Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності.

(статті 364—370 КК).Для встановлення кримінального механізму службового діяння необхідно з’ясувати:
1) чи мало місце порушення службовою особою зумовлених його службовим становищем обов’язків;
2) внаслідок яких дій службової особи була заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, що охороняються законом, правам і інтересам громадян, інтересам суб’єктів економічної діяльності;
3) чи мав місце причинний зв’язок між злочинним діянням службової особи і наслідками, що наступили.
Суб’єктом розглянутих злочинів (крім передбачених ст. 369 КК), можуть бути службові особи, які відповідно до примітки 1 ст. 364 КК постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.Службові злочини так чи інакше пов’язані з корупційними проявами. Їх супроводжують діяння, що вчиняються у різних сферах діяльності, працівниками, які не є службовими особами. Цим пояснюється необхідність розробки методики розслідування службових злочинів, пов’язаних із корупцією.
Серед основних елементів загальної криміналістичної характеристики службових злочинів варто виділити способи їх вчинення і приховування та типові матеріальні сліди.
Основними способами приховування службових злочинівє: фальсифікація обліку і звітності; внесення змін до документів; заміна або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину тощо.
Типові матеріальні сліди злочину та ймовірні місця їх знаходження як елемент криміналістичної характеристики службових злочинів тісно пов’язані зі способами їх вчинення і приховування. Відомості про хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення влади, службові підробки, службова недбалість містяться в документах, що відображають службову діяльність. З них можна одержати уявлення про управління підприємством, установою, організацією, усвідомити характер службової діяльності, документообігу, діловодства, технології, і на цій основі виявити порушення. Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути дані щодо вищестоящих і суміжних підприємств, установ і організацій, відвідувачів, інших свідків, співучасників злочину.
Важливе значення мають відомості про особисті стосунки підозрюваних, що можуть бути виявлені за місцем їх роботи та проживання. Це саме стосується й даних, що містяться у записних, телефонних книжках, на дискетах та інших носіях. Становлять також інтерес документи щодо відправлення телеграм, листів, бандеролей та документи, які фіксують роботу обчислювальної техніки, електронної пошти. Виявлення та аналіз таких слідів дозволяють дійти певних висновків, зокрема, на підставі порівняння даних про спосіб життя підозрюваного та документів про його прибутки.
У практиці розслідування службових злочинів склалася така система основних обставин, що підлягають встановленню:
1) службовий статус особи, підозрюваної у вчиненні діяння,
2) коло і зміст службових прав та обов’язків особи, яка займає цю посаду;
3) характер, умови та особливості роботи підприємства, установи або організації, де вчинено злочин; 4) характер дій або бездіяльності службової особи; 5) час і місце вчинення злочину; 6) злочинний спосіб і механізм вчинення і приховання злочину; 7) фактичні дії, виконувані цією службовою особою; 8) зв’язок дій службової особи з використанням службового становища всупереч інтересам служби; 9) причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідками, що наступили; 10) факти заподіяння шкоди діями службової особи; 11) розмір шкоди, заподіяної злочинними діями службової особи (істотна шкода, тяжкі наслідки);
12) форма провини, мотиви і мета злочину;
13) факти і частота вчинення службових порушень (епізодичність, систематичність);
14) зв’язок з іншими злочинами (проти власності, у сфері господарської діяльності, правосуддя тощо), або корупційними діяннями, або іншими правопорушеннями, пов’язаними з корупцією;
15) обставини, що обтяжують або пом’якшують провину службової особи,
Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень
При розслідуванні цих злочинів насамперед з’ясовуються:
1) мета і форма зловживання владою або службовим становищем;
2) у чиїх інтересах здійснено це зловживання;
3) чи усвідомлювала службова особа, що перевищує межі своїх повноважень;
4) чи не пов’язане зловживання з порушенням службової, фінансової, технологічної дисципліни;
5) як реагували вищестоящі структури на факти зловживань, чи були сигнали про ці факти.
Найбільш типовими першочерговими слідчими діями є виїмка й огляд документів, зразків продукції, допит свідків, обшук і допит підозрюваних.
Огляд документів і допит свідків розраховані на одержання первинних даних про зловживання службовим становищем. Первинні документи співставляються з даними статистичної звітності, наказами про штатні перестановки, заохочення, офіційні обов’язки посадових осіб і фактично виконувану ними роботу, використання майна, транспортних засобів.
При розслідуванні зловживань, пов’язаних із порушенням технологічного процесу, випуском на товарний ринок або реалізацією недоброякісної продукції, необхідно провести огляд виробничого обороту, вилучити проби і зразки. Розслідування злочинів про перевищення влади або службових повноважень, передбачених ч. 1 ст. 365 КК, необхідно починати з виїмки та огляду документів, допиту свідків, а злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 КК, — з допиту, судово-медичної експертизи потерпілого, у разі застосування зброї — судово-балістичної експертизи, допиту підозрюваного та ін.
Подальше розслідування зловживань владою або службовим становищем (ст. 364 КК) полягає в уточненні мотивів зловживання, фіксації його обставин, визначенні розміру заподіяної шкоди.
Найчастіше мотивами зловживання владою або службовим становищем бувають корислива або інша особиста заінтересованість, кар’єризм, помилково витлумачені професійні або службові інтереси тощо. У зв’язку з цим допит свідків може бути спрямований на встановлення та уточнення мотивів зловживань. З цією метою допитуються колеги по службі, працівники бухгалтерії, виробничих підрозділів, ревізори та інші працівники, у тому числі суміжних організацій, особи, які звернулися зі скаргою, відвідувачі установи т
При допиті обвинуваченого необхідно одержати відомості про умови його роботи; мотиви, якими він керувався, здійснюючи певні дії; обставини, що викликали шкідливі наслідки; хто, на думку обвинуваченого, винний у настанні цих наслідків; службову кваліфікацію обвинуваченого і досвід роботи у даній галузі і на цій посаді; характер його стосунків із керівними особами, обґрунтованість і законність їх розпоряджень.
При розслідуванні службових зловживань можуть призначатися судові експертизи: судово-економічна — для перевірки фінансових і господарських операцій підприємства, організації або окремих посадових осіб; для перевірки промислового, товарного, фінансового планування, відповідності звіту установи дійсності; судово-товарознавча — встановлення якості готових промислових і продовольчих товарів, їхня сортність, вартість; судово-технічна — для з’ясування причин аварій, порушень технологічних процесів, термінів будівництва тощо; криміналістична — щодо дослідження документів (почеркознавчі, авторознавчі, технічні експертизи документів).
Особливості розслідування службової недбалості
Такі злочини розглядаються як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ст. 367 КК).
Злочинна службова недбалість є діянням, вчиненим з необережності, здебільшого у сфері службової діяльності, і є значною суспільною небезпекою. Іноді за службовою недбалістю криються навмисні злочини.
Невиконання службових обов’язків виявляється в бездіяльності особи в умовах, коли вона була зобов’язана і могла здійснити дії, що належать до кола її службових обов’язків.
Неналежне виконання службових обов’язків виявляється у діях службової особи, хоча і здійснюваних у рамках службових обов’язків, але виконаних не відповідно до інтересів служби.
При розслідуванні таких злочинів слід, крім загальних обставин розслідування службових злочинів, додатково встановити:
1) у чому полягає факт службової недбалості;
2) чи є такий факт поодиноким або має місце тривала бездіяльність;
3) чи належать до службових обов’язків дії, невиконання яких призвело до службової недбалості;
4) освіту, кваліфікацію і професійний досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачати настання певних наслідків у результаті невиконання або неналежного виконання своїх службових обов’язків;
5) підстави та обставини призначення на цю посаду даної особи;
6) види майна і характер заподіяних збитків;
7) норми природного убутку сировини, готової продукції, товарів;
8) умови їх збереження і відповідність технології збереження нормативним вимогам;
9) які наслідки службової недбалості, у чому виражається істотна шкода, заподіяна злочином;
10) кому конкретно заподіяний істотний збиток;
11) чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усунення або запобігання шкоди.
У певних випадках розслідування службової недбалості може починатися з огляду матеріальних цінностей, яким заподіяний збиток, місця їхнього збереження з метою встановлення їхньої кількості, характеру, ступеня ушкодження, умов збереження тощо.
При розслідуванні злочину висуваються версії щодо характеру і розміру збитків, причин, що призвели до таких наслідків, причинних зв’язків між ними і допущеними порушеннями, ролі окремих службових осіб у вчиненні злочину. Перевіряється також версія про те, чи не була використана ситуація, що виникла внаслідок допущеної службової недбалості, для вчинення іншого злочину або його приховування.
При розслідуванні цього злочину необхідно допитати свідків для з’ясування ставлення службової особи до своїх обов’язків, її особистих якостей, поведінки, що впливали на виконання службових обов’язків, реагування її на недоліки в діяльності установи, організації, на факти систематичного недбалого, несумлінного виконання нею службових обов’язків.
Допит обвинуваченого повинен бути спрямований на ретельну фіксацію пояснень службової особи з приводу кожного факту службової недбалості, а також в усіх обставинах із посиланнями на документи та інші джерела доказів. Необхідно перевірити посилання обвинуваченого на його неосвіченість, необережність потерпілих, невідворотність шкідливих наслідків, неналежні з об’єктивних причин умови збереження матеріальних цінностей, про що раніше він повідомляв тощо.
У певних випадках розслідування службової недбалості вимагає проведення судових експертиз: судово-товарознавчої, судово-технологічної — для встановлення правильності збереження товарів та їхнього транспортування; судово-технічної — для розв’язання питань щодо причин псування устаткування, судово-економічної — для встановлення розмірів заподіяних збитків, криміналістичної — для дослідження документів тощо.