Особливості проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Огляд місця події у справах про злочини, вчинені неповнолітніми,

проводиться з метою збору важливої для справи інформації як про

сутність та особливості вчинених злочинних, так і про особу неповнолітнього

злочинця- Інформація, отримана під час огляду, може вказувати на вчинення злочину неповнолітніми (наприклад сліди взуття невеликого розміру, сліди підліткових рук тощо) та дозволяє побудувати версію про конкретних осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, або про коло осіб, серед яких треба шукати злочинця.

Допит неповнолітніх є важливою слідчою дією. Неповнолітні можуть

бути різного віку і мати різний процесуальний статус (підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий). Тактика допиту зазначених осіб визначається їх віковими та психологічними особливостями, рівнем фізичного та інтелектуального розвитку, особливостями вчиненого злочину та їх процесуальним статусом.

На допит неповнолітніх потерпілого та свідка, які не досягли 14-річного віку, слідчий викликає педагога, лікаря або законних представників неповнолітнього, у присутності яких проводиться допит. На допиті неповнолітніх підозрюваного і обвинуваченого обов’язковою є участь адвоката-захисника.

Крім очевидців як свідки у справах про злочини неповнолітніх допитуються переважно родичі, педагоги (за місцем навчання неповнолітнього), сусіди, однолітки за місцем проживання, навчання або роботи. На допиті перевіряється алібі підозрюваного (обвинуваченого), отримуються дані щодо особи неповнолітнього: ким виховувався, його ставлення до навчання, роботи; оточення (коло друзів); зловживання алкоголем, наркозалежність; характер; вчинення раніше правопорушень тощо. З метою отриманім інформації про особу неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчий запитує характеристики на нього з місця проживання, навчання, роботи. під час допиту неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) слідчий повинен у зрозумілій або навіть популярній формі викласти сутність підозри або пред’явленого обвинувачення. Допит проводиться у спокійному тоні, але наступально. При цьому треба не умовляти неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) давати правдиві показання, а переконувати його. Якщо особа дає правдиві показання, треба максимально деталізувати обставини злочину для встановлення ролі підозрюваного або інших учасників у вчиненні злочину

(в тому числі з метою попередження самообмови). Якщо підозрюваний (обвинувачений) не визнає своєї вини, треба розкрити суспільну небезпечність вчинених ним дій, розповісти про позитивну роль визнання вини або дієвого каяття (часто правдиві показання неповнолітній не дає з почуття солідарності з іншими членами групи).

У разі вчинення групового злочину обов’язково вивчається процес

формування злочинної групи та деталізується ступінь участі кожного члена групи у вчиненні злочину.

Обшук проводиться переважно за місцем проживання або роботи

підозрюваного неповнолітнього, а також у місцях, де неповнолітній міг приховати вкрадене майно, зброю, знаряддя злочину (на горищах, у під’їздах, підвалах тощо). Предмет обшуку визначається залежно від способу вчиненого злочину та об’єкта злочинного посягання (викрадене майно; зброя, знаряддя злому; взуття та одяг, які були на підозрюваному під час вчинення злочину, тощо).

Серед судових експертиз, які призначаються у справах неповнолітніх

(судово-медичної, за допомогою якої, наприклад, якщо відсутні документальні дані, встановлюється вік підозрюваного неповнолітнього;

судово-психіатричної, криміналістичних тощо), особливе значення має судово-психологічна експертиза. Вона проводиться у таких справах перш за все для встановлення вікових та індивідуальних особливостей неповнолітніх обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих. Зокрема, на вирішення експертів може бути поставлене питання про загальний рівень розвитку неповнолітнього в психологічному сенсі. Крім того ця експертиза допомагає вирішити питання:

1) Чи є самостійними показання неповнолітнього?

2) Чи відповідають вони його віку і його інтелектуальному розвитку?

3) Якою є можливість неповнолітнього свідка або потерпілого правильно

сприймати й оцінювати події?

4) Чи має дана неповнолітня особа суб’єктивну можливість правильно

сприймати й оцінювати обставини, що мають значення у

справі?

Якщо осудність неповнолітнього не викликає сумнівів, призначається

судово-психологічна експертиза для вирішення питань:

1) Чи є у неповнолітнього обвинуваченого затримка у розумовому

розвитку?

2) Якими є відхилення в розвитку підлітка порівняно з нормальним

для даного віку, або інакше — якому біологічному віку відповідає

його психічний розвиток?

Обґрунтована відповідь на останнє питання може мати вирішальне

значення у процесі прийняття рішення судом про визнання неповнолітнього

винуватим і призначення йому кримінального покарання.На цю обставину особливу увагу повинні звертати адвокати-захисники.