Цілі, завдання, пріоритетні напрями діяльності МОП

Міжнародна організація праці (МОП) була створена і діє з метою встановлення та забезпечення суспільної злагоди, захисту прав людини, розвитку принципів трипартизму, соціального прогресу в усьому світі. Приведення соціально-трудових відносин в Україні у відповідність до міжнародних вимог особливо є актуальним у зв'язку з процесами глоба­лізації та ринкової трансформації національної економіки. Тому важливою сферою знань у галузі економіки праці й соціально-трудових відносин посідає вивчення досвіду діяльності МОП.

Міжнародна організація праці була створена у 1919 р. при Лізі Націй на підставі Версальського договору за ініціативою і активною участю західної соціал-демократії для сприяння соціаль­ному прогресу, встановлення і підтримання соціальної злагоди. З 1946 р. МОП діє як спеціалізована установа Організації Об'єдна­них Націй.

Нині МОП налічує понад 180 країн-членів, сприяє захисту прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних стандартів праці, технічне співро­бітництво. Україна стала членом МОП у 1954 р.

Зусилля Міжнародної організації праці в досягненні соціального миру були відзначені Нобелівською премією миру, яку вона отримала у 1969 р.

Головними цілями діяльності МОП відповідно до її статуту є:

• Захист інтересів і прав працівників шляхом регламентації робочого часу.

• Боротьба з безробіттям.

• Встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю.

• Захист працівників від професійних захворювань і травматизму на виробництві.

• Регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення працівників.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі основні завдання:

• Розробка міжнародної політики та програм розв'язання соціально-трудових проблем.

• Створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій.

• Технічне співробітництво - допомога країнам-учасницям у вирішенні соціально-трудових проблем.

• Захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, від дискримінації) та боротьба з бідністю.

• Розроблення програм покращання умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки праці, охорони та відновлення довкілля.

• Розроблення заходів щодо захисту найвразливіших груп працівників (жінок, молоді, інвалідів, людей похилого віку)

Вищезазначені завдання були й залишаються головними в діяльності МОП. Разом із тим, у зв'язку з переходом еко­номіки країн Східної Європи до ринкових відносин, МОП було надано нових пріоритетів, таких як: підтримка процесу демократизації, розвиток трипартизму, продовження боротьби з бідністю, особливо шляхом збільшення зайнятості, за допомогою організації широкої перепідготовки робочої сили.

МОП має досить складну та розгалужену структуру (рис .1).

Міжнародна конференція праці (МКП)є вищим органом МОП і збирається щорічно. її робота визначається спеціальним Регламентом. Кожна держава представлена чотирма делегатами з правом вирішального голосу: двома від уряду і по одному від працівників і підприємців. Усього на сесії Конференції беруть участь 1500-2000 представників країн-членів МОП.

Рис.1. Структура Міжнародної організації праці

Міжнародні організації як урядові, так і не урядові, беруть участь у Конференції як спостерігачі.

На Міжнародній конференції праці обговорюють соціальні проблеми у сфері праці, розробляють і затверджують міжнародні норми праці у вигляді конвенцій та рекомендацій, ухвалюють резолюції щодо окремих питань діяльності МОП, заслуховують звіт про діяльність Організації за минулий рік, затверджують бюджет і програму на наступні два роки, обирають Адміністративну раду (раз на три роки). Робота МКП складається із щоденних пленарних засідань і пара­лельної роботи різних комітетів.

Регіональні конференціїскликаються скликаються для підтримання постій­ного зв'язку МОП із різним районами світу та вивчення соціально-економічних змін, які там відбуваються. Конференції за необхідності та за можливості для обговорення питань, важливих для конк­ретного регіону. Рішення конференцій спрямовують до МОП, урядам, об'єднанням працівників та підприємців країн окремого регіону. Україна, враховуючи своє географічне положення, входить до середовища дії Європейської конференції, які проходили у Варшаві, Києві, Будапешті, Женеві.

Галузеві комітетиобговорюють соціально-трудові проблеми, що характерні для окремих найбільш важливих і масових галузей та сфер економіки: хімічної, вугільної, буді­вельної, внутрішнього транспорту, машинобудування, текс­тильної тощо. Комітети збираються є постійними орга­нами, однак збираються на засідання нерегулярно (раз на кілька років).

Адміністративна рада- виконавчий орган МОП, збирається три рази на рік. Вона розв'язує багато питань: спрямовує роботу МОП у період між Конференціями, втілює в життя рішення МОП, визначає порядок денний Конференції та нарад, спрямовує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП) і комітетів при Адміністративній раді, обирає Гене­рального директора МБП (один раз на п'ять років) і конт­ролює його роботу, визначає програму і бюджет Організації, що потім виносяться на схвалення сесії Конференції.

Адміністративна рада має тристоронній склад із 56 членів: 28 представників урядів, 14 працівників і 14 під­приємців. На кожній її сесії на розгляд виноситься близько двадцяти питань.

Міжнародне бюро праці (МБП)– цепостійний секретаріат МОП, адміністративний і виконавчий орган, дослідницький та інформаційний центр.

До головних функцій МБП належать: здійснення різних обстежень у сфері соціально-трудових відносин, контроль за дотриманням ратифікованих конвенцій, підготовка матеріалів для Генеральних конференцій, видання та поширення пуб­лікацій з питань праці. Очолює МБП Генеральний директор, якого призначає Адміністративна рада один раз на п'ять років.

Робота Міжнародної організації праці проходить за трьома основними напрямами:

1) Нормотворча діяльність.

2) Технічне співробітництво.

3) Дослідницька та видавнича діяльність.

Нормотворча діяльністьє головною в діяльності МОП і здійснюється з метою досягнення її основних цілей і завдань. МОП розробляє міжнародні трудові норми, спрямовані на поліпшення умов праці і життя працівників, підвищення можливостей зайнятості та підтримку основних прав людини, удосконалення загальної та професійної освіти.

За роки існування МОП ухвалила близько 190 конвенцій і 200 рекомендацій. Україна ратифікувала понад 60 кон­венцій, у тому числі всі фундаментальні конвенції. За роки незалежності України ратифіковано понад 20 конвенцій.

Міжнародне технічне співробітництвоздійснюється шляхом надання експертами МОП допомо­ги країнам у вирішенні різноманітних соціально-трудових про­блем. Експерти в галузі міжнародного технічного співробітництва набираються в різних країнах світу, і працюють в інших країнах, головним чином у тих, що розвиваються, за проектами МОП.

Останнім часом діяльність експертів дедалі частіше стає складовою національних планів розвитку. До компетенції експертів належить формування концепцій із таких основних питань: сприяння повній зайнятості; розвиток людських ре­сурсів; підвищення рівня життя; забезпечення соціального захисту; удосконалення трудового законодавства; надання допомоги в розвитку трипартизму; поліпшення соціально-трудових відносин; забезпечення гендерної рівності; підтримка демократизації та прав людини; надання професійно-технічної світи; впровадження сучасних методів управління; поліпшення умов праці тощо.

Заходи щодо міжнародного технічного співробітництва здійснюються спільно з Програмою розвитку ООН, Світовим банком та за фінансової підтримки деяких промислово розвинених країн (Бельгія, Італія, Німеччина, Фінляндія, Швеція а ін.). Технічна допомога полягає у постачанні необхідного устаткування, наданні стипендій для підготовки національних кадрів як на місцях, так і шляхом їхнього відрядження до інших країн, організації різнома-нітних семінарів.

Систематична дослідницька та видавнича діяльність МОПє основою здійснення нормотворчої роботи та технічного співробітництва. Цей напрям діяльності здійснюється основними департаментами МБП, Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП, Міжнародним навчальним центром МОП. Дослідницька робота охоплює багато країн світу, після її завершення результати можуть бути використані всіма бажаючими.

Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень співпрацює та обмінюється результатами досліджень, методичними розробками у сфері праці та соціально-трудових відносин з багатьма національними науково-дослідними закладами.

Міжнародне бюро праці є важливим міжнародним видавничим центром, який видає щороку велику кількість літератури багатьма мовами. Серед публікацій - це доповіді Генерального директора МБП, які готуються для щорічних сесій Міжнародної конференції праці про діяльність МОП з найважливіших проблем та для різних спеціалізованих нарад і конференцій, а також доповіді за програмою та бюджетом на майбутні два роки. Регулярно видаються численні документи, пов'язані з підготовкою конвенцій і рекомендацій, а саме: попередні доповіді та питальники до урядів країн-членів МОП, відповіді урядів, первісні та остаточні тексти конвенцій і рекомендацій.

Велику цінність для дослідників і працівників у сфері праці становлять періодичні видання. До них належать: щомі­сячник «Міжнародний огляд праці», інформаційний журнал «Трудовий світ», щорічник «Статистика праці», Бюлетень статистики праці «Законодавчі акти про працю», «Збірник про умови праці», «Збірник документів про світ праці», журнал «Робоча освіта». Крім документів та періодичних видань, публікуються міжнародні огляди - дослідження з різних питань, які готуються департаментами МБП, монографії, посібники з техніки безпеки і гігієни праці, підручники з управління персоналом, довідники тощо.

Організаційно-практична діяльність МОП ведеться у тісному взаємозв'язку та згідно з методами її роботи і охоплює всі основні соціально-економічні проблеми праці та права людини. Основні сфе­ри її діяльності досить широкі та багатогранні, однак продовжують розширюватись, включаючи в себе нові теми, змінюючи свій зміст відповідно до змін у світовому співтоваристві та окремих країнах.

До основних сфер діяльності МОП належать:

· зайнятість та без­робіття;

· професійна підготовка та перепідготовка кадрів;

· права лю­дини;

· умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище;

· заробітна плата;

· соціальне забезпечення; окремі ка­тегорії трудящих;

· МОП та соціальні інститути;

· погляд у майбутнє та проблемні положення.

Зайнятість та безробіття.Одна з найважливіших сфер діяльності МОП є сприяння забезпеченню повної зайнятості, попередження та скорочення безробіття, допомога безро­бітним. У Філадельфійській декларації було проголошено зобов'язання МОП сприя­ти прийняттю всіма членами програм повної зайнятості та підви­щення життєвого рівня населення. Однак МОП не спроможна ство­рювати в країнах робочі місця, це завдання місцевих урядів, а її роль полягає у формуванні суспільної думки, заохоченні національ­них заходів та міжнародної співпраці. Питанням зайнятості, по­внішого та ефективного використання людських ресурсів присвя­чено значну частину конвенцій та рекомендацій МОП.

Професійна підготовка та перепідготовка кадрів.Важливим і досить ефективним напрямом діяльності МОП стала допомога країнам, зокрема тим, що розвиваються, у професійній підготовці та перепідготовці кадрів. Ці питання МОП розглядає як проблему розвитку людських ресурсів, включаючи розвиток управління, професійну орієнтацію та професійну реабілітацію. На здійснення цієї програми спря­мовується понад дві третини коштів, призначених на технічне співробітництво. Цей напрям діяльності Організації реалі­зується щороку в десятках країн, у ній задіяні сотні радників та експертів.

Права людини.Однією з важливих сфер діяльності МОП є права людини. Уся діяльність МОП має відношення до прав людини, захисту прав на працю, захисту від при­мусової праці, боротьби за нормальні умови праці, захист від дискримінації, за свободу об'єднання в профспілки тощо. Права людини знайшли відображення в конвенціях та рекомендаціях МОП.

Умови, безпека та гігієна праці, виробниче та навколишнє середовище- це сфера діяльності МОП, яка охоплює широке коло проблем, які відображені в конвенціях та рекомендаціях, що розгля­дають загальні та конкретні питання окремих професійних груп, окремих шкідливих речовин, окремих професійних захворювань. Діяльність МОП у цій галузі спрямована на поліпшення загальних умов організації та охо­рони праці, виробничого середовища, техніки безпеки, гігієни праці, на гуманізацію праці і підвищення задоволеності роботою, а також на охорону і поліпшення навколишнього середовища.

Діяльність МОП У сфері заробітної платидосить обме­жена. У міжнародних нормах відображені лише питання вста­новлення мінімального гарантованого розміру заробітної плати та пенсій, критерії оплати праці, питання рівної винагороди чоловікам та жінкам за рівноцінну працю.

У сфері соціального забезпеченняМОП здійснює широку нормотворчу роботу, яка охоплює всі елементи цього напряму діяльності. Понад ЗО конвенцій і майже 20 рекомен­дацій повністю стосуються цієї проблеми. Крім того, ці питання знаходять висвітлення і в інших міжнародних документах. Значне місце соціальне забезпечення займає в програмах техніч­ної допомоги країнам, що розвиваються, та у розвитку і вдоскона­ленні національного законодавства з соціального забезпечення в розвинутих країнах.

Соціальний захист жінок, молоді, інвалідів, працівників-мігрантів.Більшість міжнародних трудових норм і практична діяльність МОП застосовні для всіх працівників. МОП виділяє деякі найбільш уразливі категорії та професійні групи працівників, до яких належать жінки, інваліди, молодь та працівники-мігранти. Щодо працівників певних професій, галузей і сфер, то особливу увагу Організація приділяє морякам, оскільки умови праці і життя на борту суден, які плавають по всьому світу, потребують першочергової міжна­родної регламентації.

Соціальні інститутидопомагаютьМОП здійснювати співпрацю з усіма свої­ми країнами-членами. Через соціальні інститути МОП надає країнам допомогу і сприяння в таких сферах, як трудове законодавство, трудові відносини, адміністрування праці, діяльність організацій працівників та підприємців, управління трудовими ресурсами.

Погляд у майбутнє та проблемні положення.У сучас­ному світі важливого значення для подальшої ефективної роботи МОП набувають визначення нових проблем та нових аспектів традиційних сфер діяльності Організації.

Міжнародна організація праці активно діє в різних напрямах економіки праці й соціально-трудових відносин, проте, визначальне місце посідають міжнародні трудові норми, які реалізуються через документи двох видів: конвенції та рекомендації.

Конвенція- це міжнародно-правовий документ, що після його ратифікації країною-членом МОП вважається обов'язковим для виконання.

Рекомендації– це орієнтири, на які спираються держави в процесі вироблення своєї політики для підготовки національного законодавства та практичних заходів у соціально-трудовій сфері.

Ратифікація- це затвердження вищим органом державної влади міжнародного правового стандарту як юридично обов'язкового документа.

Міжнародно-правові норми (конвенції і рекомендації) приймаються в рамках, закріплених у статуті МОП та інших її документах. Традиційно це відбувається шляхом двора­зового обговорення, перше з котрих проходить на Конфе­ренції в рамках заснованого з цього питання тристороннього комітету. Цей комітет розробляє за загальною згодою кінцевий текст висновків та виносить його на пленарне засі­дання Конференції разом із проектом резолюції про вклю­чення до порядку денного Конференції пункту про прийняття на ній конвенції і/або рекомендації.

Далі Міжнародне бюро праці готує попередній проект майбутньої конвенції і/або рекомендації, текст якого пройде друге обговорення, зазнає змін та поправок і буде винесений на пленарне засідання Конференції для голосування. Для прийняття міжнародно-правового документа необхідно набрати дві третини голосів присутніх делегатів.

Конвенції та рекомендації МОП разом з різними документами ООН, що діють у світовому масштабі, і актами локальної дії, прийнятими регіональними організаціями, складають свого роду міжнародний кодекс праці.

Міжнародний кодекс праці - це різноманітні міжнародні трудові норми - конвенції та рекомендації МОП, прийняті за роки існування Організації.

У сукупності ці конвенції та рекомендації складають уні­кальну правову базу та конкретний юридичний статус соціально-трудових відносин, які мають будуватись у конкретній країні з урахуванням національних особливостей.

Міжнародний кодекс праці встановлює міжнародні стандарти у сфері трудових прав, найму і професійної підготовки, умов праці та зайнятості. Кодекс детально описує всі процедури, що ґрунтуються на принципових положеннях системи трипартизму, які є важливими для переговорного процесу сторін, для ефективного застосування міжнародних трудових норм у практиці певної країни тощо.

Правове значення конвенцій та рекомендацій, у яких вміщено міжнародні трудові норми, є різним. Конвенції підлягають ратифікації та покладають на державу юридичні зобов'язання з їх практичного впровадження, їх виконання перевіряється. Спеціальні місії знайомляться з положенням профспілок в певній країні, з виконанням тієї чи іншої конвенції, в разі порушення ра­тифікованих конвенцій країна заноситься в окремі списки та мо­рально засуджується.

Рекомендації не ратифікуються, вони є моделлю, якою держава може, але не зобов'язана керуватись у здійсненні правового регулювання праці. Рекомендація доповнює, уточнює і деталізує положення конвенції, дає можливість вибору державам при застосуванні міжнародної норми.

Саме тому конвенції є головною нормою законотворчої діяльності МОП, та саме вони здійснюють найвагоміший вплив на регулювання трудової сфери тієї чи іншої країни.

Ратифікація конвенцій і прийняття рекомендацій у національній практиці відбувається не завжди, та й прийняті документи з часом можуть бути забуті і не впливати на стан відносин у країні. Ратифікація конвенцій є, проте, найваж­ливішим міжнародно-правовим документом, через який країна-член МОП бере на себе зазначені в ньому міжнародні зобов'язання.

Нова конвенція набирає сили для держави, яка її рати­фікувала, через 12 місяців від дня реєстрації ратифікаційної грамоти Генеральним директором МОП. Із цього моменту держава зобов'язана вжити необхідних заходів щодо її застосування.

Ратифікована конвенція стає поряд з національним зако­нодавством джерелом внутрішнього права, а у випадку протиріч між положеннями конвенції та національним законодавством чи практикою необхідне вжиття додаткових заходів щодо їх усунення. Також у країні встановлюються санкції за невиконання вимог, зафіксованих у конвенції, та забезпечується повна інформованість усіх зацікавлених сторін про набуття чинності в країні цієї конвенції.

Ратифікувавши конвенцію, держава з часом може відмо­витись від її подальшого застосування шляхом денонсації, відмовляючись надалі дотримуватись її положень. У кожній конвенції є стаття, що визначає порядок та строки її можливої денонсації.

Існує достатньо чітка система контролю, визначена в статуті МОП. Вона передбачає регулярне надання доповідей країн-членів МОП щодо ратифікованих конвенцій, а також спеціальні контрольні процедури, що спеціалізуються на розгляді подань та скарг. Доповіді найважливіших конвенцій стосовно основних прав людини у сфері праці подаються раз а два роки, а інших конвенцій - один раз на чотири роки.

Розгляд доповідей доповнюється процедурою представлення МБП через визначені проміжки часу доповідей щодо стану законодавства в країні та практики з питань, які є предметом нератифікованих конвенцій і рекомендацій. Ця процедура, крім усього іншого, дає змогу виявити обставини, які перешкоджають чи затримують ратифікацію конвенцій.

Отже, конвенції та рекомендації розглядаються МОП як мінімальні стандарти для країн-членів і не можуть використовуватись ними для погіршення стану працівників і підприємців.