РОЗДІЛ XIV. Через кілька тижнів після цього місто було сколихнуте разючою звісткою: отруїлася дівиця Софія Фридерикс

Через кілька тижнів після цього місто було сколихнуте
разючою звісткою: отруїлася дівиця Софія Фридерикс,
упавши в відчай, що свого гріха їй уже не втаїти і переко-
навшись, що не зможе вчинити те з моєю допомогою. Ці
тижні я не дармував, а примушував своє видиме й невиди-
ме єство тягатися по всіляких вечірніх зібраннях: на мене
видимого дивилися з насмішкою та співчуттям, а невидиме
почуло те, що вони з цього приводу думають. Виявилося,
що Міхневич сказав правду: за моїми амурними зальотами
таки стежила вся інтелігентна частина міста — всі з нетер-
пінням очікували, як все закінчиться. Те, що я раптом
перестав відвідувати будиночок на Рудинській, вельми заін-
тригувало міських пліткарів; зрештою, вони слушно дійшли
висновку, що хтось мене попередив. І все-таки звістка про
самогубство Софії Фридерикс усіх приголомшила, а най-
більше мене самого.

Ніколи ще Житомир не знав такого багатолюдного похо-
рону, на який, певна річ, я піти не міг, адже був певною мі-
рою причетний до відчайного вчинку згаданої дівиці, про
що й говорили майже скрізь, і я мимоволі став місцевого
знаменитістю, хоч вини за собою не відчував. Оголосив
себе хворим і перестав ходити в гімназію, так само не вихо-
ходив я на вулицю, і єдина жива істота, з якою спілку-
вався, була Охоцька, яка мала обов'язок столувати мене.
Охоцька й принесла мені звістку про Софіїну смерть, диви-
лася при цьому на мене блискучими очима і відразу ж зві-
домила, що на її думку, я тут ні при чому, що кожен добро-
мисельний чоловік учинив би так само, та й звідки було
знати, що станеться саме так?

Похоронна процесія мала пройти повз мої вікна, бо Фри-
дерикси були православ'ю, а шлях на православний цвин-
тар ішов якраз попри гімназію. Я міг стати біля вікна й ди-
витися на незчисленну юрбу, що заповнила цілу Вільську,
тужливо грала музика, несли безліч вінків; зрештою, я по-
бачив і мадам Фридерикс, її молодшу дочку й покоївку —
всі в чорному, запечалені й урочисті; вони йшли відразу ж

за домовиною, яка ховалась у катафалку. Дах катафалка
закривав мені покійну, але я й не подумав вислати на ву-
лицю невидиму свою половину—ні для чого воно мені!
Позірно був спокійний, хоч усе в мені крижаніло й тремті-
ло,— я відчував незбагненний ляк і дивний покаянний від-
чай,— крізь зачинені вікна до мене долинав виразний запах
смерті: соснова глиця із духом напіврозкладених квітів, хоч
квітів у цю зимову пору й бути не могло. Хотів одступитись
від вікна, але не зміг рухнути й пальцем; на вийсті з на-
шого двору стояла Охоцька з дітьми, трохи осторонь чор-
ною тінню завмер Міхневич; серед тих, що йшли в процесії
я впізнав директора гімназії й кількох учителів, але не вони
зараз мене цікавили. Хтозна-чому я шукав серед знайомих
та незнайомих облич Миколу Платоновича Біляшівського,
але його цього разу в юрбі не було. Коли ж процесія дій-
шла до нашого дому, мадам Фридерикс, її дочка, а з ними
й покоївка одночасно повернули в мій бік голови, а з ними
подивилась у цей бік і частина цікавих,— я уздрів, що то
все мої вороги, які глибоко зневажають мене й осуджують.
Але від мене вже нічого не залежало, я знав: те, чого най-
більше остерігався, збулося: про мене говорять зараз із
інтересом та завзяттям; відтак подумав, чи не вчинити так,
як мій попередник по цій квартирі Кулаківський, тобто по-
кинути цю гавань і знову поблукати в краї невідомі. Зда-
ється, минуло небагато часу, відколи сюди приїхав, а вже
зв'язався з містом так сильно, що це починає мене гнітити.
Всі наївні настанови стояти осторонь життя виявилися сміху
варті,— сам того не помічаючи, я зробився головною дійо-
вою особою власної "Чорної книги". І хоч я без вини вину-
ватий, не можу обминути простої істини: жертви мого пере-
бування тут — ті, кого я любив і хто виявляв добрі почут-
тя й до мене. Позбувшись їх, я знову стаю самотній, і ця
моя самотність уже не та, якої шукав півроку тому. Та пер-
ша самотність була самовтіхою, тоді я був упевнений і само-
надіяний, тоді й світ для мене був, як картинка в дитячій
книжці, і своє ставлення до нього та й думки свої я міг би
записати по пунктах чітких та недвозначних. Я міг легко
кпити з людей, розігрувати з ними комедії й дивився на них,
як мисливець на дичину, і, як мисливець, тішився, коли
посилав у жертву жменю шроту. Зараз, думаючи про це, я
відчуваю смуток, бо знаю, що ніколи не збагну світового
тайнопису. Почав жаліти свою "дичину", і це був перший
крок до того, що самотність та відреченість од світу почала
мене гнітити. Я захотів когось полюбити, але сумна вияви-
лася моя любов, гірка й безнадійна. І я раптом відчув, що

та самотня шкапа, яка й досі блукає по житомирських ву-
лицях,— це якоюсь мірою і мій образ, образ смутного блу-
кача.

Струснув із себе ці думки: ні, то маячня! Нерозумна й
алогічна, а все тому, що в душі моїй починають осідати не-
відомі раніше кволість і нерішучість. Вливаються в мою ду-
шу від тієї жовтої музики за вікном і мають запах глиці та
перезрілих квітів. Я зібрався на силі й таки відійшов од вік-
на, але жовта музика наповнила мою кімнату вщерть, кож-
на цаль її об'єму була насичена нею, звук тремтів і мучив
мене. Я кинувсь у кімнату, вікна якої виходили в протилеж-
ний бік, але й ця була до стелі забита тим-таки жовтим
зойком. Тоді я вчинив те, що й при Міхневичу, коли той
обстукував стіни: забив собі вуха ватою. Але в цей мент
музика затихла. Я сидів у кріслі, глухий і хворий, і нервово
посмоктував сигару. Дим сухо входив у груди й розчинявся
там. Здавалося, починаю дихати вогнем, який запалює мені
голову. Я відклав сигару й приплющився. Було тихо. Зов-
сім тихо. Так тихо, що аж очі почали склеплюватися. Щось
мені треба вчинити, думав я. Вийти з цього помешкання й
пройтися вулицею, високо звівши голову. Не я винуватий
у цій смерті, і про це треба кожному звістити. Прийти в гім-
назію в наглухо застебнутому мундирі й подивитися в очі
всім своїм колегам. Коли хтось схоче мене звинуватити, хай
вони відчують мою переконаність. Ніхто з чужих, а тут усі
чужі, не має радіти з моєї кволості: кожен із них учинив би
на моєму місці так само...

Але це буде тільки завтра. Доти в мене багато вільних,
порожніх і непотрібних годин. Безліч хвилин і секунд, які
мушу пережити сам. Чи можу когось навідати? Ленсаля,
Бергена, Ковнірчука, а може, Миколу Платоновича? Чи
спуститися мені до Охоцької і спокійно з нею потеревени-
ти — вона мені співчуває. Але про що буде сьогоднішня ба-
лачка? Про похорон і сумну подію, сьогодні про це говори-
тимуть по всіх домах. Звістка про цю смерть поширилася
по місті, заповнивши його так, як нещодавно заповнювала
мої кімнати жовта музика. А може, мені вчинити те, що й
Борген? Вийти на подвір'я й, розстебнувши шинелю
й мундира, піти від одного шинку до другого. Замовляти
в кожному по дві чарки, щоб потім очманіти, як чманіє
і він?

Все цс знову-таки мені не підходило — викликало б по-
більшену цікавість до моєї особи. Борген чинить так зав-
жди—до цього звикли, я ж узагалі не п'ю. Лишалося от-
же одне: сидіти в цьому фотелі й чекати завтрашнього дня.

Сьогоднішній день для мене не існує. Хочу я того чи ні, а
доведеться вдихати запах глиці і зів'ялих квітів. Мертві дні,
які нас відвідують, потрібно віддавати мертвим...

Наступного дня я вчинив так, як намислив. Ретельно по-
голився, застебнув на всі ґудзики мундир і пильно озирнув
себе в дзеркалі, щоб не було на мені й порошини. Чоботи
наваксував ще звечора, я тільки навів блиск шерстиною.
Важче було з обличчям — всі мої хвилювання й переживан-
ня мимоволі відбивалися на ньому, а може, це по-інакшому
почали світитись у мене очі — невмолиме дзеркало душі?
Я змушений був, як актор, потренувати належно обличчя.
Ну от, воно стало поважне. Я міг виходити з дому, що й
учинив незагайно. Спускався по залізних сходах, як кілька
місяців тому— впевнено і беззастережно, від того сходинки
під йогами дзвеніли. Здається, це здивувало Охоцьку, бо
не витримала, щоб не визирнути з дверей.

— Чи смачний був сніданок, Киріяку Автомоновичу? —
спитала в мене: сніданок мені приносив її старший хлопець.

Я приклався до руки Охоцької, сказавши, що ці руки не
можуть готувати несмачно. Охоцька заграла очима.

— Обідати прийдете? —спитала.

— А чого б я мав не прийти? — запитав я спокійно.

— Приходьте просто до мене...

Охоцька увіч хотіла відновити наші колишні дружні сто-
сунки, а я, не маючи нічого проти, чемно вклонився.

— Непогано виглядаєте, Киріяку Автомоновичу,— ска-
зала вона.

Я розвів руками, мовив багатозначне: "О!", і ми всміх-
нулися одне одному.

Ранок почався, таким чином, з доброї настроєності, і це
мене підбадьорило. Правда, в поведінці Охоцької було щось
таке, що зумисне підкреслювало: немає їй діла до міських
пліток, однак з її боку це був вияв дружнього ставлення до
мене, а саме цього мені бракувало.

Йшов вулицею, строгий і підтягнутий, ґудзики на форме-
ному пальті блищали, сяяли носки чобіт, обличчя було не-
зрушне — я навіть одпустив свою невидиму половину, щоб
подивилася на мене збоку: асе виглядало якнайліпше. Зу-
стрічалися якісь люди, які дивилися на мене з інтересом,
але я відповідав найнастирливішим холодним і ясним погля-
дом, від чого настирливець неодмінно знічувався.

Розрахував свій час так, щоб зайти у двір гімназії ще до
того, як почнуть розводити гімназистів по класах,— у дворі
мені зустрівся Борген.

— Як себе почуваєте, пане Боргене? — спитав, чемно
всміхаючись.

— Ет! — махнув Берген рукою, обличчя в нього було зі-
м'яте.

— Знову хапала за душу печаль?

— А вас, я бачу, печаль не бере? — сказав Берген трохи
невдоволено — таки натякав на події останнього часу.

— Щось проти мене маєте, пане Бергене? — я дивився
на нього холодним та ясним поглядом, саме тим, при допо-
мозі якого тримаю дисципліну в класі.

— З чого ви взяли? —злякався Берген.—Просто я ще
не прийшов до тями після вчорашнього.

Це теж звучало як натяк, але я не хотів заводитися.

— Приходьте до тями хутчій, пане Бергене, скоро дзві-
нок! — сказав я поблажливо й рушив од нього.

Берген дивився мені вслід. Здається, він сплюнув, а мо-
же, й ні? Може, він нічого мені не натякав, а таки впився
учора, як це умів, а сьогодні не може отямитися? Я йшов
упевнено й прудко, обличчя лишалося поважне, але в душі
починав ворушитися черв'ячок. "Ну-ну", — підбадьорив
себе я...

Учителі зустріли мене такими ж поглядами, що й пере-
хожі на вулиці, й однаково реагували на мій відвертий і
ясний позир. Ніхто, звісна річ, не сказав мені ні слова, ми
перемовлялися про шкільні справи, один тільки Міхневич
вів себе інакше. Дивився на мене пильним, чорним погля-
дом, ніби хотів пробратися мені в душу і там усе обнишпо-
рити. Я вдавав, що не помічаю його настирливості й того,
що він стереже кожен мій рух. У коридорах тупотіли діти,
я зирнув на великий настінний годинник, що висів в учи-
тельській кімнаті,— за кілька хвилин мав ударити дзвінок.
Зайшов Ленсаль і почав тиснути руки кожному, а поба-
чивши мене, скинув бровами. Міцно потис руку й тихо
мовив:

— Співчуваю!

— Дякую, пане Ленсалю! — просто сказав я.

— Прикра й неприємна історія,— мовив Ленсаль.— Але
на вашому місці я вчинив би так само...

Я розвів руками і раптом помітив, що до вашої розмови
дослухаються інші.

Ця сцена могла б перетворитись у німу, але всіх нас ви-
ручив дзвінок. Кинулися розхапувати журнали, я вийшов
у коридор і готувався пройти по ньому таж, як це звик:
випростано й неспішне, набираючись самоповаги, яку так
люблять відчувати учні. Але мене нагнав Міхневич.

— Хочу висловити вам співчуття,— глухо сказав він.

— Співчуття у чому? — спитався я.

— У лихові, яке сталося,— мовив він.— У тому і я трохи
винуватий. Коли б не я, дівиця, може, й. не наклала б на
себе руки...

— Перестаньте, пане Міхневичу! — трохи різко сказав
я.— Кожен спокутує свої гріхи сам. І немає тут винуватих,
хіба той, що зробив їй дитину й накивав п'ятами...

— Але ви проти мене нічого не маєте? — спитав Міхне-
вич знічено.— Повірте, я сьогодні цілу ніч не міг заснути.

— Значить, у вас не все гаразд із нервами, пане Міхне-
вичу.— Я позирнув на нього, і мені в душу ввірвалося щось
гірке й солоне: я, здається, починав жаліти й цього чоло-
віка. В нього посмикувалася права брова, обличчя було сіре
й нездорове, а очі вже не дивилися на мене, а були скоше-
ні.— Коли б усі, хто плескав про ту історію,— сказав я так
само різко й категорично,— терзалися муками сумління, то
цієї ночі не спало б півміста, принаймні вся його інтелігент-
на частина. Ту новину ви мені повідомили перший, пане Міх-
невичу, але після вас до мене підходило принаймні з шесте-
ро і слово в слово оповідали те саме. А коли б ця історія
протяглася, то до мене підійшли б шістдесятеро і знову-
таки повідомило б те саме. Ви не помічали, пане Міхневичу,
що цей світ створено з самих добродійників?

Різко повернувся й пішов, залишивши Міхневича розгуб-
леного й розхвильованого— здається, це був останній акт
нашої дуелі. Я вже не жалів його, швидше відчував злов-
тіху: хай карається! Підійшовши до класних дверей, я змі-
нив ногу, щоб переступити порога з правої, як це робив
завжди. Прокрокував до кафедри, відмірявши звичну кіль-
кість ступнів, і кинув оком. На мене дивилося кілька десят-
ків очей, дивилося з жахом, захопленням та цікавістю. Зда-
ється, всі ці очі сподівалися побачити не мене, а когось ін-
шого. Але я вже був собою і за кілька хвилин довів те, влі-
пивши кола тому, котрий уважався серед них ліпшим учнем,
але, з огляду на виняткову ситуацію, урока зважився не ви-
вчити. Ця подія струснула клас, і я відчув, що погляди, про-
тягнені від тих очей до мене,— добре наладновані струни,
а я можу грати на них, що хочу. Коли ж так, все в світі нор-
мально, і я можу заспокоїтися тим більше...

Але людська душа, очевидно, не така елементарна, як
нам хочеться. Мені вдалось утриматися в такій формі тільки
кілька годин. На четвертому уроці я відчув, що тінь умер-
лої незримо присутня біля мене: я подивився на учня, кот-

рий відповідав, і раптом упізнав у його обличчі риси Софії
Фридерикс. І хоч це була видима облуда, я відчув, що хви-
лююся. Розповідав новий матеріал, а в той час бачив себе
в засипаному снігом саду, власне, не себе, а її: усміхнене об-
личчя, рука моя майже фізично відчула доторк руки її, я
ловив дівочий погляд і коли зводила на мене очі, з рота в неї
струмувала пара, а коли вона скрикнула, посипався сніг із
тонкої гілочки.

На п'ятому уроці застебнутий на всі ґудзики мундир став
мені, наче середньовічні обладунки, важкий і тісний — захо-
тілося розстебнутися, бо увіч бракувало повітря. Лоб упрів,
я зібрав усю волю, щоб позірно лишатися незмінним, щоб,
борони боже, мою слабкість не відчули там, де чатують на
мене десятки пильних і насторожених очей. Треба було зай-
няти їх чимось, через це й дав контрольну роботу. Тепер
вони зайняті і стривожені, тепер уже їм не до мене, отже,
я міг хоч трохи розслабитися, щоб не задихнутись у своєму
мундирі. Повернув голову до вікна й побачив прозоре об-
личчя Софії Фридерикс, управлене у скло. Дивилося на
мене весело й лукаво, але вуста її стулені смутно. Я почав
ходити класом від дверей до вікна, а тоді й між партами.
Чоботи мої глухо стукали й порипували, і вже це примушу-
вало учнів ще нижче схилятися над зошитами. До мене по-
вернувся запах глиці та зів'ялих квітів, а в грудях розли-
валося щось гірке й солоне. Я сів до столу й почав заповню-
вати журнала; зрештою, так я робив завжди, коли давав
контрольну роботу. В цей час визирнуло з-за хмар сонце
й залило клас срібним світлом. Од руки моєї на папір упала
тінь, і тінь нагадала орлиний дзьоб — цей дзьоб клював на
папері дрібний бісер літер, власне, не клював, а випльовував.
Дивно було те, що я не міг прочитати їх — літери розпли-
валися.

На шостому уроці не давав контрольної, бо це виявилося
випробуванням не для учнів, а для мене: лишався-бо сам
на сам. Тому вступив у двобій із десятком очей, котрі вже,
здавалося, почали помічати мій розлад — ярився, як ніколи.
Клас трепетав, я ж засудив кількох до різок, кількох зали-
шив без обіду, а кільком поставив кола. Але й це не при--
несло мені полегші, мундир од того не переставав гнітити;

я чекав дзвоника, як спасіння. Вирвуся нарешті з цієї за-
душної клітки і дихну свіжим повітрям.

Підійшов до вікна і здригнувся: по вулиці повільно брела
знаменита житомирська шкапа. Йшла, понуро опустивши
голову, й похитувалася, ніби впилася. Боки в неї позапада-
ли, аж прозначалися ребра,—шкапа даремно шукала в сні-

гу чогось їстівного. Окрім неї, на вулиці не було нікого, і я
раптом відчув до тієї нещасної тварини співчуття. Здаєть-
ся, щось таке відчував і Берген, коли на нього нападало гос-
тре бажання випити...

Різко відвернувся від вікна. Учень відповідав біля дошки,
крутячи в руках крейду. Від того долоні в нього були білі —
я вирішив прислухатися до того, що говорить, але вловити
нитки розповіді не міг. "Швидше б продзвонив дзвоник!"—
подумав я, і в догоду мені це сталося. Я пішов до кафедри,
щоб поставити оцінку, і раптом забув прізвище того, хто
відповідав. Схилився над списком учнів, перебігаючи очима.
Ага, здається, цей. Ручка вмокнулась у чорнило і, на ве-
лике здивування викликаного, що й досі стовбичив біля
столу, вивела у журналі п'ятірку.

— Всі вільні!—сказав я класові, заплеснув журнал і,
взявши його під пахву, дерев'яною ходою пішов геть...

І ось я вже можу нарешті вдихнути в себе свіже повітря.
Морозне й чисте, воно обпекло ніздрі. Я відчув полегкість,
шинеля моя була розстебнута, я хотів прохолодитися після
задухи. Мимохідь озирнувся й побачив такий знайомий мені
будинок, застебнутий на всі ґудзики будинок-мундир. У цей
момент один з його ґудзиків розстебнувся, і звідти, з мун-
дира того, випав ще один такий, як я. Теж був у розстеб-
нутій шинелі й похапцем розстібав горішні ґудзики. Теж
задихався, а може, був надто спраглий. Обличчя в нього
побуряковіло й набрякло — зирнув він на мене запитально
і злякано.

— Тільки-но бачив шкапу, яка колись вас злякала,— за-
сміявся я, і пара від мого сміху покрила мені, лице.

— О, то моя подруга,— сказав, добродушно всміхаючись,
Берген.

Я присунувся до Адольфа Карловича ближче й несподі-
вано для самого себе зашепотів:

— А що, пане Бергене, може, візьмете сьогодні мене в
свої компаньйони?

Берген зніяковів і відвів погляд.

— Не можу вас узяти в компаньйони, пане Сатанов-
ський,— сказав винувато,— я ж бо яко наг, тако благ...

— А коли візьму у свої компаньйони вас? —спитав так
само пошепки.

— Тоді буду вам сердечно вдячний! — мовив Берген.—
Я, здається, вчора своєї покути не відбув.

— Покути від чого, пане Бергене?

— Від життя,— сказав Адольф Карлович,— яким маємо
нещастя жити. Чи не помітили, пане Сатановський, наше
життя — самий гріх. Отож я дбаю, щоб його змити.

Ми йшли серединою порожньої засніженої вулиці.

— Ви так справді вважаєте? — обережно спитав я.

— Переконаний,— відповів Берген.— Бо там, у тому мун-
дирі, я лихий і мушу творити зло. Карати учнів, кричати на
них, ліпити їм коли. А коли я розстібаю мундира, пане
Сатановський, то не маю потреби зло те чинити. Тоді я
добрий, бо таки покутую. Потім знову набираюся зла і ді-
стаю від того почуття вини, яке в мені росте, як тісто на
дріжджах, або ж набирається, як у відро вода.

— А ви потім ту воду виплескуєте геть?

— За кілька махів,— сказав добродушно Берген.— Але
послухайте, пане Сатановський, ми, здається, з вами вже раз
компаньйонами були,

— Не пригадую такого, пане Берген,— мовив я.— Ко-
ли це?

— Повинні мені ви сказати коли, у вас голова молодша.
Але ми напевне вже були разом, я своїх компаньйонів не
забуваю.

— Пригадав, пане,— мовив я.— Перед тим, як викинувся
з вікна Ковальський.

— Може, й перед тим,— згодився Берген.— А взагалі,
мені трохи дивно, що не гребуєте моїм товариством. Хіба
не видно, що я пропащий?..

Ми вже підійшли до Боруха.

— Чи ви пропащий, не знаю,— сказав я.— Але ви стар-
ший від мене чоловік, а зі старшими часом варто переки-
нутися словом.

Ми переступили поріг, Берген важко зітхнув...

— О, пане Бергене! — щасливо сплеснув руками Борух.—
Чи ж ви здорові? Сьогодні я вас не сподівався...

— Той, що тратить сподіванки,— поважно відказав Бор-
ген,— нещасний чоловік.

Ми пішли в дальній куток, колись стіни там сльозилися,
а зараз були покриті плівкою льоду. Я раптом відчув у душі
холодок: чого сюди прийшов і навіщо? Зрештою, що маю
робити? Повертатися зараз у порожню квартиру було ще
гірше — там знову сяду в фотель і знову перетворюсь у бов-
вана. Ми пригостилися.

— А тепер посидьмо трохи,— сказав Берген.— Щоб він
узяв.

— Хто він? — спитав я, відновивши дихання.

— Як хто? Зелений змій. Зараз він почне висмоктувати
з нас зло.

Мені раптом пригадалося, така ситуація десь уже була.
Якийсь шинок, червонобородий шинкар. Зелена дівчина, кот-
ра співає химерних пісень,— чудна вакханалія. Дивні речі
писав ти, мій далекий предку Ілля Турчиновський, дивні
тому, що тільки тепер їх почав я розуміти.

— За кого він у вас, цей Зелений змій,— спитав я,— за
бога чи за чорта?

— Бог — це бог, а чорт — це чорт,— твердо відказав Бор-
ген.— А він ні до того, ні до іншого відношення не має.

— Тоді він — третя іпостась цього світу?

— Мені наплювати на ваші іпостасі,— сказав Берген.—
Він — це він, і я більше нічого не знаю.

— Е, пане Бергене,—мовив я.—Того разу, коли ми з
вами розмовляли, ви не клеїли із себе дурня. Того разу ви
мудрували...

— Не може такого бути! — сказав Берген.

— Тоді ви міркували про світ, як зробити його ліпшим.

— Може, й міркував. Але не так відразу,— сказав Бор-
ген.— Для цього треба розстебнути не один, а кілька ґуд-
зиків на мундирі.

— Воістину,— сказав я, розстібаючи ще одного ґудзика.

— Ви щось питали про бога й чорта,— мовив Берген, і я
побачив, що очі його вже не покриті червоними артерій-
ками — стали голубі й прозорі,— то от що вам скажу: й бог,
і чорт — це той світ, у якому ми злі діла творимо чи, як ін-
ші кажуть, живемо. А людині завжди треба сховатися і від
першого, і від другого, їй треба втекти, втулитись у печер-
ку, затулитися руками, заплющити очі. Оце він і є, той тре-
тій світ,— Адольф Карлович постукав нігтем по порожній
чарці, і та задзвеніла.— Криївка і від бога, і від чорта. Не
іпостась це, пане Сатановський, а логово, барліг, куди люди-
на заповзає, щоб утекти від життя, коли не хоче озлобитися
супроти світу. Такого, який навколо нас є...

Ми покинули Боруха і йшли, розхитуючи розстебнутими
полами шинелей до Холоденка.

— Мудру річ ви сказали,— мовив я.— Але вона тільки
наполовину мудра. Один від вашого ліку і справді стає ти-
хий, сліпий та глухий, а другий перетворюється у звіра.

— Бо один тишу шукає, а другий — звіра.

— Воістину,— мовив я.— А інакше тиші знайти не
можна?

— Це як хто шукає,— сказав Еоргсн.— Я си знаходжу її
так, бо інакше не вмію, талану а мене нема, інший шукає

інакше, ну, хоч би в тому, що розшуковує гарні камінці і
складає колекцію...

Я дивився на носки своїх черевиків. Вони не торкалися
землі, йшов я у повітрі. Лівою й правою — так дивно сту-
пав! Будинки навколо були ніби з пап'є-маше...

Холоденко світив до нас тією ж професійною усмішкою,
що й Борух, однак його зелене царство було сіре. Сірі сті-
ни й вікна, сіра підлога і стеля.

— Це ваш брат? — спитав Холоденко.

— Брат безназванний,— відказав Берген.— Чи розуміє-
те ви по-німецькому, пане Сатановський?

— Дивлячись, що ви скажете,— відповів я.

— Мудра відповідь. А, власне, чому це ми стали компань-
йонами?

— Хіба я того недостойний?

— Недостойних компаньйонів для мене не існує,— відка-
зав Берген.— Я про інше думаю: коли ви зв'язалися з та-
ким пропащим, як я, щось там у вас негаразд?

Я сидів за столом і дивився у вікно, з яким сталося чудо:

засвітило ясною голубою барвою, мені навіть здалося, що
шибки обмальовано білими квітами. Може, й справді стало-
ся диво, і я потрапив у якісь далекі часи, і я вже не я, а
Ілля Турчиновський. Може, й справді, варто повернути го-
лову й побачу: в кутку сидить із гальбою пива Страх?

— Я давав урока, пане Бергене,— сказав мій голос, про-
звучавши звідкілясь збоку.— І відчув раптом, що мене ча-
вить мундир. Відчув, пане Бергене, що немає мені чим ди-
хати...

— А,— сказав Берген,— це типова історія.

— І коли вибіг я надвір, пане Бергене, мундиром мені
здався будинок нашої гімназії, а за ним, десь у глибині, ви-
сочів мундир ще більший, велетенський, пане Бергене... На-
віть ця корчма, Адольфе Карловичу, здається мені мунди-
ром, а ми — в ньому; скажіть, не чавить вона вас?

— Мене ні,— мовив Берген, випиваючи.— Для мене во-
на — барліг.

Була в мене ясна голова, бо наповнювався світлом, що
текло із голубого вікна. Хотів перед кимось висповідатися,
а може, просто почути заспокійливе слово. Захотів раптом,
щоб хтось мене пожалів, поспівчував мені, а завтра про це
остаточно забув.

— Ось чому ви стали мені компаньйоном,— сказав я.

— Схвалюю ваш вибір,— поважно мрукнув Борген.—
Розказуйте!

І я розповів йому печальну історію мого кохання. Тіль-
ки цю історію, бо саме вона найбільше мене зараз займала-
Розповів йому, що годі мені стало жити самотою, що захо-
тів я когось полюбити щирим серцем і щоб хтось щирим
серцем полюбив у цьому світі мене; хоч, може, я й не заслу-
говував на таку милість: не було в мене місця, до якого
тягся б душею, ні близьких, до яких відчував би щирі зо-
бов'язання. Батьки мої померли, а дім, у якому виріс, дав-
но заселено чужими людьми; зрештою, ті люди примудри-
лися його спалити. Дитинства я не знав, бо вчився далеко
від дому. Постійно самі гуртожитки, а коли вчився в уні-
верситеті, знову-таки жив у камері на чотирьох. Отож Я
тільки й знав, що такі камери, більшість були навіть заґра-
товані, не диво, що хотілося мені самоти. І ось тільки тепер
я захотів, щоб мене полюбили...

Можливо, я трохи прикрашував свою історію та й при-
таював багато чого, хоч би про свою здатність роздвоюва-
тися, але в цю хвилю, розм'яклий од хмелю, з розстебну-
тим мундиром, я мав право скласти про себе сентименталь-
ну казку, і я її складав. Та й не зовсім це казка була — я мав
право розтопити кригу в своїх грудях, бо відчував, що вона
розірве мене, як розриває пляшку замерзла вода. Відтак,
усе, що оповідав,— правда, хоч ця правда жила в мені, як
паросток під снігом. Я хотів, щоб той пагін проклюнувся,
щоб зміг хоч трохи прорости. Берген слухав мене уважно.
Міг би плюнути на всі пересуди, сказав я, і взяти- її, вагіт-
ну, собі в жінки, але для цього мені треба було бути впев-
неним, що й вона щиро мене любить. Хай би в ту сердечну
хвилину, коли опинилися ми в засипаному снігом садику,
впала б переді мною на коліна й щиро розповіла про своє
нещастя, тоді я, може, її б не відштовхнув...

— Стій!—сказав Адольф Карлович.—Ви певні, що її
не відштовхнули б?..

Дивився на нього широкими очима. Чого це він перебив
мене, що це зі мною сталося, чому я виливаю перед ним
свою душу? Але моя душа лежала, вилита, на столі, перед
моїми очима синьо цвіло вікно із зеленими квітами на ши-
бах, блакитне вікно, а ще було на тих шибах гілля, зовсім
таке саме, як те, із засипаного снігом саду.

— Не знаю, чи відштовхнув би її тоді,— признався я
чесно.— Але вона того не вчинила. Хотіла обдурити мене,
а це чи ж любов?

Я вигукнув останню фразу й побачив величезне, широ-
ке, рожеве вухо, наставлене в мій бік, вухо Холоденка, який
стояв неподалік од нашого столу.

— Дайте нам щось поїсти! — наказав я, і Холоденко не-
охоче відійшов.

— Це була гра,— сказав Берген.— Грали ви, й грала во-
на. Вона програла, а ви ле виграли... Не треба нам їжі! —
гукнув він у спину Холоденку, і той зупинився.— Будемо
вже йти!

— То що ви на те скажете? — мовив я.— Як мені жити
далі?

— Просто,— мовив Берген.— Зараз ви покиньте мене й
добирайтеся додому. Завтра прокинетеся новою людиною і
почнете жити наново, хоч особливих гарантій на те вам не
даю. Знаєте чому? Тому, що я й сам сумніваюся, чи завт-
ра прокинуся і стану новою людиною.

— Ви скептик чи зневірений? — спитав я.

— І те, й Друге,— відповів Берген.— Головне, не збуди-
ти в собі звіра. А у вас що там: тиша чи звір?

— Звір,— сказав я.— Але майже здохлий.

— Оце і є тиша,— мовив Адольф Карлович.— А чи не
хочеться вам плакати?

Але я вже й так плакав. Котилися мені по щоках гарячі
сльози.

— Це випливає із вас скверна,— сказав Адольф Карло-
вич.— У вас надто проста історія, тіштеся! Ви вже можете
повертатися додому, а мені ще треба промиватися...

— І тоді ви плакатимете також? — спитав я крізь сльози.

— Неодмінно, пане Сатановський. Кажу вам це, як стар-
ший літами й досвідом.

— А коли не заплачете?

— Тоді мені капут,— сказав Берген і з хрускотом стис
кулака.

Ми встали, міцно потисли один одному руки й розійшли-
ся: Берген до готельного трактиру, а я додому. Я уздрів
перед собою рівну площину вулиці, білу й порожню, по ній
було протягнуто каната, який починався там, де я стояв, а
кінчався незвідь і де. Пішов по цьому канату, балансуючи,
бо мені здалося, що дорога піді мною різко пішла вниз ра-
зом з екіпажами, перехожими, возами, а я опинився над усім
цим на вузькій хитливій кладці, по якій мусив пройти аж
до свого дому. Не мав страху, що посковзнуся, бо й невели-
ка була робота отак іти і йти, ставити ліву ногу, а тоді й
праву, і я вправлявся з тим бездоганно, а коли мені на
шляху виростало дерево, перепочивав, обійнявши його. Не-
зважаючи на мороз, стовбури дерев були теплі, я відчував
життя, заховане в них, а коли задирав голову, бачив загуб-
лену в небі вигадливу сітку гілляччя. Тоді відштовхувався

від дерева і йшов, ішов, було мені тепло й радісно, бо десь
глибоко всередині тлів і грів мене жар. Уже уявляв собі
власне помешкання, затишну постіль, уявляв сигару, яка
чекає на мене; закурю ту сигару—і хай хилитається, хай
плаває в житейському морі мій дім і дим. Хай хитають його
вітри і обхлюпують дощі, хай налітають снігопади й бурі —
я знатиму, що все це минуще. Там, унизу, під ногами ки-
пить і нуртує море, і піт покриває мені чоло, адже я йду і
йду, намагаючись не зірватися із вузького мосту, адже так
багато маю недодуманих думок! Зрештою, я не боявся й
упасти, бо на плечах у мене шинеля із розвіяними полами,
вона розстебнута, я схоплю руками ті поли і вдарю ними в
повітря, як крильми. Полечу туди, куди мене веде ця доро-
га, облітаю світ і повернуся додому, де запалю сигару й
питиму синій дим, який очистить мене, як очищає вогонь
фенікса...

Пишу ці слова в солодкому передчутті відпочинку, бо я
вже досяг власного пристановиська і вже поруч свого ліжка.
Зараз він відбудеться, великий акт очищення, а що станеть-
ся це уві сні, легше мені його відбути. В мене мліє рука, бо
перед тим як заснути, я вирішив записати у свою книгу
все, що пережив у цей день. Розум у мене, як кришталь,
рука моя тверда, а що в тілі кошлатиться й бунтує хміль,
мені зовсім не заважає. Там, у мені, йде дивна боротьба:

чорний птах і світлий, вони зіштовхуються у мені, як день
і ніч, і не повинен я тій війні заважати. Зараз я покладу своє
перо й піду шукати тиші. У тому, що її знайду, не маю сум-
ніву, а коли так, все йде, як йому й належить...

Од чого загорівся будинок, де жили вчителі гімназії Са-
тановський та Міхневич, а також удова Охоцька з дітьми,
встановити не вдалося. Одні казали, що пожежа почалася
з горища, а інші — з квартири Сатановського.

Гасили вогонь учні гімназії, спішно приведені Міхневи-
чем із спільних квартир, тому в першу чергу рятували май-
но свого провідника, Міхневич сьогодні чергував. Потім було
врятовано добро Охоцької, бо вона підняла з того приводу
немалий лемент, і тільки тоді згадали про Сатановського.
Двері його були зачинені, і скільки в них не грюкали, ніхто
не обізвався. Тим часом дим заповнив коридор так, що
Міхневич наказав учням йти із приміщення геть. Спішно
доставили з гімназійного двору драбину, і Міхневич, ризи-
куючи власним життям, поліз у вікно квартири Сатанов-
ського. Він вирубав сокирою раму, яка вже палала, і вскочив
у помешкання. За ним залізло кілька сміливіших гімнази-

стів, які почали викидати з квартири всіляке добро. Зокре-
ма, було вижбурнуто книжку в чорній палітурці, волею до-
лі вона впала до ніг Миколи Платоновича Біляшівського,
котрий випадково проходив мимо й зупинився подивитися,
що відбувається. Микола Платонович підняв книгу, яка
ще тліла, погасив її снігом і взяв під пахву. Тоді й почувся
з вікна Сатановського крик: рятувальники натрапили на
труп господаря квартири. В цей час яскраво запалав дах
будинку, величезні стовпи диму з вогнем ударили під самі
хмари, і директор гімназії, який примчав на цю оказію, по-
слав сторожа з наказом Міхневичу й гімназистам негайно
покинути дім. Саме через це труп Сатановського змушені
були полишити напризволяще — палала вже й дерев'яна
обшивка дому. Міхневич вигнав з вогню гімназистів, а сам
скочив з другого поверху в сніг — користуватися драбиною
вже було ніколи. На ньому курилася одежа, а при падінні
він підвернув ногу, але в безтямному пориві він скочив і без-
сило замахав кулаками: дім палав шалено, нестримно, по-
жадливо з'їдаючи сам себе, а заодно й покинутого там на-
призволяще мертвяка. Всі раптом закам'яніли, бо відчули
цей жахливий момент, навіть Охоцька перестала метушити-
ся й лементувати. Стало гаряче, й люди відступили в гли-
бину двору. Чувся скажений ґелґіт полум'я і тріск. Всі ди-
вилися розширеними очима на шаленство стихії й мовчали.
Мовчав і Микола Платонович. Від спеки в нього сльозили-
ся очі, бо стояв він до вогню найближче: там, де впала кни-
га в чорній палітурці — ця книга й досі була затиснута під
пахвою. Зрештою, він отямився, махнув рукою і, круто роз-
вернувшись, подався геть. Після того Ковнірчук дав розпо-
рядження відвести учнів, біля вогню залишилися тільки
Охоцька з дітьми, Міхневич, директор і ще декілька роз-
зявляк. Міхневича було залишено сторожувати майно, а
Охоцьку з дітьми Ковнірчук забрав до себе. З полуночі во-
гонь почав пригасати, і тільки тоді примчала пожежна
команда. Але рятувати не було чого, пожежна команда за-
бралася, розійшлися й роззявляки, залишивши на пожари-
щі самого Міхневича. Спершу він стояв і непорушне ди-
вився на вогонь, а коли той пригас, відчув, що його проби-
рає холод. Він застебнув ґудзики на пальті, звів коміра,
сховав руки в рукава й почав ходити взад і вперед, щоб зі-
грітися. Так ходив він до ранку, а на світанні пішов сніг.
Той сніг звалився з неба нагально, ніби з лантуха, й чорна
постать Міхневича, яка невтомно блукала біля пожарища,
побіліла. Сніг догасив жар, і від того в повітрі сильніше за-
пахло горілим. Розкидані речі теж почали покриватися

снігом, і Міхневич раптом зупинився. Звів до засипаного
крапками снігу неба обличчя й подивився туди пильно.
Йому здалося, що сніг летить не з неба на землю, а навпа-
ки. Тоді він потягся душею в те біле царство, що втягува-
ло його в моторошні безмежні простори, й почув звідти ти-
хий пригаслий погук. Здригнувся й озирнувся — біля хвірт-
ки стояла бездомна шкапа. Була також покрита снігом, як
і все навкруги, поклала на штахетини морду й дивилася на
Міхневича печальними, пригаслими очима. Вчитель латини
відступив кілька кроків і змахнув руками.

— Пішла! Пішла! — крикнув, наче каркнув, він.
Шкапа неохоче звела голову, кавкнула, ніби спробувала
заіржати, а не змогла, тоді повільно й розбито почвалала по
вулиці геть. Хиталася, немов п'яна, а сніг заряхтів із неба
ще густіший. Покривав цілий світ, а в ньому живе й нежи-
ве. Очищав його й омолоджував. Білив усе чорне на землі і
так готував пришестя новому дневі. Той уже був у дорозі,
і перша відчула це шкапа, яка раптом зупинилася й голосно
заіржала на білій і порожній вулиці, ніби до неї й справді
поверталася молодість. З її очей потекли каламутні сльози,
а тіло дрібно затремтіло.