Особливості проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях про злочини вчинені організованими групами.

Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має певні особливості. Висунення версій про вчинення злочинів організованою групою може бути здійснене на самому початку розслідування. Розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, передбачає наявність взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими органами спеціальних підрозділів боротьби з організованою злочинністю. Така взаємодія може здійснюватися за різними напрямами: обмін інформацією, дача доручень оперативним працівникам, спільне проведення заходів, створення слідчо-оперативних груп та ін. Важливе значення на початковому етапі розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, належить огляду місця події. Це найбільш складна процесуальна дія, яка відповідно до ст. 190 КПК проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, що мають значення для справи. Аналіз окремих слідів на місці події, змін в обстановці під час вчинення злочину дозволяє висунути версію про вчинення злочину групою осіб (або організованою групою). Встановлення групового характеру злочину є діагностичним завданням огляду місця події, впливає на дії слідчого, визначає наступні оперативно-розшукові заходи і слідчі дії. Уже в процесі огляду місця події можуть бути встановлені ознаки, що свідчать про вчинення злочину організованою злочинною групою.зухвалість діяння, його продуманість за місцем і часом; складний спосіб учинення злочину, можливість його безпечного вчинення; наявність матеріальних наслідків, що свідчать про високу технічну оснащеність і озброєність виконавців; невипадковий вибір об’єкта злочинного посягання; наявність злочинного почерку.Отриманню інформації про організовану групу, її структуру, цілі, спрямованість, особливості злочинної діяльності сприяє допит різних за своїм процесуальним становищем осіб. Допит — це процес передачі слідчому допитуваним інформації про розслідувану подію або пов’язаних з нею обставинах чи особах. Мета допиту полягає в отриманні повних показань, що об’єктивно відображають дійсність.

Предмет допиту організаторів (керівників) злочинної групи може охоплювати: 1) у кого виник задум організації злочинної групи; 2) яка злочинна діяльність передбачалась; 3) хто є учасником злочинної діяльності; 4) які способи застосовувались при вчиненні злочинів; 5) чи брав участь у вчиненні злочинів сам організатор, які його функції; 6) яка ієрархія у злочинній групі; 7) які заходи конспірації; 8) чи мали місце корумповані зв’язки, хто надавав допомогу в існуванні злочинної групи; 9) які способи втягнення у групи нових членів; 10) які канали отримання розвідувальної інформації; 11) у чому полягали дії групи захисту; 12) яким чином були отримані злочинні доходи; Під час допиту організатора можуть бути з’ясовані й інші обставини.

Предмет допиту виконавця має свої особливості та охоплює такі обставини: 1) у вчиненні яких злочинів брав участь допитуваний; 2) у чому виявились його дії; 3) яким чином розподілялись ролі у злочинній групі; 4) чи здійснювалось планування злочинів; 5) яким чином приховувалися злочини; 6) які стосунки у допитуваного з іншими учасниками групи; 7) як був втягнутий до злочинної групи; 8) чому вчинив злочин.

До допиту члена організованої злочинної групи необхідна ретельна підготовка, яка охоплює складання письмового плану допиту. У процесі планування важливо визначити «слабку ланку», послідовність допиту кількох осіб, тактику допиту. На обрання моменту допиту впливають такі обставини, як інтереси збереження слідчої таємниці, завдання забезпечення безпеки свідків і потерпілих, позиція допитуваного.

Члени організованих злочинних груп у багатьох випадках відмовляються від давання показань. Тому важливо виявити найбільш «слабку ланку» в структурі організованої групи, використовувати конфліктні стосунки між окремими членами угруповання.Члени організованої групи здебільшого визнають свою вину тільки тоді, коли у них не має іншого виходу.

Обшук При розслідуванні даної категорії злочинів об’єктами пошуку достатньо часто є: вогнепальна і холодна зброя; вибухівка; предмети, що є вилученими із законного обігу; предмети, за виготовлення, зберігання та збут яких передбачена кримінальна відповідальність; предмети, що мають на собі сліди злочину; трупи або частини розчленованого трупа; речі й цінності, здобуті злочинним шляхом; різного роду документи та ін. У роботі правоохоронних органів відзначається поява нового об’єкта пошуку за даною категорією злочинів: особи, яких переховують у тих або інших місцях.

Здійснення обшуків при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами, пов’язано з реальною загрозою надання озброєного опору. Достатньо часто при проведенні обшуку під час розслідування злочинів даної категорії існує необхідність у проведенні пошукових дій одночасно у кількох осіб або в різних місцях (тактична операція «груповий обшук»). Застосування такої тактичної операції обумовлено такими обставинами: наявність стійкої злочинної групи; члени групи не взяті під варту; розосередженістю об’єктів обшуку; наявність налагодженої системи взаємодії між членами угруповання; присутністю керуючих засад у діяльності злочинної групи. Для успішного проведення «групового обшуку» необхідно створити кілька слідчо-оперативних (пошукових) груп — залежно від кількості об’єктів, що підлягають обшуку. Оперативне спостереження дозволяє виявити більш широкий спектр можливих місць приховування, після чого здійснюються результативні обшуки. Схематично тактична операція «припущення обшуку з негативними наслідками» може бути подана таким чином: безрезультатний обшук — оперативне спостереження — результативний обшук.

Під час пред’явлення для впізнання доцільно використовувати узнавання за фотозображенням чи відеозображенням. Упізнання за відеозаписом передбачає пред’явлення (перегляд) відеоплівки, на якій учасник злочинного угруповання відзнятий у групі зі схожими особами в кількості не менше трьох осіб. З метою забезпечення особистої безпеки того, хто впізнає, пред’явлення для впізнання може бути проведено в умовах, коли він перебуває поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.

Необхідно зазначити, що при розслідуванні даної категорії злочинів використовуються не тільки традиційні спеціальні знання, а й нетрадиційні (складання психологічного портрета (профіля); запрошення спеціалістів аналітиків; комплексні консультації). Під час розслідування можуть бути призначені різні судові експертизи (судово-медична, судово-біологічна, судово-балістична, вибухотехнічна, трасологічна, судово-психологічна, фоноскопічна та ін.).

Новою слідчою дією відповідно до ст. 187 КПК є зняття інформації з каналів зв’язку. Ця дія дозволяє отримати відомості про злочинне формування, його склад, зв’язки, про злочини, що замишляються або вчинені, ролі та функції учасників організованої групи, місця зустрічей та ін. Аналіз записів телефонних переговорів вимагає мобільного реагування оперативних працівників щодо перевірки інформації, слугує необхідною базою для розробок тактичних і оперативно-тактичних операцій, передбачає можливим використовувати отримані дані при провадженні інших слідчих дій.

25. Криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту.Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху характеризуються значною поширеністю і мають підвищену суспільну небезпечність. Так, щороку в Україні вчиняється в середньому 40 тис. дорожньо-транспортних пригод (ДТП), внаслідок яких гине 9 тис. людей і десятки тисяч одержують поранення. Кримінальну відповідальність за ДТП передбачено в ст. 286 КК («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами»), ст. 287 («Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації»), ст. 288 («Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху»), ст. 291 («Порушення чинних на транспорті правил»).

Злочинами проти експлуатації транспорту є: Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення Пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів.Розглядаючи способи вчинення злочинів даного виду, слід зазначити, що ДТП належать до необережних злочинів,тобто вчиняються через злочинну самовпевненість або злочинну не-дбалість. Злочинні порушення правил безпеки дорожнього руху є наслідком вчинення різноманітних недозволених дій або невчинення дій з боку суб’єктів цього виду злочинів.Як свідчить статистика, найчастіше ДТП виникають унаслідок порушень, яких припускається водій транспортного засобу, а саме: перевищення встановленої швидкості руху; недодержання правил обгону,повороту чи рядності; наїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил проїзду перехресть; недодержання безпечної дистанції руху;перевезення пасажирів у непристосованому для цього транспорті; не-правильне завантаження та укріплення вантажу на транспорті; недодержання сигналів світлофору; виїзд на свідомо технічно несправному транспорті; порушення правил руху на залізничних переїздах та ін.Особливо небезпечним і водночас дуже поширеним порушенням є управління транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, бо у водія при цьому значно уповільнюється реакція,слабшає увага, неадекватно сприймається та оцінюється дорожня обстановка.ДТП можуть відбуватися внаслідок неправомірних дій пішоходів чи пасажирів, а саме: перехід проїжджої частини перед рухомим транспортом; рух уздовж проїжджої частини дороги; перехід проїжджої частини у непризначених для переходу місцях; недодержання дорожніхзнаків і сигналів світлофору; ігри дітей і підлітків на проїжджій час тині дороги; посадка і висадка пасажирів під час руху транспорту; їзда на підніжках; раптова поява на проїжджій частині пішоходів; проїзд на транспорті пасажирів у стані сп’яніння та ін. Якщо при цьому водій не порушував правил дорожнього руху, кримінальна відповідальність для нього не настає.Робітники автопідприємств, відповідальні за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів (диспетчери, механіки, завідувачи гаражей), можуть вчиняти протиправні дії (бездії), що також призводять до ДТП: випуск на лінію технічно несправного транспорту (із зіпсованою гальмівною системою, несправним рульовим механізмом чи двигуном тощо); неякісний ремонт транспортного засобу; порушення порядку технічного огляду транспорту; невжиття заходів щодо запобігання експлуатації технічно несправного транспорту; порушення правил контролю за виходом транспорту на лінію; допущення до керування транспортним засобом особи, яка не має або позбавлена прав водія, чи такої, яка перебуває у стані сп’яніння; грубе порушення режиму роботи водія. ДТП можуть бути наслідком злочинних порушень правил, норм і стандартів особами, відповідальними за будівництво, ремонт або утримання доріг, вулиць, дорожніх споруд (невідповідність параметрів дороги стандартам, що забезпечують безпечний рух; несвоєчасний

ремонт дорожнього полотна; відсутність належного контролю за станом доріг, вулиць, мостів, залізничних переїздів; неякісний ремонт доріг і дорожніх споруд; порушення правил проведення ремонтних робіт (відсутність огорожі, попереджувальних знаків); недостатня освітленість вулиць тощо).Іноді ДТП можуть статися внаслідок випадкового збігу обставин,що не могли бути передбачені учасниками руху (несправність транспорту, що виникла зненацька, розрив камери та ін.).Обстановка ДТП (час, місце, дорожні та погодні умови тощо). Дорожня обстановка становить складну сукупність умов, за яких відбувається рух на певній ділянці дороги чи вулиці, і характеризується комплексом елементів1 або чинників, що їх має враховувати водій під час керування транспортним засобом.

I група (статичні елементи):

- особливості планування доріг і вулиць, їхні технічні харак-теристики (профіль, ширина проїжджої частини, тип і стан до-рожнього покриття);

- наявність засобів автоматичного та іншого регулювання дорожнього руху (огорожі, розмітки, дорожні знаки, зупинки міського транспорту);

- освітлення проїжджої частини в темний час доби;

- будови, споруди і зелені насадження, розміщені поруч із дорогою тощо.

II група (динамічні елементи дорожньої обстановки):

- інтенсивність і швидкість руху машин і пішоходів, перемі-щення інших об'єктів по дорожньому полотну;

- поведінка пішоходів і водіїв транспорту;

- зміна сигналів регулювання руху;

- маневри руху автомашини;

- оглядовість, видимість тощо.

Дорожню обстановку обумовлено також місцем учинення ДТП. Узагальненням установлено, що більшість цих подій вчиняється в містах, де розвинена транспортна система, інтенсивний пішоходннй рух.

Розподіл ДТП за місцем їх учинення має наближено такий вигляд:

(«Порушення правил водіння або експлуатації машин» - зокрема бойових, спеціальних чи транспортних машин ЗСУ України та інших військових фор-мувань).

- 33% - вчиняються в Києві та обласних центрах України;

- 23% - в іншVIх містах;

- 20% - на дорогах місцевого значення;

- 15% - в інших населених пунктах;

- 9% - на магістральних автодорогах;

- 2% - на регіональних автодорогах.

Час (року, доби) також може бути передумовою формування аварійної дорожньої обстановки. Зокрема, найчастіше ДТП трапляються в години «пік» (коли рух найбільш інтенсивний), а також за несприятливих погодних умов (ожеледь, дощ, туман), у темний час доби.

Розподіл кількості ДТП за місяцями року свідчить, що найчастіше вони трапляються протягом липня-листопада, з піком V серпні (у серпні в середньому трапляється до 15% від усіх річних ДТП).

Критичного стану аварійність досягає у п'ятницю. У цей день тижня відбувається до 15,7% ДТП.

ДТП із найбільш тяжкими наслідками мають місце в неділю, а за годинами доби - в період від 04.00 - 19.00 (7,8%).

Переважна більшість подій трапляється у другій половині доби (64,8%) з піком впродовж 18.00-19.00 (7,8%).

Механізм ДТП. Механізм ДТП - складна система взаємодії чотирьох елементів:

1) водій (його кваліфікація, досвід роботи, стан здоров'я,
тривалість перебування за кермом тощо;

2) автомобіль (його технічний стан);

3) дорога (стан дорожнього покриття, рельєф - ухил, підняття, наявність чи відсутність дорожніх знаків тощо);

4) навколишнє середовище (перешкоди, зокрема інші транспортні засоби, люди, погодні умови, видимість тощо).

У ДТП вирізняють три фази:

початкова. її характеризують передаварійні умови руху транспортного засобу і пішоходів, що передують виникненню небезпечної ситуації, за якої учасники руху ще можуть і повинні негайно вжити всіх можливих заходів для попередження ДТП;

кульмінаційна. Виникає за умови, що під час початкової фази не було вжито названих вище заходів. Під час цієї фази відбувається зближення транспортного засобу і пішохода (або ж транспортних засобів між собою) тощо. Ситуація з небезпечної трансформується в аварійну. За цієї фази учасники дорожнього руху вже не в змозі уникнути ДТП. Кульмінаційна фаза характеризується подіями, які породжують найбільш тяжкі наслідки ДТП (травми (смерть) пішоходів, пасажирів, водіїв). Вона минає швидко і відбувається на ділянці дороги незначної протяжності;

завершальна. Вона часто збігається в часі з припиненням руху транспортного засобу.

Ось як у фаховій літературі наведено механізм перебігу кульмінаційної та завершальної фаз ДТП, коли легковий автомобіль па швидкості 80 км/год вчиняє наїзд на нерухому масивну перешкоду (наприклад, стіну будинку, навантажений транспортний засіб, міцну опору ЛЕП тощо).

1.Через 0,026 сек після удару вдавлюється передній бампер транспортного засобу; сила, яка у тридцять разів перевищує силу тяжіння автомобіля, зупиняє його рух на лінії передніх сидінь, тоді як його пасажири - якщо вони не прив'язані пасками безпеки - продовжують рухатись у салоні транспортного засобу зі швидкістю 80 км/год.

2.Через 0,039 сек водій разом із сидінням різко рухається вперед на 15 см.

3. Через 0,044 сск він грудною кліткою зламує кермо.

4.Через 0,050 сск швидкість настільки зменшується, що на автомобіль і всіх пасажирів починає діяти сила, яка у 80 разів перевищує їхню власну силу тяжіння.

5.Через 0,068 сек водій із силою в 9 тонн вдаряється об щиток приладів.

6.Через 0,092 сек водій і пасажир переднього сидіння одночасно вдаряються головами об переднє вітрове скло автомобіля й отримують смертельні ушкодження черепа голови.

7.Через 0,100 сек після удару (тобто всі попередні етапи відбувались в мить, яка за часом є меншою за 0,1 сек) водій відкидається назад, він уже мертвий.

8. Через 0,110 сек автомобіль починає незначний рух назад.

9. Через 0,113 сек пасажир, який сидить на задньому сидінні
за водієм, якщо він також не скористався ременем безпеки, опи-
няється поруч із ним па одній лінії, завдає йому нового удару й
одночасно отримує сам смертельні ушкодження.

10. Через 0,150 сек після удару настає повна тиша; відламки
скла й металу падають на землю. Місце наїзду покривається
хмарою пилу¹. Як бачимо, все описане відбулося в мізерний ча-
совий відтинок, що дорівнює 0,15 сек.

4. Слідова картина. Цей елемент криміналістичної характе-ристики відображає, насамперед, узагальнені дані щодо матері-альних наслідків відповідного виду ДТП, або, по-іншому, спосіб учинення злочину.

Кожному виду ДТП властиві свої матеріальні сліди, які обу-мовлені особливостями форми руху, що лежить в основі меха-нізму простої контактної взаємодії. Зокрема:

- у ході зіткнення двох ТЗ, що рухаються назустріч один одному, на кузові чи його елементах у місці безпосереднього контакту утворюються об'ємні сліди тиску (ум'ятини);

- під час наїзду на перешкоду транспорт рухається прямолі-нійно або прямолінійно-поступально до нерухомого об'єкта. Як наслідок - виникають сліди ковзання. На трупі та на його одязі також залишаються відповідні пошкодження від частин ТЗ (сліди бампера, протектора на одязі потерпілого, нашарування ґрунту, часточок фарби, відламки скла, сліди волочіння, речі потерпілого, відповідні тілесні ушкодження тощо);

- під час обгонів, об'їздів, крутих поворотів виникає обер-тальний момент, тобто обертально-поступальний рух, що ство-рює концентричні сліди ковзання. Так, під час дотичного наїзду на перешкоду (людину, машину), вона одержує обертальний момент, і в місці опорного контакту з поверхнею (асфальт, ґрунт), власне, й утворюється концентричний слід ковзання;

- за умови екстреного гальмування утворюється слід юза (може бути суцільно-динамічний, інколи не суцільний, тобто статико-динамічиий; в обох випадках - поверхневий слід);

- у ході перекидання, коли машина перевертається декілька разів,- сліди обертання, гойдання на узбіччі та полотні дороги;

- якщо з транспортним засобом взаємодіють біологічні або рідкі й сипучі неорганічні об'єкти:

а) на проїзжій частині залишаються сліди - плями рідин,

мастила, крові, осипу - розбитого фарного скла, окремих дета-

лей кузова, сипучих речовин;

б) на транспортному засобі (безпосередньо на кузові в місці

зіткнення чи контакту під час наїзду, а також на ходовій і дон-

ній частинах) - сліди, зокрема мікрочастинок (маловидимі та

невидимі): сліди нашарування (від одягу потерпілого, волосся,

кров, мізкова речовина, шматочки шкіри тіла).

Для ДТМ є характерними також ідеальні сліди, виявлені допитами.

За характером цих типових матеріальних слідів у поєднанні з ідеальними слідами визначають вид ДТП, встановлюють ТЗ, що брали участі) в автотранспортній події, а також водіїв чи інших осіб, з вини яких вона сталася.

Узагальнені дані про особу злочинця. Важливою особливістю цього елемента криміналістичної характеристики злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху є те, що ці злочинні порушення можуть бути вчинені лише з необережності.

Суб'єктами ДТП виступають:

- відповідно до диспозиції ст. 286 КК України («Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами») - водії - особа, що керує ТЗ, а також інструктор під час навчальної їзди в ав-томобілях із подвійним керуванням (мінімальний вік щодо ка-тегорії водіїв - 16 років).

Суб'єктом військового злочину, передбаченого ст. 415 КК України («Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини»), може бути військо-вослужбовець, який відповідає за експлуатацію військової машини чи безпосередньо керує нею;

- відповідно до диспозиції ст. 287 КК («Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення правил їх експлуатації»): посадові особи підприємств та організацій, які відповідають за технічний етап та експлуатацію транспортних засобів: головний інженер з безпеки руху транс-порту, начальник колони, механік гаража або маршруту; водії, за якими закріплено ТЗ, що належить різним організаціям чи фізичним особам; власники транспортних засобів;

відповідно до диспозиції ст. 288 («Порушення правил, норм, стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху»): особа, яка досягла 16-річиого віку, відповідальна за будівництво, руконструкцію, ремонт, експлуатацію автомобільних шляхів, вулиць, залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів та інших споруд, а також особа, яка виконує ці роботи:

відповідно до диспозиції ст. 291 ККУ («Порушення чинних па транспорті правил»): пасажири, пішоходи, велосипедисти, погоничі та пастухи худоби, особи, що керують гужовим •транспортом, які досягли 16-річпого віку.

Особу подія конкретизує: його вік, фахова підготовка, наявність чи відсутність практичних навичок, стаж роботи, стан здоров'я, наявність фізичних вад або захворювань, тривалість і характер роботи до моменту події.

Ці відомості мають важливе значення для пояснення їхньої поведінки під час руху. Частіше за все винуватцями є водії (60%), особливо малодосвічені (зі стажем водіння до п'яти років), які ще не мають достатніх навичок керування транспортом, не вміють швидко оцінювати виниклу ситуацію, прогнозувати її розвиток, недостатньо володіють способами маневрування.

Молоді люди, з одного боку, є занадто самовпевненими, схильними до невиправданого ризику. А досвячені водії у віці 40-50 років, з іншого боку, діють занадто повільно, втрачають швидкість реакції.

Значна кількість ДТП вчиняється через провину водіїв, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Певний інтерес становить дослідження психологічних чинників ДТП, виконане фахівцем у сфері транспортної психології Д. Клебельсбергом1. Так, до головних чинників, що безпосередньо пов'язані з діяльністю водія, відносять (виклад за ступенем їх поширеності):

- відволікання уваги;

- нехтування небезпекою;

- неправильна оцінка обстановки;

- острах у виконанні маневрів;

- небезпечні звички;

- помилковий прогноз поведінки інших учасників руху;

- недооцінка власної помилкової поведінки;

- непередбачувана для оточення власна поведінка;

- усвідомлена протиправна поведінка за конкретних умов дорожнього руху;

- переконаність на основі неправильної інтерпретації правил і стану дорожнього руху (наприклад, під час зміни ряду руху).

До побічних чинників належать:

- поспіх;

- настрій водія;

- недостатнє знання правил дорожнього руху;

- недостатні навички керування ТЗ;

- бездіяльність;

- незнання місцевості;

- недбалість у результаті звичної їзди на певній ділянці дороги;

- фізіологічний стан (втома, сп'яніння, хворобливість, фізичні вади, погіршення самопочуття внаслідок вживання ліків).

Дії потерпілого в ДТП також виступають важливим її елементом, тим паче, що деякі з них самі порушують правила дорожнього руху. Частка ДТП з вини пішоходів - 20%. З огляду на це стан здоров'я потерпілого, його вік, фізичні та психічні характеристики, наявність захворювань зору, слуху, а також з'ясування, чи не перебував він у стані сп'яніння,- важливі аспекти, які впливають на механізм виникнення й перебігу автоподії.