Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



РОЗДІЛ XIV. Через кілька тижнів після цього місто було сколихнуте разючою звісткою: отруїлася дівиця Софія Фридерикс




Читайте также:
  1. Нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.
  2. ОПИС ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ТА ЇХ КОРОТКИЙ ЗМІСТ
  3. Перелік тем (їх розділів та питань), що виносяться на
  4. Показники роботи підрозділу
  5. Розділ 1
  6. Розділ 1
  7. Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
  8. Розділ 1. Загальні відомості про відділ аспірантури і докторантури Кременчуцького національного університету імені Михайло Остроградського
  9. Розділ 1. Загальні відомості про Успенську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області
  10. Розділ 1. Іван Мазепа до гетьманства

Через кілька тижнів після цього місто було сколихнуте
разючою звісткою: отруїлася дівиця Софія Фридерикс,
упавши в відчай, що свого гріха їй уже не втаїти і переко-
навшись, що не зможе вчинити те з моєю допомогою. Ці
тижні я не дармував, а примушував своє видиме й невиди-
ме єство тягатися по всіляких вечірніх зібраннях: на мене
видимого дивилися з насмішкою та співчуттям, а невидиме
почуло те, що вони з цього приводу думають. Виявилося,
що Міхневич сказав правду: за моїми амурними зальотами
таки стежила вся інтелігентна частина міста — всі з нетер-
пінням очікували, як все закінчиться. Те, що я раптом
перестав відвідувати будиночок на Рудинській, вельми заін-
тригувало міських пліткарів; зрештою, вони слушно дійшли
висновку, що хтось мене попередив. І все-таки звістка про
самогубство Софії Фридерикс усіх приголомшила, а най-
більше мене самого.

Ніколи ще Житомир не знав такого багатолюдного похо-
рону, на який, певна річ, я піти не міг, адже був певною мі-
рою причетний до відчайного вчинку згаданої дівиці, про
що й говорили майже скрізь, і я мимоволі став місцевого
знаменитістю, хоч вини за собою не відчував. Оголосив
себе хворим і перестав ходити в гімназію, так само не вихо-
ходив я на вулицю, і єдина жива істота, з якою спілку-
вався, була Охоцька, яка мала обов'язок столувати мене.
Охоцька й принесла мені звістку про Софіїну смерть, диви-
лася при цьому на мене блискучими очима і відразу ж зві-
домила, що на її думку, я тут ні при чому, що кожен добро-
мисельний чоловік учинив би так само, та й звідки було
знати, що станеться саме так?

Похоронна процесія мала пройти повз мої вікна, бо Фри-
дерикси були православ'ю, а шлях на православний цвин-
тар ішов якраз попри гімназію. Я міг стати біля вікна й ди-
витися на незчисленну юрбу, що заповнила цілу Вільську,
тужливо грала музика, несли безліч вінків; зрештою, я по-
бачив і мадам Фридерикс, її молодшу дочку й покоївку —
всі в чорному, запечалені й урочисті; вони йшли відразу ж

 

 

за домовиною, яка ховалась у катафалку. Дах катафалка
закривав мені покійну, але я й не подумав вислати на ву-
лицю невидиму свою половину—ні для чого воно мені!
Позірно був спокійний, хоч усе в мені крижаніло й тремті-
ло,— я відчував незбагненний ляк і дивний покаянний від-
чай,— крізь зачинені вікна до мене долинав виразний запах
смерті: соснова глиця із духом напіврозкладених квітів, хоч
квітів у цю зимову пору й бути не могло. Хотів одступитись
від вікна, але не зміг рухнути й пальцем; на вийсті з на-
шого двору стояла Охоцька з дітьми, трохи осторонь чор-
ною тінню завмер Міхневич; серед тих, що йшли в процесії
я впізнав директора гімназії й кількох учителів, але не вони
зараз мене цікавили. Хтозна-чому я шукав серед знайомих
та незнайомих облич Миколу Платоновича Біляшівського,
але його цього разу в юрбі не було. Коли ж процесія дій-
шла до нашого дому, мадам Фридерикс, її дочка, а з ними
й покоївка одночасно повернули в мій бік голови, а з ними
подивилась у цей бік і частина цікавих,— я уздрів, що то
все мої вороги, які глибоко зневажають мене й осуджують.
Але від мене вже нічого не залежало, я знав: те, чого най-
більше остерігався, збулося: про мене говорять зараз із
інтересом та завзяттям; відтак подумав, чи не вчинити так,
як мій попередник по цій квартирі Кулаківський, тобто по-
кинути цю гавань і знову поблукати в краї невідомі. Зда-
ється, минуло небагато часу, відколи сюди приїхав, а вже
зв'язався з містом так сильно, що це починає мене гнітити.
Всі наївні настанови стояти осторонь життя виявилися сміху
варті,— сам того не помічаючи, я зробився головною дійо-
вою особою власної "Чорної книги". І хоч я без вини вину-
ватий, не можу обминути простої істини: жертви мого пере-
бування тут — ті, кого я любив і хто виявляв добрі почут-
тя й до мене. Позбувшись їх, я знову стаю самотній, і ця
моя самотність уже не та, якої шукав півроку тому. Та пер-
ша самотність була самовтіхою, тоді я був упевнений і само-
надіяний, тоді й світ для мене був, як картинка в дитячій
книжці, і своє ставлення до нього та й думки свої я міг би
записати по пунктах чітких та недвозначних. Я міг легко
кпити з людей, розігрувати з ними комедії й дивився на них,
як мисливець на дичину, і, як мисливець, тішився, коли
посилав у жертву жменю шроту. Зараз, думаючи про це, я
відчуваю смуток, бо знаю, що ніколи не збагну світового
тайнопису. Почав жаліти свою "дичину", і це був перший
крок до того, що самотність та відреченість од світу почала
мене гнітити. Я захотів когось полюбити, але сумна вияви-
лася моя любов, гірка й безнадійна. І я раптом відчув, що





 

 

та самотня шкапа, яка й досі блукає по житомирських ву-
лицях,— це якоюсь мірою і мій образ, образ смутного блу-
кача.

Струснув із себе ці думки: ні, то маячня! Нерозумна й
алогічна, а все тому, що в душі моїй починають осідати не-
відомі раніше кволість і нерішучість. Вливаються в мою ду-
шу від тієї жовтої музики за вікном і мають запах глиці та
перезрілих квітів. Я зібрався на силі й таки відійшов од вік-
на, але жовта музика наповнила мою кімнату вщерть, кож-
на цаль її об'єму була насичена нею, звук тремтів і мучив
мене. Я кинувсь у кімнату, вікна якої виходили в протилеж-
ний бік, але й ця була до стелі забита тим-таки жовтим
зойком. Тоді я вчинив те, що й при Міхневичу, коли той
обстукував стіни: забив собі вуха ватою. Але в цей мент
музика затихла. Я сидів у кріслі, глухий і хворий, і нервово
посмоктував сигару. Дим сухо входив у груди й розчинявся
там. Здавалося, починаю дихати вогнем, який запалює мені
голову. Я відклав сигару й приплющився. Було тихо. Зов-
сім тихо. Так тихо, що аж очі почали склеплюватися. Щось
мені треба вчинити, думав я. Вийти з цього помешкання й
пройтися вулицею, високо звівши голову. Не я винуватий
у цій смерті, і про це треба кожному звістити. Прийти в гім-
назію в наглухо застебнутому мундирі й подивитися в очі
всім своїм колегам. Коли хтось схоче мене звинуватити, хай
вони відчують мою переконаність. Ніхто з чужих, а тут усі
чужі, не має радіти з моєї кволості: кожен із них учинив би
на моєму місці так само...



Але це буде тільки завтра. Доти в мене багато вільних,
порожніх і непотрібних годин. Безліч хвилин і секунд, які
мушу пережити сам. Чи можу когось навідати? Ленсаля,
Бергена, Ковнірчука, а може, Миколу Платоновича? Чи
спуститися мені до Охоцької і спокійно з нею потеревени-
ти — вона мені співчуває. Але про що буде сьогоднішня ба-
лачка? Про похорон і сумну подію, сьогодні про це говори-
тимуть по всіх домах. Звістка про цю смерть поширилася
по місті, заповнивши його так, як нещодавно заповнювала
мої кімнати жовта музика. А може, мені вчинити те, що й
Борген? Вийти на подвір'я й, розстебнувши шинелю
й мундира, піти від одного шинку до другого. Замовляти
в кожному по дві чарки, щоб потім очманіти, як чманіє
і він?

Все цс знову-таки мені не підходило — викликало б по-
більшену цікавість до моєї особи. Борген чинить так зав-
жди—до цього звикли, я ж узагалі не п'ю. Лишалося от-
же одне: сидіти в цьому фотелі й чекати завтрашнього дня.

 

 

Сьогоднішній день для мене не існує. Хочу я того чи ні, а
доведеться вдихати запах глиці і зів'ялих квітів. Мертві дні,
які нас відвідують, потрібно віддавати мертвим...

Наступного дня я вчинив так, як намислив. Ретельно по-
голився, застебнув на всі ґудзики мундир і пильно озирнув
себе в дзеркалі, щоб не було на мені й порошини. Чоботи
наваксував ще звечора, я тільки навів блиск шерстиною.
Важче було з обличчям — всі мої хвилювання й переживан-
ня мимоволі відбивалися на ньому, а може, це по-інакшому
почали світитись у мене очі — невмолиме дзеркало душі?
Я змушений був, як актор, потренувати належно обличчя.
Ну от, воно стало поважне. Я міг виходити з дому, що й
учинив незагайно. Спускався по залізних сходах, як кілька
місяців тому— впевнено і беззастережно, від того сходинки
під йогами дзвеніли. Здається, це здивувало Охоцьку, бо
не витримала, щоб не визирнути з дверей.

— Чи смачний був сніданок, Киріяку Автомоновичу? —
спитала в мене: сніданок мені приносив її старший хлопець.

Я приклався до руки Охоцької, сказавши, що ці руки не
можуть готувати несмачно. Охоцька заграла очима.

— Обідати прийдете? —спитала.

— А чого б я мав не прийти? — запитав я спокійно.

— Приходьте просто до мене...

Охоцька увіч хотіла відновити наші колишні дружні сто-
сунки, а я, не маючи нічого проти, чемно вклонився.

— Непогано виглядаєте, Киріяку Автомоновичу,— ска-
зала вона.

Я розвів руками, мовив багатозначне: "О!", і ми всміх-
нулися одне одному.

Ранок почався, таким чином, з доброї настроєності, і це
мене підбадьорило. Правда, в поведінці Охоцької було щось
таке, що зумисне підкреслювало: немає їй діла до міських
пліток, однак з її боку це був вияв дружнього ставлення до
мене, а саме цього мені бракувало.

Йшов вулицею, строгий і підтягнутий, ґудзики на форме-
ному пальті блищали, сяяли носки чобіт, обличчя було не-
зрушне — я навіть одпустив свою невидиму половину, щоб
подивилася на мене збоку: асе виглядало якнайліпше. Зу-
стрічалися якісь люди, які дивилися на мене з інтересом,
але я відповідав найнастирливішим холодним і ясним погля-
дом, від чого настирливець неодмінно знічувався.

Розрахував свій час так, щоб зайти у двір гімназії ще до
того, як почнуть розводити гімназистів по класах,— у дворі
мені зустрівся Борген.

 

 

— Як себе почуваєте, пане Боргене? — спитав, чемно
всміхаючись.

— Ет! — махнув Берген рукою, обличчя в нього було зі-
м'яте.

— Знову хапала за душу печаль?

— А вас, я бачу, печаль не бере? — сказав Берген трохи
невдоволено — таки натякав на події останнього часу.

— Щось проти мене маєте, пане Бергене? — я дивився
на нього холодним та ясним поглядом, саме тим, при допо-
мозі якого тримаю дисципліну в класі.

— З чого ви взяли? —злякався Берген.—Просто я ще
не прийшов до тями після вчорашнього.

Це теж звучало як натяк, але я не хотів заводитися.

— Приходьте до тями хутчій, пане Бергене, скоро дзві-
нок! — сказав я поблажливо й рушив од нього.

Берген дивився мені вслід. Здається, він сплюнув, а мо-
же, й ні? Може, він нічого мені не натякав, а таки впився
учора, як це умів, а сьогодні не може отямитися? Я йшов
упевнено й прудко, обличчя лишалося поважне, але в душі
починав ворушитися черв'ячок. "Ну-ну", — підбадьорив
себе я...

Учителі зустріли мене такими ж поглядами, що й пере-
хожі на вулиці, й однаково реагували на мій відвертий і
ясний позир. Ніхто, звісна річ, не сказав мені ні слова, ми
перемовлялися про шкільні справи, один тільки Міхневич
вів себе інакше. Дивився на мене пильним, чорним погля-
дом, ніби хотів пробратися мені в душу і там усе обнишпо-
рити. Я вдавав, що не помічаю його настирливості й того,
що він стереже кожен мій рух. У коридорах тупотіли діти,
я зирнув на великий настінний годинник, що висів в учи-
тельській кімнаті,— за кілька хвилин мав ударити дзвінок.
Зайшов Ленсаль і почав тиснути руки кожному, а поба-
чивши мене, скинув бровами. Міцно потис руку й тихо
мовив:

— Співчуваю!

— Дякую, пане Ленсалю! — просто сказав я.

— Прикра й неприємна історія,— мовив Ленсаль.— Але
на вашому місці я вчинив би так само...

Я розвів руками і раптом помітив, що до вашої розмови
дослухаються інші.

Ця сцена могла б перетворитись у німу, але всіх нас ви-
ручив дзвінок. Кинулися розхапувати журнали, я вийшов
у коридор і готувався пройти по ньому таж, як це звик:
випростано й неспішне, набираючись самоповаги, яку так
люблять відчувати учні. Але мене нагнав Міхневич.

 

 

— Хочу висловити вам співчуття,— глухо сказав він.

— Співчуття у чому? — спитався я.

— У лихові, яке сталося,— мовив він.— У тому і я трохи
винуватий. Коли б не я, дівиця, може, й. не наклала б на
себе руки...

— Перестаньте, пане Міхневичу! — трохи різко сказав
я.— Кожен спокутує свої гріхи сам. І немає тут винуватих,
хіба той, що зробив їй дитину й накивав п'ятами...

— Але ви проти мене нічого не маєте? — спитав Міхне-
вич знічено.— Повірте, я сьогодні цілу ніч не міг заснути.

— Значить, у вас не все гаразд із нервами, пане Міхне-
вичу.— Я позирнув на нього, і мені в душу ввірвалося щось
гірке й солоне: я, здається, починав жаліти й цього чоло-
віка. В нього посмикувалася права брова, обличчя було сіре
й нездорове, а очі вже не дивилися на мене, а були скоше-
ні.— Коли б усі, хто плескав про ту історію,— сказав я так
само різко й категорично,— терзалися муками сумління, то
цієї ночі не спало б півміста, принаймні вся його інтелігент-
на частина. Ту новину ви мені повідомили перший, пане Міх-
невичу, але після вас до мене підходило принаймні з шесте-
ро і слово в слово оповідали те саме. А коли б ця історія
протяглася, то до мене підійшли б шістдесятеро і знову-
таки повідомило б те саме. Ви не помічали, пане Міхневичу,
що цей світ створено з самих добродійників?

Різко повернувся й пішов, залишивши Міхневича розгуб-
леного й розхвильованого— здається, це був останній акт
нашої дуелі. Я вже не жалів його, швидше відчував злов-
тіху: хай карається! Підійшовши до класних дверей, я змі-
нив ногу, щоб переступити порога з правої, як це робив
завжди. Прокрокував до кафедри, відмірявши звичну кіль-
кість ступнів, і кинув оком. На мене дивилося кілька десят-
ків очей, дивилося з жахом, захопленням та цікавістю. Зда-
ється, всі ці очі сподівалися побачити не мене, а когось ін-
шого. Але я вже був собою і за кілька хвилин довів те, влі-
пивши кола тому, котрий уважався серед них ліпшим учнем,
але, з огляду на виняткову ситуацію, урока зважився не ви-
вчити. Ця подія струснула клас, і я відчув, що погляди, про-
тягнені від тих очей до мене,— добре наладновані струни,
а я можу грати на них, що хочу. Коли ж так, все в світі нор-
мально, і я можу заспокоїтися тим більше...

Але людська душа, очевидно, не така елементарна, як
нам хочеться. Мені вдалось утриматися в такій формі тільки
кілька годин. На четвертому уроці я відчув, що тінь умер-
лої незримо присутня біля мене: я подивився на учня, кот-

 

 

рий відповідав, і раптом упізнав у його обличчі риси Софії
Фридерикс. І хоч це була видима облуда, я відчув, що хви-
лююся. Розповідав новий матеріал, а в той час бачив себе
в засипаному снігом саду, власне, не себе, а її: усміхнене об-
личчя, рука моя майже фізично відчула доторк руки її, я
ловив дівочий погляд і коли зводила на мене очі, з рота в неї
струмувала пара, а коли вона скрикнула, посипався сніг із
тонкої гілочки.

На п'ятому уроці застебнутий на всі ґудзики мундир став
мені, наче середньовічні обладунки, важкий і тісний — захо-
тілося розстебнутися, бо увіч бракувало повітря. Лоб упрів,
я зібрав усю волю, щоб позірно лишатися незмінним, щоб,
борони боже, мою слабкість не відчули там, де чатують на
мене десятки пильних і насторожених очей. Треба було зай-
няти їх чимось, через це й дав контрольну роботу. Тепер
вони зайняті і стривожені, тепер уже їм не до мене, отже,
я міг хоч трохи розслабитися, щоб не задихнутись у своєму
мундирі. Повернув голову до вікна й побачив прозоре об-
личчя Софії Фридерикс, управлене у скло. Дивилося на
мене весело й лукаво, але вуста її стулені смутно. Я почав
ходити класом від дверей до вікна, а тоді й між партами.
Чоботи мої глухо стукали й порипували, і вже це примушу-
вало учнів ще нижче схилятися над зошитами. До мене по-
вернувся запах глиці та зів'ялих квітів, а в грудях розли-
валося щось гірке й солоне. Я сів до столу й почав заповню-
вати журнала; зрештою, так я робив завжди, коли давав
контрольну роботу. В цей час визирнуло з-за хмар сонце
й залило клас срібним світлом. Од руки моєї на папір упала
тінь, і тінь нагадала орлиний дзьоб — цей дзьоб клював на
папері дрібний бісер літер, власне, не клював, а випльовував.
Дивно було те, що я не міг прочитати їх — літери розпли-
валися.

На шостому уроці не давав контрольної, бо це виявилося
випробуванням не для учнів, а для мене: лишався-бо сам
на сам. Тому вступив у двобій із десятком очей, котрі вже,
здавалося, почали помічати мій розлад — ярився, як ніколи.
Клас трепетав, я ж засудив кількох до різок, кількох зали-
шив без обіду, а кільком поставив кола. Але й це не при--
несло мені полегші, мундир од того не переставав гнітити;

я чекав дзвоника, як спасіння. Вирвуся нарешті з цієї за-
душної клітки і дихну свіжим повітрям.

Підійшов до вікна і здригнувся: по вулиці повільно брела
знаменита житомирська шкапа. Йшла, понуро опустивши
голову, й похитувалася, ніби впилася. Боки в неї позапада-
ли, аж прозначалися ребра,—шкапа даремно шукала в сні-

 

 

гу чогось їстівного. Окрім неї, на вулиці не було нікого, і я
раптом відчув до тієї нещасної тварини співчуття. Здаєть-
ся, щось таке відчував і Берген, коли на нього нападало гос-
тре бажання випити...

Різко відвернувся від вікна. Учень відповідав біля дошки,
крутячи в руках крейду. Від того долоні в нього були білі —
я вирішив прислухатися до того, що говорить, але вловити
нитки розповіді не міг. "Швидше б продзвонив дзвоник!"—
подумав я, і в догоду мені це сталося. Я пішов до кафедри,
щоб поставити оцінку, і раптом забув прізвище того, хто
відповідав. Схилився над списком учнів, перебігаючи очима.
Ага, здається, цей. Ручка вмокнулась у чорнило і, на ве-
лике здивування викликаного, що й досі стовбичив біля
столу, вивела у журналі п'ятірку.

— Всі вільні!—сказав я класові, заплеснув журнал і,
взявши його під пахву, дерев'яною ходою пішов геть...

І ось я вже можу нарешті вдихнути в себе свіже повітря.
Морозне й чисте, воно обпекло ніздрі. Я відчув полегкість,
шинеля моя була розстебнута, я хотів прохолодитися після
задухи. Мимохідь озирнувся й побачив такий знайомий мені
будинок, застебнутий на всі ґудзики будинок-мундир. У цей
момент один з його ґудзиків розстебнувся, і звідти, з мун-
дира того, випав ще один такий, як я. Теж був у розстеб-
нутій шинелі й похапцем розстібав горішні ґудзики. Теж
задихався, а може, був надто спраглий. Обличчя в нього
побуряковіло й набрякло — зирнув він на мене запитально
і злякано.

— Тільки-но бачив шкапу, яка колись вас злякала,— за-
сміявся я, і пара від мого сміху покрила мені, лице.

— О, то моя подруга,— сказав, добродушно всміхаючись,
Берген.

Я присунувся до Адольфа Карловича ближче й несподі-
вано для самого себе зашепотів:

— А що, пане Бергене, може, візьмете сьогодні мене в
свої компаньйони?

Берген зніяковів і відвів погляд.

— Не можу вас узяти в компаньйони, пане Сатанов-
ський,— сказав винувато,— я ж бо яко наг, тако благ...

— А коли візьму у свої компаньйони вас? —спитав так
само пошепки.

— Тоді буду вам сердечно вдячний! — мовив Берген.—
Я, здається, вчора своєї покути не відбув.

— Покути від чого, пане Бергене?

 

 

— Від життя,— сказав Адольф Карлович,— яким маємо
нещастя жити. Чи не помітили, пане Сатановський, наше
життя — самий гріх. Отож я дбаю, щоб його змити.

Ми йшли серединою порожньої засніженої вулиці.

— Ви так справді вважаєте? — обережно спитав я.

— Переконаний,— відповів Берген.— Бо там, у тому мун-
дирі, я лихий і мушу творити зло. Карати учнів, кричати на
них, ліпити їм коли. А коли я розстібаю мундира, пане
Сатановський, то не маю потреби зло те чинити. Тоді я
добрий, бо таки покутую. Потім знову набираюся зла і ді-
стаю від того почуття вини, яке в мені росте, як тісто на
дріжджах, або ж набирається, як у відро вода.

— А ви потім ту воду виплескуєте геть?

— За кілька махів,— сказав добродушно Берген.— Але
послухайте, пане Сатановський, ми, здається, з вами вже раз
компаньйонами були,

— Не пригадую такого, пане Берген,— мовив я.— Ко-
ли це?

— Повинні мені ви сказати коли, у вас голова молодша.
Але ми напевне вже були разом, я своїх компаньйонів не
забуваю.

— Пригадав, пане,— мовив я.— Перед тим, як викинувся
з вікна Ковальський.

— Може, й перед тим,— згодився Берген.— А взагалі,
мені трохи дивно, що не гребуєте моїм товариством. Хіба
не видно, що я пропащий?..

Ми вже підійшли до Боруха.

— Чи ви пропащий, не знаю,— сказав я.— Але ви стар-
ший від мене чоловік, а зі старшими часом варто переки-
нутися словом.

Ми переступили поріг, Берген важко зітхнув...

— О, пане Бергене! — щасливо сплеснув руками Борух.—
Чи ж ви здорові? Сьогодні я вас не сподівався...

— Той, що тратить сподіванки,— поважно відказав Бор-
ген,— нещасний чоловік.

Ми пішли в дальній куток, колись стіни там сльозилися,
а зараз були покриті плівкою льоду. Я раптом відчув у душі
холодок: чого сюди прийшов і навіщо? Зрештою, що маю
робити? Повертатися зараз у порожню квартиру було ще
гірше — там знову сяду в фотель і знову перетворюсь у бов-
вана. Ми пригостилися.

— А тепер посидьмо трохи,— сказав Берген.— Щоб він
узяв.

— Хто він? — спитав я, відновивши дихання.

 

 

— Як хто? Зелений змій. Зараз він почне висмоктувати
з нас зло.

Мені раптом пригадалося, така ситуація десь уже була.
Якийсь шинок, червонобородий шинкар. Зелена дівчина, кот-
ра співає химерних пісень,— чудна вакханалія. Дивні речі
писав ти, мій далекий предку Ілля Турчиновський, дивні
тому, що тільки тепер їх почав я розуміти.

— За кого він у вас, цей Зелений змій,— спитав я,— за
бога чи за чорта?

— Бог — це бог, а чорт — це чорт,— твердо відказав Бор-
ген.— А він ні до того, ні до іншого відношення не має.

— Тоді він — третя іпостась цього світу?

— Мені наплювати на ваші іпостасі,— сказав Берген.—
Він — це він, і я більше нічого не знаю.

— Е, пане Бергене,—мовив я.—Того разу, коли ми з
вами розмовляли, ви не клеїли із себе дурня. Того разу ви
мудрували...

— Не може такого бути! — сказав Берген.

— Тоді ви міркували про світ, як зробити його ліпшим.

— Може, й міркував. Але не так відразу,— сказав Бор-
ген.— Для цього треба розстебнути не один, а кілька ґуд-
зиків на мундирі.

— Воістину,— сказав я, розстібаючи ще одного ґудзика.

— Ви щось питали про бога й чорта,— мовив Берген, і я
побачив, що очі його вже не покриті червоними артерій-
ками — стали голубі й прозорі,— то от що вам скажу: й бог,
і чорт — це той світ, у якому ми злі діла творимо чи, як ін-
ші кажуть, живемо. А людині завжди треба сховатися і від
першого, і від другого, їй треба втекти, втулитись у печер-
ку, затулитися руками, заплющити очі. Оце він і є, той тре-
тій світ,— Адольф Карлович постукав нігтем по порожній
чарці, і та задзвеніла.— Криївка і від бога, і від чорта. Не
іпостась це, пане Сатановський, а логово, барліг, куди люди-
на заповзає, щоб утекти від життя, коли не хоче озлобитися
супроти світу. Такого, який навколо нас є...

Ми покинули Боруха і йшли, розхитуючи розстебнутими
полами шинелей до Холоденка.

— Мудру річ ви сказали,— мовив я.— Але вона тільки
наполовину мудра. Один від вашого ліку і справді стає ти-
хий, сліпий та глухий, а другий перетворюється у звіра.

— Бо один тишу шукає, а другий — звіра.

— Воістину,— мовив я.— А інакше тиші знайти не
можна?

— Це як хто шукає,— сказав Еоргсн.— Я си знаходжу її
так, бо інакше не вмію, талану а мене нема, інший шукає

 

 

інакше, ну, хоч би в тому, що розшуковує гарні камінці і
складає колекцію...

Я дивився на носки своїх черевиків. Вони не торкалися
землі, йшов я у повітрі. Лівою й правою — так дивно сту-
пав! Будинки навколо були ніби з пап'є-маше...

Холоденко світив до нас тією ж професійною усмішкою,
що й Борух, однак його зелене царство було сіре. Сірі сті-
ни й вікна, сіра підлога і стеля.

— Це ваш брат? — спитав Холоденко.

— Брат безназванний,— відказав Берген.— Чи розуміє-
те ви по-німецькому, пане Сатановський?

— Дивлячись, що ви скажете,— відповів я.

— Мудра відповідь. А, власне, чому це ми стали компань-
йонами?

— Хіба я того недостойний?

— Недостойних компаньйонів для мене не існує,— відка-
зав Берген.— Я про інше думаю: коли ви зв'язалися з та-
ким пропащим, як я, щось там у вас негаразд?

Я сидів за столом і дивився у вікно, з яким сталося чудо:

засвітило ясною голубою барвою, мені навіть здалося, що
шибки обмальовано білими квітами. Може, й справді стало-
ся диво, і я потрапив у якісь далекі часи, і я вже не я, а
Ілля Турчиновський. Може, й справді, варто повернути го-
лову й побачу: в кутку сидить із гальбою пива Страх?

— Я давав урока, пане Бергене,— сказав мій голос, про-
звучавши звідкілясь збоку.— І відчув раптом, що мене ча-
вить мундир. Відчув, пане Бергене, що немає мені чим ди-
хати...

— А,— сказав Берген,— це типова історія.

— І коли вибіг я надвір, пане Бергене, мундиром мені
здався будинок нашої гімназії, а за ним, десь у глибині, ви-
сочів мундир ще більший, велетенський, пане Бергене... На-
віть ця корчма, Адольфе Карловичу, здається мені мунди-
ром, а ми — в ньому; скажіть, не чавить вона вас?

— Мене ні,— мовив Берген, випиваючи.— Для мене во-
на — барліг.

Була в мене ясна голова, бо наповнювався світлом, що
текло із голубого вікна. Хотів перед кимось висповідатися,
а може, просто почути заспокійливе слово. Захотів раптом,
щоб хтось мене пожалів, поспівчував мені, а завтра про це
остаточно забув.

— Ось чому ви стали мені компаньйоном,— сказав я.

— Схвалюю ваш вибір,— поважно мрукнув Борген.—
Розказуйте!

 

 

І я розповів йому печальну історію мого кохання. Тіль-
ки цю історію, бо саме вона найбільше мене зараз займала-
Розповів йому, що годі мені стало жити самотою, що захо-
тів я когось полюбити щирим серцем і щоб хтось щирим
серцем полюбив у цьому світі мене; хоч, може, я й не заслу-
говував на таку милість: не було в мене місця, до якого
тягся б душею, ні близьких, до яких відчував би щирі зо-
бов'язання. Батьки мої померли, а дім, у якому виріс, дав-
но заселено чужими людьми; зрештою, ті люди примудри-
лися його спалити. Дитинства я не знав, бо вчився далеко
від дому. Постійно самі гуртожитки, а коли вчився в уні-
верситеті, знову-таки жив у камері на чотирьох. Отож Я
тільки й знав, що такі камери, більшість були навіть заґра-
товані, не диво, що хотілося мені самоти. І ось тільки тепер
я захотів, щоб мене полюбили...

Можливо, я трохи прикрашував свою історію та й при-
таював багато чого, хоч би про свою здатність роздвоюва-
тися, але в цю хвилю, розм'яклий од хмелю, з розстебну-
тим мундиром, я мав право скласти про себе сентименталь-
ну казку, і я її складав. Та й не зовсім це казка була — я мав
право розтопити кригу в своїх грудях, бо відчував, що вона
розірве мене, як розриває пляшку замерзла вода. Відтак,
усе, що оповідав,— правда, хоч ця правда жила в мені, як
паросток під снігом. Я хотів, щоб той пагін проклюнувся,
щоб зміг хоч трохи прорости. Берген слухав мене уважно.
Міг би плюнути на всі пересуди, сказав я, і взяти- її, вагіт-
ну, собі в жінки, але для цього мені треба було бути впев-
неним, що й вона щиро мене любить. Хай би в ту сердечну
хвилину, коли опинилися ми в засипаному снігом садику,
впала б переді мною на коліна й щиро розповіла про своє
нещастя, тоді я, може, її б не відштовхнув...

— Стій!—сказав Адольф Карлович.—Ви певні, що її
не відштовхнули б?..

Дивився на нього широкими очима. Чого це він перебив
мене, що це зі мною сталося, чому я виливаю перед ним
свою душу? Але моя душа лежала, вилита, на столі, перед
моїми очима синьо цвіло вікно із зеленими квітами на ши-
бах, блакитне вікно, а ще було на тих шибах гілля, зовсім
таке саме, як те, із засипаного снігом саду.

— Не знаю, чи відштовхнув би її тоді,— признався я
чесно.— Але вона того не вчинила. Хотіла обдурити мене,
а це чи ж любов?

Я вигукнув останню фразу й побачив величезне, широ-
ке, рожеве вухо, наставлене в мій бік, вухо Холоденка, який
стояв неподалік од нашого столу.

 

 

— Дайте нам щось поїсти! — наказав я, і Холоденко не-
охоче відійшов.

— Це була гра,— сказав Берген.— Грали ви, й грала во-
на. Вона програла, а ви ле виграли... Не треба нам їжі! —
гукнув він у спину Холоденку, і той зупинився.— Будемо
вже йти!

— То що ви на те скажете? — мовив я.— Як мені жити
далі?

— Просто,— мовив Берген.— Зараз ви покиньте мене й
добирайтеся додому. Завтра прокинетеся новою людиною і
почнете жити наново, хоч особливих гарантій на те вам не
даю. Знаєте чому? Тому, що я й сам сумніваюся, чи завт-
ра прокинуся і стану новою людиною.

— Ви скептик чи зневірений? — спитав я.

— І те, й Друге,— відповів Берген.— Головне, не збуди-
ти в собі звіра. А у вас що там: тиша чи звір?

— Звір,— сказав я.— Але майже здохлий.

— Оце і є тиша,— мовив Адольф Карлович.— А чи не
хочеться вам плакати?

Але я вже й так плакав. Котилися мені по щоках гарячі
сльози.

— Це випливає із вас скверна,— сказав Адольф Карло-
вич.— У вас надто проста історія, тіштеся! Ви вже можете
повертатися додому, а мені ще треба промиватися...

— І тоді ви плакатимете також? — спитав я крізь сльози.

— Неодмінно, пане Сатановський. Кажу вам це, як стар-
ший літами й досвідом.

— А коли не заплачете?

— Тоді мені капут,— сказав Берген і з хрускотом стис
кулака.

Ми встали, міцно потисли один одному руки й розійшли-
ся: Берген до готельного трактиру, а я додому. Я уздрів
перед собою рівну площину вулиці, білу й порожню, по ній
було протягнуто каната, який починався там, де я стояв, а
кінчався незвідь і де. Пішов по цьому канату, балансуючи,
бо мені здалося, що дорога піді мною різко пішла вниз ра-
зом з екіпажами, перехожими, возами, а я опинився над усім
цим на вузькій хитливій кладці, по якій мусив пройти аж
до свого дому. Не мав страху, що посковзнуся, бо й невели-
ка була робота отак іти і йти, ставити ліву ногу, а тоді й
праву, і я вправлявся з тим бездоганно, а коли мені на
шляху виростало дерево, перепочивав, обійнявши його. Не-
зважаючи на мороз, стовбури дерев були теплі, я відчував
життя, заховане в них, а коли задирав голову, бачив загуб-
лену в небі вигадливу сітку гілляччя. Тоді відштовхувався

 

 

від дерева і йшов, ішов, було мені тепло й радісно, бо десь
глибоко всередині тлів і грів мене жар. Уже уявляв собі
власне помешкання, затишну постіль, уявляв сигару, яка
чекає на мене; закурю ту сигару—і хай хилитається, хай
плаває в житейському морі мій дім і дим. Хай хитають його
вітри і обхлюпують дощі, хай налітають снігопади й бурі —
я знатиму, що все це минуще. Там, унизу, під ногами ки-
пить і нуртує море, і піт покриває мені чоло, адже я йду і
йду, намагаючись не зірватися із вузького мосту, адже так
багато маю недодуманих думок! Зрештою, я не боявся й
упасти, бо на плечах у мене шинеля із розвіяними полами,
вона розстебнута, я схоплю руками ті поли і вдарю ними в
повітря, як крильми. Полечу туди, куди мене веде ця доро-
га, облітаю світ і повернуся додому, де запалю сигару й
питиму синій дим, який очистить мене, як очищає вогонь
фенікса...

Пишу ці слова в солодкому передчутті відпочинку, бо я
вже досяг власного пристановиська і вже поруч свого ліжка.
Зараз він відбудеться, великий акт очищення, а що станеть-
ся це уві сні, легше мені його відбути. В мене мліє рука, бо
перед тим як заснути, я вирішив записати у свою книгу
все, що пережив у цей день. Розум у мене, як кришталь,
рука моя тверда, а що в тілі кошлатиться й бунтує хміль,
мені зовсім не заважає. Там, у мені, йде дивна боротьба:

чорний птах і світлий, вони зіштовхуються у мені, як день
і ніч, і не повинен я тій війні заважати. Зараз я покладу своє
перо й піду шукати тиші. У тому, що її знайду, не маю сум-
ніву, а коли так, все йде, як йому й належить...

Од чого загорівся будинок, де жили вчителі гімназії Са-
тановський та Міхневич, а також удова Охоцька з дітьми,
встановити не вдалося. Одні казали, що пожежа почалася
з горища, а інші — з квартири Сатановського.

Гасили вогонь учні гімназії, спішно приведені Міхневи-
чем із спільних квартир, тому в першу чергу рятували май-
но свого провідника, Міхневич сьогодні чергував. Потім було
врятовано добро Охоцької, бо вона підняла з того приводу
немалий лемент, і тільки тоді згадали про Сатановського.
Двері його були зачинені, і скільки в них не грюкали, ніхто
не обізвався. Тим часом дим заповнив коридор так, що
Міхневич наказав учням йти із приміщення геть. Спішно
доставили з гімназійного двору драбину, і Міхневич, ризи-
куючи власним життям, поліз у вікно квартири Сатанов-
ського. Він вирубав сокирою раму, яка вже палала, і вскочив
у помешкання. За ним залізло кілька сміливіших гімнази-

 

 

стів, які почали викидати з квартири всіляке добро. Зокре-
ма, було вижбурнуто книжку в чорній палітурці, волею до-
лі вона впала до ніг Миколи Платоновича Біляшівського,
котрий випадково проходив мимо й зупинився подивитися,
що відбувається. Микола Платонович підняв книгу, яка
ще тліла, погасив її снігом і взяв під пахву. Тоді й почувся
з вікна Сатановського крик: рятувальники натрапили на
труп господаря квартири. В цей час яскраво запалав дах
будинку, величезні стовпи диму з вогнем ударили під самі
хмари, і директор гімназії, який примчав на цю оказію, по-
слав сторожа з наказом Міхневичу й гімназистам негайно
покинути дім. Саме через це труп Сатановського змушені
були полишити напризволяще — палала вже й дерев'яна
обшивка дому. Міхневич вигнав з вогню гімназистів, а сам
скочив з другого поверху в сніг — користуватися драбиною
вже було ніколи. На ньому курилася одежа, а при падінні
він підвернув ногу, але в безтямному пориві він скочив і без-
сило замахав кулаками: дім палав шалено, нестримно, по-
жадливо з'їдаючи сам себе, а заодно й покинутого там на-
призволяще мертвяка. Всі раптом закам'яніли, бо відчули
цей жахливий момент, навіть Охоцька перестала метушити-
ся й лементувати. Стало гаряче, й люди відступили в гли-
бину двору. Чувся скажений ґелґіт полум'я і тріск. Всі ди-
вилися розширеними очима на шаленство стихії й мовчали.
Мовчав і Микола Платонович. Від спеки в нього сльозили-
ся очі, бо стояв він до вогню найближче: там, де впала кни-
га в чорній палітурці — ця книга й досі була затиснута під
пахвою. Зрештою, він отямився, махнув рукою і, круто роз-
вернувшись, подався геть. Після того Ковнірчук дав розпо-
рядження відвести учнів, біля вогню залишилися тільки
Охоцька з дітьми, Міхневич, директор і ще декілька роз-
зявляк. Міхневича було залишено сторожувати майно, а
Охоцьку з дітьми Ковнірчук забрав до себе. З полуночі во-
гонь почав пригасати, і тільки тоді примчала пожежна
команда. Але рятувати не було чого, пожежна команда за-
бралася, розійшлися й роззявляки, залишивши на пожари-
щі самого Міхневича. Спершу він стояв і непорушне ди-
вився на вогонь, а коли той пригас, відчув, що його проби-
рає холод. Він застебнув ґудзики на пальті, звів коміра,
сховав руки в рукава й почав ходити взад і вперед, щоб зі-
грітися. Так ходив він до ранку, а на світанні пішов сніг.
Той сніг звалився з неба нагально, ніби з лантуха, й чорна
постать Міхневича, яка невтомно блукала біля пожарища,
побіліла. Сніг догасив жар, і від того в повітрі сильніше за-
пахло горілим. Розкидані речі теж почали покриватися

 

 

снігом, і Міхневич раптом зупинився. Звів до засипаного
крапками снігу неба обличчя й подивився туди пильно.
Йому здалося, що сніг летить не з неба на землю, а навпа-
ки. Тоді він потягся душею в те біле царство, що втягува-
ло його в моторошні безмежні простори, й почув звідти ти-
хий пригаслий погук. Здригнувся й озирнувся — біля хвірт-
ки стояла бездомна шкапа. Була також покрита снігом, як
і все навкруги, поклала на штахетини морду й дивилася на
Міхневича печальними, пригаслими очима. Вчитель латини
відступив кілька кроків і змахнув руками.

— Пішла! Пішла! — крикнув, наче каркнув, він.
Шкапа неохоче звела голову, кавкнула, ніби спробувала
заіржати, а не змогла, тоді повільно й розбито почвалала по
вулиці геть. Хиталася, немов п'яна, а сніг заряхтів із неба
ще густіший. Покривав цілий світ, а в ньому живе й нежи-
ве. Очищав його й омолоджував. Білив усе чорне на землі і
так готував пришестя новому дневі. Той уже був у дорозі,
і перша відчула це шкапа, яка раптом зупинилася й голосно
заіржала на білій і порожній вулиці, ніби до неї й справді
поверталася молодість. З її очей потекли каламутні сльози,
а тіло дрібно затремтіло.

 


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 3; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.067 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты