РОЗДІЛ VI. де Турчиновський розповідає про нові над ним тортури

де Турчиновський розповідає
про нові над ним тортури

Дяк тієї школи, де я зупинився, визволив мене, дорогий
чи'іальнику, від напасті моїх кровожерних мучителів. Мене
врятовано від здирців, а їх із ґвалтом вигнано із хати. Пере-
гочував наступну ніч спокійно, хоч боліли мені кістки й тіло
і снилися снища та змори. Проте ранок міг зустріти з усміш-
кою і з молодою радістю від того, що таки вирвався з-під
опіки своїх співподорожан. Сонце весело пробивалося крізь
шибку й гарцювало на долівці, наче моторний юнак-жартів-
ник, а небо здавалося криницею святощів, які встигай тіль-
ки пити.

Тим часом вороги мої, затямивши на мене, безневинного,
зло, не заспокоїлись у поганій своїй пристрасті, а діставши
відсіч од городничого й дяка, умислили супроти мене нові
підступи й пішли до компанійського сотника, який стояв на
той час на квартирях у тому-таки селі, в Поповій Горі. Що
вони набрехали на мене, взнав я, любий читальнику, зго-
дом. А наговорили вони, що здирцею був я, а не вони, і май-
же в кожному селі тяжко збиткувався над дяками, спутую-
чи їх, ніби коней, і немилосердно б'ючи. Все добро своє,
сказали ці брехуни, він, себто я, набув злісними нападами
й грабунками. Навіть книги, що несу, поцупив у якомусь
селі, побивши дяка.

Це все, що годі вмістити в розум і аж відганяє брехнею
та напастю, компанійський сотник прийняв на хмільну го-
лову за правду і звелів привести мене в шинок. Я саме по-
вернувся від козака-характерника і поліз було на піч, щоб
відлежатися, бо тіло мені й досі боліло, але мене нагло ски-
нули долі, здерли одежу і в самій кошулі повели в шинок,
несучи книги й шати мої як крадене. Сам же я, обдертий

і зневажений, ішов на превелику втіху роззявляк, які, див-
лячись на мене, реготали й тицькали пальцями, начебто ба-
чили якогось катюгу чи звіра.

Затуляв, скільки міг, соромне місце і йшов між двох стін
реготу й кепкувань. Ішов, як злочинець,— сльози текли мені
на лице. Скажу тобі, люб'язний читальнику, мені не було
дошкульно від усіх тих кпинів, навпаки, й напівголий відчу-
вав себе чистим і безгрішним. Над головою стояло сонце,
пахло курявою, тини потріскались од спеки, а горщики на
них здавалися мені головами химерних істот. Зрештою, я
почав плутати, де горшки, а де обличчя роззявляк, що по-
витрішкувалися на мене. Чиїсь обличчя, скривлені від сміху;

чиїсь пальці, як списи, що тицькають у мене; кури, що
сполохано тікають, здіймаючи куряву; застиглі постаті біля
криниць; журавлі, які стримлять у небо; стріхи, на яких
сидять, ніби галченята, хлопчики; просто мене горіла ве-
лика купчаста хмара з висмиканими зусібіч сонячними віх-
тями. Все це стояло в семи барвах веселки, я йшов і споти-
кався по рівній дорозі — ззаду мене весь час підштовху-
вали. Босі мої ноги вкрилися пилюгою, великого пальця
я вже десь розбив, і на ньому налипла сіро-червона курява.
Однак не відав злості й ненависті до своїх насильників-спів-
подорожан, хоч уже й хотів того. На душі, наче квітка, цвіло
здивування, ніби не мене вели оце по дорозі і не на мене,
безневинного, чекала кара.

Отак мене й пригнали до корчми, де сотник налякав мене
грізним виглядом.

— Ну,— прогув він,— лярвий сину! Я тебе, злодіяку, до
кісток бачу! На чуже добро потягло, шмаркачу й недолупку
ти такий, я тобі виб'ю з голови оте добро!

Хотів відповісти, але не встиг розтулити рота, як на мене
знову посипалася злива лайки,— сотник ані подумав роз-
важно розпитатися про мій рід і куди знамірився йти. Во-
роги ж мої, співдорожани, догідно підхихикували і по-бла-
зенському підморгували один одному.

— Злодіїв, панове,—повчально проголошував сотник,
звівши пальця, як професор колегіуму,— здалеку видно!
Я таких, як оцей, на своєму віку перебачив не одного. То
як гадаєте, панове: дамо йому спершу буків, а тоді розпи-
таємо чи спершу розпитаємо, а тоді пригостимо буками?

— Спершу треба всипати буків,— сказав старий, що си-
дів у кутку, як у себе в господі.— Тоді він і до розмови м'як-
ший буде.

Я стояв у самій кошулі й відчував, що в корчмі страшен-
но холодно — коліна мої дрижали.

— Дозвольте сказати слово,— ледве вимовив я, трем-
тячи.

— Не дозволю! — гримнув кулаком по столі сотник.—
Гляньте, гляньте на нього,— він простяг пальця й ледве не
пробив ним мені грудей.— Ще й вуса не ростуть, а душа
вже в пекло проситься!

— Нарід псується,— сказав старий у кутку.— Бував я по
країнах далеких, то там не так, як у нас. У нас що: буків
дадуть, розтягнуть чи припечуть, а там такого понавигаду-
вали!..

Я знову розтулив рота, але ті кілька слів, що промовив,
потонули в гомоні, що лунав у корчмі.

— Дозвольте, пане сотнику, й мені слово сказати,— втру-
тився один із моїх співподорожан, Семен.— Може, перш ніж
катувати цього недолупка, ми б усі за його кошт по чарці
кружлянули!

Він розцвів догідливим усміхом, а всі зашуміли ще біль-
ше, згоджуючись на таке.

— А подая-но, Олено, нам меду,— наказав сотник.— За
плату книжки його заставляємо!

Я набрав повітря, щоб використати добру хвилину і таки
розповісти про лихо, яке мене спіткало.

— У далеких країнах,— перебив мене старий,— кістки за
злодійство ламають та й голів не вельми шкодують!

Він засміявся, дивлячись на мене каламутними очима.
Трем побіг мені по тілі, щось потойбічне прочитав я в його
очах та й упізнав відразу: був це той, котрий вогняне коло
крутив.

І мені раптом здалося, що дивно самотній я у цьому світі,
що всі люди, які так дико регочуть навколо, вчинять мені
якусь велику шкоду, що таки годі сподіватись од них мило-
сердя.

Шинкарка принесла меду, і всі, хто був у корчмі, почали
пити, віншуючи один одному здоров'я. Я зирнув у куток,
де сидів той страшненький старий, він дивився на мене, по-
погладжуючи вуса, й усміхався загадково. Я ж стояв у са-
мій кошулі серед корчми, і сльози котилися мені на об-
личчя. Крізь ті сльози бачив, як дарує компанійський сот-
ник злодіякам мій кунтуш і каптан, вони підхлібне дякували
й кланялися; решту моїх речей: рушники, хустки, кошулі,
пояси сотник віддав шинкарці знову-таки за мед. Козаки
пили один до одного, пропиваючи моє добро; здавалося,
ніхто й не цікавився мною, але коли їхні очі спинялися на
мені, лихі іскри починали в них грати. Сотник встав і піді-
йшов до мене. Притулив мені пальця до грудей і почав ви-

казувати, ганячи злодіїв,—не давав і слова сказати у від-
повідь. Казав, що радий бачити мої сльози, бо сльози пере-
дують каяттю, а я вже не міг витримати гостроти його по-
ставленого на мене пальця. Зрештою, саме це кинуло мене
в розпач, тож, перекриваючи гудіння голосів, я почав роз-
пачливо вигукувати у завмерле переді мною сотникове об-
личчя, що його, тобто сотника, підступно одурено і що зо-
всім не я чинив злодійство. На те сотник усміхнувся загад-
ково й відійшов на своє місце. Компанійці і мої співподоро-
жани вже заревли пісень, і голос мій пропав у тому галасі.
Старий у кутку не бенкетував.

— Вони не хочуть мене вислухати,— сказав я йому роз-
пачливо.—Послухайте мене ви, ваша милосте!

Старий важко й чорно подивився на мене, і я знову по-
думав: це той, котрий крутив червоне коло, в яке я був
управлений. Так, я його зустрічав уже раніше; здається,
він почав зустрічатися на моєаду шляху відтоді, відколи все-
лилось у моєму серці щось клубасте й чорне. Відтепер, ска-
жу тобі наперед, любий читальнику, він не покидатиме
мене—той, котрим дітей лякають...

Так, я зустрічався з ним ще до того, як вирушив у ці
мандри; було це торік, коли повертався од родичів і йшов
путівцем, сподіваючись дістатися до найближчого села, де
мав переночувати. Але чи зблудив я, чи й справді так було-
треба, села мені не трапилося, а навколо швидко западали
сутінки. Тоді побачив вогонь, хтось сидів біля огниська,
а воно високо палахкотіло, кладучи на землю червоне коло.
Я підійшов і привітався. Чоловік сидів до мене спиною, не
повернувся й не відповів. Тоді я попросив дозволу сісти
біля вогню. Чоловік мовчки хитнув, і я сів навпроти.

— Чи далеко звідси до села? — спитав я.

— Тут нема ніякого села,— відповів він.

— Мені пам'ятається, що є. Спинявсь у ньому, коли
йшов сюди.

— Поблизу немає села,— вперто сказав чоловік.
Звів обличчя—був це той самий, що оце сидить переді
мною.

— Навколо немає сіл,—сказав цей дивний чоловік,— бо
сюди прийшла моровиця і всіх викосила.
Я здригнувся.

— Не лякайся,— спокійно сказав чоловік.— Моровиця —
це не тільки лиха напасть, це перст божий, падає вона не
на одного, а на тисячі, щоб більше нагнати страху. Страх
же мусить жити в людях, страх — її керманич і водій. Без

страху людина стала б удвічі більшим хижаком, ніж є. Страх
унатурює звичаї й мораль. Унатурює, а може, й творить їх.
Я зачудовано вдивлявсь у свого співрозмовника.

— А ви самі чуми не боїтеся? — спитав.
Він засміявся. Сухо і несмішно, наче мав забитий піс-
ком рот.

— Не боюся,— мовив він.— Бо я і є отой Страх. Щодня
і щогодини змінюю свою подобу, але завжди незмінний
я і один!..

Я обвів поглядом усю корчму. Козаки сиділи за столом,
голосно розмовляли один з одним, разом із ними сиділи
й мої співподорожани, всі порозбивалися на купки, як то
буває у компанії, і балакали навперебій. Мовчали тільки
сотник, який схилив над столом чоло і, певно, про щось ду-
мав, і той, у бік якого я й дивитися вже не хотів.

"Ця корчма,— подумав я,— якась страшна. Що тут діє-
ться? Чи, може, сплю й сниться мені лихий сон? А може,
ще не опритомнів, відколи вдарено мене довбнею?"

Не знаю, як тобі все пояснити, читальнику, але мені зда-
лося, що втратив волю, забув навіть, що мене мають тут
судити,—потягло мене ближче до столу, за яким сидів
Страх.

— Тільки тепер вас упізнав,— сказав тихо, щоб не при-
вернути до себе уваги.

— Сідай вип'єш пива,— запропонував Страх.

— Не вживаю трунків,— мовив я.— Хочу тільки запита-
тися.

— Не питай — і не спитається,— сказав він.

— Чому я став вашим обранцем?

— Отакої,—засміявся Страх.—По-моєму, це ти обрав
і прикликав мене.

— Тоді я спитаю таке: чи дружить страх божий із спра-
ведливістю?

Старий розреготався, а може, це зареготали на розповідь
одного із моїх співдорожан козаки? А може, вони тільки те
й робили, що стежили за мною? Реготали всі, а найбільше
мої здирники-співподорожани. Трусилися, наче биті тряс-
цею, очі в обох стали татарські — крізь них віялами сипа-
лися сльози. Сотник сміявся, закинувши голову і широко
розтуливши рота.

Страх сидів навпроти мене, вже не сміявся — на вустах
у нього лежала тонка гадючка усміху. Мені поповзли від
того по спині мурахи, а волосся заворушилося.

— І все-таки дивний ти чоловік,— мовив Страх.— Дивні-
шого в житті не бачив.

— Він не дивний, а дурний,— озвався Семен, мій спів-
порожанин.— Від отих своїх книжок.

— А може, й дурний,— погодився Страх.

Я мовчав. Стояв у самій кошулі, сперся плечем об стіну
й дивився на забруднену від недавнього дощу шибку. На
ній лишилися висохлі сліди крапель та потічків — темні пи-
лові смужки й кружечки. Вся шибка була залита сонячним
промінням, а в кутку сяяв клаптик блакитного неба.

І, як не дивно може це прозвучати, любий читальнику,
але саме в ту важку для мене хвилину згадав я любу аlmа
mater свою — Київську колегію, згадав вистави, які гралися
щороку в час рекреацій¹; згадав, що в них брав завжди
неодмінну участь і за те від професорів діставав похвалу.
І от, дивлячись на покрапковане вікно, я раптом на хвилю
забув, що мене притягли в цю брудну корчму, повну хміль-
них, немилостивих людей; забув, що мене збираються су-
дити, а подумав: щось треба вдіяти особливе. Засвітивсь
у мені натхненний вогонь, і я вирішив: коли звільнюся з
напасті, звернуся до світу зі своїм Словом. Ще не знав, що
це має бути: драма чи в'язанка притч, але в тому писанні
я оповім про все, що мене мучить і турбує. Звернуся безпо-
середньо не до цих людей, що сидять переді мною, а до
людей взагалі — маю ж придумати власне Слово, виважив-
ши в ньому кожне речення; адже треба мені якось порозу-
мітися зі світом людей, щоб більше не траплялося таких
випадків, коли ти говориш, а тебе не хочуть слухати; ти
кажеш правду, а тобі в лице сміються. Маю придумати в'я-
занку історій, оповівши їх перш за все собі самому, щоб
і себе змінити тією наукою; хочу, щоб люди, уздрівши мене,
не зводили насмішкувато брів, щоб по їхніх вустах не про-
слизувала іронічна чи зневажлива усмішка, а щоб тракту-
вали мене поважно, хай і нікчемний, і незначний я у цьому
світі. Але не сміхотворець я і не для сміхотворства в життя
прийшов. Я напишу для цього світу драму чи в'язанку притч,
урочисто назвавши її "Мудрість передвічна",— оце й буде
мудрість, яка не тільки зголосить мої думки іншим людям,
але по-своєму очистить і мене. Я готовий іти на такий чин,
коли звільнюся від напасті, що впала мені оце на голову.
В мене вже є одна притча, яку давно хочу записати.

¹Рекреації — щорічні студентські свята після закінчення курсу.