи громадян, забезпечити цілісність країни та недотор­каність її кордонів, ефективний розвиток усебічних зв'язків з іншими державами та світовим співавторством.

Для встановлення повного народовладдя держава має бути підпорядкована суспільству, стати справжнім вираз­ником його інтересів, керуватися у своїй законодавчій діяльності загальнонародною волею.