РОЗДІЛ XIII

Сьогодні цілий день я перечитував написане в цій книзі.
Дивне почуття зазнав при цьому: з одного боку, щось таке,
наче не я все це переживав, а з другого, що і я сам не остан-
ня особа в цьому писанні. Таки склалось у мене враження,
що весь час поспішно утікаю від власного лиця, що мене
хтось чи щось переслідує, а я ховаюся від того пересліду-
вання в різних людях, що я, зрештою, як переливна енергія
чи матерія, котра тече, переходячи з однієї душі в іншу,
що моя здатність ставати людською тінню — це і є здат-
ність ставати чужим "я". Звісно, герої цієї книги добира-
лися суб'єктивно, всі вони в певний спосіб складають одну
сутність. Водночас іде й процес постійного відрахування:

написавши про якусь із дійових осіб своєї книги, я начебто
перекреслюю й в собі — витравлюю те зло, яке вона несла.
Відтак стаю, ніби розкладна фігурка, що її розбирає ди-
тина,— що далі, то менше мене залишається, менше маю
я й озлості до світу. Можливо, тому й почали навідувати
мене лихі настрої, меланхолія й бажання самопізнання —
хто зна, чи процес віднімання, до якого вдався, не приведе
мене до усвідомлення, що власного "я" у мене й нема, що
поступово перетворююсь у цілковите зеро, а відтак розчи-
нюся і зникну, мов крижана бурулька. Я починаю розуміти,
що не такий простий це і безповоротний процес, що поруч
із зникненням у собі певних якостей, з'являється і щось
нове: починаю будувати й ростити у своїм єстві нове ядро.
Це страшить мене й тішить — чи не це саме, думаю я, від-
булось у душі й Миколи Платоновича Біляшівського. Так
складається, що він присутній усюди, куди потикаюсь я у
цьому місті. Часом мені здається, що він зумисно переслідує
мене, як переслідую людей і я, що він також має здатність
наступати на людську тінь і клеїти до неї відбиток свого
сліду. Через це з усіх людей, з якими здибувався, Микола
Платонович найбільше мене непокоїть, бо чомусь маю пе-
реконання: він знає про мене найбільше — хіба не він уздрів
мене невидимого й привітався, немовби виразно побачив?
Знову-таки в історії з Барановським він також з'явився тоді,
коли я ледве не покотився з гори, і допоміг мені. Від тієї
хвилини мені почало здаватися, що він невідступне за мною
стежить. Але найдивніше: весь час мені хочеться, бувши на
самоті, увійти із ним у контакт.

Я став погано переносити самотні вечори і, можливо, че-
рез це вирішив пошукати розваг. Відвідав кілька разів ви-
стави польсько-малоросійської трупи: п'єси польські відго-

нили бундючним горохвяним патріотизмом, а п'єси малоро-
сійські зумисною, аж до карикатури, простуватістю. Публі-
ка охоче ходила на ті вистави, але я нудьгував. Тому відві-
дав кілька разів вечори, на які збирались учителі,— ці зі-
брання уряджував наш директор гімназії, вважаючи, що те
тісніше згуртує його підлеглих, адже вчителі гімназії, як
і більшість людей, жили один з одним у відчуженні, а ча-
сто й у ворожнечі. На тих вечірках старші засідали за кар-
ти, а молодші влаштовували танці під супровід фортепіано,
на якому грала Охоцька,— фортепіано дирчало і стогнало,
звуки виривалися з нього неправильні й прохриплі, але тан-
цюристам це не заважало. Ще бувши студентом універси-
тету, саме тоді, коли розчарувавсь у ченцях, я почав брати
уроки танців, отож міг долучитися до молодших, і не з інте-
ресу, а з нудьги почав частіше за інших запрошувати старшу
дочку вдови колишнього городничого Фридерикс. Вона була
досить мила на личко, і я невдовзі почав відчувати до неї
прихильність. Сама вдова Фридерикс, жінка не стара, але
дивовижної повноти, на вечорах майже ніколи не сиділа,
а стояла, через що обидві її дочки — одна двадцятидворіч-
на, а друга вісімнадцятирічна — виглядали біля неї, як кур-
чата біля квочки, і вражали своєю грацією. Оскільки було
нас чотири пари, то танцювали контрданс з шести нумерів.
Керував танцями Міхневич, який узяв на себе цей обов'язок
добровільно. Для різноманітності ми танцювали новомодне
лансьє, яке складалося з п'яти нумерів, але в цьому танці
мені не вдавалася друга фігура, в якій на шостому такті
спершу примінялося ritardanto, а тоді fermana. Міхневич ви-
крикував команди тонким півнячим голоском, інколи його
заміняв учитель французької мови; я вів даму, спершу не
дивлячись на неї, але завжди відчував її особливі струми,
що перетікали з її у моє тіло. Мадам Фридерикс зоріла на
мене цілком милостиво, друга її дочка також мала партнера,
тож під час танцю мати тільки й водила очима за дітьми.
Губи її розпливалися в усмішці, але очі лишалися пильні,
Першого вечора я зі своєю дамою танцював мирно, а дру-
гого щось шпигнуло мене спитати, чи не гнівалася б вона,
коли б навідав я її вдома? Моя партнерка почервоніла, як
піон, і зирнула трохи перестрашено, але її вуста досить
бадьоро прощебетали запрошення приходити до них, вони,
тобто Фридерикси, завжди раді гостям.

— Роule! — вигукнув у цей час учитель французької мови,
і ми перейшли до четвертої фігури.

Я сказав ту фразу так собі, може, й задля чемності, але
доки танцював контрданс, вона встигла всотатись у мене,

і я вже радів, що таки зважився на те слово, відтак і до-
тики партнерки почав відчувати гостріше, мої ж стали ба-
гатозначніші. За нами стежили пильні очі мадам Фриде-
рикс, вона обмацувала мене ними, як сліпий пальцями, і я
увіч чув холодні доторки, від чого мені ставало моторошно,
бо кожен знає неперехідну істину: хочеш побачити свою
наречену старою, поглянь на її матір. І я не міг не помітити,
що мадам Фридерикс таки схожа з дочкою, що в них навіть
однакової будови тіла — переді мною стояла жінка-гора. Ки-
нув оком на партнерку: лице її зволожіло від танцю, але
було миле і зрум'янене. Панна танцювала з такою старан-
ністю, наче від того, як танцює, залежала доля всесвіту.
Я й сам старався, в мене були по-молодецькому розгорнуті
плечі, а голову тримав гордо — позирати ж на дівчину на-
магався по-соколиному. Отак ми й красувалися одне перед
одним, а під кінець вечора я подумав, що, може, й справді
варто полюбити цю панну — тоді мої вечори не будуть без-
надійно порожні і заживу я, як усі люди, тобто влаштую
гніздо, в яке носитиму їжу й запаси, обмурую його довкіл,
захищаючись од влізливого світу, буде тоді мені затишно
й тепло. Біля дітей наших воркуватиме ця мила істотка, а я,
курячи сигару, милуватимуся з неї — напевне, тоді пізнаю,
що мені в житті потрібно. Я іронічно всміхнувся на цю кар-
тину — смішна, сентиментальна й облудна. Не мені дока-
зувати, що оці тихі гнізда, здебільшого, арена для довічної
війни, лукавства й ошуканства, що те гніздо — тільки силь-
ця, в які ловить світ нерозумних пташок, але як мило він те
чинить І Як ніжно тремтить у моїй руці рука її, яке чудове
обличчя засвітило до мене усмішку, яка, зрештою, глибока
в мені виникає й солодка туга...

Немає нічого вічного у цім світі, не вічно цвіте квітка,
подумалося мені, коли танцював finalе, але чи значить це,
що треба зневажати й оминати ту квітку або ж затикати
носа, щоб не сприймати чудового аромату? Хай за кожне
задоволення треба гірко розплачуватися, але чи розумно
те задоволення оминати? Чи не стане отаке оминання
тою ж таки розплатою, але тільки без задоволення? "Що
воно, що воно?"—скакала в мені думка у такт музиці—
я танцював контрданс, моя партнерка була мила мені, я хви-
лювався, у мене вливався струм її тіла, і, хоч прилипли до
мене холодні п'явки очей мадам Фридерикс, я раптом поду-
мав: щастя людське не така вже марниця; любов у світі не
таке вже посліддя — я, здається, починаю входити у гарячу
червону купіль, і мені від того заспівує кров,

Відвів Софію Фридерикс до її охоронниці й побачив, що
та всміхається до мене не тільки вустами, але й очима, ви-
являючи цілковиту прихильність. Відповів їй таким же ус-
міхом і чемно вклонився.

— Гарно танцюєте,— сказала мадам Фридерикс, вважаю-
чи за потрібне таки висловити вголос прихильність до ме-
не.— Зовсім нагадали покійного мого чоловіка...

її очі посмутніли, але ненадовго,— віддавала ґречну да-
нину шани тому, про якого, певне, й думати забула.

— О, я недостойний такої честі,— мовив мій ґречний го-
лос.

— Чому ви у нас ніколи не буваєте? —спитав голос діло-
вий.

— Не мав честі бути запрошений,— відповів ґречний
голос.

— У дім, де є дівчата на виданні, можна приходити без
запрошення,— зауважив діловий голос.— Але не про те
йдеться. Я бачу: ви милий, серйозний молодий чоловік...

— Дякую за честь,— сказав чемний голос, я помітив, що
надто часто вживаю слово "честь": чи не надмірне це уля-
гання?

— Заходьте, будемо дуже раді,— мовив діловий голос.

— О, це мені велика честь! — сказав я, знову вживаючи
"честь".

Зрештою, пішов у курильну кімнату, з цікавості залишив-
ши біля цього сімейства свою невидиму половину; мати з
дочкою таки заговорили про мене.

— Він, здається, серйозно підбиває під тебе клинці,—
сказав діловий голос.

— Але мамо, він тільки молодший учитель,— мовив го-
лос ніжний.

— Чи так уже тобі перебирати?—сказав діловий го-
лос.— Директор гімназії вважає, що цей пан цілком достой-
ний молодик і ніщо не перешкоджатиме йому вислужитися.

— Але в нього таке прізвище! — зойкнув ніжний голос.—
Подумати тільки: пані Сатановська.

— Замовкни!—ущипливе сказав діловий голос.—Мені
вдається, що тобі...

— Я нічого не кажу,— перебив ніжний голос, у якому та-
кож озвалися ділові нотки.— Хіба я що кажу?

— Мені його прізвище не вадить,— сказала мати.—
Більше дбаю про твою добру репутацію у світі... Звісно, це
партія не така вже завидна, але не доводиться перебирати....

— Знаю, мамо,— зітхнула Софія,— і не збираюся йому
відмовляти...

— І розумно зробиш,— сказала майже погрозливо мати,
і я відплив од них, бо підслуховувати таку розмову трохи
й непристойно, їхня ж практичність мене аж нітрохи не вра-
жала: на те і ярмарок, щоб на ньому приглядатися й тор-
гуватись. Що ж до рефлексій стосовно мого прізвища, то
я звик до того зі шкільних років та й батько мій ставився до
того філософічне...

Я спокійно курив сигарету, коли до мене підійшов Ленсаль.
Досі він різавсь у карти, а трохи вигравши, поспішив вига-
дати причину, щоб відійти від картярів.

— Готуєтеся вступити у сімейне життя, пане Сатанов-
ський? — іронічно спитав він.

— З чого ви взяли? — здивувався я.

— О, про це говорять усі,— засміявся Ленсаль.— Чи ви,
як той хлопець, котрий ховає голову й гадає, що його не
видно?

Засміявся й майже побіг у передпокій, щоб утекти зі сво-
їм виграшем, а я пустив з рота синій клубок диму, котрий
граційно розклався на колечка...

Йдучи додому, я змушений був супроводжувати Охоцьку,
бо третій пожилець нашого дому, Міхневич, чкурнув рані-
ше, та й не столувався він у вдови. Жінка була в шубі, хоч
не новій, але добрій, у хутряній шапочці, а руки ховала в
муфті.

— Ніколи не подумала б, що з вас такий добрий танцю-
риста,— сказала вона, косуючи в мій бік.

— Свого часу я брав уроки танців,— мовив я спокійно.

— Подобається вам Софія? — спитала Охоцька.

— Панна не з гірших,— зауважив я строго.

— О, я нічого не кажу! Коли б не її мати...

— Щось знаєте про її матір? — різко повернувся я.

— Добра, сердешна й чадолюбива жінка,— з усмішкою
відказала Охоцька.

— Смієтеся з мене?

— Аніскільки, пане.— Вона зупинилася й подивилася на
мене очима, повними сміху.— Просто чудно бачити вас за-
коханим.

— А мені чудно, що все так лізе людям на очі.

— Нічого дивного.— Охоцька вже йшла, не дивлячись
на мене.— Такі справи цікавлять людей перш за все. То
пікантний бік життя.

Я мовчав. Ішов і роздивлявся сніжини, які крутилися на-
вколо. Ніч стояла тиха й запашна. Жінка, яка ступала по-
руч, була байдужа мені, зате відчував я ту, другу. Панну,

з якою танцював цілий вечір. Тіло моє й досі було розчу-
лене від того, і мені захотілося якнайшвидше прийти додому,
зачинитися на всі замки, залізти у постіль і помріяти. Вхо-
дила в мене світла хвиля, я розчинявсь у ній, починаючи
втрачати звичну відчуженість од світу, відтак і світ ставав
для мене повабний. Хто зна, думалося мені, а може, я в
цьому світі не порошинка і не тля, може, і я колись зможу
дотягтися до сильних миру чи принаймні наблизитися до
них. Матиму власний екіпаж та особняк, а в ньому позоло-
чені сервізи, і жінка моя ходитиме в дорогих хутрах, а я до-
зволю собі позирати на інших спогорда. Може, досягши
цього, здобуду справжню гармонію та лад у душі і тільки
посміюватимуся над тим, що колись вигадував чудну втечу
від себе. Моя казкова здатність розкладатися на видимого
й невидимого послужить мені для здобуття службової кар'-
єри, бо досі, хоч і дбав я про добру репутацію, але тільки
для того, щоб мати право на самотність. Здобувати ж
кар'єру — це активно діяти, це зіштовхувати тих, котрі
стоять на заваді, й подобатися тим, від кого залежить доля
твоя. Ковнірчук — ось достойний приклад для наслідуван-
ня. Але Ковнірчук — мала птиця у лісі людей, далі посади
директора гімназії його думки не летять, а я, при моїй здат-
ності, міг би сягти вище. Даремно піддаюся впливові зди-
тинілого Миколи Платоновича, того, котрий мав усе, про що
можна мріяти, і котрий від усього відрікся. Він нестримно
котиться донизу, цей міський дивак, і хай хтось його шанує,
я знаю інше: ніхто йому не заздрить. Справжня ж люди-
на — це та, подумалося мені, кому заздрять, хто володіє,
а відтак володарює...

Охоцька посковзнулася, і я змушений був підтримати її.

— З вас поганий кавалер,— сказала вона, притуляючись
до мене.

— О пані! — мовив я, почуваючи себе власником та во-
лодарем.

Я тримав її під руку і відчував ніжне жіноче тепло. І мені
стало раптом байдуже, яка жінка біля мене: та, в яку зби-
рався закохатися, чи ця, на яку вже й не дивився. Володіти
і владарювати, подумав я,— це мати владу і над жінками,
знову-таки, як уміє це робити Ковнірчук. Як воно просто
тоді сталося: він прийшов до цієї Охоцької, і вона, як песик,
покірно побігла за ним.

Ми вже зайшли у двір, і я відчув невластиву собі сміли-
вість та відчайдушність. Коли вона так легко піддається,
чому маю її відштовхувати.

— А що, пані Охоцька,— сказав я, по-півнячому насту-

паючи на неї грудьми.— Може б, пішли до мене й трошки
собі побалакали?..

Охоцька раптом відскочила від мене, її обличчя стало
старе й лихе.

— Що ви собі дозволяєте, пане Сатановський!—крик-
нула вона.—Оце такий добропорядний жених!..

Я згоряв серед подвір'я, наче хтось мене підпалив. Не
дивився вже на Охоцьку, а боком-боком пробирався до две-
рей.

— От я розкажу про вас Ковнірчуку,— сказала Охо-
цька.— Всі ви, чоловіки, кобелі бридкі! Стереглися б краще,
щоб вас не водили за носа, як придурків!..

Але я її не слухав. Шмигнув у відчинені двері парадного
і з гримкотом помчав під залізні сходи. Внизу я почув чи
схлип, чи сміх, і в серце мені ввігнався гострий ніж —
я раптом зненавидів ту шльондру, що, певне, потішається
наді мною.

Двері заплеснув так, аж стіни затремтіли, і тільки тут,
одрізаний від світу, відчув, як трусить мене лихоманка.
В тілі не чув анітрохи сили — не йшов, а волочився у тем-
ряві. Очі мої були заплющені, і я промацував перед собою
дорогу руками — був сліпий. Здається, я й плакав, бо чо-
мусь мокре стало в мене лице; можливо, я йшов отак, навпо-
мацки, до прірви, яка от-от розверзеться піді мною і навіки
мене проковтне. Мені було бридко й соромно, і, щоб позбу-
тися цього, я почав цідити крізь зуби прокляття. Це трохи
допомогло, і я здатний став запалити свічку. З оцією-от
свічкою у тремтливій руці я підійшов до дзеркала і побачив
там когось сіролицього, з бридкою усмішкою, з пелехатим
волоссям — стояв супроти мене й глузував.

— Згинь, проклятий, згинь! — крикнув я тонко.— Згинь,
бо розіб'ю тебе!

Тоді я побачив зображення інше. Стояв у склі блідий і пе-
реляканий чоловічок з краплинами поту на чолі, з розши-
реними очима й тремтливими вустами. |

— То що, владарю й володарю,— сказав саркастично,—
дістав по мармизі?..

Через кілька днів я вдягнув парадну мундирну пару і, до
лаючи внутрішній спротив, рушив на візитацію до Фриде-
риксів. їхній будинок на Рудинській вулиці виглядав, Я
фортеця: обмурований кам'яним парканом, посиланим зверху
склом битих пляшок. Ворота і хвіртка були старі, але
добротні і щільно припасовувалися до кам'яних мурованих
стовпців, Я смикнув за ручку дзвоника і, певне, там, у

динку, заметушилися й забігали. У хвіртці прочинилося
віконечко, в яке визирнуло блискуче око, і я сказав тому
окові, що Киріяк Автомонович Сатановський просить ха-
зяїв, тобто мадам Фридерикс, прийняти його. На це слово
хвіртка з рипінням одчинилася, і я пішов по вистеленій гней-
совими плитами доріжці до ґанку трохи полущеного, але ще
цілком пристойного будинку. З тильного боку споруди був,
очевидно, сад, бо дерева протягували віти аж над дахом,
ніби тримали дім у гнучких кострубатих пальцях. Із розчи-
нених дверей парадного висувалася роздольна постать гос-
подині, яка цвіла до мене доброзичливою усмішкою, я ж ски-
нув форменого картуза і приклався до її гарячої, як вияви-
лося, й пухкої руки.

— О, ми не сподівалися вас так рано,— сказала вона, а за
спиною в мене стояла, щасливо викругливши очі й розтулив-
ши рота, покоївка, яка і впустила мене в це обійстя.

— Софія ще трохи не готова,— сказала мадам Фриде-
рикс, вводячи мене у вітальню і садовлячи до фотеля, яко-
му було, певне, стільки ж років, як і її дочці. Сама вона сіла
навпроти, і ми почали говорити щось таке, що не мало ні-
якого значення й інтересу ні для мене, ні для мадам: про
погоду, вчорашній сніг, про те, що дівчата й досі під вра-
женням від чудової вечірки у Ковнірчука; відтак мадам Фри-
дерикс почала розхвалювати й самого Ковнірчука, як мого
начальника, і я, через те, що він мій начальник, нічого су-
проти того заперечити не міг, тільки подумав, що ота сіра
машкара, яка мені привиділася кілька днів тому в дзеркалі,
все-таки подобала не на мене, а на директора гімназії.

Ми все виповіли і змовкли, дивлячись одне на одного, всі
слова раптом позникали, на що я прокашлявся, як це го-
диться чинити в подібних ситуаціях, а мадам Фридерикс
чемно поцікавилася, чи часом я не застудився, сповістивши,
що минулого тижня в неї був такий самий кашель і що на
такий кашель добре випити малини й липового цвіту, і що
вона зараз накаже подати самовар, а до чаю чудового мали-
нового варення, яке, певна річ, варила Софія, бо в неї вихо-
дить воно куди ліпше, ніж у самої мадам Фридерикс; на що
я відповів, що буду безмірно щасливий попробувати того
варення, бо це теж має значення, хто його варить,— при
цьому я подумав, що чим ближче дівчина до критичного
віку, тим ліпше вдаються їй варення. Краєм ока спостеріг,
що у вітальні не тільки фотель, у якому сидів, має стільки
років, скільки й Софія, але й уся решта меблів, і що ці меблі
колись були добротні, а може, й модні, і що мій батько на-
віть не мріяв про такий гарнітур. Ще я помітив досить

багато куряви в кімнаті, але це виглядало навіть поетично,
бо та курява мило поблискувала, кружляючи в сонячних стя-
гах, що падали із вікон. У кутку стояло фортепіано, і, по-
бачивши, куди я дивлюся, мадам Фридерикс сказала, що
на фортепіано грає і одна дочка, й друга, і вони так люблять
музичити, аж я висловив бажання послухати їхню гру, ад-
же й сам люблю музику, сказав я, хоч це була неправда;

ні, сказав я, до співу даних не маю, але слухати... ну, зви-
чайно: одна річ слухати, а інша—відтворювати звуки.
Коли ж співає ніжний голосок, треба бути останнім бовду-
ром, щоб не зворушитися; я люблю слухати, коли грають
і співають. Мадам Фридерикс у молодості співала так, що
її запрошували на вечори до губернатора; яке коріння, таке
й насіння, сказав я; Софію, правда, до губернатора не за-
прошують, але в неї аніскілечки не гірший голос, ніж був
у неї, мадам Фридерикс; я, звісна річ, повірив у це, бо мені
ще на вечорі в Ковнірчука сподобався її голос — вона так
м'яко й ніжно балакає: можна уявити, яка то розкіш, коли
той голосок заспіває; а коли заспівають вони вдвох, Софія
і Наталя, то вже нема мови — вони в мадам Фридерикс, як
близнята: чи не правда, що вони дивовижно схожі? Вони
схожі на вас, мадам Фридерикс, сказав-я, на що мадам за-
цвіла усмішкою; здається, вони ще більше на неї будуть
схожі, коли досягнуть її літ. Але цього я не сказав та й не
дуже вразився з такої думки; мені раптом стало в цій віта-
леньці затишно, цьому сприяли й срібні порошини в соняч-
них стягах; бо де такого нема, хіба то обжитий дім? Я й
цього не сказав, зате похвалив фіраночки на вікнах, а що
дістав незагайну відповідь, що ці фіраночки вишивала таки
Софія, змушений був згукнути вражено й піти їх почіпати;

зрештого, нічого дивного, що достойностей у Софії вияви-
лося більше, ніж я сподівався; на жаль не міг нічим похва-
литися щодо власної персони, на що мадам Фридерикс від-
казала, що то жіночі достойності, а з мужчини такого не
опитується, аби він був добрий та роботящий, щоб його ша-
нували, а шанують передусім за доброту й роботящість,
у чому я подумки засумнівався, але перечити мадам Фри-
дерикс не посмів, тільки оповів відомі побрехеньки про ве-
ликого князя Костянтина, який начебто сам чудово виши-
вав.

Уже пора було б з'явитись і Софії, але її все ще не було,
отож я знову почав обдивлятися вітальню, шукаючи, що б
іще похвалити, бо виявляти компліменти панні, яка тобі спо-
добалася,— річ солодка; мадам Фридерикс тонко це відчу-
ла й почала вихваляти кулінарні здібності дочки, зауважив-

ши: в цьому вона старомодна і вважає, що жодна кухарка
не справиться так любо з обідом, як гарна господиня, з чого
я виснував, що кухарки вони не тримають; зрештою, і мої
батьки не тримали кухарки, хоч і в дворянстві числилися,
Мої панські настрої, які відчув повертаючись із вечірки
у Ковнірчука, тут, у цій скромній віталеньці, зникли, але
мені було цілком затишно. Ця родина знала колись ліпші
часи, але ті ліпші часи давно для них легенда, відтак і ви-
требеньок у моєї майбутньої жінки може бути менше; отож
я залюбки вислухав розповідь про пироги, які так любить
власноручно пекти Софія; око моє при цьому стояло на за-
чинених дверях, з яких сподівався й появи, бо за ці кілька
днів враження від панни розмилось, а це для початку ко-
хання недобрий знак; здається, винувата в тому була навіс-
на Охоцька, яка так безнадійно зіпсувала мені той чарівний
вечір. Тому-то я й хотів оновлення й очищення, а це могло
прийти тільки разом з тією, котра випромінює від себе ла-
гідні й закличні струми.

Нарешті я дочекався сподіваного: зарипіли двері, але не
ті, на які дивився; я різко крутнувся в фотелі; входила в
кімнату юна, ніжна істота. З гарячими рум'янцями на що-
ках, з ніжним вологим зором і з ледь-ледь позначеною на
вустах усмішкою. Мене підкинуло на фотелі, і я кинувся на-
зустріч тій істоті, щоб поцілувати в неї ручку, а коли торк-
нувся вустами запашної, атласної шкіри, відчув, що таки
переможений; що я, можливо, й закоханий; що дурна істо-
рія з Охоцькою—тільки неприємний сон; що всі мої іро-
нічні висновки щодо цього сімейства й дому — тільки ви-
слід моєї колишньої злостивості, бо насправді все у світі
гарно й любо; бо все, згублене в собі, може повер-
нутися, для того не так уже й багато потрібно. Запраг
я безумного забуття, а це при моїй повсюдній тверезості
неабищо.

— О панно!—вигукнув патетично.—Ви образ ясного
ранку!

— Ну що ж,— задоволене сказала мадам Фридерикс, на-
чебто комплімент щодо ранку (його я придумав по дорозі
сюди) стосувався і її.—Ти, люба моя, забав гостя, а я піду
розпоряджуся щодо чаю.

Вона шумко встала, сколихнувши повітря віталеньки, від
чого срібні порошини заметались у сонячних стягах майже
з відчаєм, а я раптом утопивсь у глибоких карих очах, що
зазоріли до мене ніжно й прихильно. Мадам Фридерикс ви-
йшла, а замість неї в дверях з'явилася, також усміхнена, мо-
лодша її дочка Наталя...

Наталя взялася награвати, а Софія, ставши у позу, за-
співала, голос у неї був маленький, але виводила вона з
усією серйозністю та старанністю, зовсім так само, як ко-
лись танцювала. Я сидів у фотелі, а коли мені це випадає,
мимоволі розслаблююся і стаю благодушний; окрім того,
мав змогу детальніше роздивитися співачку, бо коли люди-
на співає, на неї годиться дивитися. Це було заняття ціл-
ком приємне, але мені раптом стало жаль, що дівчина му-
сить так старатися. Прийшов якийсь із вулиці (те, що ним
виявився я, чиста випадковість), і їй доводиться вдавати,
що вона любить і шанує все, що належить любити й шану-
вати в цьому світі, хоч з усього видно, до музики особливої
пристрасті не має, як і її сестра (про мене вже й говорити
не доводиться). Але ми вдаємо із себе старанних і серйоз-
них, а що так чинити годиться, дивно було б, щоб нас це
вражало. Софія відспівала, і я гаряче зааплодував, так само
гаряче зааплодувала в дверях і мадам Фридерикс. Панна
зробила мені кніксен, і вони з сестрою помінялися місцями:

тепер грала Софія, а співала Наталя. Результат, здається,
був той самий: Софія, граючи, збивалася, а Наталя старан-
но виводила мелодію кволеньким голоском. Тембром той
голос майже не різнився від сестриного; здається, мадам
Фридерикс мала рацію: вони були як близнята. 1 я почав
відчувати дивну річ: однакові почуття охоплювали мене,
коли дивився на ту й ту, а може, однаково в них закоху-
вався. Я, звиклий до власного роздвоєння, бачив таке ж
роздвоєння й тут: видимій моїй половині подобалася Софія,
а невидимій Наталя; зрештою, Софія дивилася на мене, як
на щось (й належне, а Наталя тільки з цікавістю. Вони й
пахли однаково, це відчув я ще раніше, коли з чемності цілу-
вав руку й Наталі; ні, все-таки немале добро сидіти отак
у м'якому фотелі в затишній віталеньці й помічати, що всі
три жінки упадають біля тебе й прагнуть тобі сподобатися,
відтак і догодити; я мимоволі набирав поважного і статеч-
ного вигляду й позирав на них з теплою прихильністю,
а вони грали й співали — ламано дзенькотіли милі звуки
фортепіано: хай і вдаємо ми трохи не тих, ким е насправді,
але нас обіймають хвилі злагодженості й тиші, а жіноча при-
сутність — це і є гарантія такої злагодженості. Не міг стри-
матися, щоб солодко не примружитися й не усміхатися, бо
вже майже вирішив оселитись у цьому домі або, коли мені
не поведеться, забрати з собою його дух в образі однієї із
цих милих дівиць, що, здається, й називається у світі ко-
ханням; мені також захотілося заспівати, замуркотіти й по-
стукувати пальцями по підлокітнику фотеля, стримував,

мене тільки невеликий сумнів у власних музичних здібно-
стях, та й не годилося мені перебивати дівочого співу. Через
це всю енергію і весь захват я виявляв через плескання в до-
лоні, і дівчата робили мені кніксен уже не соромлячись;

інколи я дозволяв собі скочити й побігти чоломкнути чиюсь
ніжну ручку: однаково шанував і співачку, й піаністку; від
такої моєї ґречності мадам Фридерикс розквітала, як піво-
нія, і починала взахлин вихваляти дочок, не забуваючи виді-
лити Софію, бо саме Софія призначалася мені. Силою моз-
кового напруження я теж почав віддавати їй більше уваги
і вже був ніби наповнений святим сакраментом. Сьогодні,
думалося мені, вже матиму приємні марення, відтак у життя
моє увійде щось нове, досі незвідане, що достеменно при-
красить існування. Досі жив дивно: влазив у якісь чужі істо-
рії, долі й життя, а навіщо воно мені? Чи не ліпше тішитись
із цього світу, любити і його, і всіх, а на болячки заплющу-
вати очі, бо що я здатен одмінити: заробляю собі на хліб
насущний і не звик до розкошів, та й ці дівчата такі самі,
хай і знали колись ліпші часи. Я благішав і благішав, аж
навіть почав побоюватись, що розтоплюсь у цьому фотелі,
як грудка цукру в чаї, всотавшись у цей дім, як цукор у воду.
І це, може, й справді так сталося б, коли б не зирнув учас-
но на мадам Фридерикс, а мадам дозволила собі в цей час
поблажливо дочкам підморгнути, даючи їм знати, що вони
таки талановито морочать мені голову. Я пожалів під цю
хвилю мадам Фридерикс з її наївністю, адже її дочки не
грали талановито свої ролі. Знали п'ять пісеньок і, проспі-
вавши їх, розгубилися — не відали, чим бавити мене далі.
Я ж, на догоду мадам Фридерикс, попросив повторити де-
які номери, що вчинили вони охоче і так само старанно,
притому помилялись у тих-таки місцях, що й першого разу.
Не були настільки проникливі, щоб пізнати моє правдешнє
ставлення до музики, бо не були ані освічені, ані розумні,—
і це теж мені в них подобалося, бо що я робив би з жінкою,
яка 6 тонко відчувала й розуміла мене? Дівчата доспівали
ті номери, які бажав вислухати двічі, і Софія попросила до-
зволу вийти, тримаючи на вустах загадкову всмішку.

— О, сюрприз! — сказала мадам Фридерикс і милостиво
кивнула. Софія вислизнула в ті ж двері, в які зайшла, а моя
невидима половина мимоволі югнула слідом. Софія побігла
на кухню, шелестячи парадною сукнею, а в дверях постала,
зустрічаючи її, наймичка, яка відчиняла мені хвіртку.

— Спекла? — спитала Софія з таким хвилюванням, що в
мене, видимого, там, у вітальні, заломилася брова.

— Ой панночко! — зойкнула наймичка.— Один вийшов
добре, а другий підгорів.

— Давай того, що вийшов добре!

Софія кусала від хвилювання губу й нетерпляче притан-
цьовувала, а наймичка вийняла з печі пирога, який солодко
запахтів, аж той дух досяг вітальні, і я, видимий, задово-
лене втяг носом повітря й засміявся.

— На жаль, Софія не могла доглянути пирога,— сказала,
принюхуючись, мадам Фридерикс.— Боюся, чи наша поко-
ївка не підпалила його трохи.

— За новими медичними даними,— мовив я,— підгоріле
тісто вживають при лікуванні шлункових хвороб.

— Ви скажіть! — здивовано вигукнула мадам Фридерикс,
а її молодша дочка трохи недоречно засоромилася, очевид-
но, згадка про шлунок прозвучала для її вушок, як невелич-
ка непристойність.

У цей час Софія входила у відчинені двері, тримаючи
у руках тацю з пахучим пирогом, її щоки палали геть-но так
само, як і той пиріг, ззаду тупцялася цікава покоївка, бо їй,
справжньому автору цього кулінарного дива, було цікаво,
як пошанується її праця; окрім того, вона тягла готовий уже
самовар. Мадам Фридерикс розставляла на столі чайний
сервіз — стара, позолочена, досить витонченої роботи порце-
ляна,— я відзначив, що в цьому домі то єдина по-справж-
ньому вишукана річ. Наймичка з гуркотом поставила само-
вар посеред столу й дістала за свою незграбність милостиву
нагану, а я зробив картинний жест, вітаючи Софію, її ру-
м'янці й пирога, який, уважалося, випекла вона сама. Від
цього мого захоплення розцвіла найбільше покоївка, і я
вперше примітив, що й вона молода, гарненька й чимось
подобає на сестер Фридерикс, тільки вдягнена просто.

— Цей пиріг можна й не їсти,— сказав я.— Досить на
нього подивитися — і вже маєш повне задоволення.

— Як так не їсти? — не зрозуміла мого комплімента ма-
дам Фридерикс.— Він на те й пікся, щоб їсти.

Софія трохи поморщилася на явний виказ материної глу-
поти і всміхнулася до мене навіть чарівніше, ніж годилося
дівиці, до якої вперше завітав кандидат у женихи.

— Прошу до столу,— сказала вона.— Покуштуйте, а вже
тоді судіть...

Ми збуджено загомоніли, бо всі знали, що коли б пиріг
не вийшов, усе одно його хвалили б, але пиріг було спечено
і справді чудово, і я хвалив його не кривлячи душею, від
чого всі дістали повне задоволення, а найбільше, здається,
покоївка, яка від моїх похвал зацвіла, наче вишня. Мадам;

Фридерикс миттю це застерегла і відправила втішену дів-
чину на кухню...

Я покинув це гостинне сімейство, коли вже стемніло. До
чаю й пирога було поставлено ще й пляшку рому, і я, хоч
і відмагався, мусив улити в чай маленьку чарку трунку. Од
того мене розмлоїло, і я ступив у темінь вулиці обважнілий
та розпарений. Голова мені легко наморочилася, а за кілька
годин перебування в жіночому товаристві я настільки на-
брався жіночого духу, запахів парфумів та кремів, що мимо-
вільно й сам починав їх виточувати. Було тихо й нехолодно,
сніг легко хруптів під ногами, і луна від моїх кроків одби-
валася од навколишніх парканів. Я йшов і помуркував — ця
мелодія складалась у мені, як похідне всіх п'яти пісеньок, що
їх я сьогодні почув, і хоч жодної не віддавала точно, все-таки
безпомильно нагадувала мені всі п'ять. Я широко всміхався,
згадуючи ті маленькі хитрості, до яких удавалася мадам
Фридерикс із дочками, вжиті для того, щоб сподобатися
мені: було від того радісно; здається, вперше в житті до
мене поставилися так щиро. Не звик до такого, бо чимось
одлякую від себе людей і зі мною якось воліють мати
менше діла. Жінки, думав я блаженно, все-таки істоти іншої
породи, вони, як діти, живуть цяцьками й заради цяцьок.
Часом не легко їх задовольнити, вони бувають марнотратні
й вередливі, а коли вдасться, залюбки вилізуть чоловікові
на шию, одягнуть йому ланцюга, прикрасять його бантиком
і поганятимуть чи бичем, чи мосяжним батіжком — хто вже
як собі дозволить. Але вони добріші й поблажливіші чоло-
віків, легко звикають до чоловіка-звіра і до чоловіка-кваші;

коли в них чоловік "звір", вони мріють про "квашу", і на-
впаки. Але побіч із тим вони безпомічні й безпорадні, хоч
їхня практична енергія більша за чоловічу. Мають улягати
сторонній волі, хоч зроблять усе, щоб ту волю переломити.
Через це легко приймуть собі в ложе потвору й красеня,
розумного й дурного, відчайдуха й несміливого. З подиву
гідною терплячістю вони тягнуть житейське ярмо, а коли
панують, не знають перепон і міри. Вони вміють прощати,
а свою ненависть ховають за м'якою податливістю й поко-
рою. Так само легко переносять нещастя, як і щастя, через
що серед них значно менше самогубців, як серед чоловіків.
Зрештою, й на самогубство вони йдуть з чуттєвого афекту,
а не через розміркування.

Приємно було думати так, хоч, може, висловлював я не
безперечну істину: в лісі людей не все улягає визначеним
дефініціям, а винятків із правил буває багато. Просто я міг

дозволити собі розслабитися, що й учинив був у товаристві
Фридериксів. Я знав, що жіноче сприйняття чи неспри-
йняття людини — це здатність чи нездатність настроювати-
ся на її лад, а в нас цього вечора з Фридериксами все ви-
йшло якнайкраще. Я не боявся жіночих силець та звад—
маю досить сили владнати своє життя так, як мені забагне-
ться. Зрештою, і їхні тенета розставляються для того, щоб
не тільки впіймати в них когось, а щоб бути зловленою раї
зом із тим, на кого полюють...

— Пане Сатановський,— почув я раптом за спиною.—
Зачекайте хвилину!

Різко повернувся. Мене наздоганяв поквапливою ходою
Микола Платонович Біляшівський.

— Ви ніби заворожений,— сказав він, привітавшись зі
мною — Гукаю вас, а все не чуєте!

Я потис руку задиханому старому, притому зробив це сер-
дечніше, ніж звичайно.

— Давно шукаю з вами зустрічі,— сказав Микола Пла-
тонович.— Хочу подякувати вам...

— Подякувати мені? — щиро здивувався я.

— Атож! За те, що не донесли поліції на тих хлопців. До
речі, отрута, що її вам приніс Барановський,— звичайні по-
слаблюючі ліки. Від них напала б на вас різачка, і не біль-
ше,— він сягнув у кишеню й дістав знайоме мені пуздер-
ко,— коли не вірите, сходіть ,в аптеку, і вам те потвердять.

— Не маю причини не вірити вам,— сказав я стримано.
Ми пішли поруч по рипкому засніженому хіднику.

— З тих чотирьох, що підбивали Барановського на лихе
діло, один і справді піде кривою стежкою,— говорив усе ще
задиханий Білящівський.— Для трьох інших смерть Бара-
новського стала важким ударом — вони запам'ятають цей
урок на все життя. Можете вважати, що вчинили добре діло
і врятувати три душі.

— Нікого я не рятував,— сказав я.— А не виказав їх
тому, що не хотів мати зайвого клопоту.

— Отак і було вчинено добро,— незворушно зазначив
Микола Платонович.— Повірте мені, половину зла чинять
ті, хто надмірно старатливий у виконанні своїх панівних
функцій,— можновладці та їхні прислужники.

— Ви шкідлива для суспільства людина, пане Біляшів-
ський,— сухо відказав я.— Заперечуєте державну владу і її
інструмент — поліцію.

— Заперечую насильство, пане Сатановський,— різко
сказав Біляшівський.

— Насильство є також двояке: одне для скріплення су-
спільного ладу, а друге, щоб той лад розкласти і знищити.

— Все має примірятися не до інтересів держави, а до гу-
маністичних принципів,— мовив Микола Платонович.—
Отож є відповідне їм і невідповідне. Люди ж користуються
потребами насущної хвилини, через що чинять зло, а нази-
вають це добром, і навпаки. Здебільшого в них бракує сили
й розуму піднятися над потребами сьогоднішнього дня і гля-
нути на все очима вищого розмислу...

— Любите помудрувати,— всміхнувся я,— а це вже зло.
Добра можна досягти тільки тоді, коли суспільний організм
стане досконало сплетеною сіткою, в якій кожна лунка за-
лежна одна від одної і втримується, усвідомлюючи те.

— А коли сітка гнила?—сумно всміхнувся Біляшів-
ський.— Почне розлазитися, чи не так?

— У чому ж вихід?

— В людині,— палко сказав Біляшівський.— У добрій,
розумній, наділеній почуттям сумління. Коли таких людей
більшатиме в світі, поліпшуватиметься світ.

— Але це та сама сітка, пане Біляшівський,— сказав я.—
Від однієї гнилої лунки почне розлазитись уся.

— У світі йде вічне змагання,— наче не чуючи мене, гово-
рив Микола Платонович.— Розуму і глупоти, добра і зла.
Не сітку треба ладнати, а сприяти розуму й добру. Побіль-
шувати їх у світі й кріпити.

— А тоді виявиться, що добро, про яке мислите,— зло,
а зло — добро. Все переплутається, пане, і люди знову не
вмітимуть розрізнити, де гниле, а де здорове.

— Це софізм, пане Сатановський, хоч, може, ви й праві.
Людство знатиме не одне засліплення і не один сказ. Звич-
ні поняття не раз ставитимуть на голову. Але людина живе
не одну тисячу років, зло своє й облуду забуває, а добро
й розум помножує...

— А коли виявиться, що це теж облуда? Що мають ра-
цію давні християнські теологи: світ—це зло.

— Тоді збудеться їхнє пророцтво: світ загине,— сумно
сказав Микола Платонович.— Але я в це не вірю. Світ знає
про загрозу собі і зробить усе, щоб урятуватися.

Від цієї розмови в мене аж у голові почало потріскувати,
я вже й сердитися починав на божевільного діда. Все моє
благодушшя, задоволення, тепло і спокій відлетіли бозна-
куди, в мене позамерзали руки й ноги. У мене почало мерз-
нути все всередині, і я уже хотів якось відв'язатись од спів-
розмовника. Що мені до його мудрувань і до світу взагалі?
Завдяки йому знову буду вибитий із колії і замість роз-

кішно зануритись у марення, якого сподівався, відчую са-
моту й неприкаяність.

— Може, ви щось і розумне кажете,— мовив я повіль-
но,— але що з того? Гляньте на себе, ви стали міським
диваком і на вас люди пальцем показують. Де ваші при-
хильники й послідовники? Де ті люди, що візьмуть вашу
науку й почнуть нею жити? Людина простіша й елемен-
тарніша, ніж вам здається. Вона все-таки живе сьогодніш-
нім днем і міряє правду й істину мірилом сьогоднішньої
потреби. Через це ніколи не матимете ви ні учнів, ні по-
слідовників, а хіба наречетесь блаженним і заберете свої
думки в могилу. Світ який був, такий і залишиться...

— Наука розуму й добра,— сказав Біляшівський,— це
не наука окремої людини чи навіть певного гурту — це до-
свід людської цивілізації. Коли ми його усвідомлюємо, зна-
чить, підлягаємо йому і тим сіємо у світ. Придивіться
пи\ьніше до людей і побачите: більшість людей цієї науки
не заперечують. Моя місія нагадувати про неї людям, і,
хоч, може, й справді моя доля виявиться проклята — це
тільки мій особистий фатум. Коли не можу чинити добра,
я принаймні не чинитиму зла...

Ми вже дійшли до мого помешкання й зупинилися. Я
тремтів од холоду майже так само, як у тій кам'яній доли-
ні, в якій знайдено було труп Барановського.

— Але чому все це говорите мені? — спитав, кусаючи
губи, щоб не зацокотіти зубами.

— Тому, що вам це потрібно сказати перш за все,—
мовив Біляшівський, гостро в мене вдивляючись.

І я так само, як у день похорону Траутфеттера, поба-
чив супроти себе ясні, розширені, трохи несамовиті очі.
Мимовільно здригнувся, і в мене полилося щось гаряче,
вимиваючи з тіла остуду й трем, щось таке, як вогонь,—
мимоволі переповнився ним. Біляшівський узяв мене за лі-
коть.

— Бувайте здорові, юначе. Може, вам колись буде важ-
ко на серці, може, захочеться відчути поруч дружню й
безкорисливу душу, приходьте, мій дім — ваш дім.

Повернувся різко, і тільки тепер я побачив, що весь світ
засипано білими пушинками — пішов сніг. Між тих пуши-
нок пропадала зігнута незграбна стареча постать, зникала
в глибині неосвітленої вулиці й виглядала, як підбитий
чорногуз.

Мої пальці щось несвідомо стискали. Розтулив їх — було
то кляте пуздерко, яке приніс мені Барановський. Я не по-
вірив Біляшівському, що то були ліки: сказав він цє, щоб

переконати мене в своїй правоті. Ну що ж, хай лишаться
у мене, хто знає, як складеться моє життя, може, й ця річ
не завадить, та й призначалася вона для мене. Подумав так,
бо мав безнадійно зіпсований настрій, у грудях колоти-
лася сіра мішанка — щось мене невдоволило. Хтось із нас
повівся не так, як годилося,— чи я, чи Біляшівський,— не
міг у тому розібратися. Надто різко зламав 'він мій бла-
женний настрій і те раювання, якого не так часто дізнаю.
Сьогодні мені хотілося бути простим, натомість випало
мудрувати й захищатися. Не було вже біля мене й запаху
віталеньки, та й одежа моя не дихала жіночими частками,
яких набралася в гостиннім домі Фридериксів. Залишало-
ся одне: сховатись у своєму гнізді й забарикадуватись од
світу. Лягти в ліжко й закурити. Дивитися на вогник свіч-
ки і гратися, звужуючи чи розширюючи очі...

Я ліг у ліжко й закурив. Змружував і розплющував очі,
і вогник двоївся й троївся. Танцював на тоненькій ніжці
ґнотика — малий і сумний перелесник. Я теж був малий і
сумний, тож спробував забути ніч, Біляшівського й усі оті
мудрування. Будував навколо себе віталеньку, де мене так
люб'язно зустріли й зовсім не цікавилися моїми поглядами
на світ. Вони, ті дівчата й жінка, жили в цьому світі, і цим
уже все сказано. Вони — квіти цього світу, а не будяки,
як ми з Миколою Платоновичем.

Я ж хотів у цю мить спокою. Хотів, щоб моя втомлена
голова відпочила, а в грудях оселилася радість. Щоб теп-
ло й затишно зробилось у мене на серці — тоді не бояти-
муся заснути. Погашу свічку й опинюся в солодких хвилях
забуття. Спершу побачу червоні хвилі, які покотяться на
мене, а коли випливу, опинюсь у цій-таки кімнаті, але за-
литій перламутровим світлом. Розчиняться двері, і в них
увійде гола й осяйна через те Софія. А може, зайде їх
двоє, однакових, як дві краплі води, дівчат-близнят. Я та-
кож розполовинюся в їхніх очах: дві мої іпостасі ступлять
назустріч. Спиною до нас за фортепіано сидітиме мадам
Фридерикс і гратиме контрданс. Ми танцюватимемо по-
вільно й зосереджено, старанно виконуючи всі належні
рухи...

Я затремтів. Устав, загасив сигару й почав роздягатися.
В кімнаті було холодно. Дрож пройшов по моєму тілі, я
дмухнув на свічку й швидко поліз під .ковдру. Загорнувся
й приплющив очі. Чекав, щоб з'явилося те, що намислив,
але навколо була темрява: глуха, чорна й непрозора. Я ле-
жав, самотній, у ній, а може, мене в ній починало не ста-
вати. Був тільки учень гімназії Барановський, який ішов

по припорошеній снігом землі і мав щільно заплющені очі.
Кінчалася відлига, й починався мороз, він попав саме на цей
перепад. Підходив до прірви, а з ним разом і я. Хотів вир-
ватись із його тіла, але був мертво до нього приклеєний.
"Ні, я не хочу, не хочу!" — закричав, я, і голос мій розбивсь
у долині, як дзеркало,— на тисячі скалок. Я вирішив пога-
сити це видиво і створити інший образ. Зараз я його нама-
люю. Відчув, що закоханий у дівчину, яку малюю, але все
моє тіло тремтіло від холоду. Від холоду а чи від збудження.
Я подав руку Софії: прошу, панно, я ваш! На мене диви-
лося намальоване, здивоване, а трохи й перестрашене облич-
чя. "Я ваш, панно!"—мовив голосніше. Дівчина затулила
руками оголені перса, і її обличчя спотворилося від страху.
Розтулила рота й закричала без крику, кричала й відступала
від мене. Тоді повернулася й побігла. Незграбно й споти-
каючись — входила в непрозору тьму. Я побіг слідом. За-
кусив губу і мчав, аж серце мені зупинялося. Не міг дозво-
лити їй утекти, а може, це так вона зваблює мене? Може,
веде мене так у затишну віталеньку, в якій будемо тільки
вдвох? Ноги мені мліли, очі вибалушувалися, я безгучно
кликав її, безгучно прохав, бо таки хотів, щоб хтось мене
в цьому світі полюбив. Але дівчини вже не було, а тільки
кам'яна круча, на самому краєчку якої стояв Барановський.
Повернув до мене зелене й худе обличчя й дивився. "Я вас
любив, пане вчителю,— сказав він просто й лагідно.— Тому
не штовхайте мене в прірву!"—"Бідний, бідний хлопчику! —
прошепотів я.— Чи ж я тебе в ту прірву штовхав?" Повер-
нувся й пішов од нього геть. Назад у свою порожню й са-
мотню кімнату, в якій хотів знайти загублений спокій. Хо-
тів лягти в ліжко, запалити сигару й дивитися на теплий
вогник свічки. Хотів знову намалювати на полотні уяви об-
раз коханої й переконати себе, що люблю її. "Я вас люблю,
панно Фридерикс,— твердив я, наче учень, котрий зазуб-
рює урока.— Я вас люблю..."

Сад Фридериксів був засипаний снігом, гілля густо об-
росло інеєм, і коли хмари в небі не затуляли сонця, цей сад
наливався осяйним світлом, грали й мінилися кришталево-
крижані спалахи, а земля іскрила. Це світло осяювало об-
личчя Софії, з якою гуляв по розчищеній доріжці, й ніколи
панна не здавалася мені такою гарною, як у той момент.
Оповідала про квіти, які росли тут улітку, про клумби й га-
зони, про дерева та фрукти, які тут родили. Очі її захоп-
лено блискотіли, а вуста розчервонілися, ніби ягоди. Грали

півмісяці рум'янців на щоках, а рука без рукавички, яку
витягувала з муфти, була ніжна й прозора. Від дихання
біля рота звивалася біла хмарка, і я мимоволі подумав, що
весь цей іній і є її замерзле дихання.

На сад дивилося троє вікон з будинку Фридериксів, і я
знав, що в кожному за фіранками завмерло по парі очей. Ці
очі стежили за нами й не втомлювалися, бо запалилися гос-
трою цікавістю, але зараз мені було байдуже й до цих очей,
я оповідав Софії про своє дитинство і про свого доброчес-
ного батечка. Про залізні принципи його існування і про
його теорію чесної бідності. Зрештою, це вперше так доклад-
но згадав я в Житомирі про батька, хтозна-навіщо розпові-
дав про нього зараз — ідеали чесної бідності не завжди по-
добаються паннам на виданні. Але язик мій натхненно мо-
лов, і це, здається, трохи пригасило радісний настрій спів-
розмовниці.

— Такі люди, як ваш батько,— сказала вона,— здебіль-
шого не здобувають кар'єри.

— О, воістину!—відповів я.—Він тієї кар'єри й не здо-
був. Як був титулярним радником, ним і залишився.

— А ви,— спитали мене ніжні вуста,— теж хочете бути
тільки титулярним радником?

— Аж ніяк!—заперечив я.—Коли вже ступати на дра-
бину світу, нерозумно не підійматися по ній.

— Ах, як чудово ви висловилися! — вигукнула Софія, і
від її срібного голосу з найближчої гіллячки осипався сніг.—
Мені казала мамінька, що вас вважають за багатонадійного...

— Було б для кого старатися,— сказав багатозначно й
торкнувся руки, що висунулась у цей час із муфти. На те
від трьох вікон, що дивилися на нас, полилися потужні стру-
мені, я навіть розрізнив, хто звідки дивиться: посередині
підглядала мадам Фридерикс, з правої руки — Наталя, а з
лівої — покоївка.

— Аж не віриться,— сказав я,— що така ніжна ручка
любить домашню роботу.

— А я не люблю домашньої роботи. Люблю тільки ва-
зити варення й пекти пироги... Правда, це старомодно?

— Для сучасної жінки,— сказав я переконано,— це нема-
її достойності.

— Правда? — чарівно всміхнулася Софія.— А вам справ-
і подобається музика?

— Анітрохи,— не менш переконано мовив я.— Але коли
она подобається вам...
Софія зітхнула, і її рука м'яко стисла мою.

— Хочу вам признатися,— сказала, ще раз зітхнувши,—
я теж не люблю музики. Коли б не мамінька, не підходила б
до інструмента.

— У світі так не годиться...

— Саме тому я й училася, — сказала скромно.— Як
могла...

— І чудово змогли,— мовив я.

Ми стали одне супроти одного, не випускаючи руки з ру-
ки, і я залюбки потонув у її темних очах.

— Здається, за нами стежать,— шепнула панна.

— Звісно, стежать,— сказав я.— Але чи нас це обхо-
дить?

— Неприємно,— озвалася Софія й повела плечима.
Тоді я відчув натхнення.

— Нехай цілий світ дивиться!—вигукнув неголосно.—
Чи нам із вами ховатися? Адже ми гарно й порядно дру-
жимо чи не так?

Панна погасила віями очі, а коли подивилася на мене
знову, я втонув у солодкій купелі.

— Уже ходжу до вас місяць,— сказав я.— Чи ж приєм-
но вам?

Софія глянула на мене, гостро скинувши очима.

— Ходімте,— шепнула вона.— На нас дивляться...

— Але я хочу дочекатися вашої відповіді.

— Хіба не бачите?

— Бачу, але хочу вашого слова.

— А я...—витисла нарешті.—Я вам подобаюся?

— Безмірно,— мовив я.— Однак бути нав'язливим...

— Це ви нав'язливий? — здивувалася вона.
Три потужні струмені лилися з трьох вікон; здається, во-
ни нервували мене, але й по-своєму збуджували.

— Може, вам неприємно, що таке говорю? — спитав обе-
режно.

— О ні, чому ж! — поспішила запевнити Софія.

— То продовжувати мені приходити далі?

— А хіба вам у нас неприємно?

— Хочу вияснити ваше ставлення.
Софія замовкла. Вийняла руку, а другою з муфтою по-
махувала.

— Примушуєте до надмірної відвертості,— сказала вона.

— А ще не пора?

— Мамінька каже, що пора,— наївно озвалася дівчина.

— О, ваша мамінька достойна й розумна жінка. А як ви
вважаєте?

— Мені соромно про це говорити...

— А все-таки?

— Давайте пройдемо далі. Там звернемо на малу стежку,
і тоді на нас не дивитимуться.— Вона прошепотіла це якось
зразу й навіть пристрасно.

Я ступив уперед, але її рука притримала мене.

— Не поспішайте так,— сказала тихо.

Ми пішли прогулянковою ходою, але я ледве стримував-
ся, щоб не пришвидшити кроку. Біля загорожі стежка й
справді повертала вбік, тут ми могли сховатися.

Стали під яблунею, обсипаною снігом та інеєм, і Софія
подивилася на мене просто.

— То яке ваше слово? — спитав я.

— Мені приємні ваші візити,— сказала вона без зайвої
соромливості.— Чи ж ви полюбили мене?

— Мрію вами,— мовив я.

Вона похилилася до мене, і ми змушені були впасти одне
одному в обійми. Побачив перед собою жагуче розхилені
вуста й припав до них. Панна кволо впиралась об мої гру-
ди, але вуст не віднімала. Нарешті різко відхилилася й за-
дихано прошепотіла:

— Коли любите, беріть мене швидше з цього дому. Бе-
ріть, бо я тут задихаюся!..

Я почав обціловувати її обличчя, аж доки знову не на-
трапив на гарячі вуста. Ми обоє тремтіли, як у пропасниці.

— То що скажете на моє слово? — спрагло прошепотіла
вона.

Ініціатива була вже не в моїх руках, але я не вражався.

— Візьму вас,— пролепетав я.

— Якнайшвидше?

— Якнайшвидше.

Вона застогнала й усім тілом припала до мене. Я знову
пив її вуста, а вона трепетала в моїх обіймах, як пташка.
Нараз здригнулася й відштовхнулася від мене.

— Вертаймося,— сказала, не дивлячись на мене.— А то
вони підіймуть тривогу. Скажемо маміньці зараз?

— Чого ж,— мовив я, намагаючись пригасити зайве збуд-
ження.— Коли вже ми дійшли з вами згоди...

Вона подивилася на мене довгим, лагідним, проникливим
поглядом.

— Ви дуся! — сказала розмлоєно.

— А ви чарівниця! — підхопив я пристрасно.
Вона засміялася, ми вийшли на алею, і нас добре поба-
чили всі три вікна. Рук ми вже не тримала з'єднаними, а

йшли трохи наче й сторонячись одне одного.

— Не поспішайте,— попередила мене Софія.

Ми ступали поволеньки, обоє заспокоювалися, обоє мали
майже байдужі лиця, йшли назустріч трьом струменям, що
лились із шибок; я вже навіть побачив уклеєну в скло мо-
нументальну постать мадам Фридерикс; здалося мені, що
очі її відсвічують червоним. У другому вікні стояло бліде,
майже біле обличчя Наталі, а покоївка десь зникла. Зреш-
тою, вона з'явилася з-за рогу дому в накинутій на плечі
свитці і в зав'язаній під підборіддям хустці. Обличчя її цві-
ло, а з рота виривалися струмені пари.

— Ходіть уже, пані кличуть,— озвалася вона, не в силі
загасити усміху, який, до речі сказати, таки прикрашав її
миле личко.

— Що вона хоче? — холодно спитала Софія.

— Кажуть, самовар закипів,— блиснула лукавими очима
наймичка.

— А він таки справді закипів?—спитав я, мимоволі пе-
реймаючи той її усміх.

— Аж на столі стрибає,— відказала весело покоївка й
крутнулася на стежці, щоб якнайшвидше сховатись із мо-
розу...

Я повертався додому, приголомшений тим, що відбулося.
Западали ранні зимові сутінки, від чого сніг став прозір-
часто-синій, а над головою розгорнулося бузкове тремтливе
небо, яке готувалося впасти на голови всім живим і, з'єд-
навши бузкові площини із площинами синіми, народити ніч.
Я йшов обережно, наче крадучись, готовий щохвилини при-
швидшити крок,— не хотів, щоб мене хтось перестрівав із
знайомих. Сьогодні бажав набутись сам, непомітно про-
слизнути в свою кімнату і вже там розмірковувати про все,
що сталося, а може, просто покупатись у солодких хвилях,
якими мене обдаровано. Хотів бути задоволений і щасли-
вий, бо, відколи знаю себе, не відав таких почуттів і такого
піднесення. Здається, не так багато часу минуло відтоді,
коли я вирушив із Києва до Житомира, а скільки всього
сталося? Коли б під цю хвилю зустрів я себе самого, отого
холоднозорого молодика, від якого всі сахалися, відчув би
те, що до мене відчували інші люди: обридження і острах.
Зараз же я був добрий, благий, розмлоєний, щасливий —
не мав діла ні до кого у світі, бо збагнув не таку вже й малу
істину: жити у світі і зі світом ліпше, ніж залишатися його
холодним спостерігачем. Усе менше й менше користуюся я
даром роздвоєння, все рідше й неохочіше відпускає од себе
моє видиме невидиму частину єства; більше того, в цей чу-
довий, синьо-бузковий вечір я пізнав ще одне: саме тепер

починаю ставати по-справжньому цілісним. Раніше я цілі-
сністю тільки хвалився, а зараз починаю нею жити — оця
моя нехіть до роздвоєння і є ознакою того. Ні, не був я та-
кий засліплений, щоб не бачити: Софія просто поспішає
вийти заміж, а її матінка прагне якнайшвидше ту дочку вип-
хати з дому; я знав, що не для мене той затишний дімець,
та й не вмістив би він дві родини. Я таки ніколи в ньому
не поселюся, і мене, може, як і всіх, чекає з'їдливе й моно-
тонне сімейне життя. Здається, й наречена моя тільки вдає
із себе янгола, насправді ж характер має твердий і невдовзі
спробує, як і всі жінки, сісти мені на карк, щоб перетворити
мене у слухняного прислужника,— все це я розумів, бачив,
але не хотів сприймати. Не міг думати про завтрашній день,
бувши так наповнений днем сьогоднішнім. Скільки є його в
світі — щастя, думав я, а коли воно посилається, треба його
випити без острашок і застережень. Треба наковтатися його
спраглими вустами, бо за день-два стане воно неістотним і
невловимим. Знову вдарить, як мороз на квіти, холодний
та жорстокий будень, отож хотів самооблуди, й мав її, і вті-
шався з неї, напивався, похлинаючись. Хотів марити юним
дівочим тілом і горіти коханням до прекрасної істоти, хотів
відчувати вічно загадкову таємницю жінки, вдихати в себе
її запах, вражатися. Одне слово, хотів жити для себе, а світ,
який колотиться навколо, хай відступить і не чіпає мене,
хай поколотиться трохи без мене — холоднооких молодиків
у ньому вдосталь. Коли все буде гаразд, коли нарешті ося--
ну те, чого прагну, поставлю у цій своїй книзі останню
крапку, й ніколи більше моя рука не потягнеться до пера:

відтепер я мрію влаштувати власне гніздо, відтак матиму
потребу огородити його й тішитись у затишку. Хто зна,
можливо, я хочу перетворитись із persona grata. в людину
елементарну, яка живе й бореться за своє існування, радіє,
коли їй радісно, і сумує, коли б'ють її невдачі. Хочу пити
життя, щоб не проґавити в ньому ані хвилини — воно не
тільки чорне чи сіре. Воно різноманітне і різнояке, все за-
лежить тільки від окулярів, які накладаємо на очі. Зараз на
очах у мене рожеві окуляри, і я радий з того, хочеться на-
віть підскакувати й безглуздо всміхатися, я навіть чуда особ-
ливого прагну — нехай, наприклад, це чудо буде жінкою.
Воно і в цю мить з'являється до мене і живе в мені, і я зно-
ву стаю в подвійній іпостасі, розділений на єство жіноче й
чоловіче в собі, єднаю їх, як щось воістину сокровенне, го-
товий засліпитись і захмеліти — хочу такого з'єднання, і всі
остудні міркування вириваються з мене, як пара з рота.
Починаю закипати зсередини, я сліпий, бо не бачу навколо

ні людей, ні вулиць, вони мені під ту хвилю й непотрібні,
адже існує вищий сакрамент, якого я готовий доступитися —
великий сакрамент любові. "Ноmo sit homini deus" ¹,— про-
голошую не без патетики і задираю самовпевнено носа...

Але й сьогодні мені не судилося пораювати належно: тіль-
ки-но ступив я у хвіртку, як відразу ж побачив суху зігнуту
постать учителя латини Міхневича (чи не мої латинські фра-
зи викликали його у світі), він аирнув на мене з-під форме-
ного кашкета, і я весело подумав: чи не хоче знову зі мною
стрілятися?

— На мене виглядаєте, пане Міхневичу? — спитав я.

— На вас,— буркнув Міхневич, і не подумавши всміх-
нутись у відповідь.

— Будемо тут говорити чи зайдете до мене в гості? —
спитав я все ще люб'язно.

— Зайду ліпше до вас,—так само понуро відповів Міх-
невич.

— То ласкаво прошу! — сказав я, відчуваючи, як шкряб-
нуло мені в душі: була це якась клята закономірність, що в
найліпші моменти життя доля підсувала мені когось аж зов-
сім небажаного.

Мовчки піднялися по залізних сходах, Міхневич важко
сопів у мене за спиною. Зрештою, опинились у кімнаті й
сіли один супроти одного, розділені свічкою. Міхневич зав-
мер у фотелі, випроставшись і дивлячись на мене понурим
пильним поглядом.

— Все-таки хочу перевірити,— сказав нарешті,— чи
справді існує в нашому домі скарб...

— І просите дозволу роздовбати мої стіни? — спитав я
все ще добродушно.

— Ні, прошу дозволу їх тільки обстукати. А в нагороду
відкрию речі, які будуть вам пожиточні й цікаві.

— А в Охоцької ви простукали? —поцікавився я в та-
ємній надії здихатися гостя.

— В Охоцької всі стіни глухі. Там немає тайника...

— Дозволила шукати в себе?

— Яв неї купив це право,— гостро відказав Міхневич.—
Купую його і у вас. За новини дуже й дуже вам пожиточні.

— Що за новини?

— Вони стосуються вашої нареченої,— буркнув Міхневич,
все ще не відводячи од мене пронизливого погляду.—Але
виповім їх тільки після того, як простукаю стіни.

¹ Людина хай буде людині богом (лат.).
546

— А коли й мої стіни виявляться глухі?

— Тоді я вважатиму, що ви мене розіграли із тим скар-
бом.

— Я сказав тільки те, що чув сам. Коли б був упевнений,
що той скарб і справді існує, повірте, розколупав би стіни
сам.

— Гаразд, я згоден повірити, що вас одурено. Але і в
цьому випадку хочу переконатися, що всі розмови про скарб
порожні. Я тоді зможу заспокоїтися...

Щось маніакальне мигнуло в очах Міхневича: це був чо-
ловік, який од мети не відступає.

— Обстукуйте,—зітхнув я.—Чи довго це триватиме?

— Години зо дві.

— А чому не хочете розповісти своєї новини відразу?

— Тоді не витерпите так довго моєї присутності.
Я стурбувався. Здається, він справді знав щось непри-
ємне — приємного і сповіщати не було потреби. Але я вдав
із себе байдужого, розгорнув книгу і спробував читати, в
той час, як Міхневич почав лазити біля стін, методично їх
обстукуючи. При цьому він часто притуляв вухо до стіни,
і чим довше це робив, тим більше я дратувався.

— Може, попрошу Охоцької приготувати, самовар і ви-
п'єм чаю? — запропонував я, але він тільки блимнув у мій
бік:

— Сидіть тихо! — наказав.

Я сидів тихо. Літери стрибали перед моїми очима, в серці
млоїло. Хто знає, може, я справді пропустив щось важ-
ливе? Це було б дивоглядне, адже мої вивідчі здатності не-
малі. Останнім часом я, правда, був сліпий та глухий, за-
чарований лагідними усмішками жінок із Рудинсь