ПРАВОВА

Участь у боротьбі з порушеннями міжнародного права.

5. ГУМАНІСТИЧНА

Надання допомоги країнам, які постраждали від катастроф, стихійного лиха.

6. ЕКОЛОГІЧНА

Створення екологічно безпечного природного середовища у мировому масштабі.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВ ЗА ЇХНЬОЮ ФОРМОЮ

ФОРМА ДЕРЖАВИ - це сукупність його зовнішніх і внутрішніх ознак, що визначають порядок утворення й організації вищих органів держави, його територіальний устрій, характер взаємовідносин з іншими державами і з населенням, прийоми і методи здійснення організаційної й управлінської діяльності.

На становлення і зміну форми тієї чи іншої держави завжди впливали такі фактори, як класова боротьба, національний склад населення, рівень культури і традиції народу, соціально-економічні та інші фактори.

Форма держави є складною комплексною категорією, що у даний час розглядають як єдність 3-х елементів: форми правління, форми державного устрою і форми політичного (державно-правового) режиму.

ФОРМА ПРАВЛІННЯ - це організація верховної державної влади, порядок її утворення та діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Існує дві форми правління: монархія та республіка.

МОНАРХІЯ - це така форма правління, при якій верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор).

Монарх успадковує владу як представник правлячої династії і здійснює довічно, виконуючи функції глави держави, голови виконавчої влади, контролюючи правосуддя і правління на місцях.

Монархія - найбільш древня форма правління, що існувала протягом багатьох століть. Монархії поділяють на абсолютні (необмежені) і обмежені.

АБСОЛЮТНА МОНАРХІЯ – це форма правління, при якій верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха).

При абсолютній монархії державна влада за законом цілком належить одній особі: юридичних обмежень повноважень монарха не існує.

Влада в центрі і на місцях належить чиновникам, які призначаються і звільняються монархом. При абсолютній монархії в державі є постійна армія на чолі з монархом, існує велика кількість чиновників і поліцейських. Державний бюджет поповнюється за рахунок постійних податей. Затверджується політичне і громадянське безправ'я народу.

Таку форму правління мали східні деспотії, держави на території Західної Європи в періоди феодалізму.

В даний час абсолютна монархія - це дуже рідка форма правління. Практично в чистому виді вона існує в Омані. У цій державі немає представницького органа, король є одночасно верховним суддею, відсутня Конституція, роль Основного Закону виконує священна книга Коран. Монарх є вищою духовною особою країни. У таких державах, як Кувейт, Бруней форма правління близька до абсолютної монархії.

ОБМЕЖЕНА (КОНСТИТУЦІЙНА) МОНАРХІЯ – це така форма правління, при якій влада монарха обмежена представницьким органом, що закріплюється в Конституції.

Монарх не вправі змінити або скасувати Конституцію. Як форма правління, обмежена (конституційна) монархія виникає в період становлення буржуазного суспільства. Формально вона не втратила свого значення в ряді країн Європи й Азії дотепер (Англія, Данія, Японія, Швеція, Норвегія).

Обмежена монархія буває двох видів: дуалістична і парламентарна.

При дуалістичній монархії зберігається спадкоємний порядок передачі влади монарха і довічне володіння нею. Однак влада монарха обмежена представницьким органом. Так, влада монарха обмежувалася Земським Собором у Росії (середина 16 в. - кінець. 17 в.).

При дуалістичній монархії державна влада носить двоїстий характер. Юридично і фактично влада поділена між парламентом і монархом. Монарх у дуалістичній монархії вже не має законодавчої влади. Ця влада перейшла до парламенту. Монарх зосереджує у своїх руках виконавчу владу.

При дуалістичній монархії, як і при абсолютній, у керуванні державою монарх не обмежений. Уряд формується монархом і підкоряється монарху (Йорданія, Марокко).

При парламентарній монархії влада монарха є символічною. Монарх лише підписує законодавчі акти, прийняті парламентом і формально зберігає статус глави держави - винятково з представницькими повноваженнями. Уряд формується з представників визначеної партії (партій), що одержали більшість голосів на виборах у парламент. Глава держави - лідер партії, що володіє більшістю мандатів у парламенті. Уряд, відповідно до Конституції несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом (Англія, Данія, Швеція, Норвегія, Японія).

Зараз у світі нараховується 28 монархій, а формально більше 40, тому що в ряді країн співдружності, очолюваної Великобританією: Канаді, Новій Зеландії та ін. главою держави юридично вважається королева Великобританії.

РЕСПУБЛІКА - це така форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадянами.

Зараз у світі більшість держав (приблизно 150) є республіками.

Джерелом влади в республіці є народ, що обирає на певний строк вищі представницькі органи держави: вищий орган законодавчої влади - парламент і в деяких випадках Президента. Ці органи здійснюють державну владу не за власною волею, а за дорученням народу. Всі інші органи в державі формуються, як правило, цими представницькими органами.

Рішення верховної державної влади є обов'язковим для інших органів влади.

Повноваження вищих виборних органів обмежені визначеним строком - для запобігання можливої узурпації влади. При республіканській формі правління діє конституційний принцип поділу влади. Відносини в державі будуються на принципах взаємної відповідальності суспільства і держави.

У теорії права розрізняють президентську, парламентську та змішану (полупрезидентську) республіки.

ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - форма правління, при якій верховна роль в організації державної влади належить президенту.

Президентська республіка характеризується тим, що президент, який обирається всенародними виборами, займає в державному апараті вагоме місце. Президенту належать повноваження глави держави та глави виконавчої влади. Законодавча влада належить представницькому органу (парламенту), а виконавча - уряду. Президент самостійно формує уряд, що несе відповідальність перед ним, а не перед парламентом. Президент може відправити у відставку парламент. Він також має право вето на закони, прийняті парламентом. Вето може бути усунено повторним схваленням законів у парламенті.

У президента широке коло повноважень: звичайно він має право законодавчої ініціативи, призначення референдуму, право введення надзвичайного стану, є головнокомандуючим збройними силами, має право укладати мир або оголошувати війсковий стан. Президент також видає нормативні акти в межах своїх повноважень (укази, декрети, розпорядження).

Приклади держав з такою формою правління: США, Бразилія, Аргентина, Мексика.

ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - форма правління, при якій верховна роль в організації державної влади належить парламенту.

Парламентська республіка характеризується тим, що:

- президент обирається парламентом;

- уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

- уряд підзвітній парламенту;

- парламент може висловити недовіру уряду, що тягне за собою його відставку.

У такій республіці сильна законодавча влада, а виконавча влада підлегла їй. Законодавча діяльність здійснюється парламентом. Може бути передбачена посада президента, який не має широких повноважень і у своїй діяльності відповідальний перед парламентом.

Звичайно президент обирається або призначається парламентом. Президент представляє державу в сфері зовнішньої політики, але і тут він змушений погоджувати свої дії з урядом.

Президент, як правило не має права вето на закони, не має права на проведення референдуму, на звільнення глави уряду і т.д. Формально він може бути верховним головнокомандуючим, але фактично управління збройними силами здійснює міністр оборони, який підлеглий главі уряду.

Значне місце в парламентській республіці займає глава уряду - прем'єр-міністр. Як правило, це лідер правлячої партії. Парламент може винести вотум недовіри уряду чи його членам, і тоді вони ідуть у відставку.

Парламентськими республіками є Австрія, Чехія, Словаччина, Італія, Німеччина, Індія, Туреччина.

У багатьох державах, у тому числі і в Україні, були початі спроби об’єднання рис президентської і парламентської республік для того, щоб зберегти переваги цих форм правління й усунути недоліки.

Створені в такий спосіб республіки називають ЗМІШАНИМИ, президентсько-парламентськими чи напівпрезидентськими.

Найбільш частий поділ компетенції між президентом і парламентом у змішаних республіках відбувається в такий спосіб. Президент, що обирається всенародним голосуванням, є главою держави. Він наділений широким колом повноважень, але у своїй діяльності підзвітний і підконтрольний парламентові. У формуванні уряду бере участь парламент (наприклад, затверджує кандидатури міністрів, представлені президентом). Уряд відповідальний і підзвітний і парламентові, і президентові. Очолює виконавчу владу прем’єр-міністр, у призначенні якого приймають участь і парламент і президент. Відносини між парламентом і президентом будуються за принципом системи стримань і противаг. Приклади змішаних республік: Україна, Польща, Болгарія, Португалія, Франція, Фінляндія.

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ - це адміністративно-територіальна організація державної влади, характер взаємодії між її складовими частинами та кожної частини з державою.

Форма державного устрою дає відповіді на питання про те, як організована територія держави, з яких частин вона складається, яке їхнє правове положення, на яких принципах будуються взаємини центра і місць.

Ця форма держави тісно пов'язана з територіальною організацією населення.

Від правильно обраної форми державного устрою для держави залежить її стабільність, і навпроти, невірно обрана форма державного устрою може послужити причиною його розпаду.

Виділяють просту форму державного устрою: унітарна держава, та складні: імперія, федерація, конфедерація.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА - єдина держава, що не має всередині відокремлених державних утворень, які користуються певною самостійністю. Для унітарної держави характерна наявність: єдиної системи державних органів, єдиного законодавства, єдиної території, єдиного громадянства, єдиної загальнодержавної символіки (прапор, герб, гімн).

Це єдина централізована держава, що складається з різних адміністративно-територіальних одиниць (округів, областей) і не має у своєму складі інших держав або державних утворень. В унітарній державі можуть бути автономії, тобто самоврядні утворення, що не мають ознак самостійної державності (наприклад, Автономна Республіка Крим в Україні). Автономні утворення мають більш широкі, у порівнянні з іншими структурними утвореннями, повноваження в сфері керування всією територією (наприклад, можуть мати свою Конституцію, уряд, парламент), але у всіх своїх діях повинні керуватися загальнодержавною Конституцією і законодавством.

Унітарна держава відрізняється повною політичною єдністю, вона неподільна. В унітарній державі існує єдина система вищих законодавчих, виконавчих і судових органів. Органи адміністративно-територіальних одиниць підконтрольні органам центральної влади. В унітарній державі єдина Конституція, єдина система права, єдине громадянство, єдина грошова, податкова, кредитна системи, єдині збройні сили.

При цьому структурні підрозділи унітарної держави вправі видавати нормативно-правові акти. Однак вони носять підзаконний характер і не повинні суперечити нормам, прийнятим центральним органами влади.

Унітарна держава - проста і найбільш оптимальна форма державного устрою. Для реалізації основної функції держави - керування суспільством - унітарна форма найбільш прийнятна.

Не випадково, більшість сучасних держав є унітарними: Україна, Франція, Фінляндія, Італія, Китай, країни Балтії і т.д.

Складні - це такі держави, що являють собою союз держав чи складаються з відносно самостійних утворень.

ІМПЕРІЯ - це примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади.

Держава-завоювач - метрополія - веде загарбницьку політику, здійснює гноблення й експлуатацію народів, що проживають у завойованих державах - колоніях.

Імперія являє собою об’єднання під однією короною різних держав, підлеглих імператору і законам імперії. Ступінь залежності колоній від метрополії може бути різним: від повної залежності до збереження певної самостійності. Світовій історії відомі такі імперії як Римська імперія, Британська, Російська, Османська. В даний час імперії в чистому виді не існує.

ФЕДЕРАЦІЯ - суверенне державне утворення (союз держав) з особливою структурою державного механізму, що криє в собі як загальнофедеративні державні (суспільні) організації, систему законодавства, так і аналогічні організації та законодавство суб’єктів федерації. Федерація створюється на добровільних засадах, згідно з укладеними відповідними угодами (наприклад, Російська федерація, США).

Це складна (союзна) держава, суб'єкти якої, володіючи державним суверенітетом, об'єдналися для рішення загальних довгострокових задач.

Федерація складається з різних державних утворень (республіки, штати). Ці утворення є суб'єктами федерації і мають свій власний адміністративно-територіальний розподіл. Територія федерації складається з територій складових суб'єктів. Громадяни федеративних держав мають подвійне громадянство - громадянство федерації і громадянство суб'єкта федерації.

Федерація має дві системи вищих органів державної влади: федеральні органи і відповідні органи суб'єктів федерації. Федеральні органи здійснюють свою діяльність на території всієї країни, органи суб'єктів федерації - на своїй території. Розмежування повноважень між центром і суб'єктами федерації закріплене як правило в Конституції. Якщо всі суб'єкти федерації мають однакові повноваження (колишній СРСР), то має місце симетрична федерація. Якщо ж суб'єкти федерації мають різний правовий статус, то має місце асиметрична федерація (наприклад, Російська Федерація).

У федеративній державі рішення загальнофедертивних органів державної влади є обов'язковими до виконання для суб'єктів федерації. Вищий представницький орган влади - парламент у федерації складається з 2-х палат. Верхня палата формується з представників суб'єктів федерації і покликана виражати їхні інтереси. Від кожного суб'єкта федерації до неї входить рівна кількість депутатів, не залежно від чисельності населення. Нижня палата обирається всім населенням федерації. Суб'єкти федерації мають свої вищі органи влади, свою систему законодавства, свою Конституцію, що не повинні суперечити загальнофедеративній системі законодавства. Суб'єкти федерації можуть мати свою судову систему, як наприклад, у США. Федерація має єдину грошову систему, єдині збройні сили. У Конституціях сучасних федеративних держав не визнається право виходу з федерації за її суб'єктами, що забезпечує цілісність федерації.

Розрізняють територіальні, національні і змішані федерації.

Територіальні федерації характеризуються значним обмеженням повноважень суб'єктів федерації (США, Німеччина, Мексика, Бразилія).

Національні федерації характеризуються більш складним державним устроєм. Суб'єктами такої федерації є національні держави, що відрізняються культурою, побутом, традиціями, релігією (Індія).

Змішані федерації - це такі федерації, що об’єднують у собі ознаки територіальної і національної (Російська Федерація).

КОНФЕДЕРАЦІЯ - це добровільне об’єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території, громадянства. Це нестійка форма об’єднання, яка з часом розпадається.

Це тимчасовий союз незалежних держав, створений на основі договору для досягнення визначених задач (економічних, військових, зовнішньополітичних та ін.).

Суб'єкти конфедерації зберігають суверенітет майже в повному обсязі. Вони продовжують мати власні державні органи, громадянство, територію, свою Конституцію, законодавство, свої джерела доходів. Деякі обмеження суверенітету стосуються тільки сторін діяльності, що спричинили добровільне об'єднання даних держав.

Для досягнення поставлених цілей у конфедерації створюються необхідні органи керування, що можуть видавати нормативні акти. Але для суб'єктів конфедерації ці нормативні акти носять рекомендований характер, вони повинні бути схвалені вищими органами суб'єктів конфедерації.

Органи конфедерації, як правило, формуються вищими органами держав, що входять у конфедерацію. Вони знаходяться на території однієї з держав, що входять до складу конфедерації. Фінансові засоби, необхідні для рішення конфедеративних задач поєднуються за згодою суб'єктів конфедерації.

Суб'єкти конфедерації мають право вільного виходу з конфедерації, а також скасування дії актів конфедерації на всій території.

Як конфедерацію деякі вчені вже сьогодні розглядають Європейський Союз. Він виник на підставі договору, підписаного в 1992 р. 12-ю країнами. У ЄС додатково введене громадянство ЄС і єдина валюта - євро, а найближчим часом планується створення єдиної оборони, прийняття Конституції ЄС.

Конфедерації створюються для керування справами суспільства, однак занадто обмежені повноваження конфедеративних органів роблять це керування дуже скрутним, а в деяких випадках навіть неможливим. Тому конфедерації вважаються тимчасовими союзами держав, що згодом 1) або розпадаються на самостійні держави; 2) або перетворюються у федеративні держави (Канада, США).

ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ (державно-правовий) - це сукупність прийомів, способів та методів здійснення державної влади.

Особливістю державного режиму є те, що він має відносну самостійність стосовно інших форм держави і прямо від них не залежить. Наприклад, той самий державний режим може бути в республіках і монархіях.

Державні режими поділяють на демократичні й антидемократичні, хоча зустрічаються і змішані форми.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ - це здійснення державної влади на засадах чинного права з використанням демократичних форм народного представництва, виконавчо-розпорядчої діяльності, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх прав, свобод і законних інтересів.

Демократичний політичний режим - це сукупність прийомів, методів здійснення державної влади на основі підпорядкування меншості більшості і поваги прав і свобод, законних інтересів меншості.

Єдиним джерелом влади в державі при демократичному політичному режимі є народ, що обирає на певний строк підзвітні йому вищі органи державної влади. Державна влада при такому режимі поділена на 3 гілки: законодавчу, виконавчу, судову. Держава в Конституції визнає і закріплює основні права і свободи громадян, а також створює такі умови, при яких ці права є реально гарантованими. Особа постійно знаходиться під охороною і захистом держави. Діяльність держави здійснюється на основі принципів гласності і законності. Держава не втручається в приватне життя громадян.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ДЕМОКРАТИЧНОГО РЕЖИМУ:

1) проведення виборів державних органів і органів місцевого самоврядування;

2) контроль з боку населення за здійсненням державної влади;

3) плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей;

4) рівноправність людей,

5) гарантії здійснення прав, свобод і законних інтересів людини;

6) невтручання держави у приватне життя громадян;

7) демократизм правосуддя.

Таким чином, демократичний режим - це здійснення державної влади на основі діючого права з використанням демократичних форм народного представництва, правосуддя, контролю і нагляду, рівноправність населення, а також гарантування їхніх прав, воль, законних інтересів, виконання кожним своїх обов'язків.

АНТИДЕМОКРАТИЧНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ - сукупність прийомів, способів та методів здійснення державної влади на основі свавілля не враховуючи суспільної думки.

ОЗНАКИ АНТИДЕМОКРАТИЧНОГО РЕЖИМУ:

1) відсутність, обмеження чи ліквідація прав і свобод громадян;

2) відсутність, обмеження діяльності чи ліквідація представницьких органів влади;

3) відсутність контролю з боку населення за здійсненням влади;

4) зосередження влади в руках однієї людини, декількох чи окремого органа;

5) контроль держави над усіма сферами суспільного життя;

6) тверді командно-адміністративні методи здійснення державної влади;

7) панування однієї ідеології, зведеної в ранг державної.

Серед конкретних історичних різновидів антидемократичних режимів виділяють тоталітарний, авторитарний, деспотичний, фашистський, диктаторський.