РОЗДІЛ XX

"Мудрість передвічна". Заздрість

Жив на світі молодик. Був він хоробрий козак, не боявся
ані -вогню, ні моря, вільно гасав по степах, як сокіл, і, наче
сокіл, чигав на здобич. Усі його шанували, і був би прожив
свій вік цей хоробрий козачина вільно, широко й бездумно,
коли б не занесла його доля на одну могилу, її обходили
люди -стороною, бо всяке, казали, там твориться, бо на лю-
дей, котрі там ночували, находила змора, щось чудне із ними
чинилося, а потім ставали такі, що й не пізнати. Наш козак
добре знав оті лихі поговори, але завжди сміявся з них,
вважаючи за бабські теревені. І от одного разу, не кажучи
нікому й слова, подався він під вечір на ту могилу, бо таки
захотів випробувати не так долю свою, як себе. їхати до
могили треба було довго, годин із сім, отож прибув він до
неї як-раз перед північчю, їхав і підсміювався над страхопу-
дами, бо світ йому був простий і ясний і не відав він його
таємниць та жаху.

Біля самої могили зупинився й розгледівся. Навколо було
моторошно тихо. Спала в мороку степова трава, спало кіль-
ка дерев на узбіччі, не чув ані цвіркунів, ані погуків нічних
гпашок.

Козак зіскочив з кояя і пішов, мочачи чоботи в росі, на-
пару. Кінь покірно слідував за ним, хоч неспокійно похро-
пував і крутив головою. На вершині лежав великий камінь,
а біля нього цурпалля і слід од багаття — не одного сюди
вабило, і не один тут ніч ночував.

Козак сів на камінь і відчув млість, що раптом огорнула
його тіло,— спати йому захотілося. Але- він поборов себе,
викресав вогню й запалив хмиз, щоб трохи посидіти при
багатті й повечеряти. Поки варився куліш, козак сидів біля
вогнища й дивився, як помалу жере вогонь паливо. Йому
здалося раптом, що земля під ним здвигнулася, заіржав
раптом його кінь,— вперше морочно стало нашому смілив-
цю. Щоб отямитися, закушпелив люльку, і доки її палив, усе і
навколо було спокійно. Коли ж висмоктав з черепка остан-
ній дим, вдруге гойднулася під ним земля і вдруге заіржав
кінь. Козак скочив на рівні, але довкола стигла нерушима
тиша, лише подихав у вічі теплий нічний легіт, якийсь див-

ний запах приніс він козакові. Він удихнув того запаху і від-
чув, що дурманіє, що в голові йому затуманилося, а очі по-
чинають погано бачити. Ноги затрусилися, і він впав не-
притомний у траву, так і не дочекавшись, доки звариться
на вогнищі йому куліш.

Прийшов до тями тоді, коли ранок почав ледь-ледь дрібо-
тіти, коли небо почало швидко наливатися світлом, спершу
сірим, а тоді синім; скочив одразу на ноги й роззирнувся.
Коня біля нього не було. Він зирнув на погасле вогнище,
на казанок із загуслою кашею і раптом кинувся притьма
бігти. Він не так збіг, як скотився з могили і тут, біля дерев,
застав, свого коня. Стрибнув на нього, а тоді почув, як щось
дихнуло чи зітхнуло йому в спину. Волосся стало сторчака
в козачини; він свиснув й погнав щодуху коня, а коли, від'-
їхавши на кілька гін, роззирнувся, побачив, що могила вся
покрита густим" туманом і в тому тумані раптом щось блис-
нуло, ніби хтось вистрілив йому услід. Козак притис остро-
гами коня й помчав з цього клятого місця так швидко, як
тільки міг витримати його вірний приятель...

За місяць по тому розгорілася велика війна. Струмки
крові палилися тоді по землі. Серед воєнних хуртовин най-
більше лютував наш козак. Ярий вогонь палив йому душу,
дикий і завзятий був він у бою. Але мав одну дивну при-
страсть: не любив бачити когось над собою. Отже, й вихо-
дило, що після кожної битви гинув старшина, котрий стояв
на приступець вище за нього. На місце вбитого завжди оби-
рали нашого козака, але завжди після того не радість він
відчував, а стуму.

Тоді він пішов до святих місць висповідатися.

— Я вбивав усіх,— сказав він,— хто мною керував. Не
вищих, а тих, що стояли якраз наді мною.

— Навіщо ти чинив це, сину? — спитав у нього чернець.
Був чорний і зарослий, довгі роки сидів у схимництві, а на-
останок, як ієромонах, давав мир заблудлим.

— Здається, заздрість поселилась у душу мою,— мовив
козак.

— Викинь її із серця й прожени із душі,— сказав чер-
нець.—Заздрість—це геєна пекуча, змія невсипуща, випа-
ли її з душі, прожени і тільки тоді спасешся.

— Не можу її вигнати,— сказав козак,— коли б міг, то
не прийшов би до вас.

Чернець покропив його святою водою, але не допомогла
козакові вода.

— Щоб вилікуватися,— сказав схимник,— маєш дуже
того захотіти...

— Таж я хочу! — скрикнув козак.— Бозна-скільки часу
хочу! Але як? Я ж прийшов питати ради...

— Геєна пече тебе,— спокійно сказав чернець і замис-
лився. Він довго думав, аж так, що вирішив козак: забув
про нього старий. Вже й покашлював, і неспокійно вовту-
зився, але чернець, ніби ідол, сидів. Нарешті звів на козака
очі й позирнув пильно.

— Хто ти тепер у війську? — спитав.

— Полковник.

— Гетьманом стань.

— Штовхаєш мене на новий злочин? — вигукнув козак...
Через кілька днів старого гетьмана було підступно вбито,
а замість нього обрано нашого козака.

— Слава героєві, слава! — гукало товариство.— Слава
новому гетьману, веди нас і керуй!

Так кричали козаки, а він стояв, набундючившись і ви-
ставивши наперед булаву. Відчував, що пориває його мо-
гутня хвиля, бо підкоряються йому десятки тисяч людей
і може двигнути цю юрму, куди захоче. Був на піднесенні,
наче плив хвильливим морем і це море корилося йому.

"Тепер,— подумав він,— перестане мене жерти з'їжа. Те-
пер я нарешті заспокоюся і не буду лити безневинну кров.
Я досяг того, про що колись і мріяти не важився,— ось
воно, щастя!"

І він гукнув на все горло гучне й радісне привітання
своєму війську, а воно однодушне відповіло тисячами так
само радісних голосів.

Але наступного дня чорна хмара сповила гетьманове чоло.
Опинився раптом сам на сам, начебто в глуху, без вікон
та дверей, кімнату потрапив, із якої не видертися, скільки б
не бився об ці глухі стіни. Дивний відчай посіявся в його
серці, стискала і з'їдала його нез'яснима туга, аж застогнав
він і заплакав, мотаючи головою. Бився об стіни, які сам
собі звів, але виявилися ті м'які й податливі, і не дістав
гетьман звільнення.

— Я нікчемний і немічний,— сказав він ченцеві, котрого
зробив своїм наближеним.— Не відаю, що мені тепер чинити.
Як керувати далі і як запалювати ці сотні тисяч людей?
Куди їх вести і заради чого? Біда велика впала на мою го-
лову: всього я досяг!

— Але ти позбувся заздрості,— сказав йому чернець.—
Отже, прогнав те, від чого просив звільнення.

— Заздрості?—перепитав гетьман.—Здається, я її
і справді не маю. Але тепер мені здається, що саме заздрість

запалювала мене до чину. Допомагала існувати, отже, і згу-
бив я те, що допомагало мені жити. Що ж далі?

— Чини так, як усі володарі,— сказав чернець.— Відчуй
заздрість до підлеглих тобі, щоб не могли вони тебе ски-
нути.

— Тобто як?

— Наводь на них страх,— усміхнувся загадково чернець.
Тоді покотилися з пліч сотні голів, полилася річкою кров
народу козацького, і заполум'яніли над його містами й се-
лами червоні пожариська.