ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

Держава - досить складне суспільне явище. В широкому розумінні держава – це форма організації суспільства, яка виникає на певному етапі його розвитку. У вужчому розумінні держава – це механізм здійснення публічної влади в суспільстві, механізм управління суспільством. У найбільш загальному вигляді в юридичній науці існує таке визначення держави:

ДЕРЖАВА – це суверенна, політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна з допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами в інтересах цієї частини.

Держава керує суспільством, здійснює політичну владу в масштабах усієї країни. Для цієї мети використовується державний апарат, що відділений від суспільства. Для утримання цього апарату держава використовує податки, що збираються з населення.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ:

1. СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВИ – це верховність державної влади у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

Розрізняють дві сторони державного суверенітету: внутрішню і зовнішню.

Внутрішній суверенітет виражає верховність, єдність, неподільність і повноту державної влади стосовно всіх інших організацій у політичній системі суспільства. Тобто, ніяка інша організація не вправі привласнювати собі функції державної влади в межах території держави. Держава має монополію на законодавчу діяльність, керування і юрисдикцію усередині країни.

Верховність державної влади не означає її безмежність. У демократичному суспільстві державна влада обмежена правом і заснована на праві.

Єдність суверенітету означає, що він не може бути розділений між різними носіями влади, і належить державі вцілому, а не окремим її органам.

Зовнішній суверенітет - незалежність і рівноправність держави у взаємовідносинах з іншими державами, міжнародними організаціями, неприпустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.

Незалежність держави означає її самостійність у відносинах з іншими державами. Однак і ця самостійність обмежена нормами міжнародного права (наприклад, міжнародними договорами).

Рівноправність держави означає, що кожна держава виступає рівноправним партнером у відносинах з іншими країнами.

2. Держава - територіальна організація населення. Політична влада держави, її суверенітет розповсюджуються на всіх людей, що проживають на її території. Територія держави обмежена державними кордонами. Вони визначають межі держави і межі здійснення державної влади і означають територіальну недоторканність держави.

3. Наявність апарату управління та примусу. Державна влада має у своєму розпорядженні апарат управління і примусу.

Державний апарат - це комплекс установ, органів, за допомогою яких здійснюється державна влада (керування суспільством, усунення соціальних конфліктів, забезпечення правопорядку). Державний апарат має владні повноваження.

ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ– система законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, міліція, виправні установи, служби національної безпеки та ін.

Державний апарат утворюється і діє на підставі законів. Його діяльність спрямована на виконання законів, передбачених чинним законодавством. Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (450 народних депутатів, що обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права). Виконавча влада в Україні представлена Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами. Правосуддя в Україні здійснюється Конституційним і загальним судами (місцевими, апеляційними, Верховним Судом України).

Первинною "кліткою" державного апарата є орган держави. Це окремий державний чи службовець чи оформлений колектив державних службовців, наділених владними повноваженнями, утворений на законних підставах для виконання окремих функцій держави (наприклад, один державний службовець - Президент України, що є головою держави і виступає від її імені).

Таким чином, державний апарат є системою державних органів, що здійснюють свої функції для реалізації волі громадянського суспільства.

4. Здатність видавати загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки.

Держава встановлює загальнообов’язкові для всього населенння правила поведінки і закріплює їх у нормах права. Держава має виняткові повноваження приймати, змінювати і скасовувати нормативні акти, що поширюють свою дію на все населення країни.

Тільки держава за допомогою загальнообов'язкових актів може встановлювати правопорядок у суспільстві і примушувати до його дотримання.

5. Здатність збирати податки. Держава збирає податки, що надходять до бюджету. Ці кошти використовуються на утримання організацій державного механізму. Утримання державного апарата, розвиток економіки, культури, підтримка життєдіяльності суспільства неможливі без їхнього фінансування із бюджету. Державний бюджет містить у собі податки й обов'язкові платежі, внутрішні і зовнішні позики, мита, цінні папери, валютні цінності.

6. Спроможність виражати й захищати інтереси певної чстини населення.

В соціально неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади організаційно відокремлені від громадянського суспільства.

Допоміжними, додатковими ознаками держави є єдина мова спілкування, єдине громадянство, наявність армії, а також єдиної системи оборони і зовнішньої політики. Ці ознаки не можна віднести до визначальних.

Наприклад, у Швейцарії встановлена рівноправність усіх використовуємих мов. Дві державні мови має Канада (англійську і французьку). В цій країні також можливе подвійне громадянство. Армія є не в усіх країнах. Відповідно до Конституції Японії заборонено мати армію. Не має армії в Панамі і Коста-Ріко. Таким чином, відсутність армії не є підставою для невизнання державою.

З урахуванням основних ознак держави її можна визначити як владно-політичну організацію суспільства, що володіє державним суверенітетом, спеціальним апаратом державного управління і примусу, та встановлює правовий порядок на певній території.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ – основні напрямки діяльності держави, що розкривають її соціальну сутність і призначення у суспільстві.

У процесі функціонування держава впливає на різні сфери життя, суспільні процеси і зв'язки. Виконуючи певні функції, держава за допомогою проведення реформ, правового регулювання суспільних відносин впливає на стан суспільних процесів, їх динаміку і спрямованість.

Формування функцій держави відбувається в процесі її становлення, зміцнення і розвитку. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості завдань, що постають перед державою і суспільством в її історичному розвитку.

Всі основні напрямки діяльності держави, в залежності від того, у якій сфері громадського життя вони протікають, поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції держави - це основні напрямки діяльності держави по керуванню внутрішнім життям суспільства. Класифікація внутрішніх функцій проводиться по сферах діяльності держави. Кожна держава, незалежно від форми правління державного устрою вирішує ряд основних економічних, соціальних, правоохоронних і екологічних задач.

ВНУТРІШНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ:

1. ПОЛІТИЧНА

У сфері політичних відносин діє ціла система політичних інститутів, державних чи інших органів, через які здійснюється безпосередній вплив державної влади, у тому числі забезпечення народовладдя.

У демократичній правовій державі, виконуючи політичну функцію, держава покликана виходячи з розмаїтості інтересів у суспільстві, виступати в ролі арбітра при конфлікті цих інтересів, не допускати порушень прав людини, інтересів меншості задля загального блага.

2. ЕКОНОМІЧНА

Виражається у здійсненні державою управлінського впливу на економічну сферу життя суспільства. Ефективний розвиток економіки - основа для успішного рішення будь-яких звдань, що постають перед суспільством і державою, тому економічна функція традиційно вважається одним з найважливіших напрямків державної діяльності. Об'єктом цієї управлінської діяльності є суспільні відносини як у державному, так і недержавному секторі економіки.

3. ФІНАНСОВА

Зміст даної функції складає здійснення управлінської діяльності держави в області обліку, контролю, збору і розподілу коштів. Ефективний фінансовий контроль дозволяє державі накопичувати певні кошти з метою їхнього подальшого використання на благо суспільства. Збір коштів здійснюється, насамперед, через податки, а також інші фінансові платежі. Розподіл коштів здійснюється через складання бюджету, надання кредитів і т.д.

4. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА

Ця функція має за мету забезпечення соціальної захищеності особи, створення нормальних умов життя для всіх членів суспільства поза залежністю від їхньої особистої участі у виробництві благ. Держава дбає про забезпечення гідного рівня життя тим, хто в силу різних обставин не може повноцінно трудитися (дітям, людям похилого віку, інвалідам). Виділяються необхідні кошти на охорону здоров'я, освіту, культурний відпочинок, зв'язок, транспорт.

Це також напрямок державної діяльності по духовному, інтелектуальному розвитку суспільства. Державна підтримка розвитку культури - літератури, мистецтва, театру, кіно, живопису, архітектури і т.д.; фізичної культури і спорту, радіо, телебачення, інших засобів масової інформації, архівів, музеїв, бібліотек. Сприяння розвитку науки, створення сприятливих умов для творчої діяльності наукових співробітників, впровадження досягнень науки в життя.

5. ЕКОЛОГІЧНА

Полягає у соціальному обов'язку держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян і екологічну безпеку держави. Екологічна функція держави здобуває важливе значення в умовах погіршення екологічної обстановки в усьому світі. Шкідливі наслідки різних екологічних катастроф, більш інтенсивне використання природних ресурсів, порушення екологічних норм вимагають обов'язкового втручання держави.

Держава встановлює правовий режим природокористування, визначає екологічні вимоги, умови і порядок використання природних ресурсів, збереження, відновлення і поліпшення якості природного середовища, вживає заходів в екстремальних екологічних ситуаціях.