РОЗДІЛ Х

"Мудрість передвічна". Воля

Чоловік ішов пустелею. Довго блукав, давно втративши
надію дійти до якогось хутірця, де міг би напитися води
і спочити. Довкола не було ані дерева, ані рослини — тіль-
ки гола, порепана земля. Він ступав по тій землі, не поли-
шаючи на ній ні сліду. Згори немилосердно пражило сонце,
і не було на небі ані хмаринки, яка могла б хоч на хвильку
затулити немилосердне світило. Чоловік став навколішки,
щоб попроси ги в неба швидкої смерті або ж порятунку.

Благав довго, аж доки не зашерхлії йому вуста. Тоді по-
кинув молитву, сів на голій землі, впер лікті об сплетені
ноги й поклав на долоні підборіддя. Дививсь удалину си-
вим, порожнім поглядом, готовий спопеліти й розсипатися
тут піском, коли ж раптом побачив, що через пустелю до
нього щось котиться. Схопився на ноги й уздрів, що то гар-
буз. Чоловік метнувся до нього, бажаючи схопити, але чи
був надто ослаблий, чи невправний — не зміг його піймати.
Гарбуз покотився через пустелю вже від нього, і чоловік
у розпачі помчав слідом. Але кругле тіло котилося надто
швидко, і чоловік почав відставати.

Тоді з прокляттями схопив каменюку, замахнувся й ки-
нув у гарбуза. Камінь потрапив у ціль, і гарбуз розпався.
Відтак почув чоловік рев. На тому місці, де розпався гарбуз,
виріс жовтий величезний лев. Заревів, роздираючи пащеку,
і чоловік завмер, зляканий і принишклий. Лев устав й пі-
шов просто на чоловіка — той знову схопився за камінь.
Метнув щосили, аж просвистів гостро в повітрі і з маху врі-
зався левові в око. І бездиханне упав звір — зашипіло, за-
шуміло повітря довкола чоловіка. То була велетенська га-
дюка, що загрозливо повзла від убитого лева. Але чоловік,
перемігши лева, не боявся гадюки. Узяв камінь і перебив
змія навпіл.

І знову навколо нікого не було, лише порожня пустеля
і він серед цієї пустелі — самотній і заблуканий. Чоловік
довго стояв на місці битви й дивувався, що все так швидко
Закінчилося. Чекав, що доведеться ще з кимось змагатися,
та не було навколо ні душі. Ні звуку, ані поруху. Навіть
убиті тіла лева і змія розчинились у землі і зникли — лиши-
лись у пустелі тільки він і тиша. А ще сонце тягло за собою
сіро-бурий шлейф куряви і сипало на землю сухе про-
міння.

Тоді уздрів чоловік, що знову він у пустелі сам і що знову
нема йому рятунку від самоти. Жах хльоснув його, ніби
батогом, і тонко, пронизливо крикнув він просто в сіре, по-
пелясте небо, з якого тільки й сипалося, що сухе, як попіл,
проміння,— помчав, ламаючи потріскані скиби пересохлої
землі.

Довкола стрибали сухі сині вогники, і здалося йому, що
то земля запалюється. І мчав він швидше й швидше, щоб
хутчій покинути цю землю, щоб подолати пустелю і знайти
край обітований. Біг він день і другий, біг третій і четвер-
тий. Хапав його за п'яти синій вогонь, грозячи запалити,
а жах не зникав з його порожніх грудей.

На п'ятий день він побачив, що назустріч йому мчить та-
кий самий, як він, чоловік. Вони уздріли один одного й ки-
нулися назустріч. Але знову сталося диво: на нього мчав...
людський кістяк. Гострий крик розпачу й лютості вирвався
в чоловіка з грудей. Він схопив каменя і жбурнув його в кі-
стяк, схопив другого каменя й третього. І тільки четвертий
камінь улучив у жовту кістку, щось хрупнуло гостро, й роз-
сипався кістяк на пісок — сонце ж обпекло чоловікові об-
личчя й руки.

Тоді впав чоловік на коліна й відчув, що не має він уже
сили. Тіло його обм'якло, і тільки очі, зведені до небес,
дивилися прохально й сумно, бо не мав уже чоловік і слів.
Але небові не потрібно було слів. Воно сказало чоловікові:

— Я послало тобі рослину, ти ж кинув у неї каменем;

я послало тобі звіра, ти ж убив його; я послало тобі пла-
зуна, і не прийняв ти його, а людину розбив на пісок. Чого ж
просиш іще, нещасний?

Він відповів небу:

— Ти послало мені рослину, якої не міг я спожити; ти
послало звіра, який хотів мене пожерти; послало гада, який
міг би мене смертельно вжалити, а замість людини послало
ти кістяк. Я ж хочу мати на цій землі друзів, а не ворогів.

— Тоді ти не житимеш,— сказало небо.— До всього тре-
ба прикласти рук: здобути рослину, боротись із звіром та
гадом, не знищуючи їх, а приручивши, змиритися з тим, що
помреш.

Чоловік прошепотів небові, все ще зводячи вгору почор-
ніле і спрагле обличчя:

— І оце воля, яку ти пообіцяло?

— Оце й воля,— сказало йому небо.
Тоді впав чоловік ниць і попросив:

— Поверни мені те, що я втратив. Коли ж не можеш, дай
надію.

І трісла біля його колін земля—з неї проткнулася перша
прорість. Він зросив її слізьми й побачив, що біля нього
лежить сучкаста палиця. Тоді взяв чоловік палицю і почав
спушувати довкола рослини землю...

РОЗДІЛ XI,

де розповідається про те,
як Турчиновського мучило сумління

Вранці я прокинувся з важкою головою. Довкола плавали
розкішні сонячні пасмуги, промені перевішувалися через усю
кімнату, і стрибали по підлозі й по столі грайливі зайчики.
За вікном ріс дуб, миготів листям, і від того химерно здри-
галося мереживо сонцетіні, покладене ніжною рукою світан-
ку на припічок — обмалювало його срібними квітами. Не хо-
тілося порушувати зачарування цієї хвилини, нараз здалося,
що все пережите досі таки недоладна вигадка — нікуди я не
виходив а дому та, зрештою, й не виріс на такого, щоб міг
рушати в мандри. Я ще хлопчак і лежу в себе вдома; зараз
рипнуть двері — і матінка занесе свіжого молока, котре пах-
нутиме ранком так само, як пахнуть її лагідні долоні. Тоді
я прикинувся, що сплю, щоб ті її долоні торкнулися мене
і збудили. Мені вчувся за стіною радісний гавкіт собаки;

можливо, упізнав він батька і просився, щоб його спустили
з ланцюга.

Було утішно мріяти отак, але я вже прокинувся цілком,
і годі так просто себе одурювати. Попри все, є те, що є,—
сьогодні ж мав одбутися суд, який учинить сотник на по-
раду отамана, козаків та жителів Попової Гори: судитимуть
моїх здирців. Було мені від того не вельми весело, бо від-
тоді, як замахнувся на забитих у колодки ворогів, щось-таки
зрушилось у мені. Лягло на серце прикре почуття, ніби вчи-
нив я гріх, хоч ніяк не міг його означити. Зрештою, сум-
ління мене пекло не тому, буцім учинив я щось лихе, а че-
рез те, що диявольська стихія таки заполонила моє серце.

Лежав, намагаючись упоратись зі своїми недобрими на-
строями.

"Чому саме мені випадає,— запитував я себе,— мучитися
такими речами?"

Інший голос заперечував: "Коли дозволиш зло у наймен-
шому, дозволиш його потім і у великому".

Я сказав тоді:

"Хай так, але чи зможу я втриматись од зла, коли все до
того побуджу є? "

Інший голос сказав мені:

"Коли кожен почне виправдовуватися, що ж станеться
із тим добром?"

Я, одначе, не здавався: чому маю думати за всіх? Адже
маленький відступ од добра (та й чи відступ це?) не вихо-
дить за межі моїх думок? Вчинки зникають, як листя во-
сени, а що казати про думки?

Інший голос заперечив мені: "Світ—це ланцюг, і дуже
химерно сплетений. Поруш у ньому ланку — і він розсип-
леться. Навіть у думках своїх годі відгородитися від світу,
адже поєднаний із ним тисячею невидимих ниток. Навіть
думка не існує сама від себе, вона з'єднується з іншими
людськими думками, хоч ти, може, того й не бажаєш".

"Ми, люди, вельми подібні одне до одного. Врешті, чи
не в цій подібності—причина нашої роз'єднаності?"

"Це все правильно,— сказав я,— але коли пройду через
життя з добром у серці тільки сам? Коли на моє добро ні-
хто не відгукнеться? Коли стану через те диваком у світі,
чи не плюватимуть мені услід?"

"Це гординя заговорила в тобі",— сказав той, інший, го-
лос...

Дивився крізь приплющені повіки на вікно, за яким хи-
литалося сколихнуте теплим ранковим леготом зелене гіл-
ля; мені здалося, що там, за вікном, хвилюєтся зелене море.
Воно затопило цілий світ, і хата, в якій опинився силою до-
лі,— химерний, ненадійний корабель у світі. Він пливе без
вітрил і напрямку, але кожен, хто пливе на ньому, сподіва-
ється на тиху й мирну гавань. Кожен сподівається, що його
там чекає з рокритими обіймами рідний отець.

РОЗДІЛ XII,

в якому Турчиновський оповідає
про покарання його здирців

Зрештою, мене покликано, щоб відбув я суд над своїми
ворогами. Вони сиділи в тому ж таки шинку, забиті в ко-
лодки, трохи нахабності їхньої поменшало, але коли поба-
чили мене, перезирнулися й осміхнулися. Хотіли-бо вика-
зати свою зневагу, але я удав, що не помітив того.

Ніколи не міг похвалитися силою чи визначністю своєї
особи: хлопчаком я був серед останніх, битий і гнаний, хоч
і сотниченко; презирливим поглядом обдаровував мене й
батько, коли я неретельне виконував якесь доручення, а це
траплялося часто. Одне слово, я знаю, що до мене ставля-

ться без пошанівку, але ніколи не міг збагнути, чому це
так. От і зараз, моє зверху, але коли дивився на розбишак,
не вони відвели погляд, а я.

Тоді майнула в мене гадка перевірити їх ще в один спо-
сіб. Глянув у куток, де сидів Страх,— він розглядав вуса й
підморгнув мені. Я схилився до одного із здирців і проше-
потів:

— А зирни-но в той куток!

Той зирнув і здивовано втупився в мене:

— Ну і що?

— Не бачиш? — зло прошепотів я, сам дивуючись на
власну зловтіху.— Ще побачиш!

Здирця мій видивився на мене ще неймовірніше. Тоді
розтулив здоровенну пащеку й зареготав. Я сполотнів. Він
же трусився од реготу, аж очі вилазили з очиць. Був це
Семен, котрий учора вдавав із себе собаку, і мені здалося,
що знову він кинеться на мене, щоб укусити за литку. Я від-
ступив на кілька кроків й озирнувся туди, де сидів Страх.
За столом і справді нікого не було, стояв тільки, тримаючи
в собі золотисту рідину із шапкою піни, великий скляний
кухоль.

Ішов суд.

— Чи правду оповів цей чоловік?—спитав сотник, ки-
ваючи у мій бік.

— Все брехня, пане сотнику,— засовався перший розбій-
ник, Іван.— Це він погрожував четвертувати нас і напхати
нам животи половою.

Другий розбишака, Семен, поводився не так упевнено.
Я помітив, що вряди-годи він позирає в куток, де нещодавно
сидів Страх.

— А що скаже твій товариш? — спитав сотник.
Семен звів очі, і в них постали раптом сльози. Він крут-
нув шиєю, знову кинув поглядом у куток і важко зітхнув.

— Не забувай,— мовив сотник,— коли не признаєшся по
добрій волі, тебе питатимуть з пристрастям.

— Той псюх сказав правду,— сказав Семен тихо.
Псюхом був швидше він, бо вдавав із себе собаку, але
незвідь од чого я почервонів. Щось дивне відбувається в
цій корчмі, навіть Іван розвернувся й пильно, зчудовано
позирнув на приятеля.

— А тобі що, приятелю? — спитав він.— Хочеш водно
з цим нечестивцем напастувати мене?

Тоді мені вибилися на очі сльози. Я підійшов до Семена,
щоб потиснути чесну його руку.

— Панове судді,— сказав я.— Цей чоловік покаявся, і я
хочу забрати назад своє оскарження.

Але коли наблизився до здирці, обличчя його стало блі-
де й перестрашене. Розтулив рота, вибалушив очі і аж ру-
кою захистився.

— Відійди, гаде! — верескнув він.— Заберіть його, бо
задушу, мерзотника!

Я спинився, сторопілий.

— Але стривай, Семене,— пробелькотів я.— Я ж хочу
звільнити тебе від кари, не хочу тобі лиха!..

— Не підходь, чумнику,— загрозливо процідив перший
розбійник, Іван,— не підходь, бо горе тобі буде!

— То ти й справді знімаєш своє звинувачення? — запи-
тав нетерпляче сотник.— Отямся, хлопче!

Але я стояв і по-блазенському кліпав очима. Супроти ме-
не горіло дві пари запалених очей, і тільки одне в них мож-
на було прочитати — ненависть. Я мимовільно відступив
і зирнув туди, де сидів Страх. Той душився сміхом.

— Один вину свою визнав,— сказав сотник.— А ти, дру-
гий? Коли не визнаєш, допитуватимемо з пристрастям.
Іван звів важку голову й понуро зирнув на суддів.

— Визнаю свою вину також,— сказав він, кривлячи
вуста.

Коли їх батожили, вони кричали як навіжені. Крутили-
ся і в'юнилися, просили милосердя, бо то нечистий приму-
сив їх до поганого діла; клялися, що більше ніколи такого
не чинитимуть, і так тривало, аж доки не похрипли.

Мені було невимовне тяжко слухати ті зойки, і я вже щи-
ро вболівав за своїх мучителів, навіть просив сотника зми-
луватися над ними, кажучи, що свою чашу вони випили
сповна.

— Як собі бажаєш,— сказав не зовсім вдоволено сот-
ник.— Зрештою, ти їх оскаржив і через тебе ця їм торі ура.
Дивися тільки, щоб не жалкував через своє добре серце.

Розбишак перестали бити й розв'язали. Вони позводили-
ся, постогнуючи, і розтирали закляклі від поворозів руки.

— Виведіть їх до границі,— сказав сотник,— хай ідуть
за річку до ляхів!

їх повели, пізніше я дізнався, що їх били й по дорозі,
потім обідрали й вигнали за межі Гетьманщини. А ще
передали мені козаки, що мої здирці й грабіжники дуже
лаяли мене й погрожували при нагоді злупити з мене шкі-
ру, бо це я, мовляв, призвідця всього лихого і що я гірше
за люципера. Такі слова непомірне вразили мене, як грім

з ясного неба, але кожному було видно, що саме я за них
заступився і не дав збавити їм здоров'я під батогами...

Я задумався. Минуло чимало часу відтоді, як пустивсь
у мандрівку, але не знайшов іще того, чого шукав: межі між
добрим та лихим. Більше того, чим далі заходив, тим важ-
че ставало визначати: а що воно, те добро? І чи існує? Чи
не чиню я якогось мимовільного переступу, який потім мені
тяжко віддасться.

Йшов дорогою, черпаючи теплу куряву босими ногами,
а коли звів голову, побачив — стою проти хати, в якій по-
селився.

У цю хвилю мені таки хотілося самоти, тож я зайшов
усередину, а що в хаті не було нікого, вкляк перед обра-
зами. Бачив перед собою потемніле обличчя Миколая, ди-
вився той на мене пильно й суворо, але не міг нічого від-
повісти на мої сумніви. Не міг пояснити, що воно таке,
справдешнє добро, і чи губиться воно, а чи невидимо мно-
житься. Не навчив мене, як подолати зло в собі, і від того
страшно мені стало — ні в кого було поради попитати.

Вечоріло, і я вирішив прогулятися на самоті й подиви-
тися на захід сонця. Село топилось у глибокій долині, зусі-
біч його оточували горби, і сонце лягло на один із них. Мені
здалося, що той пагорб був, як одягнена в зелену одежу
жінка. Сонце сіло на вершок і стало за голову тій дивній
істоті. Це було величне, зворушливе видовище. Розкида-
лися навсібіч гострі жовті списи, вони видалися мені золо-
тим розсипаним волоссям. Стояла супроти мене золотого-
лова, зеленотіла жінка і мала сліпучу, золо.ту всмішку. Про-
чинила раптом безмежно голубі очі й подивилася на мене,
малого й нікчемного, котрий завмер у її ногах. Навколо
хиталося блакитне маєво неба, біля золотої голови стояло
кілька думок-хмар — прозорі, легкі й несміливі. Всі звуки
раптом пропали, глибока тиша прийшла на землю. У ней-
мовірній чистоті літнього вечора почав сплітатися над зем-
лею прозорий дим. Жінка дихала на повні груди, і я нама-
гався дихати так само. Намагався не пропустити ані хви-
лини з цього чудовного одкровення, бо щось мало мені в ту
хвилю провіститися. Щось конче потрібне, те, заради чого
покинув я батьківську стріху. Зараз воно станеться, поду-
мав я, ця жінка розтулить вуста і скаже, як жити й куди
мандрувати далі. Я напружився неймовірно, але тиша на-
вколо не порушилася. Щось відбувалось у повітрі, але не зі
мною воно було зв'язане. На хвилю відвів я очі від золото-
голового горба: синій дим покривав долину найкоштові-

шою тканкою. Синій дим плавав у мене в ногах, і я почав
наповнюватися його ясним сутінком. Сльози вибилися мені
на очі: неймовірно малим і кволим себе відчував. Схаменув-
ся, що забув про ту золоту голову на горбі, адже чекав, що
вона до мене промовить. Здригнувся раптом—що воно?
Голови на горбі не було, виглядав з-за хмари тільки вузький
серпик. Од того розлилася раптом пожежа на ціле небо,
і я побачив у ньому загадковий, вигадливий світ. Уздрів
кілька блакитних доріг і кілька білостінних палаців — каз-
кові міста виставляли сліпучо-червоні стіни і якихось верш-
ників, котрі мчали до тих міст. У повітрі миготіли темні
крапки, було їх так багато, що в очах мерехтіло. Але то
летіли кудись ворони. Безліч ворон, що зібрались у зграї
і навіщось покидали цей край.

РОЗДІЛ XIII,

у якому Турчиновський оповідає,
як його навідала смерть

Я урву на хвилю оповідь про свої колишні мандри й при-
годи, бо ночами мені стає важче писати: болять очі, а вдень
робити це неподобне — не хочу, щоб про моє писання віда-
ли навіть родичі. Отож тримаю його в таємниці, хоч це чи-
нити нелегко. Паньматка моя помітила, що зі мною "щось
негаразд", і стала, як достойна жінка, упадати коло мене.
Але таке надмірне турбування почало мене вже й гнітити —
я тепер, як води і їжі, потребував самотності. Оці розмисли,
що їх тобі тут викладаю, люб'язний читальнику, стали для
мене такою ж необхідністю, як ото дихати. Може, я й справ-
ді трохи звар'ятував, хто зна, а може, це кінець мій надхо-
дить і стукає мені до вікна сухокоста?

Оповім, чому так думаю. Була, здається, північ, я саме
відклав своє писання, коли раптом прочинилися од вітру
двері. Вдарились об стіну, і в хату вступив морок. Кімната
моя, любий читальнику, добре була освітлена свічками, але
коли розхилилися таким робом двері, в ній посутеніло.
Тільки стіл освітлювався, як раніше, решта помешкання
губилася в безпросвітній темряві — я не бачив навіть су-
протилежної стіни. Відтак опинивсь у невеликому світля-
ному колі, роззирнувся, але не побачив біля себе нічого,
окрім столу, паперу й атраменту. Руки мої були залиті різ-
ким жовтим світлом.

"Що це таке?" — злякався я.

Відчув, що темрява неймовірно гнітить моє світляне коло,
а через те й мене. Ніби опинивсь у якійсь кулі, густо освіт-
леній, але з непробивними чорними стінами. Не вистачало
мені повітря, очі з очниць вилазили, бо куля, мені здалося,
почала рухатися. Увіп'явся пальцями у стілець, і мене поко-
тило. Десять холодних потів облило мене: страшила оця
незбагненна, непроникла темрява, в якій пропадає ясне по-
вітря. По спині й по грудях покотилися гарячі краплі поту —
ядуха мене чавила. Тільки за кілька хвилин куля моя зупи-
нилася, я дихнув вільніше й роззирнувся. Темрява витікала
з хати, як витікає вода. Зачудовано дивився, як зникає
останній її струмінь, двері повільно причинилися, і все зно-
ву озвичайніло. Важко дихав — було таки парко.

Вирішив вийти надвір. Тут стояли тиша і спокій. Я зир-
нув на небо. Зорі великі й тремкі — видалися вони мені в ту
хвилину кулями, в які було загнано по людині біля запа-
леної свічки. "Так, як там",— кумкотіли від ставка жаби.

Я сів на улюблену трав'яну лаву під яблунею. Наді мною
залящав соловей. "Так, як там",— кумкали жаби. "Жах,
жах, жах!" — били в настояну на травах ніч собаки. Пиля-
ли повітря цвіркуни. Я був спокійний, хоч лоб мені знову
впрів. Угорі, ніби скляні, тремтіли зорі. Здавалося, подзво-
нювали льодком — тихо навколо! Повіки мені обважніли,
і я, з натугою вставши з лави, повільно подибав додому.

Наступного дня був я зовсім хворий і не вставав із ліжка.
Біля мене клопоталися, турбувалися, а я єдине що хотів —
побути на самоті. Зрештою, міг віддатись і розмислам, не
завжди біля мене крутилися й набридали з розпитами про
здоров'я. Хвилювала мене нічна пригода; здається, попе-
реджено мене долею про лічені дні перебування на цьому
світі — наче хтось невідомий підганяв мене. Врешті, все
життя — смуга таких підганянь: ми, люди, біжимо, поспі-
шаємо, розбиваємо носи, коліна й лікті, але ніколи не зупи-
няємося. Боїмося-бо зупинок, адже то і є кінець наш.

Я уявив собі, люб'язний читальнику, що можу не до-
писати цього діаріуша, і мороз пробіг мені поза шкірою —
злякався. Може, дивний здасться тобі мій острах: писання
оце чи й дійде до тебе; можливо, воно, як промова рицаря
перед бур'янами з притчі, що її маю покласти далі? Але не
це мене турбує, як, очевидно, не турбувало й рицаря, перед
ким він висловиться, суть навіть не в глибинах нашого
марнолюбства, а в потребі сказати своє Слово. Не висло-
вившись, людина має себе, як корова, котру не подоєно...

Отож, кажу, я злякався, відчувши, що можу не довер-
шити оце писання, чи не тому почав обмірковувати, як схо-

ватись од світу, звільнитись од щоденних житейських кло-
потів. Отож я зважився сповістити про надмірну свою вто-
му й осісти — літо ж бо! — на пасіці, де пастиму божу твар.

Жадання моє було сприйнято прихильно, і ось я сиджу,
оточений чудовою тишею, про яку вдома й мріяти годі; до-
вкола безліч сонця, яке я завжди любив і яке й тепер п'ю
щирою душею. Люблю слухати, як гудуть бджоли, і сте-
жити за їхнім дивним, улагодженим життям, адже немає
комахи, шляхетнішої за цю; шелестить біля мого куреня то-
рочкаста трава, під цей тихий, лагідний супровід перо моє
пише легко й вільно; в самому курені пахне медом і сухим
зіллям: чебрецем, материнкою та рум'янком. Навколо без-
люддя, а коли хто наближається до пасіки, про це звіщає
добрий мій приятель пес Кудлай; часом ця розумна істота
приходить до мене, сідає навпроти й годинами стежить, як
блукає по чистому полі моє перо — з ним ділити самоту
мені легко. Коли ж буваю по-особливому зворушений, кличу
Кудлая ближче й обіймаю його як приятеля, він дивиться
на мене вогким відданим поглядом, а я починаю бесідувати
з ним, ніби він усе до слова розуміє.