ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ

Еколого-географічна ситуація в Україні, як і в усьому світі, зумовлена станом соціально-природних відносин, що виявляються в середовищі життя на певному етапі їх розвитку. Іншими словами, еколого-географічна ситуація — це дії природних і антропічних (людських) факторів у регіоні, що формують якість життя і стан здоров'я насе­лення у певний час.

Людина своєю діяльністю створила численні джерела забруднення навколишнього середовища. Це виробники енергії (ТЕС, АЕС, ГРЕС, котельні), промислові об'єкти (металургійні, хімічні, нафтопереробні, цементні, целю­лозно-паперові), екстенсивне, перехімізоване сільськогос­подарське виробництво, військова промисловість і війсь­кові об'єкти, транспорт (автомобільний, морський, річко­вий, залізничний, повітряний), гірниче виробництво.

До основних антропічних забруднювачів довкілля, крім шкідливих речовин, що викидаються промисловими підприємствами, пестицидів і мінеральних добрив, що застосовуються у сільському господарстві, забруднень від усіх видів транспорту, належать також різні шуми від виробництв, транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.

У промислових димах містяться шкідливі газові за­бруднювачі — сірчаний і сірчистий ангідриди, оксиди азо­ту, бензопірен, аміак, сполуки хлору, фтору, сірководень, вуглеводні, окиси вуглецю; тверді частки — вугілля, золи, сульфатів та сульфідів металів (заліза, свинцю, міді, цинку), кремнезему, хлоридів, сполук кальцію, натрію, фосфору; а також пари основних кислот, ртуті, фенолу.

Серед екологічних проблем, які є і глобальними, і нашими національними, перше місце посідає проблема кислотних дощів, оскільки Україна насичена тепловими електростанціями, металургійними та хімічними комбіна­тами, як правило, із застарілими технологіями. Оксиди сір­ки й азоту, що потрапляють в атмосферу, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді туману й випадають на землю кислотними доща­ми. Вдихання повітря, забрудненого кислотним туманом, спричиняє захворювання дихальних шляхів та очей.

Повітряний басейн нашої країни надзвичайно забруд­нений: тільки в атмосферу за рік потрапляє в середньому понад 300 кг різноманітного бруду в розрахунку на кож­ного жителя країни. Негативного впливу атмосферних забруднень зазнають майже 17 млн чоловік (третина населення).

Забруднення навколишнього середовища призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння і передчасної смерті, інвалідності і тимчасової непраце­здатності, до народження неповноцінних дітей.

Діти, які проживають у районах, забруднених атмо­сферними викидами, часто мають нижчі за норму масу тіла і рівень фізичного розвитку, функціональні відхилення серцево-судинної і дихальної систем.

Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Бактеріологічні й хімічні забруднення води виникають унаслідок потрапляння у водойми промислових та сільсь­когосподарських стічних вод, а також нечистот з населе­них місцевостей. Водним шляхом поширюються кишкові інфекційні хвороби, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерія, лептоспіроз, сибірська виразка, туберкульоз. За даними ВООЗ, 80 % усіх захворювань у країнах, що розвиваються, пов'язані з брудною водою і по­рушенням санітарно-гігієнічних норм. Надлишок нітратів у питній воді викликає у грудних дітей синюшність, утруднене дихання, метгемоглобінемію. Внаслідок дії на організм кадмію виникає хвороба ітай-ітай. Доведено, що існує прямий зв'язок між концентрацією нітратів в орга­нізмі і захворюванням на рак шлунка, сечового міхура, нирок, тонкої кишки, стравоходу і печінки. Синтетичні миючі речовини подразнювальною та алергенною дією на шкіру спричиняють виникнення дерматитів, порушення обмінних процесів шкіри і всього організму.

Якщо природний аспект еколого-географічної ситуації можна охарактеризувати через кількісні та якісні показ­ники, то соціальний її аспект визначається накопиченням та інтенсивною міграцією речовин техногенного походжен­ня, зростанням їх ролі, нерідко визначальної, у формуванні нової якості умов життя, в активізації несприятливих стихійних ендогенних (внутрішніх) і екзогенних (зовніш­ніх) процесів, у виявленні специфічних природно-техно­генних процесів.

Відмінності в природних та соціально-економічних умовах України, диференціація структури виробництва, особливо добувної промисловості, нераціональність та інтен­сивне використання природних ресурсів, недосконалість технологій зумовили й певні відмінності у створенні спе­цифічних регіональних еколого-географічних проблем. Тиск техногенезу в багатьох регіонах України значно перевищив здатність природи до самовідтворення. Особ­ливо складні проблеми виникли в регіонах давнього та інтенсивного освоєння.

За останнє десятиріччя посилились радіоактивне, хімічне, теплове, електромагнітне та інші види забруднень, які значною мірою визначають захворюваність і тривалість життя населення.

В демографічному аспекті спостерігається концент­рація населення у великих містах, що негативно впливає на стан навколишнього середовища і здоров'я людей. У 24 найбільших містах мешкає 46 % міського населення країни. Найвищий рівень урбанізації — в Дніпропетров­ській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській та Харківській областях. Це пов'язано із зосередженням тут промислового виробництва (у тому числі й потенційно небезпечного), що спричиняє, у свою чергу, погіршення екологічної ситуації і відповідно здоров'я людей.

Потенційно небезпечні виробництва мають велику пи­тому вагу в структурі промисловості: у цілому по Україні їх частка становить понад 40 % від вартості промислових фондів, майже 34 % від обсягів виробництва.

Надзвичайно забруднені території площею 61 тис. квадратних кілометрів (забрудненість повітря, води, ґрунту в багато разів перевищує нормативи) Україна має в районах Придніпров'я, Донбасу, Чорнобильської АЕС.