Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



РОЗДІЛ XIII




Читайте также:
  1. Нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.
  2. ОПИС ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ТА ЇХ КОРОТКИЙ ЗМІСТ
  3. Перелік тем (їх розділів та питань), що виносяться на
  4. Показники роботи підрозділу
  5. Розділ 1
  6. Розділ 1
  7. Розділ 1. Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності
  8. Розділ 1. Загальні відомості про відділ аспірантури і докторантури Кременчуцького національного університету імені Михайло Остроградського
  9. Розділ 1. Загальні відомості про Успенську сільську раду Онуфріївського району Кіровоградської області
  10. Розділ 1. Іван Мазепа до гетьманства

Сьогодні цілий день я перечитував написане в цій книзі.
Дивне почуття зазнав при цьому: з одного боку, щось таке,
наче не я все це переживав, а з другого, що і я сам не остан-
ня особа в цьому писанні. Таки склалось у мене враження,
що весь час поспішно утікаю від власного лиця, що мене
хтось чи щось переслідує, а я ховаюся від того пересліду-
вання в різних людях, що я, зрештою, як переливна енергія
чи матерія, котра тече, переходячи з однієї душі в іншу,
що моя здатність ставати людською тінню — це і є здат-
ність ставати чужим "я". Звісно, герої цієї книги добира-
лися суб'єктивно, всі вони в певний спосіб складають одну
сутність. Водночас іде й процес постійного відрахування:

написавши про якусь із дійових осіб своєї книги, я начебто
перекреслюю й в собі — витравлюю те зло, яке вона несла.
Відтак стаю, ніби розкладна фігурка, що її розбирає ди-
тина,— що далі, то менше мене залишається, менше маю
я й озлості до світу. Можливо, тому й почали навідувати
мене лихі настрої, меланхолія й бажання самопізнання —
хто зна, чи процес віднімання, до якого вдався, не приведе
мене до усвідомлення, що власного "я" у мене й нема, що
поступово перетворююсь у цілковите зеро, а відтак розчи-
нюся і зникну, мов крижана бурулька. Я починаю розуміти,
що не такий простий це і безповоротний процес, що поруч
із зникненням у собі певних якостей, з'являється і щось
нове: починаю будувати й ростити у своїм єстві нове ядро.
Це страшить мене й тішить — чи не це саме, думаю я, від-
булось у душі й Миколи Платоновича Біляшівського. Так
складається, що він присутній усюди, куди потикаюсь я у
цьому місті. Часом мені здається, що він зумисно переслідує
мене, як переслідую людей і я, що він також має здатність
наступати на людську тінь і клеїти до неї відбиток свого
сліду. Через це з усіх людей, з якими здибувався, Микола
Платонович найбільше мене непокоїть, бо чомусь маю пе-
реконання: він знає про мене найбільше — хіба не він уздрів
мене невидимого й привітався, немовби виразно побачив?
Знову-таки в історії з Барановським він також з'явився тоді,
коли я ледве не покотився з гори, і допоміг мені. Від тієї
хвилини мені почало здаватися, що він невідступне за мною
стежить. Але найдивніше: весь час мені хочеться, бувши на
самоті, увійти із ним у контакт.



Я став погано переносити самотні вечори і, можливо, че-
рез це вирішив пошукати розваг. Відвідав кілька разів ви-
стави польсько-малоросійської трупи: п'єси польські відго-

 

 

нили бундючним горохвяним патріотизмом, а п'єси малоро-
сійські зумисною, аж до карикатури, простуватістю. Публі-
ка охоче ходила на ті вистави, але я нудьгував. Тому відві-
дав кілька разів вечори, на які збирались учителі,— ці зі-
брання уряджував наш директор гімназії, вважаючи, що те
тісніше згуртує його підлеглих, адже вчителі гімназії, як
і більшість людей, жили один з одним у відчуженні, а ча-
сто й у ворожнечі. На тих вечірках старші засідали за кар-
ти, а молодші влаштовували танці під супровід фортепіано,
на якому грала Охоцька,— фортепіано дирчало і стогнало,
звуки виривалися з нього неправильні й прохриплі, але тан-
цюристам це не заважало. Ще бувши студентом універси-
тету, саме тоді, коли розчарувавсь у ченцях, я почав брати
уроки танців, отож міг долучитися до молодших, і не з інте-
ресу, а з нудьги почав частіше за інших запрошувати старшу
дочку вдови колишнього городничого Фридерикс. Вона була
досить мила на личко, і я невдовзі почав відчувати до неї
прихильність. Сама вдова Фридерикс, жінка не стара, але
дивовижної повноти, на вечорах майже ніколи не сиділа,
а стояла, через що обидві її дочки — одна двадцятидворіч-
на, а друга вісімнадцятирічна — виглядали біля неї, як кур-
чата біля квочки, і вражали своєю грацією. Оскільки було
нас чотири пари, то танцювали контрданс з шести нумерів.
Керував танцями Міхневич, який узяв на себе цей обов'язок
добровільно. Для різноманітності ми танцювали новомодне
лансьє, яке складалося з п'яти нумерів, але в цьому танці
мені не вдавалася друга фігура, в якій на шостому такті
спершу примінялося ritardanto, а тоді fermana. Міхневич ви-
крикував команди тонким півнячим голоском, інколи його
заміняв учитель французької мови; я вів даму, спершу не
дивлячись на неї, але завжди відчував її особливі струми,
що перетікали з її у моє тіло. Мадам Фридерикс зоріла на
мене цілком милостиво, друга її дочка також мала партнера,
тож під час танцю мати тільки й водила очима за дітьми.
Губи її розпливалися в усмішці, але очі лишалися пильні,
Першого вечора я зі своєю дамою танцював мирно, а дру-
гого щось шпигнуло мене спитати, чи не гнівалася б вона,
коли б навідав я її вдома? Моя партнерка почервоніла, як
піон, і зирнула трохи перестрашено, але її вуста досить
бадьоро прощебетали запрошення приходити до них, вони,
тобто Фридерикси, завжди раді гостям.



— Роule! — вигукнув у цей час учитель французької мови,
і ми перейшли до четвертої фігури.

Я сказав ту фразу так собі, може, й задля чемності, але
доки танцював контрданс, вона встигла всотатись у мене,



 

 

і я вже радів, що таки зважився на те слово, відтак і до-
тики партнерки почав відчувати гостріше, мої ж стали ба-
гатозначніші. За нами стежили пильні очі мадам Фриде-
рикс, вона обмацувала мене ними, як сліпий пальцями, і я
увіч чув холодні доторки, від чого мені ставало моторошно,
бо кожен знає неперехідну істину: хочеш побачити свою
наречену старою, поглянь на її матір. І я не міг не помітити,
що мадам Фридерикс таки схожа з дочкою, що в них навіть
однакової будови тіла — переді мною стояла жінка-гора. Ки-
нув оком на партнерку: лице її зволожіло від танцю, але
було миле і зрум'янене. Панна танцювала з такою старан-
ністю, наче від того, як танцює, залежала доля всесвіту.
Я й сам старався, в мене були по-молодецькому розгорнуті
плечі, а голову тримав гордо — позирати ж на дівчину на-
магався по-соколиному. Отак ми й красувалися одне перед
одним, а під кінець вечора я подумав, що, може, й справді
варто полюбити цю панну — тоді мої вечори не будуть без-
надійно порожні і заживу я, як усі люди, тобто влаштую
гніздо, в яке носитиму їжу й запаси, обмурую його довкіл,
захищаючись од влізливого світу, буде тоді мені затишно
й тепло. Біля дітей наших воркуватиме ця мила істотка, а я,
курячи сигару, милуватимуся з неї — напевне, тоді пізнаю,
що мені в житті потрібно. Я іронічно всміхнувся на цю кар-
тину — смішна, сентиментальна й облудна. Не мені дока-
зувати, що оці тихі гнізда, здебільшого, арена для довічної
війни, лукавства й ошуканства, що те гніздо — тільки силь-
ця, в які ловить світ нерозумних пташок, але як мило він те
чинить І Як ніжно тремтить у моїй руці рука її, яке чудове
обличчя засвітило до мене усмішку, яка, зрештою, глибока
в мені виникає й солодка туга...

Немає нічого вічного у цім світі, не вічно цвіте квітка,
подумалося мені, коли танцював finalе, але чи значить це,
що треба зневажати й оминати ту квітку або ж затикати
носа, щоб не сприймати чудового аромату? Хай за кожне
задоволення треба гірко розплачуватися, але чи розумно
те задоволення оминати? Чи не стане отаке оминання
тою ж таки розплатою, але тільки без задоволення? "Що
воно, що воно?"—скакала в мені думка у такт музиці—
я танцював контрданс, моя партнерка була мила мені, я хви-
лювався, у мене вливався струм її тіла, і, хоч прилипли до
мене холодні п'явки очей мадам Фридерикс, я раптом поду-
мав: щастя людське не така вже марниця; любов у світі не
таке вже посліддя — я, здається, починаю входити у гарячу
червону купіль, і мені від того заспівує кров,

 

 

Відвів Софію Фридерикс до її охоронниці й побачив, що
та всміхається до мене не тільки вустами, але й очима, ви-
являючи цілковиту прихильність. Відповів їй таким же ус-
міхом і чемно вклонився.

— Гарно танцюєте,— сказала мадам Фридерикс, вважаю-
чи за потрібне таки висловити вголос прихильність до ме-
не.— Зовсім нагадали покійного мого чоловіка...

її очі посмутніли, але ненадовго,— віддавала ґречну да-
нину шани тому, про якого, певне, й думати забула.

— О, я недостойний такої честі,— мовив мій ґречний го-
лос.

— Чому ви у нас ніколи не буваєте? —спитав голос діло-
вий.

— Не мав честі бути запрошений,— відповів ґречний
голос.

— У дім, де є дівчата на виданні, можна приходити без
запрошення,— зауважив діловий голос.— Але не про те
йдеться. Я бачу: ви милий, серйозний молодий чоловік...

— Дякую за честь,— сказав чемний голос, я помітив, що
надто часто вживаю слово "честь": чи не надмірне це уля-
гання?

— Заходьте, будемо дуже раді,— мовив діловий голос.

— О, це мені велика честь! — сказав я, знову вживаючи
"честь".

Зрештою, пішов у курильну кімнату, з цікавості залишив-
ши біля цього сімейства свою невидиму половину; мати з
дочкою таки заговорили про мене.

— Він, здається, серйозно підбиває під тебе клинці,—
сказав діловий голос.

— Але мамо, він тільки молодший учитель,— мовив го-
лос ніжний.

— Чи так уже тобі перебирати?—сказав діловий го-
лос.— Директор гімназії вважає, що цей пан цілком достой-
ний молодик і ніщо не перешкоджатиме йому вислужитися.

— Але в нього таке прізвище! — зойкнув ніжний голос.—
Подумати тільки: пані Сатановська.

— Замовкни!—ущипливе сказав діловий голос.—Мені
вдається, що тобі...

— Я нічого не кажу,— перебив ніжний голос, у якому та-
кож озвалися ділові нотки.— Хіба я що кажу?

— Мені його прізвище не вадить,— сказала мати.—
Більше дбаю про твою добру репутацію у світі... Звісно, це
партія не така вже завидна, але не доводиться перебирати....

— Знаю, мамо,— зітхнула Софія,— і не збираюся йому
відмовляти...

 

 

— І розумно зробиш,— сказала майже погрозливо мати,
і я відплив од них, бо підслуховувати таку розмову трохи
й непристойно, їхня ж практичність мене аж нітрохи не вра-
жала: на те і ярмарок, щоб на ньому приглядатися й тор-
гуватись. Що ж до рефлексій стосовно мого прізвища, то
я звик до того зі шкільних років та й батько мій ставився до
того філософічне...

Я спокійно курив сигарету, коли до мене підійшов Ленсаль.
Досі він різавсь у карти, а трохи вигравши, поспішив вига-
дати причину, щоб відійти від картярів.

— Готуєтеся вступити у сімейне життя, пане Сатанов-
ський? — іронічно спитав він.

— З чого ви взяли? — здивувався я.

— О, про це говорять усі,— засміявся Ленсаль.— Чи ви,
як той хлопець, котрий ховає голову й гадає, що його не
видно?

Засміявся й майже побіг у передпокій, щоб утекти зі сво-
їм виграшем, а я пустив з рота синій клубок диму, котрий
граційно розклався на колечка...

Йдучи додому, я змушений був супроводжувати Охоцьку,
бо третій пожилець нашого дому, Міхневич, чкурнув рані-
ше, та й не столувався він у вдови. Жінка була в шубі, хоч
не новій, але добрій, у хутряній шапочці, а руки ховала в
муфті.

— Ніколи не подумала б, що з вас такий добрий танцю-
риста,— сказала вона, косуючи в мій бік.

— Свого часу я брав уроки танців,— мовив я спокійно.

— Подобається вам Софія? — спитала Охоцька.

— Панна не з гірших,— зауважив я строго.

— О, я нічого не кажу! Коли б не її мати...

— Щось знаєте про її матір? — різко повернувся я.

— Добра, сердешна й чадолюбива жінка,— з усмішкою
відказала Охоцька.

— Смієтеся з мене?

— Аніскільки, пане.— Вона зупинилася й подивилася на
мене очима, повними сміху.— Просто чудно бачити вас за-
коханим.

— А мені чудно, що все так лізе людям на очі.

— Нічого дивного.— Охоцька вже йшла, не дивлячись
на мене.— Такі справи цікавлять людей перш за все. То
пікантний бік життя.

Я мовчав. Ішов і роздивлявся сніжини, які крутилися на-
вколо. Ніч стояла тиха й запашна. Жінка, яка ступала по-
руч, була байдужа мені, зате відчував я ту, другу. Панну,

 

 

з якою танцював цілий вечір. Тіло моє й досі було розчу-
лене від того, і мені захотілося якнайшвидше прийти додому,
зачинитися на всі замки, залізти у постіль і помріяти. Вхо-
дила в мене світла хвиля, я розчинявсь у ній, починаючи
втрачати звичну відчуженість од світу, відтак і світ ставав
для мене повабний. Хто зна, думалося мені, а може, я в
цьому світі не порошинка і не тля, може, і я колись зможу
дотягтися до сильних миру чи принаймні наблизитися до
них. Матиму власний екіпаж та особняк, а в ньому позоло-
чені сервізи, і жінка моя ходитиме в дорогих хутрах, а я до-
зволю собі позирати на інших спогорда. Може, досягши
цього, здобуду справжню гармонію та лад у душі і тільки
посміюватимуся над тим, що колись вигадував чудну втечу
від себе. Моя казкова здатність розкладатися на видимого
й невидимого послужить мені для здобуття службової кар'-
єри, бо досі, хоч і дбав я про добру репутацію, але тільки
для того, щоб мати право на самотність. Здобувати ж
кар'єру — це активно діяти, це зіштовхувати тих, котрі
стоять на заваді, й подобатися тим, від кого залежить доля
твоя. Ковнірчук — ось достойний приклад для наслідуван-
ня. Але Ковнірчук — мала птиця у лісі людей, далі посади
директора гімназії його думки не летять, а я, при моїй здат-
ності, міг би сягти вище. Даремно піддаюся впливові зди-
тинілого Миколи Платоновича, того, котрий мав усе, про що
можна мріяти, і котрий від усього відрікся. Він нестримно
котиться донизу, цей міський дивак, і хай хтось його шанує,
я знаю інше: ніхто йому не заздрить. Справжня ж люди-
на — це та, подумалося мені, кому заздрять, хто володіє,
а відтак володарює...

Охоцька посковзнулася, і я змушений був підтримати її.

— З вас поганий кавалер,— сказала вона, притуляючись
до мене.

— О пані! — мовив я, почуваючи себе власником та во-
лодарем.

Я тримав її під руку і відчував ніжне жіноче тепло. І мені
стало раптом байдуже, яка жінка біля мене: та, в яку зби-
рався закохатися, чи ця, на яку вже й не дивився. Володіти
і владарювати, подумав я,— це мати владу і над жінками,
знову-таки, як уміє це робити Ковнірчук. Як воно просто
тоді сталося: він прийшов до цієї Охоцької, і вона, як песик,
покірно побігла за ним.

Ми вже зайшли у двір, і я відчув невластиву собі сміли-
вість та відчайдушність. Коли вона так легко піддається,
чому маю її відштовхувати.

— А що, пані Охоцька,— сказав я, по-півнячому насту-

 

 

паючи на неї грудьми.— Може б, пішли до мене й трошки
собі побалакали?..

Охоцька раптом відскочила від мене, її обличчя стало
старе й лихе.

— Що ви собі дозволяєте, пане Сатановський!—крик-
нула вона.—Оце такий добропорядний жених!..

Я згоряв серед подвір'я, наче хтось мене підпалив. Не
дивився вже на Охоцьку, а боком-боком пробирався до две-
рей.

— От я розкажу про вас Ковнірчуку,— сказала Охо-
цька.— Всі ви, чоловіки, кобелі бридкі! Стереглися б краще,
щоб вас не водили за носа, як придурків!..

Але я її не слухав. Шмигнув у відчинені двері парадного
і з гримкотом помчав під залізні сходи. Внизу я почув чи
схлип, чи сміх, і в серце мені ввігнався гострий ніж —
я раптом зненавидів ту шльондру, що, певне, потішається
наді мною.

Двері заплеснув так, аж стіни затремтіли, і тільки тут,
одрізаний від світу, відчув, як трусить мене лихоманка.
В тілі не чув анітрохи сили — не йшов, а волочився у тем-
ряві. Очі мої були заплющені, і я промацував перед собою
дорогу руками — був сліпий. Здається, я й плакав, бо чо-
мусь мокре стало в мене лице; можливо, я йшов отак, навпо-
мацки, до прірви, яка от-от розверзеться піді мною і навіки
мене проковтне. Мені було бридко й соромно, і, щоб позбу-
тися цього, я почав цідити крізь зуби прокляття. Це трохи
допомогло, і я здатний став запалити свічку. З оцією-от
свічкою у тремтливій руці я підійшов до дзеркала і побачив
там когось сіролицього, з бридкою усмішкою, з пелехатим
волоссям — стояв супроти мене й глузував.

— Згинь, проклятий, згинь! — крикнув я тонко.— Згинь,
бо розіб'ю тебе!

Тоді я побачив зображення інше. Стояв у склі блідий і пе-
реляканий чоловічок з краплинами поту на чолі, з розши-
реними очима й тремтливими вустами. |

— То що, владарю й володарю,— сказав саркастично,—
дістав по мармизі?..

Через кілька днів я вдягнув парадну мундирну пару і, до
лаючи внутрішній спротив, рушив на візитацію до Фриде-
риксів. їхній будинок на Рудинській вулиці виглядав, Я
фортеця: обмурований кам'яним парканом, посиланим зверху
склом битих пляшок. Ворота і хвіртка були старі, але
добротні і щільно припасовувалися до кам'яних мурованих
стовпців, Я смикнув за ручку дзвоника і, певне, там, у

 

 

динку, заметушилися й забігали. У хвіртці прочинилося
віконечко, в яке визирнуло блискуче око, і я сказав тому
окові, що Киріяк Автомонович Сатановський просить ха-
зяїв, тобто мадам Фридерикс, прийняти його. На це слово
хвіртка з рипінням одчинилася, і я пішов по вистеленій гней-
совими плитами доріжці до ґанку трохи полущеного, але ще
цілком пристойного будинку. З тильного боку споруди був,
очевидно, сад, бо дерева протягували віти аж над дахом,
ніби тримали дім у гнучких кострубатих пальцях. Із розчи-
нених дверей парадного висувалася роздольна постать гос-
подині, яка цвіла до мене доброзичливою усмішкою, я ж ски-
нув форменого картуза і приклався до її гарячої, як вияви-
лося, й пухкої руки.

— О, ми не сподівалися вас так рано,— сказала вона, а за
спиною в мене стояла, щасливо викругливши очі й розтулив-
ши рота, покоївка, яка і впустила мене в це обійстя.

— Софія ще трохи не готова,— сказала мадам Фриде-
рикс, вводячи мене у вітальню і садовлячи до фотеля, яко-
му було, певне, стільки ж років, як і її дочці. Сама вона сіла
навпроти, і ми почали говорити щось таке, що не мало ні-
якого значення й інтересу ні для мене, ні для мадам: про
погоду, вчорашній сніг, про те, що дівчата й досі під вра-
женням від чудової вечірки у Ковнірчука; відтак мадам Фри-
дерикс почала розхвалювати й самого Ковнірчука, як мого
начальника, і я, через те, що він мій начальник, нічого су-
проти того заперечити не міг, тільки подумав, що ота сіра
машкара, яка мені привиділася кілька днів тому в дзеркалі,
все-таки подобала не на мене, а на директора гімназії.

Ми все виповіли і змовкли, дивлячись одне на одного, всі
слова раптом позникали, на що я прокашлявся, як це го-
диться чинити в подібних ситуаціях, а мадам Фридерикс
чемно поцікавилася, чи часом я не застудився, сповістивши,
що минулого тижня в неї був такий самий кашель і що на
такий кашель добре випити малини й липового цвіту, і що
вона зараз накаже подати самовар, а до чаю чудового мали-
нового варення, яке, певна річ, варила Софія, бо в неї вихо-
дить воно куди ліпше, ніж у самої мадам Фридерикс; на що
я відповів, що буду безмірно щасливий попробувати того
варення, бо це теж має значення, хто його варить,— при
цьому я подумав, що чим ближче дівчина до критичного
віку, тим ліпше вдаються їй варення. Краєм ока спостеріг,
що у вітальні не тільки фотель, у якому сидів, має стільки
років, скільки й Софія, але й уся решта меблів, і що ці меблі
колись були добротні, а може, й модні, і що мій батько на-
віть не мріяв про такий гарнітур. Ще я помітив досить

 

 

багато куряви в кімнаті, але це виглядало навіть поетично,
бо та курява мило поблискувала, кружляючи в сонячних стя-
гах, що падали із вікон. У кутку стояло фортепіано, і, по-
бачивши, куди я дивлюся, мадам Фридерикс сказала, що
на фортепіано грає і одна дочка, й друга, і вони так люблять
музичити, аж я висловив бажання послухати їхню гру, ад-
же й сам люблю музику, сказав я, хоч це була неправда;

ні, сказав я, до співу даних не маю, але слухати... ну, зви-
чайно: одна річ слухати, а інша—відтворювати звуки.
Коли ж співає ніжний голосок, треба бути останнім бовду-
ром, щоб не зворушитися; я люблю слухати, коли грають
і співають. Мадам Фридерикс у молодості співала так, що
її запрошували на вечори до губернатора; яке коріння, таке
й насіння, сказав я; Софію, правда, до губернатора не за-
прошують, але в неї аніскілечки не гірший голос, ніж був
у неї, мадам Фридерикс; я, звісна річ, повірив у це, бо мені
ще на вечорі в Ковнірчука сподобався її голос — вона так
м'яко й ніжно балакає: можна уявити, яка то розкіш, коли
той голосок заспіває; а коли заспівають вони вдвох, Софія
і Наталя, то вже нема мови — вони в мадам Фридерикс, як
близнята: чи не правда, що вони дивовижно схожі? Вони
схожі на вас, мадам Фридерикс, сказав-я, на що мадам за-
цвіла усмішкою; здається, вони ще більше на неї будуть
схожі, коли досягнуть її літ. Але цього я не сказав та й не
дуже вразився з такої думки; мені раптом стало в цій віта-
леньці затишно, цьому сприяли й срібні порошини в соняч-
них стягах; бо де такого нема, хіба то обжитий дім? Я й
цього не сказав, зате похвалив фіраночки на вікнах, а що
дістав незагайну відповідь, що ці фіраночки вишивала таки
Софія, змушений був згукнути вражено й піти їх почіпати;

зрештого, нічого дивного, що достойностей у Софії вияви-
лося більше, ніж я сподівався; на жаль не міг нічим похва-
литися щодо власної персони, на що мадам Фридерикс від-
казала, що то жіночі достойності, а з мужчини такого не
опитується, аби він був добрий та роботящий, щоб його ша-
нували, а шанують передусім за доброту й роботящість,
у чому я подумки засумнівався, але перечити мадам Фри-
дерикс не посмів, тільки оповів відомі побрехеньки про ве-
ликого князя Костянтина, який начебто сам чудово виши-
вав.

Уже пора було б з'явитись і Софії, але її все ще не було,
отож я знову почав обдивлятися вітальню, шукаючи, що б
іще похвалити, бо виявляти компліменти панні, яка тобі спо-
добалася,— річ солодка; мадам Фридерикс тонко це відчу-
ла й почала вихваляти кулінарні здібності дочки, зауважив-

 

 

ши: в цьому вона старомодна і вважає, що жодна кухарка
не справиться так любо з обідом, як гарна господиня, з чого
я виснував, що кухарки вони не тримають; зрештою, і мої
батьки не тримали кухарки, хоч і в дворянстві числилися,
Мої панські настрої, які відчув повертаючись із вечірки
у Ковнірчука, тут, у цій скромній віталеньці, зникли, але
мені було цілком затишно. Ця родина знала колись ліпші
часи, але ті ліпші часи давно для них легенда, відтак і ви-
требеньок у моєї майбутньої жінки може бути менше; отож
я залюбки вислухав розповідь про пироги, які так любить
власноручно пекти Софія; око моє при цьому стояло на за-
чинених дверях, з яких сподівався й появи, бо за ці кілька
днів враження від панни розмилось, а це для початку ко-
хання недобрий знак; здається, винувата в тому була навіс-
на Охоцька, яка так безнадійно зіпсувала мені той чарівний
вечір. Тому-то я й хотів оновлення й очищення, а це могло
прийти тільки разом з тією, котра випромінює від себе ла-
гідні й закличні струми.

Нарешті я дочекався сподіваного: зарипіли двері, але не
ті, на які дивився; я різко крутнувся в фотелі; входила в
кімнату юна, ніжна істота. З гарячими рум'янцями на що-
ках, з ніжним вологим зором і з ледь-ледь позначеною на
вустах усмішкою. Мене підкинуло на фотелі, і я кинувся на-
зустріч тій істоті, щоб поцілувати в неї ручку, а коли торк-
нувся вустами запашної, атласної шкіри, відчув, що таки
переможений; що я, можливо, й закоханий; що дурна істо-
рія з Охоцькою—тільки неприємний сон; що всі мої іро-
нічні висновки щодо цього сімейства й дому — тільки ви-
слід моєї колишньої злостивості, бо насправді все у світі
гарно й любо; бо все, згублене в собі, може повер-
нутися, для того не так уже й багато потрібно. Запраг
я безумного забуття, а це при моїй повсюдній тверезості
неабищо.

— О панно!—вигукнув патетично.—Ви образ ясного
ранку!

— Ну що ж,— задоволене сказала мадам Фридерикс, на-
чебто комплімент щодо ранку (його я придумав по дорозі
сюди) стосувався і її.—Ти, люба моя, забав гостя, а я піду
розпоряджуся щодо чаю.

Вона шумко встала, сколихнувши повітря віталеньки, від
чого срібні порошини заметались у сонячних стягах майже
з відчаєм, а я раптом утопивсь у глибоких карих очах, що
зазоріли до мене ніжно й прихильно. Мадам Фридерикс ви-
йшла, а замість неї в дверях з'явилася, також усміхнена, мо-
лодша її дочка Наталя...

 

 

Наталя взялася награвати, а Софія, ставши у позу, за-
співала, голос у неї був маленький, але виводила вона з
усією серйозністю та старанністю, зовсім так само, як ко-
лись танцювала. Я сидів у фотелі, а коли мені це випадає,
мимоволі розслаблююся і стаю благодушний; окрім того,
мав змогу детальніше роздивитися співачку, бо коли люди-
на співає, на неї годиться дивитися. Це було заняття ціл-
ком приємне, але мені раптом стало жаль, що дівчина му-
сить так старатися. Прийшов якийсь із вулиці (те, що ним
виявився я, чиста випадковість), і їй доводиться вдавати,
що вона любить і шанує все, що належить любити й шану-
вати в цьому світі, хоч з усього видно, до музики особливої
пристрасті не має, як і її сестра (про мене вже й говорити
не доводиться). Але ми вдаємо із себе старанних і серйоз-
них, а що так чинити годиться, дивно було б, щоб нас це
вражало. Софія відспівала, і я гаряче зааплодував, так само
гаряче зааплодувала в дверях і мадам Фридерикс. Панна
зробила мені кніксен, і вони з сестрою помінялися місцями:

тепер грала Софія, а співала Наталя. Результат, здається,
був той самий: Софія, граючи, збивалася, а Наталя старан-
но виводила мелодію кволеньким голоском. Тембром той
голос майже не різнився від сестриного; здається, мадам
Фридерикс мала рацію: вони були як близнята. 1 я почав
відчувати дивну річ: однакові почуття охоплювали мене,
коли дивився на ту й ту, а може, однаково в них закоху-
вався. Я, звиклий до власного роздвоєння, бачив таке ж
роздвоєння й тут: видимій моїй половині подобалася Софія,
а невидимій Наталя; зрештою, Софія дивилася на мене, як
на щось (й належне, а Наталя тільки з цікавістю. Вони й
пахли однаково, це відчув я ще раніше, коли з чемності цілу-
вав руку й Наталі; ні, все-таки немале добро сидіти отак
у м'якому фотелі в затишній віталеньці й помічати, що всі
три жінки упадають біля тебе й прагнуть тобі сподобатися,
відтак і догодити; я мимоволі набирав поважного і статеч-
ного вигляду й позирав на них з теплою прихильністю,
а вони грали й співали — ламано дзенькотіли милі звуки
фортепіано: хай і вдаємо ми трохи не тих, ким е насправді,
але нас обіймають хвилі злагодженості й тиші, а жіноча при-
сутність — це і є гарантія такої злагодженості. Не міг стри-
матися, щоб солодко не примружитися й не усміхатися, бо
вже майже вирішив оселитись у цьому домі або, коли мені
не поведеться, забрати з собою його дух в образі однієї із
цих милих дівиць, що, здається, й називається у світі ко-
ханням; мені також захотілося заспівати, замуркотіти й по-
стукувати пальцями по підлокітнику фотеля, стримував,

 

 

мене тільки невеликий сумнів у власних музичних здібно-
стях, та й не годилося мені перебивати дівочого співу. Через
це всю енергію і весь захват я виявляв через плескання в до-
лоні, і дівчата робили мені кніксен уже не соромлячись;

інколи я дозволяв собі скочити й побігти чоломкнути чиюсь
ніжну ручку: однаково шанував і співачку, й піаністку; від
такої моєї ґречності мадам Фридерикс розквітала, як піво-
нія, і починала взахлин вихваляти дочок, не забуваючи виді-
лити Софію, бо саме Софія призначалася мені. Силою моз-
кового напруження я теж почав віддавати їй більше уваги
і вже був ніби наповнений святим сакраментом. Сьогодні,
думалося мені, вже матиму приємні марення, відтак у життя
моє увійде щось нове, досі незвідане, що достеменно при-
красить існування. Досі жив дивно: влазив у якісь чужі істо-
рії, долі й життя, а навіщо воно мені? Чи не ліпше тішитись
із цього світу, любити і його, і всіх, а на болячки заплющу-
вати очі, бо що я здатен одмінити: заробляю собі на хліб
насущний і не звик до розкошів, та й ці дівчата такі самі,
хай і знали колись ліпші часи. Я благішав і благішав, аж
навіть почав побоюватись, що розтоплюсь у цьому фотелі,
як грудка цукру в чаї, всотавшись у цей дім, як цукор у воду.
І це, може, й справді так сталося б, коли б не зирнув учас-
но на мадам Фридерикс, а мадам дозволила собі в цей час
поблажливо дочкам підморгнути, даючи їм знати, що вони
таки талановито морочать мені голову. Я пожалів під цю
хвилю мадам Фридерикс з її наївністю, адже її дочки не
грали талановито свої ролі. Знали п'ять пісеньок і, проспі-
вавши їх, розгубилися — не відали, чим бавити мене далі.
Я ж, на догоду мадам Фридерикс, попросив повторити де-
які номери, що вчинили вони охоче і так само старанно,
притому помилялись у тих-таки місцях, що й першого разу.
Не були настільки проникливі, щоб пізнати моє правдешнє
ставлення до музики, бо не були ані освічені, ані розумні,—
і це теж мені в них подобалося, бо що я робив би з жінкою,
яка 6 тонко відчувала й розуміла мене? Дівчата доспівали
ті номери, які бажав вислухати двічі, і Софія попросила до-
зволу вийти, тримаючи на вустах загадкову всмішку.

— О, сюрприз! — сказала мадам Фридерикс і милостиво
кивнула. Софія вислизнула в ті ж двері, в які зайшла, а моя
невидима половина мимоволі югнула слідом. Софія побігла
на кухню, шелестячи парадною сукнею, а в дверях постала,
зустрічаючи її, наймичка, яка відчиняла мені хвіртку.

— Спекла? — спитала Софія з таким хвилюванням, що в
мене, видимого, там, у вітальні, заломилася брова.

 

 

— Ой панночко! — зойкнула наймичка.— Один вийшов
добре, а другий підгорів.

— Давай того, що вийшов добре!

Софія кусала від хвилювання губу й нетерпляче притан-
цьовувала, а наймичка вийняла з печі пирога, який солодко
запахтів, аж той дух досяг вітальні, і я, видимий, задово-
лене втяг носом повітря й засміявся.

— На жаль, Софія не могла доглянути пирога,— сказала,
принюхуючись, мадам Фридерикс.— Боюся, чи наша поко-
ївка не підпалила його трохи.

— За новими медичними даними,— мовив я,— підгоріле
тісто вживають при лікуванні шлункових хвороб.

— Ви скажіть! — здивовано вигукнула мадам Фридерикс,
а її молодша дочка трохи недоречно засоромилася, очевид-
но, згадка про шлунок прозвучала для її вушок, як невелич-
ка непристойність.

У цей час Софія входила у відчинені двері, тримаючи
у руках тацю з пахучим пирогом, її щоки палали геть-но так
само, як і той пиріг, ззаду тупцялася цікава покоївка, бо їй,
справжньому автору цього кулінарного дива, було цікаво,
як пошанується її праця; окрім того, вона тягла готовий уже
самовар. Мадам Фридерикс розставляла на столі чайний
сервіз — стара, позолочена, досить витонченої роботи порце-
ляна,— я відзначив, що в цьому домі то єдина по-справж-
ньому вишукана річ. Наймичка з гуркотом поставила само-
вар посеред столу й дістала за свою незграбність милостиву
нагану, а я зробив картинний жест, вітаючи Софію, її ру-
м'янці й пирога, який, уважалося, випекла вона сама. Від
цього мого захоплення розцвіла найбільше покоївка, і я
вперше примітив, що й вона молода, гарненька й чимось
подобає на сестер Фридерикс, тільки вдягнена просто.

— Цей пиріг можна й не їсти,— сказав я.— Досить на
нього подивитися — і вже маєш повне задоволення.

— Як так не їсти? — не зрозуміла мого комплімента ма-
дам Фридерикс.— Він на те й пікся, щоб їсти.

Софія трохи поморщилася на явний виказ материної глу-
поти і всміхнулася до мене навіть чарівніше, ніж годилося
дівиці, до якої вперше завітав кандидат у женихи.

— Прошу до столу,— сказала вона.— Покуштуйте, а вже
тоді судіть...

Ми збуджено загомоніли, бо всі знали, що коли б пиріг
не вийшов, усе одно його хвалили б, але пиріг було спечено
і справді чудово, і я хвалив його не кривлячи душею, від
чого всі дістали повне задоволення, а найбільше, здається,
покоївка, яка від моїх похвал зацвіла, наче вишня. Мадам;

 

 

Фридерикс миттю це застерегла і відправила втішену дів-
чину на кухню...

Я покинув це гостинне сімейство, коли вже стемніло. До
чаю й пирога було поставлено ще й пляшку рому, і я, хоч
і відмагався, мусив улити в чай маленьку чарку трунку. Од
того мене розмлоїло, і я ступив у темінь вулиці обважнілий
та розпарений. Голова мені легко наморочилася, а за кілька
годин перебування в жіночому товаристві я настільки на-
брався жіночого духу, запахів парфумів та кремів, що мимо-
вільно й сам починав їх виточувати. Було тихо й нехолодно,
сніг легко хруптів під ногами, і луна від моїх кроків одби-
валася од навколишніх парканів. Я йшов і помуркував — ця
мелодія складалась у мені, як похідне всіх п'яти пісеньок, що
їх я сьогодні почув, і хоч жодної не віддавала точно, все-таки
безпомильно нагадувала мені всі п'ять. Я широко всміхався,
згадуючи ті маленькі хитрості, до яких удавалася мадам
Фридерикс із дочками, вжиті для того, щоб сподобатися
мені: було від того радісно; здається, вперше в житті до
мене поставилися так щиро. Не звик до такого, бо чимось
одлякую від себе людей і зі мною якось воліють мати
менше діла. Жінки, думав я блаженно, все-таки істоти іншої
породи, вони, як діти, живуть цяцьками й заради цяцьок.
Часом не легко їх задовольнити, вони бувають марнотратні
й вередливі, а коли вдасться, залюбки вилізуть чоловікові
на шию, одягнуть йому ланцюга, прикрасять його бантиком
і поганятимуть чи бичем, чи мосяжним батіжком — хто вже
як собі дозволить. Але вони добріші й поблажливіші чоло-
віків, легко звикають до чоловіка-звіра і до чоловіка-кваші;

коли в них чоловік "звір", вони мріють про "квашу", і на-
впаки. Але побіч із тим вони безпомічні й безпорадні, хоч
їхня практична енергія більша за чоловічу. Мають улягати
сторонній волі, хоч зроблять усе, щоб ту волю переломити.
Через це легко приймуть собі в ложе потвору й красеня,
розумного й дурного, відчайдуха й несміливого. З подиву
гідною терплячістю вони тягнуть житейське ярмо, а коли
панують, не знають перепон і міри. Вони вміють прощати,
а свою ненависть ховають за м'якою податливістю й поко-
рою. Так само легко переносять нещастя, як і щастя, через
що серед них значно менше самогубців, як серед чоловіків.
Зрештою, й на самогубство вони йдуть з чуттєвого афекту,
а не через розміркування.

Приємно було думати так, хоч, може, висловлював я не
безперечну істину: в лісі людей не все улягає визначеним
дефініціям, а винятків із правил буває багато. Просто я міг

 

 

дозволити собі розслабитися, що й учинив був у товаристві
Фридериксів. Я знав, що жіноче сприйняття чи неспри-
йняття людини — це здатність чи нездатність настроювати-
ся на її лад, а в нас цього вечора з Фридериксами все ви-
йшло якнайкраще. Я не боявся жіночих силець та звад—
маю досить сили владнати своє життя так, як мені забагне-
ться. Зрештою, і їхні тенета розставляються для того, щоб
не тільки впіймати в них когось, а щоб бути зловленою раї
зом із тим, на кого полюють...

— Пане Сатановський,— почув я раптом за спиною.—
Зачекайте хвилину!

Різко повернувся. Мене наздоганяв поквапливою ходою
Микола Платонович Біляшівський.

— Ви ніби заворожений,— сказав він, привітавшись зі
мною — Гукаю вас, а все не чуєте!

Я потис руку задиханому старому, притому зробив це сер-
дечніше, ніж звичайно.

— Давно шукаю з вами зустрічі,— сказав Микола Пла-
тонович.— Хочу подякувати вам...

— Подякувати мені? — щиро здивувався я.

— Атож! За те, що не донесли поліції на тих хлопців. До
речі, отрута, що її вам приніс Барановський,— звичайні по-
слаблюючі ліки. Від них напала б на вас різачка, і не біль-
ше,— він сягнув у кишеню й дістав знайоме мені пуздер-
ко,— коли не вірите, сходіть ,в аптеку, і вам те потвердять.

— Не маю причини не вірити вам,— сказав я стримано.
Ми пішли поруч по рипкому засніженому хіднику.

— З тих чотирьох, що підбивали Барановського на лихе
діло, один і справді піде кривою стежкою,— говорив усе ще
задиханий Білящівський.— Для трьох інших смерть Бара-
новського стала важким ударом — вони запам'ятають цей
урок на все життя. Можете вважати, що вчинили добре діло
і врятувати три душі.

— Нікого я не рятував,— сказав я.— А не виказав їх
тому, що не хотів мати зайвого клопоту.

— Отак і було вчинено добро,— незворушно зазначив
Микола Платонович.— Повірте мені, половину зла чинять
ті, хто надмірно старатливий у виконанні своїх панівних
функцій,— можновладці та їхні прислужники.

— Ви шкідлива для суспільства людина, пане Біляшів-
ський,— сухо відказав я.— Заперечуєте державну владу і її
інструмент — поліцію.

— Заперечую насильство, пане Сатановський,— різко
сказав Біляшівський.

 

 

— Насильство є також двояке: одне для скріплення су-
спільного ладу, а друге, щоб той лад розкласти і знищити.

— Все має примірятися не до інтересів держави, а до гу-
маністичних принципів,— мовив Микола Платонович.—
Отож є відповідне їм і невідповідне. Люди ж користуються
потребами насущної хвилини, через що чинять зло, а нази-
вають це добром, і навпаки. Здебільшого в них бракує сили
й розуму піднятися над потребами сьогоднішнього дня і гля-
нути на все очима вищого розмислу...

— Любите помудрувати,— всміхнувся я,— а це вже зло.
Добра можна досягти тільки тоді, коли суспільний організм
стане досконало сплетеною сіткою, в якій кожна лунка за-
лежна одна від одної і втримується, усвідомлюючи те.

— А коли сітка гнила?—сумно всміхнувся Біляшів-
ський.— Почне розлазитися, чи не так?

— У чому ж вихід?

— В людині,— палко сказав Біляшівський.— У добрій,
розумній, наділеній почуттям сумління. Коли таких людей
більшатиме в світі, поліпшуватиметься світ.

— Але це та сама сітка, пане Біляшівський,— сказав я.—
Від однієї гнилої лунки почне розлазитись уся.

— У світі йде вічне змагання,— наче не чуючи мене, гово-
рив Микола Платонович.— Розуму і глупоти, добра і зла.
Не сітку треба ладнати, а сприяти розуму й добру. Побіль-
шувати їх у світі й кріпити.

— А тоді виявиться, що добро, про яке мислите,— зло,
а зло — добро. Все переплутається, пане, і люди знову не
вмітимуть розрізнити, де гниле, а де здорове.

— Це софізм, пане Сатановський, хоч, може, ви й праві.
Людство знатиме не одне засліплення і не один сказ. Звич-
ні поняття не раз ставитимуть на голову. Але людина живе
не одну тисячу років, зло своє й облуду забуває, а добро
й розум помножує...

— А коли виявиться, що це теж облуда? Що мають ра-
цію давні християнські теологи: світ—це зло.

— Тоді збудеться їхнє пророцтво: світ загине,— сумно
сказав Микола Платонович.— Але я в це не вірю. Світ знає
про загрозу собі і зробить усе, щоб урятуватися.

Від цієї розмови в мене аж у голові почало потріскувати,
я вже й сердитися починав на божевільного діда. Все моє
благодушшя, задоволення, тепло і спокій відлетіли бозна-
куди, в мене позамерзали руки й ноги. У мене почало мерз-
нути все всередині, і я уже хотів якось відв'язатись од спів-
розмовника. Що мені до його мудрувань і до світу взагалі?
Завдяки йому знову буду вибитий із колії і замість роз-

 

 

кішно зануритись у марення, якого сподівався, відчую са-
моту й неприкаяність.

— Може, ви щось і розумне кажете,— мовив я повіль-
но,— але що з того? Гляньте на себе, ви стали міським
диваком і на вас люди пальцем показують. Де ваші при-
хильники й послідовники? Де ті люди, що візьмуть вашу
науку й почнуть нею жити? Людина простіша й елемен-
тарніша, ніж вам здається. Вона все-таки живе сьогодніш-
нім днем і міряє правду й істину мірилом сьогоднішньої
потреби. Через це ніколи не матимете ви ні учнів, ні по-
слідовників, а хіба наречетесь блаженним і заберете свої
думки в могилу. Світ який був, такий і залишиться...

— Наука розуму й добра,— сказав Біляшівський,— це
не наука окремої людини чи навіть певного гурту — це до-
свід людської цивілізації. Коли ми його усвідомлюємо, зна-
чить, підлягаємо йому і тим сіємо у світ. Придивіться
пи\ьніше до людей і побачите: більшість людей цієї науки
не заперечують. Моя місія нагадувати про неї людям, і,
хоч, може, й справді моя доля виявиться проклята — це
тільки мій особистий фатум. Коли не можу чинити добра,
я принаймні не чинитиму зла...

Ми вже дійшли до мого помешкання й зупинилися. Я
тремтів од холоду майже так само, як у тій кам'яній доли-
ні, в якій знайдено було труп Барановського.

— Але чому все це говорите мені? — спитав, кусаючи
губи, щоб не зацокотіти зубами.

— Тому, що вам це потрібно сказати перш за все,—
мовив Біляшівський, гостро в мене вдивляючись.

І я так само, як у день похорону Траутфеттера, поба-
чив супроти себе ясні, розширені, трохи несамовиті очі.
Мимовільно здригнувся, і в мене полилося щось гаряче,
вимиваючи з тіла остуду й трем, щось таке, як вогонь,—
мимоволі переповнився ним. Біляшівський узяв мене за лі-
коть.

— Бувайте здорові, юначе. Може, вам колись буде важ-
ко на серці, може, захочеться відчути поруч дружню й
безкорисливу душу, приходьте, мій дім — ваш дім.

Повернувся різко, і тільки тепер я побачив, що весь світ
засипано білими пушинками — пішов сніг. Між тих пуши-
нок пропадала зігнута незграбна стареча постать, зникала
в глибині неосвітленої вулиці й виглядала, як підбитий
чорногуз.

Мої пальці щось несвідомо стискали. Розтулив їх — було
то кляте пуздерко, яке приніс мені Барановський. Я не по-
вірив Біляшівському, що то були ліки: сказав він цє, щоб

 

 

переконати мене в своїй правоті. Ну що ж, хай лишаться
у мене, хто знає, як складеться моє життя, може, й ця річ
не завадить, та й призначалася вона для мене. Подумав так,
бо мав безнадійно зіпсований настрій, у грудях колоти-
лася сіра мішанка — щось мене невдоволило. Хтось із нас
повівся не так, як годилося,— чи я, чи Біляшівський,— не
міг у тому розібратися. Надто різко зламав 'він мій бла-
женний настрій і те раювання, якого не так часто дізнаю.
Сьогодні мені хотілося бути простим, натомість випало
мудрувати й захищатися. Не було вже біля мене й запаху
віталеньки, та й одежа моя не дихала жіночими частками,
яких набралася в гостиннім домі Фридериксів. Залишало-
ся одне: сховатись у своєму гнізді й забарикадуватись од
світу. Лягти в ліжко й закурити. Дивитися на вогник свіч-
ки і гратися, звужуючи чи розширюючи очі...

Я ліг у ліжко й закурив. Змружував і розплющував очі,
і вогник двоївся й троївся. Танцював на тоненькій ніжці
ґнотика — малий і сумний перелесник. Я теж був малий і
сумний, тож спробував забути ніч, Біляшівського й усі оті
мудрування. Будував навколо себе віталеньку, де мене так
люб'язно зустріли й зовсім не цікавилися моїми поглядами
на світ. Вони, ті дівчата й жінка, жили в цьому світі, і цим
уже все сказано. Вони — квіти цього світу, а не будяки,
як ми з Миколою Платоновичем.

Я ж хотів у цю мить спокою. Хотів, щоб моя втомлена
голова відпочила, а в грудях оселилася радість. Щоб теп-
ло й затишно зробилось у мене на серці — тоді не бояти-
муся заснути. Погашу свічку й опинюся в солодких хвилях
забуття. Спершу побачу червоні хвилі, які покотяться на
мене, а коли випливу, опинюсь у цій-таки кімнаті, але за-
литій перламутровим світлом. Розчиняться двері, і в них
увійде гола й осяйна через те Софія. А може, зайде їх
двоє, однакових, як дві краплі води, дівчат-близнят. Я та-
кож розполовинюся в їхніх очах: дві мої іпостасі ступлять
назустріч. Спиною до нас за фортепіано сидітиме мадам
Фридерикс і гратиме контрданс. Ми танцюватимемо по-
вільно й зосереджено, старанно виконуючи всі належні
рухи...

Я затремтів. Устав, загасив сигару й почав роздягатися.
В кімнаті було холодно. Дрож пройшов по моєму тілі, я
дмухнув на свічку й швидко поліз під .ковдру. Загорнувся
й приплющив очі. Чекав, щоб з'явилося те, що намислив,
але навколо була темрява: глуха, чорна й непрозора. Я ле-
жав, самотній, у ній, а може, мене в ній починало не ста-
вати. Був тільки учень гімназії Барановський, який ішов

 

 

по припорошеній снігом землі і мав щільно заплющені очі.
Кінчалася відлига, й починався мороз, він попав саме на цей
перепад. Підходив до прірви, а з ним разом і я. Хотів вир-
ватись із його тіла, але був мертво до нього приклеєний.
"Ні, я не хочу, не хочу!" — закричав, я, і голос мій розбивсь
у долині, як дзеркало,— на тисячі скалок. Я вирішив пога-
сити це видиво і створити інший образ. Зараз я його нама-
люю. Відчув, що закоханий у дівчину, яку малюю, але все
моє тіло тремтіло від холоду. Від холоду а чи від збудження.
Я подав руку Софії: прошу, панно, я ваш! На мене диви-
лося намальоване, здивоване, а трохи й перестрашене облич-
чя. "Я ваш, панно!"—мовив голосніше. Дівчина затулила
руками оголені перса, і її обличчя спотворилося від страху.
Розтулила рота й закричала без крику, кричала й відступала
від мене. Тоді повернулася й побігла. Незграбно й споти-
каючись — входила в непрозору тьму. Я побіг слідом. За-
кусив губу і мчав, аж серце мені зупинялося. Не міг дозво-
лити їй утекти, а може, це так вона зваблює мене? Може,
веде мене так у затишну віталеньку, в якій будемо тільки
вдвох? Ноги мені мліли, очі вибалушувалися, я безгучно
кликав її, безгучно прохав, бо таки хотів, щоб хтось мене
в цьому світі полюбив. Але дівчини вже не було, а тільки
кам'яна круча, на самому краєчку якої стояв Барановський.
Повернув до мене зелене й худе обличчя й дивився. "Я вас
любив, пане вчителю,— сказав він просто й лагідно.— Тому
не штовхайте мене в прірву!"—"Бідний, бідний хлопчику! —
прошепотів я.— Чи ж я тебе в ту прірву штовхав?" Повер-
нувся й пішов од нього геть. Назад у свою порожню й са-
мотню кімнату, в якій хотів знайти загублений спокій. Хо-
тів лягти в ліжко, запалити сигару й дивитися на теплий
вогник свічки. Хотів знову намалювати на полотні уяви об-
раз коханої й переконати себе, що люблю її. "Я вас люблю,
панно Фридерикс,— твердив я, наче учень, котрий зазуб-
рює урока.— Я вас люблю..."

Сад Фридериксів був засипаний снігом, гілля густо об-
росло інеєм, і коли хмари в небі не затуляли сонця, цей сад
наливався осяйним світлом, грали й мінилися кришталево-
крижані спалахи, а земля іскрила. Це світло осяювало об-
личчя Софії, з якою гуляв по розчищеній доріжці, й ніколи
панна не здавалася мені такою гарною, як у той момент.
Оповідала про квіти, які росли тут улітку, про клумби й га-
зони, про дерева та фрукти, які тут родили. Очі її захоп-
лено блискотіли, а вуста розчервонілися, ніби ягоди. Грали

 

 

півмісяці рум'янців на щоках, а рука без рукавички, яку
витягувала з муфти, була ніжна й прозора. Від дихання
біля рота звивалася біла хмарка, і я мимоволі подумав, що
весь цей іній і є її замерзле дихання.

На сад дивилося троє вікон з будинку Фридериксів, і я
знав, що в кожному за фіранками завмерло по парі очей. Ці
очі стежили за нами й не втомлювалися, бо запалилися гос-
трою цікавістю, але зараз мені було байдуже й до цих очей,
я оповідав Софії про своє дитинство і про свого доброчес-
ного батечка. Про залізні принципи його існування і про
його теорію чесної бідності. Зрештою, це вперше так доклад-
но згадав я в Житомирі про батька, хтозна-навіщо розпові-
дав про нього зараз — ідеали чесної бідності не завжди по-
добаються паннам на виданні. Але язик мій натхненно мо-
лов, і це, здається, трохи пригасило радісний настрій спів-
розмовниці.

— Такі люди, як ваш батько,— сказала вона,— здебіль-
шого не здобувають кар'єри.

— О, воістину!—відповів я.—Він тієї кар'єри й не здо-
був. Як був титулярним радником, ним і залишився.

— А ви,— спитали мене ніжні вуста,— теж хочете бути
тільки титулярним радником?

— Аж ніяк!—заперечив я.—Коли вже ступати на дра-
бину світу, нерозумно не підійматися по ній.

— Ах, як чудово ви висловилися! — вигукнула Софія, і
від її срібного голосу з найближчої гіллячки осипався сніг.—
Мені казала мамінька, що вас вважають за багатонадійного...

— Було б для кого старатися,— сказав багатозначно й
торкнувся руки, що висунулась у цей час із муфти. На те
від трьох вікон, що дивилися на нас, полилися потужні стру-
мені, я навіть розрізнив, хто звідки дивиться: посередині
підглядала мадам Фридерикс, з правої руки — Наталя, а з
лівої — покоївка.

— Аж не віриться,— сказав я,— що така ніжна ручка
любить домашню роботу.

— А я не люблю домашньої роботи. Люблю тільки ва-
зити варення й пекти пироги... Правда, це старомодно?

— Для сучасної жінки,— сказав я переконано,— це нема-
її достойності.

— Правда? — чарівно всміхнулася Софія.— А вам справ-
і подобається музика?

— Анітрохи,— не менш переконано мовив я.— Але коли
она подобається вам...
Софія зітхнула, і її рука м'яко стисла мою.

 

 

— Хочу вам признатися,— сказала, ще раз зітхнувши,—
я теж не люблю музики. Коли б не мамінька, не підходила б
до інструмента.

— У світі так не годиться...

— Саме тому я й училася, — сказала скромно.— Як
могла...

— І чудово змогли,— мовив я.

Ми стали одне супроти одного, не випускаючи руки з ру-
ки, і я залюбки потонув у її темних очах.

— Здається, за нами стежать,— шепнула панна.

— Звісно, стежать,— сказав я.— Але чи нас це обхо-
дить?

— Неприємно,— озвалася Софія й повела плечима.
Тоді я відчув натхнення.

— Нехай цілий світ дивиться!—вигукнув неголосно.—
Чи нам із вами ховатися? Адже ми гарно й порядно дру-
жимо чи не так?

Панна погасила віями очі, а коли подивилася на мене
знову, я втонув у солодкій купелі.

— Уже ходжу до вас місяць,— сказав я.— Чи ж приєм-
но вам?

Софія глянула на мене, гостро скинувши очима.

— Ходімте,— шепнула вона.— На нас дивляться...

— Але я хочу дочекатися вашої відповіді.

— Хіба не бачите?

— Бачу, але хочу вашого слова.

— А я...—витисла нарешті.—Я вам подобаюся?

— Безмірно,— мовив я.— Однак бути нав'язливим...

— Це ви нав'язливий? — здивувалася вона.
Три потужні струмені лилися з трьох вікон; здається, во-
ни нервували мене, але й по-своєму збуджували.

— Може, вам неприємно, що таке говорю? — спитав обе-
режно.

— О ні, чому ж! — поспішила запевнити Софія.

— То продовжувати мені приходити далі?

— А хіба вам у нас неприємно?

— Хочу вияснити ваше ставлення.
Софія замовкла. Вийняла руку, а другою з муфтою по-
махувала.

— Примушуєте до надмірної відвертості,— сказала вона.

— А ще не пора?

— Мамінька каже, що пора,— наївно озвалася дівчина.

— О, ваша мамінька достойна й розумна жінка. А як ви
вважаєте?

— Мені соромно про це говорити...

 

 

— А все-таки?

— Давайте пройдемо далі. Там звернемо на малу стежку,
і тоді на нас не дивитимуться.— Вона прошепотіла це якось
зразу й навіть пристрасно.

Я ступив уперед, але її рука притримала мене.

— Не поспішайте так,— сказала тихо.

Ми пішли прогулянковою ходою, але я ледве стримував-
ся, щоб не пришвидшити кроку. Біля загорожі стежка й
справді повертала вбік, тут ми могли сховатися.

Стали під яблунею, обсипаною снігом та інеєм, і Софія
подивилася на мене просто.

— То яке ваше слово? — спитав я.

— Мені приємні ваші візити,— сказала вона без зайвої
соромливості.— Чи ж ви полюбили мене?

— Мрію вами,— мовив я.

Вона похилилася до мене, і ми змушені були впасти одне
одному в обійми. Побачив перед собою жагуче розхилені
вуста й припав до них. Панна кволо впиралась об мої гру-
ди, але вуст не віднімала. Нарешті різко відхилилася й за-
дихано прошепотіла:

— Коли любите, беріть мене швидше з цього дому. Бе-
ріть, бо я тут задихаюся!..

Я почав обціловувати її обличчя, аж доки знову не на-
трапив на гарячі вуста. Ми обоє тремтіли, як у пропасниці.

— То що скажете на моє слово? — спрагло прошепотіла
вона.

Ініціатива була вже не в моїх руках, але я не вражався.

— Візьму вас,— пролепетав я.

— Якнайшвидше?

— Якнайшвидше.

Вона застогнала й усім тілом припала до мене. Я знову
пив її вуста, а вона трепетала в моїх обіймах, як пташка.
Нараз здригнулася й відштовхнулася від мене.

— Вертаймося,— сказала, не дивлячись на мене.— А то
вони підіймуть тривогу. Скажемо маміньці зараз?

— Чого ж,— мовив я, намагаючись пригасити зайве збуд-
ження.— Коли вже ми дійшли з вами згоди...

Вона подивилася на мене довгим, лагідним, проникливим
поглядом.

— Ви дуся! — сказала розмлоєно.

— А ви чарівниця! — підхопив я пристрасно.
Вона засміялася, ми вийшли на алею, і нас добре поба-
чили всі три вікна. Рук ми вже не тримала з'єднаними, а

йшли трохи наче й сторонячись одне одного.

— Не поспішайте,— попередила мене Софія.

 

 

Ми ступали поволеньки, обоє заспокоювалися, обоє мали
майже байдужі лиця, йшли назустріч трьом струменям, що
лились із шибок; я вже навіть побачив уклеєну в скло мо-
нументальну постать мадам Фридерикс; здалося мені, що
очі її відсвічують червоним. У другому вікні стояло бліде,
майже біле обличчя Наталі, а покоївка десь зникла. Зреш-
тою, вона з'явилася з-за рогу дому в накинутій на плечі
свитці і в зав'язаній під підборіддям хустці. Обличчя її цві-
ло, а з рота виривалися струмені пари.

— Ходіть уже, пані кличуть,— озвалася вона, не в силі
загасити усміху, який, до речі сказати, таки прикрашав її
миле личко.

— Що вона хоче? — холодно спитала Софія.

— Кажуть, самовар закипів,— блиснула лукавими очима
наймичка.

— А він таки справді закипів?—спитав я, мимоволі пе-
реймаючи той її усміх.

— Аж на столі стрибає,— відказала весело покоївка й
крутнулася на стежці, щоб якнайшвидше сховатись із мо-
розу...

Я повертався додому, приголомшений тим, що відбулося.
Западали ранні зимові сутінки, від чого сніг став прозір-
часто-синій, а над головою розгорнулося бузкове тремтливе
небо, яке готувалося впасти на голови всім живим і, з'єд-
навши бузкові площини із площинами синіми, народити ніч.
Я йшов обережно, наче крадучись, готовий щохвилини при-
швидшити крок,— не хотів, щоб мене хтось перестрівав із
знайомих. Сьогодні бажав набутись сам, непомітно про-
слизнути в свою кімнату і вже там розмірковувати про все,
що сталося, а може, просто покупатись у солодких хвилях,
якими мене обдаровано. Хотів бути задоволений і щасли-
вий, бо, відколи знаю себе, не відав таких почуттів і такого
піднесення. Здається, не так багато часу минуло відтоді,
коли я вирушив із Києва до Житомира, а скільки всього
сталося? Коли б під цю хвилю зустрів я себе самого, отого
холоднозорого молодика, від якого всі сахалися, відчув би
те, що до мене відчували інші люди: обридження і острах.
Зараз же я був добрий, благий, розмлоєний, щасливий —
не мав діла ні до кого у світі, бо збагнув не таку вже й малу
істину: жити у світі і зі світом ліпше, ніж залишатися його
холодним спостерігачем. Усе менше й менше користуюся я
даром роздвоєння, все рідше й неохочіше відпускає од себе
моє видиме невидиму частину єства; більше того, в цей чу-
довий, синьо-бузковий вечір я пізнав ще одне: саме тепер

 

 

починаю ставати по-справжньому цілісним. Раніше я цілі-
сністю тільки хвалився, а зараз починаю нею жити — оця
моя нехіть до роздвоєння і є ознакою того. Ні, не був я та-
кий засліплений, щоб не бачити: Софія просто поспішає
вийти заміж, а її матінка прагне якнайшвидше ту дочку вип-
хати з дому; я знав, що не для мене той затишний дімець,
та й не вмістив би він дві родини. Я таки ніколи в ньому
не поселюся, і мене, може, як і всіх, чекає з'їдливе й моно-
тонне сімейне життя. Здається, й наречена моя тільки вдає
із себе янгола, насправді ж характер має твердий і невдовзі
спробує, як і всі жінки, сісти мені на карк, щоб перетворити
мене у слухняного прислужника,— все це я розумів, бачив,
але не хотів сприймати. Не міг думати про завтрашній день,
бувши так наповнений днем сьогоднішнім. Скільки є його в
світі — щастя, думав я, а коли воно посилається, треба його
випити без острашок і застережень. Треба наковтатися його
спраглими вустами, бо за день-два стане воно неістотним і
невловимим. Знову вдарить, як мороз на квіти, холодний
та жорстокий будень, отож хотів самооблуди, й мав її, і вті-
шався з неї, напивався, похлинаючись. Хотів марити юним
дівочим тілом і горіти коханням до прекрасної істоти, хотів
відчувати вічно загадкову таємницю жінки, вдихати в себе
її запах, вражатися. Одне слово, хотів жити для себе, а світ,
який колотиться навколо, хай відступить і не чіпає мене,
хай поколотиться трохи без мене — холоднооких молодиків
у ньому вдосталь. Коли все буде гаразд, коли нарешті ося--
ну те, чого прагну, поставлю у цій своїй книзі останню
крапку, й ніколи більше моя рука не потягнеться до пера:

відтепер я мрію влаштувати власне гніздо, відтак матиму
потребу огородити його й тішитись у затишку. Хто зна,
можливо, я хочу перетворитись із persona grata. в людину
елементарну, яка живе й бореться за своє існування, радіє,
коли їй радісно, і сумує, коли б'ють її невдачі. Хочу пити
життя, щоб не проґавити в ньому ані хвилини — воно не
тільки чорне чи сіре. Воно різноманітне і різнояке, все за-
лежить тільки від окулярів, які накладаємо на очі. Зараз на
очах у мене рожеві окуляри, і я радий з того, хочеться на-
віть підскакувати й безглуздо всміхатися, я навіть чуда особ-
ливого прагну — нехай, наприклад, це чудо буде жінкою.
Воно і в цю мить з'являється до мене і живе в мені, і я зно-
ву стаю в подвійній іпостасі, розділений на єство жіноче й
чоловіче в собі, єднаю їх, як щось воістину сокровенне, го-
товий засліпитись і захмеліти — хочу такого з'єднання, і всі
остудні міркування вириваються з мене, як пара з рота.
Починаю закипати зсередини, я сліпий, бо не бачу навколо

 

 

ні людей, ні вулиць, вони мені під ту хвилю й непотрібні,
адже існує вищий сакрамент, якого я готовий доступитися —
великий сакрамент любові. "Ноmo sit homini deus" 1,— про-
голошую не без патетики і задираю самовпевнено носа...

Але й сьогодні мені не судилося пораювати належно: тіль-
ки-но ступив я у хвіртку, як відразу ж побачив суху зігнуту
постать учителя латини Міхневича (чи не мої латинські фра-
зи викликали його у світі), він аирнув на мене з-під форме-
ного кашкета, і я весело подумав: чи не хоче знову зі мною
стрілятися?

— На мене виглядаєте, пане Міхневичу? — спитав я.

— На вас,— буркнув Міхневич, і не подумавши всміх-
нутись у відповідь.

— Будемо тут говорити чи зайдете до мене в гості? —
спитав я все ще люб'язно.

— Зайду ліпше до вас,—так само понуро відповів Міх-
невич.

— То ласкаво прошу! — сказав я, відчуваючи, як шкряб-
нуло мені в душі: була це якась клята закономірність, що в
найліпші моменти життя доля підсувала мені когось аж зов-
сім небажаного.

Мовчки піднялися по залізних сходах, Міхневич важко
сопів у мене за спиною. Зрештою, опинились у кімнаті й
сіли один супроти одного, розділені свічкою. Міхневич зав-
мер у фотелі, випроставшись і дивлячись на мене понурим
пильним поглядом.

— Все-таки хочу перевірити,— сказав нарешті,— чи
справді існує в нашому домі скарб...

— І просите дозволу роздовбати мої стіни? — спитав я
все ще добродушно.

— Ні, прошу дозволу їх тільки обстукати. А в нагороду
відкрию речі, які будуть вам пожиточні й цікаві.

— А в Охоцької ви простукали? —поцікавився я в та-
ємній надії здихатися гостя.

— В Охоцької всі стіни глухі. Там немає тайника...

— Дозволила шукати в себе?

— Яв неї купив це право,— гостро відказав Міхневич.—
Купую його і у вас. За новини дуже й дуже вам пожиточні.

— Що за новини?

— Вони стосуються вашої нареченої,— буркнув Міхневич,
все ще не відводячи од мене пронизливого погляду.—Але
виповім їх тільки після того, як простукаю стіни.

1 Людина хай буде людині богом (лат.).
546

 

 

— А коли й мої стіни виявляться глухі?

— Тоді я вважатиму, що ви мене розіграли із тим скар-
бом.

— Я сказав тільки те, що чув сам. Коли б був упевнений,
що той скарб і справді існує, повірте, розколупав би стіни
сам.

— Гаразд, я згоден повірити, що вас одурено. Але і в
цьому випадку хочу переконатися, що всі розмови про скарб
порожні. Я тоді зможу заспокоїтися...

Щось маніакальне мигнуло в очах Міхневича: це був чо-
ловік, який од мети не відступає.

— Обстукуйте,—зітхнув я.—Чи довго це триватиме?

— Години зо дві.

— А чому не хочете розповісти своєї новини відразу?

— Тоді не витерпите так довго моєї присутності.
Я стурбувався. Здається, він справді знав щось непри-
ємне — приємного і сповіщати не було потреби. Але я вдав
із себе байдужого, розгорнув книгу і спробував читати, в
той час, як Міхневич почав лазити біля стін, методично їх
обстукуючи. При цьому він часто притуляв вухо до стіни,
і чим довше це робив, тим більше я дратувався.

— Може, попрошу Охоцької приготувати, самовар і ви-
п'єм чаю? — запропонував я, але він тільки блимнув у мій
бік:

— Сидіть тихо! — наказав.


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 4; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.16 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты