Історичні рубежі в розвитку держави

Існуючи на протязі багатьох тисячоліть, держава змінюється разом з розвитком всього суспільства. В розвитку держави, виходячи з особливостей взаємовідносин держави і особи, втілення в державному устрої раціональності, прин­ципів свободи і прав людини можна виділити два етапи: традицій­ний і конституційний, а також проміжні стадії, що поєднують риси традиційних і конституційних держав.

Традиційні держави виникли та існували здебільшого стихійно, на основі звичаїв і норм, що сягають корінням в глибоку сиву давни­ну; вони мали необмежену владу над підданими, заперечували рівноправність всіх людей і не визнавали вільну особу як джерело державної влади.

Конституційні держави виникли на вищому, в порівнянні з ан­тичністю і середньовіччям рівні, розвитку суспільства. Ряд соціологів і політологів, аналізуючи розвиток конституційних держав, зважаю­чи на глибокі відмінності конституційних і неконституційних дер­жав, пропонують за античною традицією розрізняти держави лише за організаційно-публічною політичною владою, похідною від гро­мадянського суспільства і так або інакше йому підконтрольну. І хоча такий підхід не враховує загальні риси різного типу держав і не поді­ляється більшістю учених, все ж він обґрунтовано визначає межу, що відділяє сучасні конституційні держави від держав, за типом ус­трою і функціонування, зв'язаних з минулим. Поділ конституційних і неконституційних держав проходить по лініям ставлення до свободи та інших прав особи, пріоритету у взаємовідносинах особи, суспіль­ства і держави. Конституційний етап у розвитку держави зв'язаний з його підпорядкованістю суспільству і громадянам, з конституцій­ної окресленістю повноважень і сфери державного втручання, з пра­вовою регламентацією всієї діяльності держави і створенням кон­ституційних та інших гарантій прав людини.

Для об'єктивного відображення соціальних інтересів створюються політичні об'єднання, рухи, політичні партії, які включаються в зма­гання за оволодіння державним механізмом, тому що тільки з допо­могою його можна реалізувати свою волю. Поява поряд з державою політичних партій веде до зміни в структурі органів державної влади: формуються партійні фракції в парламентах, національних зібраннях, затверджується порядок формування уряду і заміщення посад за сис­темою партійних квот тощо. Вводиться мажоритарна і пропорційна виборчі системи, змінюється процес законотворчості (декілька читань законопроекту, розгляд законопроекту в комісіях та ін.). Держава і в сучасних умовах постійно розвивається: змінюються її форма, струк­тура, функції, взаємозв'язок з іншими елементами політичної системи.

У чому ж особливості держави як явища політичних відносин?

Держава характеризується найважливішими принципами, власти­востями, що виділяють її серед інших політичних інститутів.

По-перше, це загальний характер. Держава виступає універсаль­ною, невід'ємною організацією, що розповсюджує свою чинність на всю територію країни і на усіх громадян, які живуть на ній. Держава діє на основі і в межах встановлених нею ж самою законів.

По-друге, суверенність держави. Держава володіє найвищою і не­обмеженою владою у ставленні до суб'єктів, діючих в межах її кор­донів, інші держави повинні поважати принципи суверенітету і незалежності.

По-третє, примус. Держава уособлює публічну владу і підпоряд­ковує всіх, прояви інших суспільних влад. Вона єдина в суспільстві застосовує владні засоби, аж до примусу. Держава володіє спеціалі­зованими органами примусу, що застосовуються в ситуаціях, що виз­начаються законом. Масштаби державного примушення розповсюд­жуються від обмеження свободи до фізичного знищення людини. Можливість позбавити громадян вищих цінностей ~ життя і свобо­ди, визначають особливу дієвість державної влади. Для виконання функції примушення у держави є засоби: зброя та інші ресурси влади та органи - армія, поліція (міліція), служба безпеки, суд і прокуратура.

По-четверте, завдяки наявності спеціального професійного апарату, держава виконує основний обсяг управліпня справами суспільства і розпоряджається людськими, матеріальними і при­родними ресурсами. Крім того, відмінні ознаки держави доповнюються такими атрибутами: податки, територія, відділення публіч ної влади від суспільства, ЇЇ незбіг з організацією всього населен ня, поява професіоналів-управлінців, політичної еліти; виняткове право на вироблення, прийняття і видання законів і норм, обов'я.ч кових для всього населення.