Висновки до розділу

Висновки …

Висновки

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування за наданням адміністративної послуги.

Суб’єкти управління в системі державного управління рекламною діяльністю можуть бути згруповані за трьома рівнями. До вищого рівня управління в системі державного управління рекламою належать Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховний Суд України та вищі судові органи спеціалізованих удів. Центральний рівень управління системи державного управління рекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб’єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції.

Суб’єктами рекламної діяльності є рекламодавець, виробник реклами, та її розповсюджувач. Хоча нерідко ці поняття співпадають, розмежування суб’єктів рекламної діяльності має велике практичне значення, адже відповідальність наступає для осіб, винних у розповсюдженні реклами щодо продукції, виробництві або реалізації якої заборонено; розповсюдженні реклами, забороненої чинним законодавством; порушенні порядку виготовлення та розповсюдження реклами; недотриманні вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами. Об’єкти управління системи державного управління рекламною діяльністю належать до двох принципово різних типів:

1) реклама в різних розуміннях (як галузь економіки;як сфера професійної діяльності; як бізнес. У деяких випадках як об’єкту правління треба розглядати рекламу як сукупність рекламо-носіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об’єктів суб’єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління;

2) рекламні комунікації самих органів державного управління. Цей тип об’єктів є внутрішньою системою відносно суб’єктів державної влади.

Закон України „ Про рекламу” у ст.26 наводить таку систему державних організацій, уповноважених здійснювати державне управління рекламною діяльністю: 1)спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів — щодо захисту прав споживачів; 2) Антимонопольний комітет України — щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3)Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення — щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; 4) Міністерство фінансів України — щодо реклами державних цінних паперів; 5) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — щодо реклами на фондовому ринку.

На жаль, система державного управління рекламною діяльністю на сьогодні відсутня. Вимагає також значної активізації діяльність органів рекламного само врегулювання.

4. Обов’язковими умовами здійснення рекламної діяльності є державна реєстрація її суб’єктів та ліцензування деяких з суб’єктів цієї діяльності.

Література

1. Большакова О. Декілька зауважень щодо законодавчого регулювання рекламної галузі // Державне регулювання відносин у галузі реклами:проблеми та перспективи. За матеріалами Круглого столу 11 січня 2007 року. – К.:Інститут Конкурентного Суспільства, 2007. – 192с. – С.30-33.

2. Бондаренко М. Аморальность и телевидение //Юридическая практика. – 2007. – 30 января. — № 5 (475).

3. Вітренко А.О. Проблема визначення поняття “реклама” в економічній теорії// Актуальні проблеми економіки. – 2003. –№11(29). – С. 92–98.;

4. Гентуков В.Н. История наружной рекламы в Украине //Реклама и рекламная деятельность. – 2004. — № 4. – С.54

5. Громадська думка: дослідження. Аналіз. Висновки. Випуск 1. – К.: Держсоцслужба. – 2005. – 84 с.4

6. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, № 18, №19-20, № 21-22, ст.144

7. Деякі питання державного управління у сфері міграції : Постанова КМУ № 559 від 7 липня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/559-2010-%D0%BF Рекомендація № R 84 (3) Комітету Міністрів Ради Європи„Про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р.

8. Європейська Конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 р. № ETS №166, ратифікована Україною із застереженням та заявою Законом № 163-V (163-16) від 20 вересня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_004.a.

9. Закон України „Про інформаційні агентства” від 28.02.1995р. (остання редакція від 15.01.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. — № 13. – Ст.83

10. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. (остання редакція від 22.07.2005р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. — № 48.– Ст.650

11. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 року (остання редакція від 19.06.2007р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. — № 39.– Ст.181

12. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» вiд 16.11.1992р. (остання редакція від09.06.2004р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. — № 1. – Ст.1.

13. Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 р., ратифікована Україною 10 січня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011.

14. Про затвердження рекомендацій щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Державної міграційної служби України : наказ ДМС України № 263 від 5 листопада 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dmsu.gov.ua/normatyvna-baza/nakazy-dms-ukrainy/891-nakaz-vid-05-11-2012-n-263-pro-zatverdzhennya-rekomendatsij-shchodo-zovnishnogo-viglyadu-dres-kodu-pratsivnikiv-derzhavnoji-migratsijnoji-sluzhbi-ukrajini..

15.

16. Питання Державної міграційної служби України : Указ Президента України № 405 від 6 квітня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/405/2011.

17. Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби : Постанова КМУ № 658 від 15 червня 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/658-2011-%D0%Ba.

18.

19. Постанова Верховної Ради України від 22.06.2004р. №1833-IV „Про прийняття за основу проекту Закону України про політичну рекламу

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 17листопада 1997 р. № 1287 «Про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів»

21. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами” від 29 грудня 2003 р. № 2067 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 21 січня. — № 11

22. Коліушко І., Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права / І.Коліушко, В.Тимощук // Право України.- 2001.- №5.- С.30-34.

23. Тимощук В.П. Оцінка якості адміністративних послуг / В.П. Тимощук, А.В. Кірміч - К.: Факт, 2005.-88с.

24. Міжнародний кодекс рекламної практики від 02.12.1986р

25. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 6.09. 2005 р. № 2806-IV// ВВР.-2005.- № 188

26. Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг: Указ Президента України від 3 липня 2009року N 508/2009 // Ліга : Еліт 7.8.1. Ó ІАЦ”Ліга”, ЛІГАБізнесІнформ, 2009.

27. Полтавець В. Розробка ефективних систем менеджменту якості в органах місцевого самоврядування на основі міжнародного стандарту ISO 9001:2000 // Аспекти самоврядування. – 2003. – № 2. – С. 32 – 34.

28. Системи управління якістю. Вимоги (ISO 9001:2000) // Стандарт – Держстандарт України. – К., 2001. – С. 3 – 5.

29. Системи управління якістю. Основні положення та словник (ISO 9000:2000) // Стандарт – Держстандарт України. – К., 2001. – С. 2 – 8.

30. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, №№40-44,ст.356

31. Про утворення Державної міграційної служби України : Постанова КМУ № 643 від 24 червня 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643-2009-%D0%BF.

32.

Анотація

Анотація іноземною мовою …

Додатки

Роздрук слайдів презентацій, роздруки текстів програмного забезпечення, результати розв’язування контрольних прикладів, графіки, діаграми, ілюстрації, екранні копії, форми документів, у випадку необхідності інші матеріали,

Додаток 1.