Становлення моделі економічного розвитку

Саме в 30-і роки в країні сформувалася модель економічного розвитку, основні риси якої дожили до наших днів. У другому і третьому п'ятирічних планах намічалися майже без змін ті ж підходи і встановлювалися ті ж пріо­ритети, що і в першому, приймалися такі ж нездійсненні і не відповідаючі реальним можливостям урівноваженого економічного розвитку планові по­казники. Здійснювалося короткострокове адміністративне планування вико­ристання ресурсів. В обстановці постійного дефіциту отримувала подальший розвиток система пріоритетів, яка розхитувала промисловість. Економічний розвиток йшов екстенсивним шляхом і супроводжувався значним зростан­ням інфляції. Величезний об'єм капіталовкладень в пріоритетні галузі - ма­шинобудування, добувну промисловість, виробництво електроенергії- здій­снювався за рахунок зниження рівня життя населення, оскільки виробницт­во товарів народного споживання відсувалося па другий план. Все ж планові завдання другої п'ятирічки були трохи ближчими до реальності, ніж першої. Як наслідок «показники виконання» другого п'ятирічного плану, оголоше­ного в промисловості виконаним до 31 березня 1937 р., були більш високи­ми, ніж показники попереднього. У середньому в промисловості цей показ­ник становив 102% - цифра, безсумнівно, завищена, тому що підрахунок про­водився на основі не об'єму, а вартості виробленої продукції і «роздувався» через значне зростання цін.

Цей середній відсоток не відображав дійсного положення справ в окре­мих галузях. У деяких з них дійсно були досягнуті дуже високі результати, наприклад в металургії (15,7 млн. т сталі в 1937 р. проти 5,9 млн. т в 1932 р.) і в електроенергетиці (36 млрд. кВт.год в порівнянні з 14 млрд. кВт.год в 1933 р.). Були освоєні передові технології у виробництві спеціальних спла­вів, синтетичного каучуку, розвивалися сучасні галузі машинобудування, був побудований московський метрополітен (московське метро, урочистий пуск якого відбувся в 1935 р., стало одним із найважливіших досягнень другої п'я­тирічки). У протилежність цим досягненням процент виконання плану в лег­кій промисловості, розвитку якої не приділялося належної уваги і в першій п'ятирічці, коливався в залежності від галузі від 40 до 85% і був набагато нижчим від запланованих показників, так само як і від рівня потреб населен­ня. Об'см капіталовкладень в 1936 р. у п'ять разів перевищив рівень 1928 р. що обумовило значний стрибок у нарощуванні виробництва в 1928-1937 р. Показник щорічного зростання виробництва складав від 10,5 до 16% (в за­лежності від того, вівся підрахунок в цінах 1928 або 1937 рр.). Одним з осно­вних предметів гордості плановиків і економічних керівників було значне зростання продуктивності праці, яка після зниження на 8% за першу п'ятирі­чку зросла у другій на 64%. Т.. ке зростання стало можливе в основному тому, що на робітничий клас чинився иайсильніший тиск з боку управлінського апарату і профспілок.

У виробництві сільськогосподарської продукції, незважаючи на чудо­вий урожай 1937 р., результати залишали бажати кращого. Точні цифрові показники навіть сьогодні не піддаються підрахунку, оскільки комісія з уро­жайності зернових займалася обліком не реально зібраного, а оцінювала уро­жай «на корені» і, вже виходячи з цього, призначала колгоспам і радгоспам норми постачання. Якщо виробництво технічних культур зросло в порівнянні з кінцевим періодом непу приблизно на 30-40%, то виробництво зернових, незважаючи на більш високий рівень механізації і збільшення на 17% посів­них площ, залишалося на рівні, досягнутому в переддень першої світової вій­ни. Річне виробництво зерна між 1931-1939 рр. не перевищувало (за винят­ком 1937 р.) 70 млн. т, в той час як середній урожай 1909-1913 рр. становив 72,5 млн. т на рік. Після того, як під; час колективізації була знищена полови­на поголів'я великої рогатої худоби, виробництво тваринницької продукції досягло рівня 1913 р. тільки у 1937 р. Рівень 1927-1928 рр. був перевищений тільки па початку 50-х років.

Третій п'ятирічний план, затверджений XVIII з'їздом партії, намітив дуже сміливі цілі: наздогнати і перегнати по рівню виробництва надушу населен­ня розвинені капіталістичні країни, не зменшуючи при цьому витрат на озбро­єння. Виробництво сільськогосподарської продукції повинне було збільши­тися на 52%, промислової продукції - на 92%. Особлива увага приділялася розвитку хімічної промисловості, виробництву алюмінію та енергоустатку­вання. Національний прибуток повинен був подвоїтися, а рівень споживан­ня на душу населення зрости на 75%. Всі ці плани, звичайно ж, виконані не були: в 1937-1941 рр. темпи зростання промислового виробництва не пере­вищували 3-4% па рік. Характерне ще для першої і другої п'ятирічок перева­жне вкладання капіталу у виробництво засобів виробництва і порушена ма­совими репресіями попередніх років діяльність підприємств привели еконо­міку в гарячковий стан. За три роки виробництво чавуну і сталі збільшилося тільки на 3%, виробництво прокату - на 1%, видобуток нафти па 9%, дуже помітно виріс обсяг виробництва військової продукції. Але це зростання за­безпечувалося за рахунок зменшення виробництва металоємних галузей не­військової промисловості, що ще більше розбалансувало економіку напере­додні війни. Продуктивність праці протягом третьої п'ятирічки росла дуже низькими темпами (6% на рік), і зростанню її не сприяли навіть численні реп­ресивні заходи, направлені на зміцнення дисципліни в промисловості.