РОЗДІЛ V.

де Турчиновський намагається осмислити те,
що з ним діється

Здається мені, любий читальнику, у колесо я потрапив
таки не випадково. Можна назвати його кільцем, або ж
змієм, що кусає власного хвоста. Всім відомий цей символ,
і я про те не розводитимуся. Хочеться мені збагнути інше:

чому так нещасливо й часто втрапляю у всілякі злопригоди.

Мені сповістили, що в Поповій Горі живе старий харак-
терник-козак. Він уже доживав віку, але вельми мудрий і ві-
дає про все на світі. Я й подибав до того чолов'яги, тамую-
чи біль у тілі і вряди-годи зупиняючись,— доводилося мені
братися під чималий горб.

Скоро побачив і хату, до якої простував. Була віддаллю
поменшена, а стіни аж світилися, такі білі. Очерет на по-
крівлі тільки-но наслано, і вона світло жовтіла, а на порозі
завмер так само білий, як хата, старий. Побіч темнів неве-
ликий вишневий садок, а все обійстя обнесено плетеним ти-
ном.

— Доброго вам дня, діду,— сказав я.— Чи дозволите за-
йти?

Дід дивився на мене зовсім молодими очима, хоч сам та-
кий ветхий — ані торкни! Але де вже збагнути цей темний
люд — характерників: за мить може стати й молодим. Та
переді мною сидів сивий, як молоко, дід, і я вклонився його
ветхим літам.

— Заходь, хлопче,— озвався той нарешті.— Чи не ти це
Ілля Турчиновський?

Не здивувався, що звав мене, зрештою, на те він і харак-
терник, щоб усе знати. Став перед старим шанобливо.

— Сідай, бо нелегко тобі стояти,— мовив дід.
Присів біля нього на ґанок і вже й рота розтулив, щоб
виповісти, що мене сюди привело, коли ж спинив мене ко-
ротким рухом.

— Спершу віддихайся,-- сказав спроквола.— І на світ
божий подивися.

Ми сиділи й дивилися. Гайки й поля, яри й прибережні
кущі — все веселе й спокійне, аж мимовільно почав входити
в мене мир. Яскраво-синя річка перерізала цей гарний зеле-

ний край, зрільна крутячи ложем,— дрімала, солодко про-
стягнувшись. Дихало теплим пахом нагрітого зілля й землі,
вітерець подував із долини, м'яко обвіюючи обличчя.

— До мене приходять люди за малим,— сказав раптом
дід,— той когось не любить, а той просить помічного зілля.
Твоя ж хвороба не позверх лежить, а всередині. Чи ти ви-
сповідався, сину?

— Еге ж, сьогодні, діду,— мовив я, топлячи погляд у чу-
довому краєвиді.— Але й піп мені сказав: сповідь знімає
гріхи видимі, а я таких гріхів не маю.

— Отож я й кажу: не по мале ти до мене прийшов,—
сказав дід.—Розкажи!

Оповів йому про свої пригоди, і голос мій тік повільно
й сумовито. Дід сидів, загадково-мудро осміхнений, і, зда-
валося, не слухав мене. Дивився туди, в долину, на застиг-
лу річку, і в погляді горів вогонь. І подумалось мені: все,
що розповідаю, не варте ламаного шеляга, все дрібне
й нецікаве побіч із тим, що знає й бачив оцей ветхий сивань.
Але коли оповів йому про криваве кільце, яке мене захоп-
лювало, скочив дід на ноги й важко задихав, пильно зирячи
на мене.

— Оце воно і є, призначення твоєї долі! — скрикнув
він.— Воно, воно — коло! Мені теж являлося, коли був
у твоїх літах. Хто потрапляє в нього, того нерозумно по-
риває у світ, і ніщо його не спинить.

— А що воно значить?— спитав я з трепетом.

— Вогняне кільце—це наше життя! Придивися,—мах-
нув він рукою,— цілий світ у колах. Сонце колом ходить,
голубе коло — крайнебо — з цього кільця нам не вистриб-
нути, зелене — земля, яка тримає нас біля себе прив'яза-
них. Людське коло — це пристрасті наші, від яких не мо-
жемо втекти...

Аж задихався, сказавши так багато і по-книжному мудро:

стояв, випростуваний, і світив поглядом, пильно зирячи в
долину. Вітер ворушив його сивою бородою, але за мить
дід засміявся коротко і знову присів на ґанок.

— А чи немає на мою хворобу ліку? — спитав я.

— Чому ж? —повернувся він до мене.—Зазирни в об-
личчя найстарішій жінці, котра вже й не знає: живе вона
чи ні.

— А ви не відповісте мені?

— Можеш зазирнути і в мої очі,— сказав начебто бай-
дужки.— Але не відаю, чи втішить це тебе.

Я зирнув у його очі. Сиві, старечі, виблідлі і вже без моло-
дечого блиску, котрий мене вражав. Здригнувся мимоволі,

бо повітря між нами ніби загусло, затуманіло, і я раптом
побачив не діда-характерника, а самого себе. Увіч отакого,
яким є тепер, коли пишу ці листки. Ми довго дивилися один
на одного, і на наші обличчя лягла однакова, ніби відбита
у дзеркалі, сумна й вибачлива всмішка. Я подумав: всі ми,
одягнені в книжкову мудрість, однакові, однакові біди й не-
щастя падають на нашу голову, але чому замість шукати
від них рятунку тішимося своєю благотою? Чому мудрість
книжкова не живить, а знесилює людину?