РОЗДІЛ XIX.

у якому Турчиновський з'являє
про свою несподівану зустріч
із колишніми співподорожанами

Світ вузький, любий читальнику, адже куди не ступить
нога твоя — скрізь здибуєш знайомих або тих, кого просто
запам'ятав. Буває й химерніше: обличчя знайомих увижаю-
ться поміж чужих облич — людська омана. Того ж дня я
схильний був прийняти лиця моїх колишніх співподорожан-
здирців за таку облуду. Найменше мені хотілося здибува-
тися саме з ними, але витівки долі нашої не завжди збаг-
ненні.

Було сонячно того ранку, як узагалі того літа, навіть пар-
ко — можливо, заходило на грозу. Я йшов дорогою, обду-
муючи ще одну притчу до "Мудрості передвічної", а заодно
міркував про змінність та плинність нашого життя. Проїхав
віз, і, щоб сховатись од куряви, я відступив на кілька кро-
ків у малу вуличку. Тоді й побачив двох вершників у дра-
гунському військовому строї. Вони їхали до мене на вгодо-
ваних конях, їхали швидко й навальне. Обличчя їхні від-
разу ж упали мені у вічі — небагато треба, щоб їх упізнати.
Я глибше відступив у завулок, цієї зустрічі хотів найменше.

Переховавшись, я сів на лавку біля якогось подвір'я і спер-
шу навіть не зауважив, що на ній уже хтось сидить.

— Розповім тобі одну історію,— спокійно сказав той, до
кого я присів на лавці.— Жив на світі один дуже дивний
молодик...

— Це ти мені підладнав? — спитав я, показуючи на сво-
їх колишніх ворогів-співподорожан, які незвідь-чого спини-
лися на дорозі й розглядалися.

— Доля тебе з ними звела,— сказав Страх.— А хіба во-
ни не твої друзі?

— То не мої друзі! — вигукнув я.

Вершники рушили коней, звернули у вуличку, де я думав
заховатися, й поїхали просто на мене.

— Диви, він тут,— сказав один, а мені здалося, що це
проговорив його кінь.

— Ти звідкіля тут узявся? — вигукнув другий.

— Хоче, щоб ми віддали йому наш борг,— засміявся
Семен.

— Смерті своєї шукаєш? — серйозно спитав Іван.

— То розповідати тобі ту притчу? Візьмеш її для "Муд-
рості передвічної",— сказав, штовхнувши мене. Страх.
Я перехрестився.

— Він хреститься,— зареготали мої вороги.

— Залиште мене в спокої,— жалібно попросив я.

— Не ми стали на твоїй дорозі, а ти на нашій,— сказав
Іван.

— Не ти постраждав, а ми,— додав- Семен.

— Знову заведешся із ними,— позіхнув Страх,— а я тобі
таку славну притчу хетів розказати..

Я заплющив очі. Темна хвиля вкутала мене, але за мить
відчув: мозок мій прочищається. Ні, зустріч цю я вигадав,
все було простіше. Я стояв у затінку вишень і щосили чіп-
лявся пальцями за тин. По дорозі ж, курячи, віддалялися
два вершники, і я найменшого сумніву не мав, що нам таки
доведеться зустрітися.

Я передихнув і сів на лавку, певна річ, на ній нікого не
було. Лящали, об'їдаючи вишні, горобці, у глибині обійстя
хтось мирно розмовляв, до мене долинав неквапливий виго-
лос людської мови. Я заплющився й на мить вийшов із
цього світу.

Чи довго так сидів, не пригадую, любий читальнику. Чи
відчував страх? Мабуть, то було інше почуття — здається,
надійшла пора полишити це гостинне місто. Зловісні зна-
мення тривожили мені душу.

"Біда буде,— подумав я.— Коли мої здирці тут, не уник-
нути нам спіткання".

Розбито поволік ноги — хотів попрощатися з люб'язним
до мене єпископом Сильвестром Четвертинським. Але доля
й цього разу вирішила інакше. Єпископ зустрів мене обій-
мами й, не давши вимовити й слова, сповістив, що, оскільки
регент хору п'яниця і скандальник, відсьогодні він уже не
регент, а на його місце призначаюся я. Єпископ, цей доб-
родійник мій, схвильовано привітав мене, а я не мав ради
й подякував йому, зітхнувши подумки, оскільки знову за-
ходило на пристрасті, оминути які мені не під силу.

Вийшов надвір й побачив, що на небокраї таки збирає-
ться велика чорна хмара. Важко заволокла півнеба, і від неї
стелилися навкісні смуги дощу. Я спинився, тримаючи в
грудях тремке, неспокійне почуття.

"Тривога завжди приходить так,— подумав я,— важкою
ходою, як передчуття грози".

Мене оббризкало першими краплями дощу. Спалахнула
блискавка, а за хвилю тріснув дужий грім. Я швидко пішов
по знелюдненій уже вулиці, підстьобуваний ударами вели-
ких холодних крапель.

Проте не тікав, а, керований незвіданими порухами душі,
звернув до поля. Передгрозова тривога лучилася з моїми
почуттями, і, як не дивно, відчував я від того химерне за-
доволення. Віддавався повільним хвилям і наче переставав
існувати. Такі миті небуття, як зву їх для себе, відвідують
мене, коли не можу впоратися із собою. Нагадують різкий
удар батога — це тоді, коли знову отямлююся, а на початку
зазнаю м'якого, спокійного вимкнення — начебто поринаєш
у воду.

Отямлення застало мене серед поля, далеко від хат, саме
в той момент, коли вдарила об землю злива. Я ледве встиг
сховатися під самотнє дерево, а коли роззирнувся — опи-
нивсь у зеленому, безбережному морі. Сидів на дні того
моря, оповитий звідусіль незмірною товщею, сидів, заглух-
нувши од несусвітнього накоту, а відтак і серед тиші (тиша
цілковитого хлюпоту — що це таке? — подумав я). Глухий,
убраний у водорості, як водяник, сидів я під грушею, за-
тверднувши так, ніби скорчило мене.

"Зворухнись,— наказував собі,— треба зворухнутися, щоб
не перестати існувати".

Потоки спадали з неба, і вже не було між ним і землею
повітряного простору, сіро-зелена товща похитувалася, наче
готувалася ковтнути мене; я ж був серед цієї стихії змалі-
лий і ніякий ("А ти гадав колись інакше?"—запитав себе
я), нагадував сам собі жабу, яка заклякла під дощем; зна-
йомі обриси світу зникли — все розмите й потовчене; зда-
валося мені, що й місто, з якого я тільки-но вийшов, також
перестало існувати, там позавалювалися дахи, а глиняні
стіни порозмокали. Пливли брудні, жовті потоки, несучи з

собою немудрі хатні пожитки; стовбури вишень перетворю-
валися на глей і помалу розкисали, стоплюючись, як свічки,
доки не залишилися нікчемні злизаки пеньків, на які з хлю-
потом накочувалися хвилі. Розталі тини гойдались у кала-
муті, як грати, вода проливалася крізь них, як крізь ме-
режу. Звідусіль із тієї хлющі дивилися на мене очі, зна-

йомі, але не знаю чиї ("Гей, ви, що зустрічалися мені на
шляхах, чи пізнали ви таємницю роздоріж? Вона проста
і означає середохрестя, а значить — вибір"). Моя груша
зовсім не боронила мене від дощу, та й не обходило мене
те — був я зеленим водяником, якому треба пізнати хоч би
одне: що таке вода? Для водяників це вічне запитання, чи
не тому не міг я зворухнутися, не міг ніяк вирватися з цьо-
го дикого чародійства, вдивлявся вперед, скільки міг, ди-
вивсь із відчаєм, якого не міг збагнути й сам,— був розтоп-
лений зливою, як і ті вишні; як і вони, міг потекти кала-
мутним нестримним потоком. Мав до чогось додуматися,
конче зараз необхідного, але ті думки, що набігали на мене,
не задовольняли: був то голод од голоду, спрага од спра-
ги — не знаходив я їм одкриття. "Середохрестя,— думав
я,— це початок, надія і кінець. Середохрестя — це місце, де
знаходимо сумніви, бо перед нами чотири різні шляхи. Ми
тримаємося його тому, що не знаємо, на який із чотирьох
ступити. Роздоріжжя лякають нас, бо можуть погнати на
манівці, але без середохресть ми збожеволіли б".

Дивився на розмитий водою світ, де нерозмитими лиша-
лися тільки мої думки, і сльози підступали мені під горло.
"Ну що ти шукаєш у цьому світі, бідний блукачу? — запи-
тував я сам себе.— Що непокоїть тебе і що кличе? Що спо-
діваєшся знайти, адже й шляхи можуть бути манівцями,
принаймні три із них? Яка сила штовхнула тебе у світ до-
ріг, де вже не однієї зазнав прикрості, і чому не хочеш по-
вернутися додому? Чому не бажаєш зажити звичайним
мирним життям, що тобі заважа?"

Відчував тихий колисливий смуток, жовтий, як осіннє
листя, і сірий, як цей дощ. Був він незвичайний, той сму-
ток,— хотілося мені сміятися і плакати водночас. Хотілося
особливого, гарного зворушення, хоч я і знав: те гарне —
біль у душі. За кожне гарне, вділене тобі у світі, майже зав-
жди треба платити міхом гіркоти, отож і гарного мимоволі
починаєш остерігатися.

І все-таки здавалося, що в тих сіро-зелених водяних тов-
щах я щось бачу. Щось ніби розмиті білі стіни, наче палац,
який казково вивишається від землі до неба. Прислухався
й почув тиху, але напрочуд гармонійну музику. Так, у тому
палаці співали, і то був не такий спів, який знав я. Був то
спів великої матінки натури нашої, спів трави, дерев, листя
і водяних струменів. Була то музика, яка не тривожить
серця, а втихомирює його.

Я схилив голову на коліна, відчуваючи, що омиваюся до-
щем і що немає ані сухої нитки на мені. Сльози покотилися

з моїх очей, обпалюючи розтопленим металом холодні й за-
кляклі щоки,— очі мої прочинилися в особливому баченні
і таки здобули сокровенного світла — так, я придумав ще
одну притчу до драми, яку помаленьку собі пишу.