КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
РОЗДІЛ IV.
у якому Турчиновський оповідає далі про свої пригоди
Так дійшли ми, ласкавий читальнику, до польського кор- дону, де була маєтність Києво-Печерського монастиря, що звалася, як пригадую собі, Попова Гора. Ми спинилися з моїми здирцями тут на ночівлю, бо лежав той монастирець біля села
Я рушив помолитися на вечірню, бажаючи звільнитися на хвилю від своїх гонителів, зрештою, ті не захотіли очи- ститись у молитві, укорінившись у гріхах своїх. Мені ж пра- глося побути на самоті— багато зібралося у мені думок.
Тут, у церкві, мене й примітив городничий ієромонах Тео- дозій, високий, худий чоловік з малими, втопленими очима, які начебто визирали з середини голови. Ми розговорилися, я заспівав йому й прочитав сторінку Псалтиря, а він, задо- волений і зраділий, мовив:
— Залишайся, хлопче, коли хочеш, у нас. Нам треба доб- рого співака й читця.
Покликав дячка і сказав, щоб мене прийняли до дяків- ської половини. Це означало, що я таки здихаюся своїх тяж- ких ворогів.
Те все, що оповідаю, любий читальнику, сталося прегар- ного літнього вечора, сутінки саме опадали на землю. Я по- бачив тоді на небокраї хмарину, що нагадувала перст. Я сприйняв його за знак божий — на мене зійшов мир, а серце заспокоїлось у тривогах своїх. "Що може бути ліп- шого на білому світі за такий вечір,— подумав я,— адже все віщає про добро і злагоду?! Вибач ближньому і не помно- жуй зла, адже помножене зло породжує нове, і так без кін- ця. Без покірливості людина перетворилася б на звіра, а це те, що може ввергти світ у загибель".
Такі думки крутились у мене в голові, я йшов за дяком і всміхався. Відчував: розгладжується мені обличчя, а очі запалюються мирним вогнем. Здавалося, почув навіть, як росте трава. Піднімала на моїх очах стебла, гонячи, як кров по тілу, сік. Уздрів, як лучиться той сік із сонячним промін- ням і як запліднюється та костеніє в зернятках насіння. Я полегшено зітхнув: яке щастя, коли погідно на душі!
Болить мене, любий читальнику, одна думка. Все у світі побудовано на цьому: вороги й друзі. Навіть невинна овеч- ка розуміє, що в неї безліч ворогів, хоч вона не ворог ніко- му. Людину ж вороги чатують щокроку. За добро добра
людина ворог іншій доорш людині—дивовижна це круго- верть! Вирушивши в мандрівку, я гадав обійняти світ ду- шею, але ти вже знаєш, читальнику, як був тяжко й гірко покараний.
А веду я до того, любий читальнику, що вороги мої і здир- ці не відійшли мирно без мене з Попової Гори. Як тільки вселивсь я у дяківську половину, пойняло їх незбагненне зло. Не відаю, як розтлумачили вони мій умисел, але відразу ж з'явилися в нову мою оселю. Спершу я був спокійний.
— Напитав собі місце й залишився,— сказав.— Не маю до вас зла, ідіть собі з миром — розсудить нас бог. Вони розреготалися.
— Чого б це ти мав зло до нас, своїх приятелів? — спи- тав Іван.
— Дозвольте нам, пане дяче,— сказав Семен,— перемо- витися з ним перед дорогою.
Дяк послухався й люб'язно вийшов, а я лишивсь із ними сам, відчув: мороз пробіг у мене по спині.
— Навіщо я вам? — спробував оборонитися.— Що я вам учинив?
Вони стояли супроти мене загрозливо спокійні і тільки усміхалися, зсовуючи вуста набік.
— Ви забрали мої гроші й чоботи,— мовив,— а я нікому про це не сказав ні слова. Чого хочете од мене ще?
Іван підморгнув мені, наче ми були з ними змовники, ву- ста його розповзлися в усмішці.
— Я от хочу, щоб ти трохи перед нами потанцював,— ска- вав іронічно.— Як співаєш, ми чули, а тепер потанцюй.
— Ти нас ошукати хочеш,— сказав Семен,— а ми не ті люди, які дозволяють собі плювати в борщ.
— Але ж я сказав...
Цього разу не встиг відхилитися — відчув сильний удар в об-.иччя і впав на долівку, тяжко гримнувшись головою. Кров линула мені з носа.
— Я не збирався вас виказувати! — крикнув, умиваю- чись крівцею.
— Устань! — наказали вони.
Але я не хотів вставати. Вони схопили мене за барки, світ померк — я побачив величезне коло, воно червоно стало на вемлю, впираючись горішнім обідцем у стелю. Був управле- ний у цей обідець, вигнувшись і неприродно закинувши го- лову. Коло почало крутитися, а може, то я, штовхнутий не- ввіданою силою, поплив по обідцю, як по річищі. Мене кру- тило все швидше й швидше — я побачив, що коло те кру- їнть дивний чоловік. Мав він темні, каламутні очі, а лівий
кутик рота глумливо й поблажливо всміхався. Це була пер- ша моя в ним зустріч, а ти, читачу, можеш упізнати — зга- дай-но вершника біля засиненого ліска.
|