Ще виділяють такі функції: культурологічна, інтерактивна, критична.

2. Структура філософії та її співвідношення з наукою.

● Є поняття «філософувати» (мислити, роздумувати, дивуватися, уявляти), а є поняття філософія як певна галузь наукових знань, як теоретичний предмет,що ми вивчаємо.

● За своєю структуроюфілософія поділяється на:

- онтологія – наука, що вивчає світ у цілому;

- гносеологія – наука про пізнання людиною світу;

- антропологія – наука про людину;

- соціальна філософія – наука про людське суспільство;

- етика – наука про мораль і поведінку людей;

- естетика – наука про прекрасне;

- логіка – вивчає людське мислення;

- історія філософії досліджує як розвивалась філософія протягом історії людства.

● Такий поділ філософії на окремі науки склався не одразу. Спочатку філософія була сумішшю різних поглядів людини на світ і саму себе.

● Вважається, що філософія це певна (специфічна)галузь наукових знань. Тобто є речі, що відрізняють філософію від науки:

- наука є точною і однозначною, а філософія плюралістичною, тобто вона не дає однозначної відповіді на будь-яке питання. Відповідей може бути безліч;

- наука вивчає щось конкретне. Наприклад: ботаніка-квітку, фізика-природу, педагогіка-виховання. Філософія ж вивчає лише загальні речі;

- хто така людина і яке місце її в світі?

- в чому сенс життя?

- що таке щастя?

- що таке добро і зло?

● Отже, наука є об’єктивною, тобто намагається розкривати світ і людину такими як вони є;

філософія ж суб’єктивна, тобто зображує навколишній світ з точки зору окремої людини.

3. Причини виникнення філософії.

● Ми зрозуміли, що філософування (філософія) це роздуми людини про світ і саму себе. Коли ж з’явилась філософія?

● Перші люди сучасної цивілізації з’явились 2.5 млн. років тому. Наука доводить, що це були напівлюди, а напівтварини. Вони світ, що їх оточував бачили, проте не розуміли. На цьому етапі їх життя філософії не могло бути.

● Філософія з’явилася лише тоді, коли у людей з’явилась свідомість (не просте бачення, а розуміння того, що бачиш).

Тобто це є перша причина (корінь) появи філософії. Його називають психологічним коренем. Платон казав: «Здивування породило філософію». Це ж стверджує і Аристотель: «Здивування спонукає людей філософствувати».

● Другим коренем філософії став духовний ( тобто такий період життя людей коли з міфічного способу життя появилась релігія).

● Третім коренем є соціальний, тобто такий рівень життя людей, коли між ними з’явились багаті і бідні, а отже, з’явились класи. Саме цей корінь поглибив філософію, тому що з’явилось багато питань про соціальну несправедливість. І саме з появою багатих з’явились філософи. (Як ви думаєте чому?).

● Доведено, що філософія виникає лише тоді, коли складаються всі 3 її корені. Так у Єгипті та Межиріччі класи склались вже в ІУ тисячолітті до н.е., але філософія не виникла через відсутність такого кореня, як духовний.

● Вперше всі корені склалися в УІІ-УІ ст. до н.е. в Індії, Китаї і Греції, тому саме в цих країнах і виникла філософія.

4. Світогляд та його типи.

● Не залежно від того, вивчала людина колись філософію чи ні, вона має певні уявлення про світ, про людей, що її оточують і про саму себе. Тобто вона має світогляд (свій погляд на світ).

Світогляд кожної людини складається з 7 компонентів:

- Знання: це життєважливі знання (відомості про світ).

- Цінності: позитивне чи негативне відношення людини до

явищ оточуючого світу, які формуються відповідно до певної культури даного суспільства.

- Почуття: переживання людиною вчинків інших людей чи явищ

природи.

- Переконання: позитивна оцінка (визнання правильними) вчинків інших людей і своїх особистих; (нема переконань, то нема і світогляду) це ядро і смисл світогляду, бо переконання з'єднують думку з дією, тобто втілюють її в життя.

- Оцінка минулого, мрії про майбутнє: (ідеали) — тобто те, до чого

людина прагне.

- Воля: це здатність підпорядковувати свою діяльність обраній

меті,

- Самосвідомість: це розуміння свого місця в світі, оцінка своїх дій,

вчинків, переконань.

Отже, світогляд— це сукупність знань, цінностей, почуттів і переконань людини на основі яких людина осмислює світ і своє місце в ньому, формує самосвідомість і волю для виконання поставленої мети.

Світогляд - існує в будь-якому суспільстві і в будь-якої людини:

● Індивідуальний світогляд змінюється протягом життя людини, (чи однаковий погляд на світ у 10 і 18-річної людини);

● Суспільний світогляд - протягом історії (чи однаковий світогляд первісної і сучасної людини?).

● Світогляд має практичнунаправленість:

- тобто це не просто знання про світ, а потрібні для практичного
життя знання;

- світогляд не просто є, він потрібен, щоб людина діяла в певному
напрямку, тяглась до ідеалу, втілювала думки в практичне життя;

- тобто світогляд формує певний спосіб життя.

- За ступенем та чіткістю самосвідомості світогляд поділяється на життєво-практичний та теоретичний (тобто філософію).

● Світогляд пройшов ряд періодів в розвитку (тобто сформувалися три типи світогляду).

● Найпершою формою ( І типом) світогляду є міфологія:

- це примітивний тип світогляду, який будувався на невмінні
пояснити навколишній світ;

- тому люди придумали міфи, казки, сказання;

- міфи не записували, ними жили.

Найдавніші і вигадані міфи це "Махабхарата", "Міфи Стародавньої Греції". А у нас "Лісова пісня" Л.Українки.

● На цьому етапі людину ще не виділяли з природи. Навіть імена (Син Орла, Дочка Змії, Галина-тиха, Петро-могугній, Камінь...) були від природи.

● На міфічному етапі вже розглядають таку філософську проблему,як добро і зло.

● В цей час все що існує довкола одухотворяли, тобто наділяли душею - (дуб має душу, вода...).

● ІІ типом світогляду є релігія. Це вища, тобто більш зріла форма.

Тут уже є поділ: це людина, а це світ.

Світ роздвоюється на духовний і тілесний, а міфологічні герої перетворюються в Богів.

Релігії характерне твердження, що світ не можна пізнати. Тут на перше місце виступає віра.