Основні визначення здоров'я

Вивчення різних аспектів здоров'я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв'язків між чинниками навколишнього середовища та здоров'ям людей є важливим завдан­ням дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Протягом багатовікової історії людства, на різних етапах розвит­ку суспільства, проблемам здоров'я завжди приділялася велика ува­га. Представники різних наук та фахів робили спроби проникнути в таємниці феномену здоров'я, визначити його сутність з тим, щоб навчитися вміло керувати ним, економно використовувати здоров'я протягом усього життя та знаходити засоби його збереження.

Здоров'я людей відноситься до числа як локальних, так і глобаль­них проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжу­ються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де дис­пропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі ката­строфічних наслідків.

Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрям­ком, структурою та змістом визначень поняття «здоров'я». Т. І. Калью на основі вивчення світового інформаційного потоку документів склав перелік 80 визначень сутності здоров'я людини, але і він є Далеко не повним.

Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спад­кових і набутих) і соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення в підтримці стану здоров'я або в появі і розвитку хвороби, що у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано:

«Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття «здоров'я» є найбільш чітким, зрозумілим і пов­ним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми. В системі «людина — середовище» визначається три взаємопов'язані рівні здоров'я: суспільний, групо­вий та індивідуальний.

Перший рівень — суспільний — характеризує стан здоров'я насе­лення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві. Другий — групове здоров'я, зу­мовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебу­вають його члени. Третій — індивідуальний рівень здоров'я, який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.

Індивідуальне здоров'я - абсолютна і непересічна цінність, яка перебуває на найвищому щаблі ієрархічної шкали цінностей, а та­кож у системі таких філософських категорій людського буття, як інтереси та ідеали, гармонія, зміст і щастя життя, творча праця, програма та ритм життєдіяльності. Кожен фахівець, кожен член су­спільства повинен мати знання про здоров'я як біологічну, духовну, соціальну категорію з метою можливого проведення оцінки та ана­лізу свого стану здоров'я, з одного боку, та вирішення поточних і перспективних завдань щодо охорони та зміцнення суспільного здо­ров'я, з іншого.

Здоров'я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зов­нішнього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу ви­словлювання: здоров'я визначає процес адаптації. Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціаль­но створену реальність. Адаптація створює можливість пристосува­тися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старін­ня, до лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікуван­ня смерті.

Виділяють три рівні опису цінності здоров'я:

Біологічний — початкове здоров'я передбачає досконалість са­морегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.

Соціальний — здоров'я є мірою соціальної активності, діяльно­сті ставлення людського індивіда до світу.

Особливий психологічний — здоров'я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням в значенні її подолання (здоров'я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).

Поняття «здоров'я» містить біологічні ознаки і розглядається як природний стан. Перші елементи здоров'я передаються дитині від батьків. З розвитком людини до певного ступеня змінюється і її здоров'я. Біологічні ознаки здоров'я передбачають фізіологічно нор­мальний стан і функціонування організму, тобто такий стан, за яко­го поточність формотворчих, фізіологічних і біохімічних процесів в організмі підпорядковується доцільним біологічним процесам.

Усі механізми пристосування людини до навколишнього середо­вища характеризують адаптацію, яка включає:

• генетичний рівень — генетичний природний вибір, що забез­печує збереження популяції;

• фенотиповий рівень — індивідуальне пристосування до нових умов існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:

a зміни обміну речовин (метаболізму), збереження сталості вну­трішнього середовища організму (гомеостазу);

a імунітету, тобто несприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників:

a регенерації, тобто відновлення структури ушкоджених орга­нів чи тканин організму (загоювання ран тошо);

a адаптивних безумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адап­тивна поведінка).

Здоров'я людини не можна розглядати як щось незалежне, авто­номне. Воно є результатом впливу природних, антропогенних та соціальних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації за певних соціальних умов можуть призвести до порушення еколо­гічної рівноваги і викликати деградацію не тільки середовища, а й здоров'я людей.

Що ж може служити показниками здоров'я населення? На дум­ку вчених, цілком припустимо використовувати з метою оцінки здоров'я населення такі демографічні показники, як смертність, дитяча смертність і середня очікувана тривалість життя, тому що демографічні показники - це ще і дуже місткі інтегратори, що характеризують процес розвитку.

Виробляючи критерії оцінки здоров'я населення і визначаючи спрямування дії низки відомих медико-біологічних, медико-демографічних і медико-соціальних чинників, слід враховувати, що всі вони склалися в конкретних умовах суспільно-історичного розвитку.

У світі сучасних наукових уявлень здоров'я як соціальне явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною пробле­мою і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених.